Правопис суфіксів прикметників -ев-, -єв-, -ов-, -ин-, -їн-
~15 хв · 8 розділів · 12 тестових запитань
Обирай суфікси -ов- чи -ев- (-єв-) у відносних прикметниках за твердістю кінцевого приголосного основи й наголосом, а -ин- чи -їн- у присвійних — за кінцевим звуком твірного іменника. Засвоїш чергування г, к, х → ж, ч, ш перед -ин-.
Відносні прикметники в українській мові часто творяться від іменників за допомогою суфікса -ов-. Основне правило просте: якщо основа твірного іменника закінчується на твердий приголосний, то пишемо -ов- незалежно від того, на який склад падає наголос у прикметнику.
Як визначити твердість кінцевого приголосного
Твердість чи м’якість кінцевого приголосного визначають за формою твірного слова, а не за звучанням самого прикметника. Візьми іменник у формі родового відмінка однини: якщо кінцевий приголосний залишається твердим (не пом’якшується), то основа тверда.
Твірний іменник | Р. в. однини | Основа | Прикметник |
|---|---|---|---|
дуб | дуба | дуб- (тверда) | дубовий |
берег | берега | берег- (тверда) | береговий |
степ | степу | степ- (тверда) | степовий |
клас | класу | клас- (тверда) | класовий |
сад | саду | сад- (тверда) | садовий |
бук | бука | бук- (тверда) | буковий |
липа | липи | лип- (тверда) | липовий |
Зверни увагу: наголос у цих прикметниках може бути різним — дубо́вий, берегови́й, степови́й, кла́совий, — але суфікс завжди -ов-.
Коли основа не тверда
Якщо твірний іменник має в кінці м’який приголосний (ситець [си́тец’], вишня [ви́шн’а]), шиплячий (груша, овочі) або голосний, то правило твердої основи не працює — там діє інше правило, яке залежить від наголосу. Про це — в наступному розділі.
Запам’ятай: після твердого приголосного завжди пишемо -ов-: дубовий, степовий, садовий, буковий, липовий, класовий, береговий. Наголос на вибір суфікса не впливає.
Коли основа твірного іменника закінчується на м’який приголосний, шиплячий (ж, ч, ш, щ) або й, вибір суфікса залежить від наголосу в прикметнику. Це найважливіше правило цього уроку.
Правило: наголос на основі — -ев- (-єв-)
Якщо наголос падає на основу (зокрема на сам суфікс), після м’якого приголосного, шиплячого та й пишемо -ев- (а після голосного, де є позначає [й], та після подовженого м’якого [т’] у слові життєвий — -єв-). Наприклад: гру́ша — гру́шевий (наголос на корені), си́тець — си́тцевий (наголос на корені), ви́шня — вишне́вий (наголос на суфіксі), свине́ць — свинце́вий, о́вочі — овоче́вий, життя́ — життє́вий, алюмі́ній — алюмі́нієвий.
Твірне слово | Кінець основи | Наголос | Прикметник |
|---|---|---|---|
груша | ш (шиплячий) | на корені | грушевий |
ситець | ц' (м’який) | на корені | ситцевий |
вишня | н' (м’який) | на суфіксі | вишневий |
свинець | ц' (м’який) | на суфіксі | свинцевий |
овочі | ч (шиплячий) | на суфіксі | овочевий |
життя | т' (м’який, подовжений) | на суфіксі | життєвий |
алюміній | й | на корені | алюмінієвий |
Правило: наголос на закінченні — -ов- (-йов-, -ьов-)
Якщо наголос падає на закінчення (тобто на -ий), після тих самих приголосних пишемо -ов- (а після й — -йов-, після м’якого — -ьов-). Наприклад: бій — бойови́й, край — крайови́й, гроші — грошови́й, дощ — дощови́й, ключ — ключови́й, поле — польови́й.
Твірне слово | Кінець основи | Наголос | Прикметник |
|---|---|---|---|
бій | й | на -ий | бойовий |
край | й | на -ий | крайовий |
гроші | ш (шиплячий) | на -ий | грошовий |
дощ | щ (шиплячий) | на -ий | дощовий |
ключ | ч (шиплячий) | на -ий | ключовий |
поле | л' (м’який) | на -ий | польовий |
Пара з різним наголосом
Деякі слова можуть мати два варіанти наголосу, і тоді обидва варіанти написання нормативні. Найвідоміший приклад — життє́вий (наголос на суфіксі, тому -єв-) і життьови́й (наголос на закінченні, тому -ьов-). Обидва слова правильні, але вживаються в різних стилях мовлення.
Алгоритм перевірки
Визнач твірне слово (іменник, від якого утворено прикметник).
Подивись на кінцевий приголосний основи твірного слова: він твердий, м’який, шиплячий чи й?
Якщо твердий — пиши -ов- (правило з попереднього розділу).
Якщо м’який, шиплячий або й — постав наголос у прикметнику.
Наголос на основі → -ев- (-єв-): грушевий, ситцевий, вишневий.
Наголос на закінченні -ий → -ов- (-йов-, -ьов-): бойовий, грошовий, польовий.
Ключовий момент: саме наголос розрізняє пари на зразок гру́шевий (наголос на корені → -ев-) і грошови́й (наголос на -ий → -ов-), хоч в обох словах перед суфіксом той самий звук ш.
Присвійні прикметники відповідають на питання «чий?» і вказують на належність особі або тварині. В українській мові їх творять за допомогою суфіксів -ин- (-їн-) та -ів- (-їв-). У цьому розділі зосередимося на суфіксах -ин- і -їн-, які вживають переважно від іменників I відміни.
Суфікс -ин- після приголосного
Від іменників I відміни, основа яких закінчується на приголосний, присвійні прикметники творимо за допомогою суфікса -ин-. Наприклад: мама — мамин, сестра — сестрин, Олена — Оленин, Галя — Галин, бабуся — бабусин, Микола — Миколин, дядина — дядинин.
Суфікс -їн- після голосного
Якщо основа іменника I відміни закінчується на голосний (фактично на [й]), то пишемо -їн-. Це стосується імен жіночого роду на -ія, -я: Марія — Маріїн, Зоя — Зоїн, Надія — Надіїн, Софія — Софіїн. Порівняй: Ганна — Ганнин (суфікс -ин-, бо основа закінчується на приголосний). Зверни увагу: після голосного пишемо саме ї, а не и.
Чергування г, к, х перед -ин-
Перед суфіксом -ин- кінцеві приголосні основи г, к, х закономірно чергуються з ж, ч, ш. Це обов’язкове правило, ігнорування якого — одна з найпоширеніших помилок.
Твірне слово | Кінець основи | Чергування | Прикметник |
|---|---|---|---|
Ольга | г | г → ж | Ольжин |
Наталка | к | к → ч | Наталчин |
дочка | к | к → ч | доччин |
тітка | к | к → ч | тітчин |
свекруха | х | х → ш | свекрушин |
Зверни увагу на слово доччин: після чергування к → ч маємо збіг двох ч (дочк-а → доччин), тому пишемо подвоєння. А в слові тітчин чергування к → ч дає сполучення тч (тітк-а → тітчин), подвоєння тут немає.
Суфікс -ів- (-їв-) від іменників II відміни
Від іменників II відміни (чоловічого та середнього роду) присвійні прикметники мають суфікс -ів- (-їв- після голосного): батько — батьків, Андрій — Андріїв, Петро — Петрів, Іван — Іванів. Їх відмінювання належить до теми «Відмінювання прикметників: тверда й м’яка групи». Ці суфікси не плутай із -ин- (-їн-), які вживаються від іменників I відміни.
Прикметники від назв тварин і птахів
Суфікси -ин- (-їн-) трапляються також у прикметниках, утворених від назв тварин і птахів: орлиний, лебединий, голубиний, солов’їний, звіриний, качиний. У цих словах пишеться одне н (правило подвоєння н у прикметниках — окрема тема). Зверни увагу: солов’їний має суфікс -їн- після голосного (основа солов’ї-).
Запам’ятай: -ин- після приголосного (мамин, сестрин, Галин), -їн- після голосного (Маріїн, Зоїн). Перед -ин- г, к, х обов’язково чергуються з ж, ч, ш: Ольжин, Наталчин, свекрушин.
У цьому розділі розв’яжемо типові завдання НМТ на суфікси прикметників. Кожен приклад має формат вибору однієї правильної відповіді з чотирьох (А–Г).
Приклад 1. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо е?
А. свинц..вий, бой..вий, овоч..вий
Б. овоч..вий, грош..вий, вишн..вий
В. берег..вий, груш..вий, свинц..вий
Г. груш..вий, ситц..вий, вишн..вий
Розв’язання. Перевіряємо кожне слово за алгоритмом: визначаємо твірне слово, кінець основи й наголос.
А: свинцевий (свинець — м’який ц’, наголос на суфіксі → -ев-), бойовий (бій — й, наголос на -ий → -ов-), овочевий (овочі — ч, наголос на суфіксі → -ев-). Бойовий — о, тому рядок хибний.
Б: овочевий (е), грошовий (гроші — ш, наголос на -ий → -ов-), вишневий (вишня — м’який н’, наголос на суфіксі → -ев-). Грошовий — о, тому рядок хибний.
В: береговий (берег — твердий г → -ов-), грушевий (груша — ш, наголос на корені → -ев-), свинцевий (е). Береговий — о, тому рядок хибний.
Г: грушевий (е), ситцевий (ситець — м’який ц’, наголос на корені → -ев-), вишневий (е). Усі три слова мають е.
Відповідь: Г.
Приклад 2. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо о?
А. ключ..вий, груш..вий, дуб..вий
Б. грош..вий, овоч..вий, берег..вий
В. бой..вий, свинц..вий, клас..вий
Г. бой..вий, дощ..вий, степ..вий
Розв’язання.
А: ключовий (ключ — ч, наголос на -ий → -ов-), грушевий (груша — ш, наголос на корені → -ев-), дубовий (дуб — твердий → -ов-). Грушевий — е, тому рядок хибний.
Б: грошовий (о), овочевий (овочі — ч, наголос на суфіксі → -ев-), береговий (о). Овочевий — е, тому рядок хибний.
В: бойовий (о), свинцевий (свинець — м’який ц’, наголос на суфіксі → -ев-), класовий (клас — твердий → -ов-). Свинцевий — е, тому рядок хибний.
Г: бойовий (о), дощовий (дощ — щ, наголос на -ий → -ов-), степовий (степ — твердий → -ов-). Усі три слова мають о.
Відповідь: Г.
Приклад 3. Правильно утворено всі присвійні прикметники в рядку
А. Ольгин, Зоїн, мамин
Б. Галин, Маріін, тітчин
В. доччин, свекрушин, Наталкин
Г. Ольжин, Маріїн, сестрин, Наталчин
Розв’язання.
А: Ольгин — помилка, треба Ольжин (г → ж перед -ин-). Зоїн — правильно (Зоя — голосний → -їн-). Мамин — правильно. Рядок хибний через Ольгин.
Б: Галин — правильно (Галя — приголосний → -ин-). Маріін — помилка, треба Маріїн (після голосного пишемо ї). Тітчин — правильно. Рядок хибний через Маріін.
В: доччин — правильно (дочка, к → ч + ч). Свекрушин — правильно (свекруха, х → ш). Наталкин — помилка, треба Наталчин (к → ч). Рядок хибний через Наталкин.
Г: Ольжин (г → ж), Маріїн (голосний → -їн-), сестрин (приголосний → -ин-), Наталчин (к → ч). Усі слова правильні.
Відповідь: Г.
Приклад 4. Правильно розподілено прикметники на групи за суфіксом у варіанті
А. -ев-: грушевий, ситцевий, вишневий; -ов-: бойовий, дощовий, береговий
Б. -ев-: бойовий, грушевий, вишневий; -ов-: дощовий, береговий, ситцевий
В. -ев-: грушевий, ситцевий, овочевий; -ов-: бойовий, грошовий, вишневий
Г. -ев-: грушевий, вишневий, грошовий; -ов-: бойовий, дощовий, береговий
Розв’язання. Перевіряємо кожен варіант.
А: грушевий (наголос на корені → -ев-), ситцевий (наголос на корені → -ев-), вишневий (наголос на суфіксі → -ев-); бойовий (наголос на -ий → -ов-), дощовий (наголос на -ий → -ов-), береговий (твердий г → -ов-). Усі слова розподілено правильно.
Б: бойовий у групі -ев- — помилка (наголос на -ий → -ов-).
В: вишневий у групі -ов- — помилка (наголос на суфіксі → -ев-).
Г: грошовий у групі -ев- — помилка (наголос на -ий → -ов-).
Відповідь: А.
«грушовий», «ситцовий», «вишньовий» — помилка: пишуть -ов- після м’якого чи шиплячого, коли наголос на основі. Правильно: грушевий, ситцевий, вишневий. Запам’ятай: після м’якого, шиплячого та й наголос на основі дає -ев- (-єв-).
«боєвий», «грошевий», «дощевий» — помилка: пишуть -ев- там, де наголос на закінченні. Правильно: бойовий, грошовий, дощовий. Наголос на -ий завжди вимагає -ов- (-йов-, -ьов-).
Визначають м’якість за звучанням прикметника, а не за твірним словом. Наприклад, пишуть «ситцовий» замість ситцевий, тому що в прикметнику звук [ц] твердий. Але твірне слово ситець має м’який [ц’], тому потрібно застосовувати правило для м’якого приголосного. Завжди перевіряй за твірним іменником!
«Ольгин», «Наталкин», «свекрухин» — помилка: не чергують г — ж, к — ч, х — ш перед суфіксом -ин-. Правильно: Ольжин, Наталчин, свекрушин. Чергування обов’язкове!
«Маріін», «Зоін» — помилка: пропускають ї після голосного. Правильно: Маріїн, Зоїн. Після голосного (основа на [й]) пишемо -їн-, а не -ин-.
Програма НМТ з української мови передбачає в розділі 1 «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія» тему «Правопис префіксів і суфіксів». У вимогах зазначено: «розпізнавати вивчені орфограми, правильно писати слова з ними». Це означає, що на тестуванні можуть перевірити вміння обирати суфікс -ов- чи -ев- (-єв-) у відносних прикметниках і суфікс -ин- чи -їн- у присвійних прикметниках.
Завдання 1–8 демоваріанта НМТ-2026 належать до розділу 1. Вони мають формат вибору однієї правильної відповіді з чотирьох (А–Г), за які можна отримати 0 або 1 бал. У демоваріанті 2026 року суфікси прикметників перевіряє завдання 5 (там ішлося про суфікс -зьк- у прикметнику від географічної назви). Окремого завдання саме на -ев-, -ов-, -ин- у демо 2026 не було, але це не означає, що воно не може з’явитися в інших варіантах.
Стратегія виконання
Для кожного прикметника назви твірне слово (іменник, від якого він утворений).
Визнач, твердий, м’який чи шиплячий кінцевий приголосний основи твірного слова.
Якщо основа тверда — пиши -ов- (наголос не має значення).
Якщо основа м’яка, шипляча або на й — постав наголос у прикметнику: на основі → -ев- (-єв-), на закінченні -ий → -ов- (-йов-, -ьов-).
Для присвійних прикметників перевір чергування г, к, х → ж, ч, ш перед -ин-.
Пам’ятай: одне хибне слово робить увесь рядок хибним. Якщо в рядку хоча б одне слово написане неправильно, цей варіант відповіді не підходить.
Чому «грушевий», але «грошовий», якщо в обох перед суфіксом ш?
Тому що вибір суфікса залежить не від самого звука ш, а від наголосу в прикметнику. У слові гру́шевий наголос падає на корінь (гру́ш-), тому пишемо -ев-. У слові грошови́й наголос падає на закінчення -ий, тому пишемо -ов-. Той самий шиплячий ш, але різний наголос дає різні суфікси.
Як правильно: «життєвий» чи «життьовий»?
Обидва варіанти нормативні, але вони мають різний наголос. Життє́вий (наголос на суфіксі) пишеться з -єв-, а життьови́й (наголос на закінченні) — з -ьов-. Уживання залежить від стилю мовлення: життє́вий частіше трапляється в художніх текстах, життьови́й — у розмовному мовленні. На НМТ можуть перевірити обидва варіанти як правильні, але важливо пам’ятати, що вони відповідають різним наголосам.
Чому «Ольжин», а не «Ольгин»?
Тому що перед суфіксом -ин- кінцевий приголосний основи г обов’язково чергується з ж. Це закономірне історичне чергування, яке діє в українській мові: г → ж, к → ч, х → ш перед суфіксом -ин- у присвійних прикметниках. Тому правильно: Ольга — Ольжин, Наталка — Наталчин, свекруха — свекрушин. Форми «Ольгин», «Наталкин», «свекрухин» є помилковими.
Коли пишемо -їн-, а коли -ин-?
Суфікс -ин- пишемо після приголосного: мама — мамин, сестра — сестрин, Галя — Галин, бабуся — бабусин. Суфікс -їн- пишемо після голосного (коли основа іменника фактично закінчується на [й]): Марія — Маріїн, Зоя — Зоїн, Надія — Надіїн, Софія — Софіїн. Зверни увагу: після голосного пишемо саме ї, а не и.
Чи залежить -ов- після твердого приголосного від наголосу?
Ні, не залежить. Після твердого приголосного завжди пишемо -ов-, незалежно від наголосу: дубо́вий, берегови́й, степови́й, кла́совий, садо́вий. Наголос впливає на вибір суфікса тільки тоді, коли основа закінчується на м’який приголосний, шиплячий або й.
Після твердого приголосного — -ов-: дубовий, степовий, садовий, класовий. Наголос не впливає.
Після м’якого, шиплячого (ж, ч, ш, щ) та й: наголос на основі — -ев- (-єв-): грушевий, ситцевий, вишневий, життєвий.
Після м’якого, шиплячого та й: наголос на закінченні -ий — -ов- (-йов-, -ьов-): бойовий, грошовий, дощовий, польовий.
Присвійні прикметники: -ин- після приголосного (мамин, сестрин, Галин), -їн- після голосного (Маріїн, Зоїн, Надіїн).
Перед -ин- г, к, х чергуються з ж, ч, ш: Ольжин, Наталчин, свекрушин.
Одне хибне слово в рядку робить увесь рядок хибним — перевіряй кожне слово окремо.