Мета і ставлення автора: purpose і attitude questions

~20 хв · 8 розділів · 10 тестових запитань

Читання: стратегії розуміння тексту

Англійська мова НМТ

іронія: Прийом, коли автор говорить протилежне тому, що має на увазі, зазвичай для критики або глузування. Розпізнається за лапками навколо позитивного слова («Another "brilliant" idea»), контрастом між контекстом і надто позитивними словами, або перебільшенням. Іронію не можна читати буквально.
мета автора (author's purpose): Причина, чому автор написав текст: щоб поінформувати (to inform), переконати (to persuade), розважити (to entertain), попередити (to warn), порадити (to advise), описати (to describe), пояснити (to explain), критикувати (to criticise) або порівняти (to compare). Мета визначається за всім текстом, а не за окремим абзацом.
підсилювач (intensifier): Слово або вираз, який посилює значення іншого слова, показуючи силу почуття автора. Наприклад: extremely, absolutely, far too, by no means, undoubtedly. Разом із різкою чи захопленою лексикою підсилювачі можуть вказувати на hostile або enthusiastic, але саме лише far too чи extremely не робить критику ворожою.
поступка (concession): Структура, у якій автор спочатку визнає слушність протилежної сторони (Of course, It is true that, Admittedly), а потім вводить власну тезу після however, but, yet або still. Поступка може бути частиною позиції автора, але не вичерпує її — справжнє ставлення визначають за всім текстом.
ставлення автора (attitude): Емоційне або оцінне ставлення автора до теми, яке виражається через оцінну лексику (remarkable, alarming, pointless), підсилювачі (extremely, absolutely) та пом'якшувальні слова (it seems, perhaps). Ставлення може бути позитивним (enthusiastic), негативним (critical), сумнівним (sceptical) або нейтральним (neutral).
тон тексту (tone): Загальний емоційний настрій тексту, який створюється вибором лексики, інтонацією та стилем. Тон може бути серйозним, іронічним, схвильованим, офіційним тощо. Тісно пов'язаний зі ставленням автора, але описує радше «як звучить текст», аніж «що автор думає».