Задунайська Січ і доля запорозького козацтва після 1775 року

У червні 1775 р. російська армія під командуванням генерала П. Текелі зруйнувала Нову (Підпільненську) Січ — останню козацьку столицю на території Російської імперії. Кошового отамана Петра Калнишевського заарештували й заслали на Соловки. Частина запорожців скорилася владі, але кілька тисяч козаків вирішили не приймати російської влади й пішли за Дунай, у володіння Османської імперії.

Османський султан Абдул-Гамід I дозволив запорожцям оселитися в гирлі Дунаю за умови, що вони нестимуть військову службу в османській армії. Так виникла Задунайська Січ — козацьке утворення під зверхністю Османської імперії, що проіснувало з 1775 до 1828 р.

Місце розташування й переміщення

Задунайська Січ не стояла на одному місці. Спочатку козаки оселилися в гирлі Дунаю біля фортеці Ізмаїл, але через конфлікти з місцевим населенням і некрасівцями (донськими козаками-старообрядцями, які також жили в Османській імперії) мусили переміщатися. У 1810-х рр., після збройних сутичок із некрасівцями, головним осередком Січі став Верхній Дунавець — селище в дельті Дунаю на території сучасної Румунії.

Устрій і господарство

Задунайська Січ зберігала традиційний запорозький устрій. Козаки обирали кошового отамана, діяла козацька рада, існували курені з курінними отаманами. Основою господарства були рибальство в дунайських лиманах, землеробство, скотарство й торгівля. Чимало задунайців служили в османському флоті веслярами на галерах.

Суперечливе становище

Найбільша суперечливість становища Задунайської Січі полягала в тому, що султан залучав козаків до придушення повстань православних народів — сербів і греків, які так само, як і запорожці, були православними християнами. Козаки мусили воювати проти одновірців, що викликало внутрішній розкол: частина задунайців почала повертатися до Російської імперії. До 1820-х рр. чимало козаків перейшли назад на російський бік, і це стало передвісником остаточної ліквідації Січі.

Не всі запорожці пішли за Дунай. Чимало колишніх козаків залишилися в Російській імперії й чекали нагоди відновити військову службу. Така нагода настала 1787 р., коли почалася російсько-турецька війна 1787–1791 рр.

Військо вірних запорожців і Чорноморське козацьке військо

На початку війни російський уряд дозволив сформувати з колишніх запорожців «Військо вірних запорожців». Його очолили С. Білий, З. Чепіга та А. Головатий. Військо брало участь у штурмі Очакова (1788) та Ізмаїла (1790). Уже 1788 р. його перейменували на Чорноморське козацьке військо.

Після переможної війни Катерина II 1792 р. видала грамоту, якою надавала Чорноморському війську землі на Кубані — Таманський півострів і правобережжя річки Кубані. У 1792–1793 рр. чорноморці переселилися на Кубань, заснували місто Катеринодар (нині Краснодар) і 40 курінних селищ, назви яких повторювали назви запорозьких куренів.

Азовське козацьке військо

Після ліквідації Задунайської Січі 1828 р. кошовий Йосип Гладкий разом із козаками, що повернулися з-за Дунаю, спершу утворив Окремий запорозький кіш. 1832 р. на його основі створили Азовське козацьке військо, яке розмістили на узбережжі Азовського моря — між Бердянськом і Маріуполем. Наказним отаманом став Й. Гладкий.

Азовське військо проіснувало до 1860-х рр., після чого його ліквідували, а козаків переселили на Кубань. Так нащадки запорожців опинилися в складі Кубанського козацького війська, яке зберігало запорозькі традиції аж до початку ХХ ст.

У червні 1812 р. армія Наполеона вторглася в Російську імперію — почалася французько-російська війна 1812 р. Українські губернії, які входили до складу імперії, мали давати рекрутів, ополчення, продовольство й коней для потреб армії. Ця війна стала приводом для відновлення козацьких формувань на території Наддніпрянщини.

Формування 15 козацьких полків

З ініціативи малоросійського генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського на Полтавщині й Чернігівщині сформували 15 козацьких кінних полків: 9 полтавських і 6 чернігівських. До них набирали не лише козаків, а й міщан. Спорядження й утримання полків відбувалося коштом місцевого населення — це був додатковий фінансовий тягар для українських селян і міщан.

Козакам, які вступили до цих полків, уряд обіцяв після завершення війни зберегти козацький стан і не переводити їх у кріпаки. Частина українського дворянства, пам'ятаючи про автономію Гетьманщини, сподівалася, що участь у війні допоможе відновити козацьке самоврядування.

Порушення обіцянки

Після перемоги над Наполеоном російський уряд не виконав обіцянок. Козацькі полки перетворили на регулярні (уланські) або розформували. Козаків повернули до попереднього становища — частина з них стала державними селянами. Це викликало глибоке розчарування в українському суспільстві й посилило опозиційні настрої, які згодом вилилися в декабристський рух.

Важливо: козацькі полки 1812 р. не відновили Гетьманщину й не збереглися як козацькі формування. Це був тимчасовий військовий захід, а не відновлення автономії.

Останнім кошовим отаманом Задунайської Січі став Йосип Гладкий, обраний 1827 р. Його ім'я назавжди пов'язане з ліквідацією Січі, хоча не він її зруйнував — він перейшов на бік Росії, і це спричинило розправу турків.

Російсько-турецька війна 1828–1829 рр. і перехід Гладкого

У травні 1828 р., коли російська армія почала війну проти Османської імперії, кошовий Йосип Гладкий із частиною задунайських козаків перейшов на бік Росії. Він допоміг російським військам переправитися через Дунай, за що імператор Микола I нагородив його чином полковника й призначив наказним отаманом.

У відповідь турецька влада зруйнувала Задунайську Січ у Верхньому Дунавці. Решту козаків, які не пішли з Гладким, розпорошили по османських володіннях. Так 1828 р. Задунайська Січ припинила існування. Частина задунайців залишилася в Добруджі (історична область на території сучасних Румунії й Болгарії), де їхні нащадки жили ще десятиліттями.

Художня пам'ять: опера «Запорожець за Дунаєм»

Найвідомішим твором, що зберіг пам'ять про задунайських козаків, стала опера Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (1863). Головні герої — Іван Карась та його дружина Одарка — тужать за рідною Україною й зрештою повертаються на батьківщину. Опера написана в комедійному жанрі, але за ним стоїть справжня трагедія козаків, які опинилися на чужині.

Опера «Запорожець за Дунаєм» не входить до переліку пам'яток програми НМТ, але допомагає зрозуміти, як українська культура XIX ст. осмислювала драматичну долю запорозького козацтва після 1775 р.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему долі запорозького козацтва після 1775 р. Кожне завдання розв'язуємо покроково.

Приклад 1. Послідовність подій

Завдання: Розташуйте події в хронологічній послідовності.

• А — ліквідація Задунайської Січі

• Б — зруйнування Нової (Підпільненської) Січі

• В — переселення Чорноморського війська на Кубань

• Г — формування 15 козацьких полків на Полтавщині й Чернігівщині

Розв'язання: Визначаємо дату кожної події. Б — 1775 р. (зруйнування Нової Січі). В — 1792 р. (переселення на Кубань). Г — 1812 р. (формування полків). А — 1828 р. (ліквідація Задунайської Січі). Отже, правильна послідовність: Б — В — Г — А.

Відповідь: Б, В, Г, А (1775 — 1792 — 1812 — 1828).

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за описом

Завдання: Про яке козацьке утворення йдеться в описі?

«Козаки жили в гирлі Дунаю під владою султана. Вони зберігали запорозькі традиції, але мусили воювати проти православних сербів і греків — своїх одновірців».

Розв'язання: Ключові ознаки — гирло Дунаю, влада султана, воювали проти православних одновірців. Це Задунайська Січ.

• Чорноморське козацьке військо — помилка, бо воно воювало на боці Росії, а не Османської імперії, і було на Кубані, а не в гирлі Дунаю.

• Азовське козацьке військо — помилка, бо воно існувало на узбережжі Азовського моря під владою Росії.

• Нова (Підпільненська) Січ — помилка, бо вона існувала на території Російської імперії до 1775 р.

Відповідь: Задунайська Січ.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді про долю полків 1812 р.

Завдання: Що сталося з козацькими полками, сформованими 1812 р. на Полтавщині й Чернігівщині?

Розв'язання: Згадаймо, що після війни 1812 р. російський уряд порушив обіцянку зберегти козацький стан. Полки перетворили на регулярні (уланські) або розформували. Отже, правильна відповідь: після війни їх не зберегли як козацькі всупереч обіцянкам.

• Їх переселили за Дунай — помилка, за Дунай пішли запорожці після 1775 р., а не полки 1812 р.

• З них утворили Чорноморське військо — помилка, Чорноморське військо виникло 1787–1788 рр., раніше.

• Їм повернули гетьманство — помилка, Гетьманщину не відновлювали.

Відповідь: після війни їх не зберегли як козацькі всупереч обіцянкам.

Приклад 4. Послідовність за уривками джерел

Завдання: Розташуйте події в хронологічній послідовності на основі описів.

• 1) «Грамота російської імператриці про надання козакам земель на Таманському півострові й правобережжі Кубані».

• 2) «Відозва малоросійського генерал-губернатора про набір козацьких полків для боротьби з Наполеоном».

• 3) «Повідомлення про перехід кошового отамана Й. Гладкого з козаками на бік російської армії».

• 4) «Указ про утворення Азовського козацького війська на узбережжі Азовського моря».

Розв'язання: Спершу датуємо кожен уривок за змістом. Опис 1 — це грамота Катерини II 1792 р. про землі на Кубані. Опис 2 — 1812 р., набір полків проти Наполеона. Опис 3 — травень 1828 р., перехід Гладкого. Опис 4 — 1832 р., утворення Азовського війська. Правильна послідовність: 1 — 2 — 3 — 4 (1792 — 1812 — 1828 — 1832).

Відповідь: 1, 2, 3, 4 (1792 — 1812 — 1828 — 1832).

• Плутати Задунайську Січ (гирло Дунаю, Османська імперія) з Новою (Підпільненською) Січчю (1734–1775, під владою Росії). Задунайська Січ існувала після 1775 р. на території Османської імперії, а Нова Січ — до 1775 р. на території Російської імперії.

• Датувати ліквідацію Задунайської Січі 1829 р. За програмою НМТ ліквідація відбулася 1828 р., коли після переходу Й. Гладкого на бік Росії турецька влада зруйнувала Січ.

• Думати, що козацькі полки 1812 р. відновили Гетьманщину. Обіцянку зберегти козацький стан після війни не виконали — полки перетворили на регулярні (уланські) або розформували.

• Змішувати Чорноморське військо (з 1787–1788 рр., Кубань з 1792 р.) з Азовським (1832, узбережжя Азовського моря). Чорноморське військо виникло раніше й осіло на Кубані, а Азовське — пізніше, на північному узбережжі Азовського моря.

• Вважати Й. Гладкого засновником Задунайської Січі. Він був останнім кошовим отаманом Задунайської Січі (обраний 1827 р.), який 1828 р. перейшов на бік Росії. Заснували Січ запорожці, що пішли за Дунай 1775 р.

Тема «Задунайська Січ і доля запорозького козацтва після 1775 р.» охоплює матеріал тем 11–12 програми НМТ з історії України. Розберімо, як саме ці знання перевіряють на тестуванні.

Формат завдань

• Вибір однієї відповіді (завдання 1–20) — 1 бал. У демоваріанті 2026 р. завдання 8 належить до теми 11 і побічно зачіпає тему 12.

• Послідовність (завдання 25–27) — 0–3 бали: 3 бали за весь правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. У демоваріанті 2026 ряди побудовано на уривках джерел, тож спершу датуємо кожен уривок за змістом.

Що потрібно знати

• 1828 р. — ліквідація Задунайської Січі — одна з 6 дат теми 12 програми НМТ.

• Тема 12 вимагає знати відновлення українського козацтва в час французько-російської війни 1812 р.

• Поняття «Задунайська Січ» програма відносить до теми 11, але події після 1775 р. охоплюють і тему 12.

Стратегія підготовки

Опорний хронологічний ряд 1775 — 1792 — 1812 — 1828 — 1832 допомагає впорядкувати будь-які події долі козацтва. Запам'ятай цю послідовність: зруйнування Нової Січі (1775) → переселення на Кубань (1792) → козацькі полки (1812) → ліквідація Задунайської Січі (1828) → Азовське військо (1832). Якщо в завданні дано уривки джерел, спершу визнач, до якої події належить кожен уривок, а потім розташуй їх у хронологічному порядку.

• 1775 — зруйнування Нової Січі; частина козаків заснувала Задунайську Січ у гирлі Дунаю під владою султана.

• 1787–1788 — Військо вірних запорожців, згодом Чорноморське козацьке військо; 1792 — землі на Кубані.

• 1812 — 15 козацьких полків на Полтавщині й Чернігівщині; обіцянку зберегти козацтво порушено.

• 1828 — кошовий Й. Гладкий перейшов на бік Росії, Задунайську Січ ліквідовано.

• 1832 — Азовське козацьке військо між Бердянськом і Маріуполем.

• Опера «Запорожець за Дунаєм» (1863) — пам'ять про задунайців.