Глосарій

Арифметична прогресія, яка має скінченну кількість членів, тобто задано перший і останній члени. Суму такої прогресії знаходять за формулою S_n = (a_1 + a_n) · n / 2.

Десятковий дріб, який має скінченну кількість знаків після коми, оскільки відповідний нескоротний звичайний дріб має знаменник, що містить лише множники 2 і 5. Наприклад, 0,175.

Кочові племена, що панували в степах Північного Причорномор'я у VII–III ст. до н. е.; Велика Скіфія простягалася від Дунаю до Дону; описані Геродотом; зірвали похід перського царя Дарія I близько 512 р. до н. е.

Слов'янські племена, які за повідомленням Йордана (VI ст.) жили на захід від Дністра, до Вісли й Дунаю; разом з антами становили дві гілки венедів.

Склад — це частина слова, яку вимовляють одним поштовхом видихуваного повітря. Склад завжди утворює голосний звук; скільки в слові голосних, стільки й складів.

Природна газова суміш, основними компонентами якої є азот N₂ (об'ємна частка ≈ 78 %) і кисень O₂ (≈ 21 %). Решта (≈ 1 %) припадає на аргон, вуглекислий газ та інші домішки. У шкільних задачах використовують наближені значення 78 % і 21 %.

Склад суміші — кількісне співвідношення компонентів у суміші, яке може бути виражене в масових частках (w, %), мольних частках (χ, %) або як маса чи кількість речовини кожного компонента.

Власна назва, що складається з кількох слів (Верховна Рада України, Міністерство освіти і науки України). Правила великої букви в таких назвах залежать від типу об'єкта: для найвищих органів — усі слова з великої, для інших — лише перше слово й власні назви.

Форма майбутнього часу, утворена поєднанням допоміжного дієслова буду, будеш, буде... та інфінітива недоконаного виду; пишеться двома словами (буду писати, будеш читати, будемо будувати).

Аналітична форма прикметника, що складається з допоміжного слова (більш, менш, найбільш, найменш) і звичайної (початкової) форми прикметника: більш вдалий, менш зручний, найбільш ефективний, найменш помітний.

Форма ступеня порівняння, що утворюється поєднанням допоміжного слова (більш, менш, найбільш, найменш) із початковою формою прислівника. Наприклад: більш швидко, менш зручно, найбільш вдало, найменш помітно.

Функція виду f(g(x)), де g(x) — внутрішня функція, а f — зовнішня. Її похідна дорівнює добутку похідної зовнішньої функції за внутрішньою та похідної внутрішньої функції: (f(g(x)))′ = f′(g(x))·g′(x).

Твердження, що містить дві або більше частин, поєднаних словами «і», «та», «тому що», «бо», «отже». Для визнання правильним кожна частина та зв'язок між ними мають бути правильними.

Натуральне число, яке має більше ніж два дільники. Наприклад, 4 (дільники 1, 2, 4), 6, 8, 9, 10, 12, 84, 91, 360.

Головний член речення, що складається з допоміжного дієслова (фазового: почати, стати в значенні «почати», продовжувати, перестати; модального: могти, хотіти, мусити) або слова (повинен, готовий, радий, здатний) та інфінітива, який називає дію того самого підмета. Допоміжна частина передає граматичне значення, інфінітив — лексичне.

Головний член речення, що складається з дієслова-зв'язки (бути, стати, здаватися, вважатися, називатися, виявитися, залишатися) або нульової зв'язки та іменної частини (іменника, прикметника, числівника, займенника, дієприкметника). Зв'язка передає граматичне значення, іменна частина — лексичне (називає ознаку, стан, властивість підмета).

Сполучник, що складається з кількох слів, наприклад: тому що, через те що, для того щоб, після того як, перед тим як, незважаючи на те що, так що. Кому здебільшого ставлять перед усім сполучником, але за певних умов (після часток не, лише, саме, навіть або вставного слова) сполучник розчленовують комою всередині.

Порядковий числівник, що складається з двох або більше слів (наприклад, дві тисячі двадцять сьомий). При відмінюванні змінюється лише останнє слово, а перші частини залишаються в початковій формі: дві тисячі двадцять сьомого року (Р.в.), у дві тисячі двадцять сьомому році (М.в.).

Прийменник, що складається з двох або трьох окремих слів, які разом виконують роль прийменника. Складені прийменники завжди пишуться окремо: у зв'язку з, відповідно до, згідно з, під час.

Сполучник, що складається з кількох слів і пишеться окремо. Наприклад: тому що, через те що, для того щоб, так що, після того як, дарма що.

Числівник, що складається з двох або більше слів: сто сім, двадцять п'ять, дві тисячі двадцять сім, двадцять перший, дві треті. Дробові числівники (крім півтора, півтори, півтораста) завжди складені.

Речовина (хімічна сполука), що складається з атомів двох або більше різних хімічних елементів. Приклади: H₂O, CH₄, NaCl.

Форма майбутнього часу, утворена від інфінітива недоконаного виду додаванням закінчень -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть; пишеться одним словом (писатиму, читатимеш, будуватиме).

Речення, що має дві або більше граматичних основ. Наприклад: «Надворі падав сніг, і діти ліпили сніговика.»

Складне речення, що має щонайменше три граматичні основи (частини), між якими використано два або три різні види синтаксичного зв'язку: сурядний, підрядний, безсполучниковий. На різних межах частин засоби зв'язку різні.

Слово, утворене з двох або більше основ, які з'єднані сполучним голосним о або е (водоспад, хлібороб) чи без нього (дит'ясла). Кожна основа зберігає своє лексичне значення.

Складне суцвіття, у якому на верхівці осі розташовані промені, що закінчуються простими зонтиками. Характерне для селерових (морква, кріп, петрушка).

Йон, що складається з двох або більше атомів, сполучених ковалентними зв'язками, і має заряд (наприклад, OH⁻, SO₄²⁻, NH₄⁺).

Складне суцвіття, у якому на головній осі розташовані не окремі квітки, а прості колоски. Характерне для злакових (пшениця, жито, ячмінь).

Листок, що складається з кількох окремих листочків на спільному черешку; листочки часто опадають окремо. Буває трійчастим, пальчастим і перистим (непарноперистим або парноперистим).

Порядковий числівник, утворений від кількісного за допомогою суфіксів -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний і записаний одним словом: двохсотий, п'ятисотий, двохтисячний, п'ятимільйонний. Його слід відрізняти від складеного кількісного числівника (дві тисячі — два слова).

Прийменник, утворений з кількох основ, що є одним словом. Складні прийменники з початковим з- пишуться через дефіс (з-за, з-під, з-поміж), інші — разом (понад, посеред, задля, щодо).

Прикметник, утворений з двох або більше основ. Може писатися разом (від підрядних словосполучень, образних назв ознак) або через дефіс (від рівноправних частин, відтінків кольорів, проміжних сторін світу).

Прикметник, утворений з двох або трьох слів, які разом описують іменник. Перед іменником такі слова з'єднують дефісом: a well-known writer, a five-star hotel, a time-consuming task.

Прислівник, утворений з кількох основ або з прийменника та повнозначного слова (іменника, прикметника, займенника, числівника чи іншого прислівника). Такі прислівники здебільшого пишемо разом, крім випадків, передбачених правилом про дефіс.

Числівник, що має два корені й пишеться одним словом: одинадцять — дев'ятнадцять, двадцять, тридцять, п'ятдесят — вісімдесят, двісті — дев'ятсот. Приклади: сімсот, п'ятдесят, двадцять.

Спосіб нарахування, за якого відсотки додають до суми й наступного разу нараховують на всю суму: Aₙ = A₀ · (1 + p/100)ⁿ.

Сполучникове складне речення, у якому одна частина (підрядна) залежить від іншої (головної). Від головної до підрядної можна поставити питання; частини поєднують підрядні сполучники (що, щоб, бо, якщо) або сполучні слова (який, чий, де, коли).

Речення, що містить головну частину й одну або більше підрядних частин, з'єднаних підрядним сполучником (because, when, if, although, so that). Підрядна частина граматично залежна й не може існувати окремо.

Слово, утворене з частин (переважно початкових) кількох слів, яке пишеться разом і з малої букви, якщо це загальна назва (профспілка, держбюджет, міськрада), або з великої, якщо це назва організації (Укрпошта, Укрзалізниця). Відмінюється як звичайний іменник і має рід свого останнього слова.

Сполучникове складне речення, частини якого граматично рівноправні й поєднані сурядними сполучниками (і, а, але, або, то... то). Від однієї частини до іншої не можна поставити питання.

Речення, що складається з двох або більше рівноправних частин, з'єднаних сурядним сполучником (and, but, or, so, yet). Кожна частина може існувати як окреме речення.

Розкладання сили тяжіння mg на дві взаємно перпендикулярні складові: mg·sin α (вздовж похилої площини, зумовлює зісковзування) і mg·cos α (перпендикулярно до площини, визначає силу нормальної реакції N = mg·cos α).

Ділянка земної кори, де гірські породи зім'яті в складки внаслідок тектонічних рухів. Складчастим областям у рельєфі відповідають гори (молоді — високі, давні — зруйновані).

Епоха інтенсивних тектонічних рухів, під час якої шари гірських порід зминаються в складки, відбуваються підняття території, розломи й вулканізм, що призводить до утворення гірських систем.

Механічна тканина рослин (різновид основної тканини за програмою НМТ), утворена мертвими клітинами з рівномірно потовщеними здерев'янілими оболонками. Буває у вигляді волокон (лубові волокна льону, конопель) і кам'янистих клітин (шкаралупа горіха, кісточка вишні, тверді включення в м'якуші груші).

Щільне сплетіння гіф гриба у вигляді твердого тільця, яке слугує для переживання несприятливих умов (зимівлі). У ріжків склероції мають темно-фіолетовий колір і ріжкоподібну форму.

Аморфний силікатний матеріал, який одержують сплавлянням піску SiO₂, соди Na₂CO₃ і вапняку CaCO₃. Не має сталої температури плавлення, поступово розм'якшується під час нагрівання.

Голівка стьожкового черва, на якій розташовані органи прикріплення — присоски, гачки або присмоктувальні борозенки.

Одномембранна органела прісноводних одноклітинних (інфузорії, амеби), яка періодично скорочується й виводить назовні надлишок води, що надходить осмосом, а також частину продуктів обміну.

Напівструктурна формула, у якій групи атомів записують як CH₃–, –CH₂–, –CH<, а зв'язки C–H опускають. Показує лише зв'язки між атомами Карбону й функціональні групи. Наприклад, CH₃–CH₂–CH₃, CH₃–CH₂–OH.

Йонне рівняння, з якого вилучено йони-спостерігачі (однакові йони в лівій і правій частинах). Показує лише ті йони, які безпосередньо беруть участь у реакції. Коефіцієнти мають бути найменшими цілими числами.

Ділення чисельника й знаменника дробу на їхній спільний множник (число або вираз). Скорочувати можна лише множники, а не доданки.

Галузь тваринництва, що займається розведенням великої рогатої худоби (ВРХ) для отримання молока, яловичини, шкіри, а в деяких країнах — тяглової сили. Поділяється на молочне, м'ясне та м'ясо-молочне.

Густі зарості колючих чагарників з евкаліптів і акацій, характерні для посушливих районів Австралії.

Електроліт, ступінь дисоціації якого значно менший за 1. У рівняннях дисоціації використовують знак ⇄. Приклади: H₂S, H₂CO₃, HF, CH₃COOH, NH₃·H₂O, H₂O.

Завершальна частина думи, у якій кобзар прославляє героїв твору, звертається до слухачів і до Бога з побажаннями. Типова формула: «Слава не вмре, не поляже однині довіка!».

Природний газ, що міститься в сланцевих породах. Його видобуток став можливим завдяки технологіям горизонтального буріння й гідророзриву пласта (сланцева революція), що вивело США у світові лідери з видобування газу.

Тіло водоростей і лишайників, не поділене на корінь, стебло й листок і позбавлене справжніх тканин. У водоростей може бути одноклітинним, нитчастим, пластинчастим або розгалуженим; у лишайника його утворюють гіфи гриба й клітини водорості чи ціанобактерії.

Нелітературна лексика, характерна для певної соціальної групи (молодіжної, професійної, кримінальної). У сучасній літературі використовується як художній засіб для характеристики героя й середовища.