Правопис суфіксів прикметників -ев-, -єв-, -ов-, -ин-, -їн-

~15 хв · 8 розділів · 12 тестових запитань

Орфографія

Будова слова

Українська мова НМТ

відносний прикметник: Розряд прикметників, що означає ознаку предмета через його відношення до матеріалу, часу, місця, призначення або числа. Не має ступенів порівняння, не поєднується зі словом дуже. Замінюється конструкцією «іменник + прийменник + іменник».
присвійний прикметник: Розряд прикметників, що означає належність предмета особі або тварині й відповідає на питання чий? (чия? чиє? чиї?). Утворюється за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн), -яч- (-ач-, -оч-).
суфікс -ев- (-єв-): Суфікс відносних прикметників, що пишеться після м'якого приголосного, шиплячого (ж, ч, ш, щ) та й, коли наголос падає на основу (грушевий, ситцевий, вишневий). Варіант -єв- пишеться після голосного, тобто на місці [й] (алюмінієвий), і після подовженого м'якого приголосного (життєвий).
суфікс -ин- (-їн-): Суфікс присвійних прикметників, що пишеться після приголосного основи іменника I відміни (мамин, сестрин, Галин). Варіант -їн- пишеться після голосного (Маріїн, Зоїн). Перед -ин- приголосні г, к, х чергуються з ж, ч, ш (Ольжин, Наталчин, свекрушин).
суфікс -ов-: Суфікс відносних прикметників, що пишеться після твердого приголосного основи (дубовий, степовий, класовий) незалежно від наголосу, а також після м'якого, шиплячого та й, коли наголос падає на закінчення -ий (бойовий, грошовий, польовий).