Глосарій

Група речень, об'єднаних однією головною думкою. Складається з тематичного речення (topic sentence), підтримувальних речень (supporting sentences) і підсумкового речення (concluding sentence).

Слово, фраза або ціла думка, до яких відсилає займенник чи слово-замінник. Наприклад, у реченні «The museum opened in 1998. It attracts many visitors» антецедентом для it є the museum.

Аспект теми — це конкретний бік або кут зору, під яким розглядається тема в абзаці. Наприклад, тема «волонтерство» може мати аспекти: причини (Why…), наслідки (What happens when…), поради (How to…), історія (How it started). Аспект заголовка має збігатися з аспектом абзацу.

Слово, яке має кілька значень; контекст визначає, яке саме значення використано в реченні (наприклад, fine — штраф або гарний).

Оголошення про пошук працівника. Маркери: Vacancy, We're hiring, Staff wanted, part-time/full-time, Apply by, send your CV. На дверях готелю Vacancies означає «є вільні номери».

Логічний умовивід, який читач робить на основі інформації, поданої в тексті, хоча автор не називає її прямо. Висновок завжди має доказ у тексті — конкретний рядок або кілька речень.

Відносне слово (relative word) — займенник або прислівник, який вводить означальне підрядне речення й замінює антецедент (попередній іменник). До відносних слів належать who, which, that, where, when, whose, why.

Слово (this, that, these, those, such), яке вказує на раніше згаданий предмет, особу або думку. Вказівні слова можуть стояти перед іменником (this problem) або самостійно (This worries me).

Головна думка абзацу — це те, що автор хоче сказати про тему: тема + твердження про неї. Наприклад, тема «волонтерство», головна думка — «волонтерство корисне самим волонтерам». Деталі (приклади, числа, цитати) лише підтримують головну думку, але не замінюють її.

Головне речення (main clause) — частина складного речення, яка містить підмет і присудок і може стояти самостійно як повне речення. Наприклад: у реченні Although it rained, we went outside головним є we went outside.

Спосіб читання, за якого читач уважно читає кожне слово й речення, щоб повністю зрозуміти зміст і всі деталі тексту.

Неправильний варіант відповіді, який виглядає правдоподібно. Типові дистрактори: варіант зі спільним словом, але іншим призначенням; та сама тема з іншою деталлю (online / in class, for adults / for teens); протилежна роль (sell / buy, hire / look for a job).

Дієслово, яке вводить чиюсь думку або слова: claim, argue, insist, complain, admit, suggest, say, state. У тексті таке дієслово сигналізує, що далі йде думка іншої особи, а не автора.

Конкретний рядок, речення або кілька речень із тексту, які підтверджують правильність висновку. Без текстового доказу будь-яке твердження залишається здогадкою.

Суб'єктивне судження, оцінка, почуття, порада або прогноз, які не можна підтвердити чи спростувати об'єктивно. Наприклад: «It is the best museum in the city».

Фраза перед підписом, яка підсумовує лист або вказує на наступний крок. Офіційно: I look forward to hearing from you. Неформально: Write soon!, Hope to see you soon.

Варіант A–H, який не пасує до жодного оголошення. У завданні 1 НМТ таких варіантів три з восьми, у завданні 3 — два з восьми. Зайві варіанти можуть згадувати тему одного з текстів, але не відповідають призначенню жодного з них.

Фраза, яка прямо каже читачеві, що робити: Book now (купити), Apply by (подати заявку), Join us (прийти), Do not use (заборонити). Найточніше показує мету тексту.

Коротке практичне повідомлення без формальної структури, яке передає одну конкретну інформацію. Часто не містить звертання або підпису в повному вигляді.

Текст, у якому речення логічно й граматично пов'язані між собою за допомогою слів-зв'язок, займенників, повторів і синонімів, утворюючи єдине ціле.

Спосіб, яким речення об'єднуються в єдине ціле за допомогою займенників (it, they, this), повторів ключових слів, синонімів і слів-зв'язок (however, so, also).

Перший рядок листа, який визначає стиль усього тексту. Офіційні звертання: Dear Sir or Madam, Dear Mr Smith. Неформальні: Dear Anna, Hi Tom.

Прийом, коли автор говорить протилежне тому, що має на увазі, зазвичай для критики або глузування. Розпізнається за лапками навколо позитивного слова («Another "brilliant" idea»), контрастом між контекстом і надто позитивними словами, або перебільшенням. Іронію не можна читати буквально.

Твердження, яке використовує абсолютні слова (always, never, completely, all, the only, hated) і не допускає винятків. Такі формулювання майже ніколи не відповідають тексту, який зазвичай подає поміркованішу інформацію.

Слово або словосполучення в оголошенні, яке несе його головне призначення: що пропонують (послуга чи товар), кому (адресат) і на яких умовах (free, for beginners, online). У варіанті A–H ключові слова показують, що саме треба перевірити в тексті.

Підказка в тексті (пояснення, синонім, антонім, приклад або логіка речення), яка допомагає визначити значення незнайомого слова без словника.

Смислове відношення між реченнями або частинами тексту, яке показує, як одна думка пов'язана з іншою: додавання, протиставлення, причина, наслідок, приклад, послідовність.

Мовний сигнал, який вказує, що далі йде суб'єктивне судження: I believe, in my view, it seems, personally, оцінні прикметники й прислівники, модальні дієслова should / must / may, прислівники probably / likely.

Слово або фраза, що вказує на тип тексту: Sale (реклама), No entry (вивіска), Vacancy (вакансія), Opening hours (оголошення), Everyone welcome (запрошення).

Причина, чому автор написав текст: щоб поінформувати (to inform), переконати (to persuade), розважити (to entertain), попередити (to warn), порадити (to advise), описати (to describe), пояснити (to explain), критикувати (to criticise) або порівняти (to compare). Мета визначається за всім текстом, а не за окремим абзацом.

Спосіб добирати відповіді, коли впевнені пари вже поставлені: з решти варіантів відкидають ті, що суперечать тексту хоча б однією деталлю, і зіставляють оголошення, що лишилися без пари, з варіантами, що лишилися. Наприкінці перевіряють, що зайві варіанти не пасують до жодного тексту.

Короткий текст, що інформує, попереджає або забороняє. Маркери: безособові фрази (Out of order, Closed for renovation, Opening hours); заборони на кшталт No entry чи Staff only зазвичай пишуть на вивісках (sign).

Спосіб читання, за якого читач швидко переглядає текст, щоб зрозуміти його загальну тему або основну думку, не вчитуючись у деталі.

Лист до друга, родича або знайомої людини, написаний у неформальному стилі з використанням скорочень, фразових дієслів, окликів і дружніх фраз.

Особова форма дієслова (finite verb) — це форма дієслова, яка змінюється за особами, числами й часами й виконує роль присудка в реченні. Наприклад: opens, opened, has opened, was built. Без особової форми речення не є граматично завершеним.

Лист до організації, компанії, школи або незнайомої людини, написаний у формальному стилі з використанням повних форм, нейтральної лексики та ввічливих конструкцій. Приклади: заява, скарга, запит інформації.

Слова, які виражають позитивну або негативну оцінку: прикметники (amazing, boring, disappointing, brilliant) та прислівники (surprisingly, unfortunately, fortunately). Їх наявність у реченні сигналізує думку.

Передавання того самого змісту іншими словами: синонім (hire = rent), узагальнення (a car → a vehicle), опис (eat out = have a meal in a restaurant), заперечення протилежного (no experience needed = suitable for beginners) або зміна частини мови (to apply → send an application). Правильна пара «оголошення — варіант» завжди тримається на перефразуванні.

Підрядне речення (subordinate clause) — частина складного речення, яка не може стояти самостійно й залежить від головного. Вводиться сполучниками (because, when, although) або відносними словами (who, which, where). Наприклад: because it was cheap, when the bell rang.

Слово або вираз, який посилює значення іншого слова, показуючи силу почуття автора. Наприклад: extremely, absolutely, far too, by no means, undoubtedly. Разом із різкою чи захопленою лексикою підсилювачі можуть вказувати на hostile або enthusiastic, але саме лише far too чи extremely не робить критику ворожою.

Підтримувальна деталь — це приклад, число, ім'я, цитата або факт, які ілюструють і підтверджують головну думку абзацу. Деталі не замінюють головну думку, а лише її пояснюють. Якщо заголовок описує лише одну деталь, а не весь абзац, це пастка.

Схема або перелік пунктів, які показують, у якому порядку автор подає думки: вступ, основна частина (1-3 абзаци), висновок.

Структура, у якій автор спочатку визнає слушність протилежної сторони (Of course, It is true that, Admittedly), а потім вводить власну тезу після however, but, yet або still. Поступка може бути частиною позиції автора, але не вичерпує її — справжнє ставлення визначають за всім текстом.

Частина слова на початку, яка змінює його значення (наприклад, un- означає «не», re- — «знову», mis- — «неправильно»).

Мета, з якою написано текст: продати, попередити, заборонити, запросити, найняти, повідомити або попросити. Визначається за тим, хто пише, кому і якої дії чекає від читача.

Інформація, яку автор не називає прямо, а передає через дії, деталі або реакції героїв. Читач має зробити висновок (inference), щоб її зрозуміти.

Тип логічного зв'язку, за якого одна подія (причина) спричиняє іншу (наслідок). Сигнали причини: because, since, as, because of, due to. Сигнали наслідку: so, therefore, as a result, consequently, that is why.

Тип логічного зв'язку, за якого друга думка протилежна до першої. Сигнали: but, however, yet, on the other hand, in contrast, instead.

Інформація, яку автор повідомляє безпосередньо, називаючи стан, почуття або факт. Наприклад: «Anna was nervous» — це пряма інформація про стан Анни.

Текст, що закликає купити товар або послугу. Маркери: ціна, знижка (Sale, 20% off), наказовий спосіб (Book now, Order online), контакти, Terms apply.

Відношення між займенником або словом-замінником і словом чи думкою, на які воно вказує в тексті. Референція буває анафоричною (назад) або катафоричною (вперед).

Слово або фраза в тексті, яке привертає увагу читача під час сканування: число, дата, ім'я з великої літери, ціна, синонім ключового слова з твердження.

Спосіб читання, за якого читач швидко пробігає очима текст у пошуках конкретної деталі — числа, дати, імені, синоніма ключового слова — без читання всього тексту.

Слова, які вказують на порядок подій або кроків у тексті: first, then, next, after that, afterwards, finally, in the end.

Слово, яке замінює раніше згаданий іменник (one, ones) або дію (do so, did), щоб уникнути повторення. Наприклад: «I lost my umbrella, so I bought a new one» — one замінює umbrella.

Слово або фраза (however, so, for example, also, because, therefore), яка вказує на тип логічного зв'язку між реченнями й допомагає читачеві передбачити напрям думки.

Емоційне або оцінне ставлення автора до теми, яке виражається через оцінну лексику (remarkable, alarming, pointless), підсилювачі (extremely, absolutely) та пом'якшувальні слова (it seems, perhaps). Ставлення може бути позитивним (enthusiastic), негативним (critical), сумнівним (sceptical) або нейтральним (neutral).

Частина слова в кінці, яка вказує на частину мови (наприклад, -tion — іменник, -ful — прикметник, -ly — прислівник).

Текст, у якому пропущено окремі речення або частини речень. У завданні 4 НМТ учень має відновити логічну зв'язність тексту, обираючи з-поміж 8 фрагментів (A–H) ті 6, що пасують до пропусків.

Тематичне речення — це речення в абзаці, яке прямо висловлює головну думку. Найчастіше стоїть на початку абзацу, іноді — наприкінці як підсумок (починається з So…, In short…, That is why…). Якщо тематичного речення немає, головну думку формулюють самостійно.

Загальний емоційний настрій тексту, який створюється вибором лексики, інтонацією та стилем. Тон може бути серйозним, іронічним, схвильованим, офіційним тощо. Тісно пов'язаний зі ставленням автора, але описує радше «як звучить текст», аніж «що автор думає».

Узагальнення — це формулювання, яке охоплює сутність усього абзацу, а не окремої деталі. Добрий заголовок узагальнює головну думку абзацу й перефразовує тематичне речення у вигляді іменникової групи, запитання або короткого твердження.

Узгодження підмета з присудком (subject–verb agreement) — граматичне правило, за яким дієслово-присудок має стояти в тому самому числі й особі, що й підмет. Наприклад: The student works (однина), The students work (множина).

Твердження, яке можна перевірити за надійним джерелом або вимірюванням: дата, число, ім'я, подія, фізична властивість. Наприклад: «The museum opened in 1998».

Слова, які звучать схоже в англійській та українській мовах, але мають різне значення (наприклад, sympathetic — співчутливий, а не симпатичний).

Ситуація, коли текст збігається з твердженням лише в одній деталі, а інша деталь не збігається або стосується іншого об'єкта; такий текст не можна вважати правильним.

The former означає «перший із двох згаданих», the latter — «другий (останній) із двох згаданих». Вживаються лише для двох елементів. Наприклад: «Tom and Kate play in the band. The former plays the drums, the latter sings.»