Глосарій

Територія, де охороняються окремі компоненти природи (ботанічні, зоологічні, орнітологічні, ландшафтні тощо), а не весь природний комплекс. Заборонена лише частина діяльності, яка шкодить саме цим компонентам.

Адміністративно-територіальна одиниця УРСР, утворена 22 січня 1946 р. на території колишньої Підкарпатської Русі з центром в Ужгороді.

Змінна значуща частина слова, що виражає граматичні значення (рід, число, відмінок, особу) й служить для зв'язку слів у реченні. Виділяється зміною форми слова.

Варіант закінчення -а (-я) або -у (-ю) в родовому відмінку однини іменників II відміни чоловічого роду, який залежить від значення слова: назви осіб, тварин, предметів, міст, місяців і днів тижня мають -а (-я); речовини, збірні назви, абстрактні поняття, явища природи, установи, країни й регіони мають -у (-ю).

Відстань на карті між двома сусідніми горизонталями. За однакової висоти перерізу рельєфу менше закладання означає крутіший схил, більше закладання — пологіший.

Фраза, яка прямо каже читачеві, що робити: Book now (купити), Apply by (подати заявку), Join us (прийти), Do not use (заборонити). Найточніше показує мету тексту.

Фундаментальний закон хімії: у рівних об'ємах різних газів за однакових температури й тиску міститься однакове число частинок (молекул, а для одноатомних газів — атомів).

Закон гідро- та аеростатики: на тіло, занурене в рідину або газ, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі рідини (газу) в об'ємі зануреної частини тіла: F_A = m_рід · g = ρ_рід · g · V_занур.

Закон ідеального газу для ізотермічного процесу: для газу сталої маси за сталої температури добуток тиску на об'єм є сталою величиною (pV = const). Відкритий Робертом Бойлем (1662) і незалежно Едмом Маріоттом (1676).

Закон, згідно з яким падаючий промінь, відбитий промінь і перпендикуляр (нормаль) до поверхні в точці падіння лежать в одній площині, а кут відбивання дорівнює куту падіння (β = α). Кути відраховують від перпендикуляра, а не від поверхні.

Два тіла притягуються одне до одного із силою, прямо пропорційною добутку їхніх мас і обернено пропорційною квадрату відстані між ними: F = G · m₁m₂/r², де G — гравітаційна стала.

Фундаментальний закон популяційної генетики: в ідеальній популяції частоти алелів (p + q = 1) і генотипів (p² + 2pq + q² = 1) лишаються сталими з покоління в покоління. Сформульований 1908 року незалежно Г. Гарді й В. Вайнбергом.

Закон ідеального газу для ізобарного процесу: для газу сталої маси за сталого тиску об'єм прямо пропорційний абсолютній температурі (V/T = const). Відкритий Жозефом Луї Гей-Люссаком на початку XIX століття.

Закон Гука: для пружної деформації сила пружності прямо пропорційна модулю видовження тіла: Fпр = k|x|. У проєкції на вісь деформації: Fпр,x = −kx. Закон справедливий лише для пружних деформацій.

Закон Джоуля–Ленца визначає кількість теплоти, що виділяється в провіднику з електричним струмом: Q = I²·R·t. Кількість теплоти прямо пропорційна квадрату сили струму, опору провідника та часу проходження струму.

Класичний закон, згідно з яким швидкість тіла відносно нерухомої системи відліку дорівнює векторній сумі швидкості тіла відносно рухомої системи та швидкості рухомої системи відносно нерухомої: v = v₁ + v₂. Справедливий для швидкостей, значно менших за швидкість світла.

Фундаментальний фізичний принцип, згідно з яким певна величина (енергія, імпульс, електричний заряд) у замкненій або ізольованій системі залишається незмінною, хоч і може перетворюватися з однієї форми на іншу або перерозподілятися між тілами.

Фундаментальний закон природи: енергія не виникає з нічого й не зникає, вона лише перетворюється з однієї форми на іншу або передається від одного тіла до іншого. У комбінованих задачах механічна енергія зберігається лише тоді, коли непотенціальні сили (тертя, сили деформації під час удару) не виконують роботи.

У замкненій (ізольованій) системі алгебраїчна сума електричних зарядів залишається сталою. Заряд не створюється й не зникає, а лише переходить від одного тіла до іншого.

У замкненій системі сумарний вектор імпульсу всіх тіл залишається незмінним: p1 + p2 = p1' + p2'. Внутрішні сили можуть змінювати імпульси окремих тіл, але не змінюють загальний імпульс системи.

Фундаментальний закон хімії: маса речовин, що вступили в реакцію, дорівнює масі речовин, що утворилися, оскільки атоми лише перегруповуються, а не зникають і не з'являються.

У замкненій системі, де діють лише сили тяжіння й пружності, повна механічна енергія не змінюється: Eк₁ + Eп₁ = Eк₂ + Eп₂. Механічна енергія лише переходить з одного виду в інший.

Основний закон електростатики: сила взаємодії двох точкових нерухомих зарядів прямо пропорційна добутку модулів зарядів і обернено пропорційна квадрату відстані між ними, помноженому на діелектричну проникність середовища: F = k·|q₁|·|q₂|/(ε·r²), k = 9·10⁹ Н·м²/Кл².

Третій закон Менделя: у разі схрещування гомозиготних особин, що відрізняються двома чи більше парами альтернативних ознак, у F₂ кожна пара ознак успадковується незалежно від інших і комбінується з ними в усіх можливих поєднаннях. Цитологічна основа — незалежне розходження різних пар гомологічних хромосом в анафазі I мейозу.

За однакових температури й тиску об'єми газів, що вступають у реакцію та утворюються, відносяться як коефіцієнти в рівнянні реакції (V₁ : V₂ = n₁ : n₂). Це наслідок закону Авогадро.

Закон Гей-Люссака: за однакових температури й тиску об'єми газів, що вступають у реакцію й утворюються, відносяться як невеликі цілі числа — коефіцієнти рівняння.

Перший закон Менделя: у разі схрещування двох гомозиготних організмів, що відрізняються однією парою альтернативних ознак, усе потомство F₁ одноманітне за генотипом (Aa) і фенотипом (проявляється домінантна ознака).

Закон Ома для ділянки кола: сила струму I на ділянці кола прямо пропорційна напрузі U на кінцях цієї ділянки й обернено пропорційна її електричному опору R: I = U/R. Закон дослідно встановив німецький фізик Георг Ом у 1827 році.

Тиск, створений зовнішніми силами на рідину чи газ, передається без змін в усі точки рідини (газу) в усіх напрямках. Це пояснюється рухливістю молекул рідин і газів.

Фізичний закон, який описує зменшення кількості радіоактивних ядер з часом: N = N0 · 2^(−t/T), де N0 — початкова кількість ядер, N — кількість нерозпалих ядер у момент t, T — період піврозпаду.

Другий закон Менделя: у разі схрещування гібридів першого покоління (Aa × Aa) між собою в F₂ відбувається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 3 : 1 (домінантна : рецесивна ознака) і за генотипом — 1 AA : 2 Aa : 1 aa.

Функція s(t), яка задає координату (шлях) тіла в кожний момент часу t. Її похідна дає миттєву швидкість.

Закон ідеального газу для ізохорного процесу: для газу сталої маси за сталого об'єму тиск прямо пропорційний абсолютній температурі (p/T = const). Відкритий Жаком Шарлем наприкінці XVIII століття.

Склад, який закінчується на приголосний звук. У закритому складі в українській мові на місці о, е з'являється і (чергування о, е з і).

Прикріплення селян до землі поміщика й заборона переходу від одного власника до іншого. На Лівобережжі й Слобожанщині запроваджене указом Катерини II від 3 (14) травня 1783 року, який наказував селянам лишатися там, де їх записала остання ревізія.

Напівзалежна людина, яка взяла в господаря позику («купу») і мусила її відпрацювати. У разі втечі без сплати боргу ставала повним (обельним) холопом.

Показник, який вимірюють у досліді; його значення залежить від зміни незалежної змінної (наприклад, частка пророслого насіння, довжина паростка, кількість бульбашок газу за хвилину). Її відкладають на осі ординат (вертикальній осі) графіка.

Несамоврядна або заморська територія, яка не має повного суверенітету й підпорядкована іншій державі (метрополії). Приклади: Гренландія (Данія), Пуерто-Рико (США), Французька Гвіана (Франція).

Слово в словосполученні, яке залежить від головного й відповідає на питання, поставлене від головного слова. Залежне слово уточнює, конкретизує або доповнює значення головного (наприклад: у словосполученні «читати книжку» залежне слово — книжку, бо читати (що?) книжку).

Прийменник, який обов'язково входить до складу дієслівної сполуки й не змінюється залежно від просторового чи часового значення. Наприклад, on у depend on, of у consist of, for у apologise for.

Прийменник, який обов'язково входить до складу дієслівної сполуки й не змінюється залежно від просторового чи часового значення. Наприклад, on у depend on, of у consist of, for у apologise for.

Об'єм повітря (близько 1000–1500 мл), який залишається в легенях навіть після найглибшого видиху. Не входить до життєвої ємності легень і запобігає спаданню альвеол.

Метаморфічна гірська порода, що містить 25–40 % заліза; головна руда Криворізького басейну. Після збагачення дає концентрат із вмістом заліза понад 65 %.

Залізна окалина Fe₃O₄ — продукт горіння заліза в кисні: 3Fe + 2O₂ → Fe₃O₄. Це змішаний оксид FeO·Fe₂O₃, чорного кольору, утворюється у вигляді іскор під час горіння заліза.

Залізний купорос — кристалогідрат ферум(II) сульфату FeSO₄·7H₂O, блідо-зелені кристали. Використовується в сільському господарстві для захисту рослин від шкідників і хвороб.

Округлі мінеральні утворення на дні океану, що містять марганець, нікель, кобальт і мідь. Поширені на глибинах 4–6 км, особливо в Тихому океані.

Група хемосинтезувальних бактерій, які окиснюють іони двовалентного феруму (Fe²⁺) до тривалентного (Fe³⁺) з утворенням нерозчинного гідроксиду Fe(OH)₃. Відіграють роль в утворенні болотних залізних руд.

Стан, спричинений нестачею Феруму в організмі, що призводить до зменшення вмісту гемоглобіну в еритроцитах. Симптоми: блідість, утома, задишка.

Територія з великими запасами залізних руд, які об'єднані спільним геологічним походженням. Найбільший в Україні — Криворізький залізорудний басейн (Кривбас).

Залоза, яка одночасно виконує функції зовнішньої (виділяє секрет через протоки) і внутрішньої (виділяє гормони в кров) секреції. Приклади: підшлункова залоза (травний сік + інсулін і глюкагон) і статеві залози (статеві клітини + статеві гормони).

Ендокринні залози, які не мають вивідних проток і виділяють гормони безпосередньо в кров. До них належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібні залози, наднирники, тимус.

Залози, які мають і екзокринну частину (з протокою), і ендокринну частину (без протоки). До них належать підшлункова залоза та статеві залози (сім'яники й яєчники).

Зміна напряму поширення світлового променя на межі поділу двох прозорих середовищ, зумовлена зміною швидкості світла в різних середовищах.

Парні клітини бобоподібної (у злаків — гантелеподібної) форми, що оточують продихову щілину. Мають хлоропласти й регулюють ширину щілини, змінюючи тургор.

Прийом розв'язування системи, коли замість x і y вводять нові змінні, наприклад u = x + y, v = xy. Це зводить систему до простіших рівнянь відносно u і v.

Метод розв'язування рівнянь, за якого повторюваний вираз позначають новою змінною t, розв'язують простіше рівняння для t, а потім повертаються до початкової змінної.

Перетворення дослівного висловлювання на підрядну частину складнопідрядного речення зі сполучниками що (розповідне), чи (питальне) або щоб (спонукальне), зі зміною займенників і дієслівних форм з погляду автора переказу.

Атом або група атомів, що заміщує атом Гідрогену в головному карбоновому ланцюзі. Найпоширеніші замісники-алкіли: метил CH₃–, етил C₂H₅–, пропіл C₃H₇–. У назві замісник позначають префіксом із локантом.

Заміщення — тип хімічної реакції, в якій атом або група атомів у молекулі замінюється на інший атом або групу. В органічній хімії розрізняють радикальне заміщення (алкани + Cl₂ на світлі) та електрофільне заміщення (бензен + Br₂ з FeBr₃).

Тип кровоносної системи, у якій кров тече лише всередині судин і не виливається в порожнину тіла. Характерна для кільчастих червів і хордових.