«Слово про похід Ігорів»: художні засоби й символіка

«Слово про похід Ігорів» — це не просто розповідь про невдалий похід 1185 року, а надзвичайно багатий на художні засоби твір. Його мова близька до усної народної поезії, тому в ньому багато фольклорних прийомів. Розгляньмо три основні групи засобів, які найчастіше трапляються в тексті.

Постійні епітети

Постійний епітет — це означення, яке закріпилося за певним словом у фольклорній традиції. У «Слові» таких епітетів безліч, і вони майже дослівно збігаються з тими, що є в народних піснях:

• «чисте поле» — поле, де відбуваються битви;

• «сизий орел», «сірий вовк» — традиційні образи тварин;

• «бистрії коні» — коні, на яких русичі йдуть у похід;

• «синє море» — море, яке згадується в описах природи;

• «золоте стремено» — деталь князівського спорядження;

• «мечі харалужні» — мечі з харалугу (булатної сталі);

• «черлені щити» — червоні щити русичів;

• «стріли гартовані» — стріли, загартовані у вогні.

Постійні епітети виконують дві функції: вони створюють упізнавану поетичну атмосферу й водночас дають слухачеві миттєву характеристику предмета. Наприклад, «черлені щити» — це не просто колір, а знак руського війська.

Порівняння в орудному відмінку

Одна з найяскравіших рис «Слова» — порівняння, у яких іменник стоїть в орудному відмінку. Це типова форма народної поезії: герой не «біжить, як вовк», а «біжить вовком». Ось найвідоміші приклади:

• Ігор тікає з полону: «горностаєм в комиші і білим гоголем на воду… сірим вовком… полетів соколом під млою» — кожен звір чи птах означає певний спосіб руху чи стан;

• Боян розтікався «сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами» — так автор показує, як співець вільно ширяє думкою в часі й просторі;

• Половецькі вози кричать «мов лебеді сполохані» — тут порівняння введене сполучником «мов», але воно так само мальовниче.

Персоніфікація природи

У «Слові» природа — не тло, а жива істота, яка співчуває русичам або віщує біду. Це називається персоніфікацією — перенесенням людських властивостей на неживі предмети або явища природи.

• «Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось» — трава никне, ніби плаче; дерево схиляється, мов у скорботі;

• «Стяги говорять» — прапори ніби промовляють, сповіщаючи про події;

• Донець розмовляє з Ігорем, коли той повертається з полону — річка діє як друг;

• «Встала обида… ступила дівою на землю Трояна» — абстрактне поняття (обида) стає дівчиною, яка ходить по землі.

Запам’ятай: персоніфікація — це коли природа діє або відчуває, як людина. Якщо в рядку просто описано природу (наприклад, «синє море»), це не персоніфікація, а постійний епітет.

«Слово про похід Ігорів» — це не спокійна літописна оповідь, а схвильована промова, сповнена емоцій. Саме тому в ній так багато риторичних фігур і повторів.

Риторичні звертання

Автор постійно звертається до слухачів, героїв, сил природи. Ці звертання роблять текст живим, наче автор говорить прямо з тобою:

• «Браття і дружино!» — звертання Ігоря до воїнів перед походом, заклик до єдності;

• «О Бояне, соловію часу давнього!» — шанобливе звертання до легендарного співця;

• «Яр-туре Всеволоде!» — звертання до брата Ігоря, де «яр-тур» означає «вогненний бик», тобто могутній воїн;

• «О вітре, вітрило!» — звертання до вітру в плачі Ярославни;

• «О Дніпре Словутичу!» — звертання до Дніпра як до живої істоти.

Звертання не потребують відповіді — вони потрібні, щоб привернути увагу й передати емоцію. Тому їх називають риторичними.

Риторичні запитання

Так само автор ставить запитання, на які не чекає відповіді. Вони підсилюють напругу й залучають слухача до роздумів:

• «Що там шумить, що там дзвенить вдалині рано перед зорями?» — так автор переходить до вирішальної битви: Ігор завертає полки, рятуючи брата Всеволода;

• «Чому, господине, так сильно вієш ти?» — Ярославна питає вітер, чому він шкодить її коханому;

• «А чи диво се, браття, старому помолодіти?» — автор роздумує про князя Святослава.

Рефрени

Рефрен — це рядок або фраза, яка повторюється в тексті кілька разів. У «Слові» є кілька важливих рефренів:

• «О Руськая земле, уже за горою єси!» (в інших перекладах — «за шеломенем») — цей вигук повторюється, коли військо заглиблюється в степ, нагадуючи про втрату рідної землі;

• «за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!» — повторюється як бойовий заклик;

• «Ярославна рано плаче в Путивлі…» — ці слова відкривають кожну строфу плачу Ярославни, створюючи ритмічну єдність.

Гіперболи

Гіпербола — це художнє перебільшення. У «Слові» гіперболи підкреслюють могутність князів:

• Всеволод Суздальський «можеш Волгу веслами розкропити, а Дін шоломами вилляти» — тобто його військо таке велике, що могло б розбризкати Волгу веслами й вичерпати Дін шоломами;

• Ярослав Осмомисл «підпер гори угорськії своїми залізними полками» — його військо ніби підпирає цілі гори.

Гіперболи не слід сприймати буквально — це поетичний прийом, який показує, яким могутнім міг би бути князь, якби діяв в єдності з іншими.

У «Слові про похід Ігорів» природа не просто співчуває героям — вона застерігає їх і віщує майбутнє. Середньовічна людина вірила, що Бог (або боги) подають знаки через природні явища. Тому затемнення, поведінка звірів і птахів — це знамення, які слід тлумачити.

Сонячне затемнення

Коли Ігор вирушає в похід, сонце затьмарюється — «сонце йому тьмою путь заступало». Це найважливіше знамення поразки. Історично затемнення сталося 1 травня 1185 року. Автор показує, що Ігор не послухався небесного знаку, і це призвело до катастрофи.

Звірі й птахи — віщуни біди

Перед битвою вся природа ніби кричить про небезпеку:

• «Ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила» — ніч стогне, птахи прокидаються від жаху;

• «Див кличе з верху дерева» — міфічна істота див сповіщає про біду;

• «Вовки жах наводять по яругах, орли клектом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії щити» — вовки, орли й лисиці ніби вже передчувають смерть і злітаються на поживу;

• У відступі про усобиці часів Олега Гориславича «ворони крячуть, трупи собі ділячи» — ворони символізують смерть і розбрат.

Чотири сонця й чорні тучі

Найвідоміший символічний фрагмент: «кривавії зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря ідуть, хочуть прикрити чотири сонця». Тут «чотири сонця» — це чотири князі, які брали участь у поході: Ігор, Всеволод, Володимир і Святослав Ольгович. «Чорні тучі» — половці, які насуваються з моря. Бояри, тлумачачи сон Святослава, кажуть: «два сонця затемнились… і молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою огорнулись» — це вказівка на полон Ігоря й Всеволода.

Сокіл — князь-воїн

Сокіл у фольклорі — символ мужності, шляхетності, військової звитяги. У «Слові» князі порівнюються з соколами: «два соколи злетіли з отчого стола золотого». Половецькі хани Гзак і Кончак радяться, чи розстріляти «соколича» (молодого князя), чи «опутати красною дівицею» (одружити з половчанкою). Половці ж названі «чорним вороном», галками, «дітьми бісовими» — це символи ворожої, темної сили.

Розгорнуті метафори битви

Автор описує битву через два потужні образи:

Ці метафори — не просто прикраси. Вони передають трагедію: битва — це не героїчна перемога, а кривавий бенкет смерті й гірка сівба, яка приносить тільки тугу.

Цей розділ — про три важливі речі: образ Бояна, язичницьких богів у творі та жанрову природу самого «Слова».

Боян — віщий співець минулого

Боян — легендарний співець, якого автор згадує на початку твору. Він названий «віщим», «Велесовим внуком», «соловієм часу давнього». Автор каже, що Боян «свої віщії персти на живії струни накладає, і вони самі князям славу рокотали» — тобто його пальці самі, без зусиль, творили славу князям.

Важливо: Боян — не автор «Слова». Автор з повагою згадує Бояна, але наголошує, що співає «по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна». Що це означає? Боян, імовірно, творив у піднесеному, міфологізованому стилі, а автор хоче розповісти правду про свій час — «по билицях», тобто за правдою, за дійсними подіями. Це полеміка: автор шанує попередника, але обирає інший шлях.

Язичницькі образи й двовір’я

«Слово» написане в часи, коли Русь уже була християнською, але в народній свідомості ще жили язичницькі уявлення. Це явище називають двовір’ям. У творі поряд існують:

Поряд із цими язичницькими образами в тексті згадано церкву Богородиці Пирогощої в Києві, «християн» і завершальне «Амінь». Це поєднання — не помилка автора, а свідчення двовір’я Київської Русі.

Жанр «слова»

«Слово» в давній українській літературі — це ораторсько-повчальний жанр, промова до слухачів. Найвідоміший зразок — «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона (ХІ ст.). «Слово про похід Ігорів» має ознаки цього жанру: автор постійно звертається до «браття», закликає князів до єдності, висловлює власну оцінку подій.

Водночас твір увібрав риси різних жанрів:

• воїнської повісті — розповідь про похід і битви;

• пісні — ритмізована мова, повтори, рефрени;

• плачу — голосіння Ярославни, плач руських жінок;

• слави — прославлення князів у фіналі.

Сам автор називає твір і «піснею», і «повістю». Мова «Слова» ритмізована, але без регулярної рими; повтори й звертання наближають його до усної народної поезії. Сучасне літературознавство визначає «Слово про похід Ігорів» як героїчну поему.

Розгляньмо типові завдання НМТ на художні засоби й символіку «Слова про похід Ігорів». Кожен приклад має покрокове пояснення.

Приклад 1. Персоніфікацію використано в рядку…

Завдання: обери рядок, у якому використано персоніфікацію.

• А «Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось»

• Б «чисте поле»

• В «кричать вози… мов лебеді сполохані»

• Г «Браття і дружино!»

• Д «можеш Волгу веслами розкропити»

Розв’язання: Персоніфікація — це наділення неживих предметів або явищ природи людськими властивостями. У варіанті А трава «никне жалощами» (ніби плаче), а дерево «з тугою к землі приклонилось» (ніби сумує). Це і є персоніфікація.

Чому інші варіанти неправильні? Б — постійний епітет («чисте поле» — означення, а не дія природи). В — порівняння (вози кричать «мов лебеді»). Г — звертання (Ігор звертається до воїнів). Д — гіпербола (перебільшення могутності Всеволода).

Відповідь: А.

Приклад 2. Чотири сонця символізують…

Завдання: У рядках «чорнії тучі з моря ідуть, хочуть прикрити чотири сонця» чотири сонця символізують:

• А чотирьох князів походу

• Б чотири пори року

• В чотири руські міста

• Г чотирьох половецьких ханів

• Д чотири дні битви

Розв’язання: У символіці «Слова» сонце — це князь. Чотири сонця — чотири князі, які вирушили в похід: Ігор Новгород-Сіверський, його брат Всеволод, син Володимир і племінник Святослав Ольгович. Чорні тучі — половці, які «хочуть прикрити» їх, тобто перемогти.

Чому не інші варіанти? Пори року, міста, ханів чи днів у творі не позначено символом «сонця». Це підтверджують і бояри, що тлумачать сон Святослава: «два сонця затемнились» — Ігор і Всеволод потрапили в полон.

Відповідь: А.

Приклад 3. Логічні пари: художній засіб ↔ приклад

Завдання: Установи відповідність між художнім засобом і прикладом із «Слова».

Розв’язання: 1 — постійний епітет: «чисте поле» (Б) — означення, закріплене в фольклорі. 2 — порівняння: «мов лебеді сполохані» (А) — зіставлення за допомогою сполучника. 3 — риторичне запитання: «Що там шумить…» (В) — питання без очікування відповіді. 4 — гіпербола: «Волгу веслами розкропити» (Г) — перебільшення. Варіант Д («Браття і дружино!») — звертання Ігоря до воїнів, воно зайве.

Відповідь: 1Б, 2А, 3В, 4Г.

Приклад 4. Боян у «Слові про похід Ігорів» — це…

Завдання: обери правильне твердження про Бояна.

• А давній співець, якого згадує автор

• Б автор «Слова»

• В половецький хан

• Г боярин, що тлумачить сон Святослава

• Д літописець Нестор

Розв’язання: Боян — «віщий» співець минулого, «Велесів внук», якого автор згадує, щоб порівняти свою манеру з його манерою. Автор каже, що почне пісню «по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна». Отже, Боян — не автор, а окрема особа, давній співець.

Найпоширеніша пастка — варіант Б (автор «Слова»). Уважно читай: автор звертається до Бояна, а не говорить від його імені.

Відповідь: А.

Приклад 5. Упізнай твір за уривком

Завдання: Уривок, у якому вітри названо «Стрибожими внуками», а трава никне з жалю за русичами, належить до:

• А «Слова про похід Ігорів»

• Б «Повісті минулих літ»

• В «Думи про Марусю Богуславку»

• Г «Всякому місту — звичай і права…»

• Д балади «Ой летіла стріла»

Розв’язання: «Стрибожі внуки» — це язичницький образ (Стрибог — бог вітру), який трапляється тільки в «Слові про похід Ігорів». Персоніфікація природи (трава никне жалощами) — також характерна риса саме цього твору. «Повість минулих літ» — літопис, де немає таких поетичних образів. Інші твори належать до пізнішої літератури.

Відповідь: А.

• Плутати постійний епітет («сірий вовк») з порівнянням в орудному відмінку («сірим вовком по землі»). Постійний епітет — це означення вовка, а порівняння показує, як діє герой — ніби вовк.

• Називати персоніфікацією будь-який опис природи. Персоніфікація — це коли природа діє чи відчуває як людина: трава никне жалощами, Донець говорить. Просто «синє море» чи «чисте поле» — це епітети, а не персоніфікація.

• Сприймати затемнення й поведінку звірів як звичайне тло. У «Слові» це знамення, що віщують поразку. Затемнення сонця, вовки, орли, лисиці — усе це попередження про катастрофу.

• Вважати Бояна автором «Слова» чи половцем. Боян — давній співець, з манерою якого автор полемізує. Автор каже: «співаю по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна».

• Плутати риторичне звертання з рефреном. Рефрен — рядок, повторений у кількох місцях, наприклад «О Руськая земле, уже за горою єси!». А риторичне звертання — це одноразове звернення до когось: «О Дніпре Словутичу!».

• Бачити в «Слові» лише християнські образи. Поряд із «Амінь» і згадкою церкви Богородиці Пирогощої в тексті діють Дажбог, Стрибог, Велес, Хорс, Троян. Це двовір’я — поєднання язичництва й християнства.

Ось що тобі варто знати про те, як саме перевіряють знання художніх засобів «Слова про похід Ігорів» на НМТ.

Програма НМТ

Програма НМТ з української літератури (розділ «Давня українська література») вимагає «знаходити художні засоби» у «Слові про похід Ігорів». Серед загальних вимог — «знаходити художні засоби й визначати їхню роль» і «співвідносити фрагмент літературного твору з його назвою та автором».

Перелік художніх засобів у програмі НМТ містить: епітет (постійний епітет), порівняння, персоніфікацію, метафору, гіперболу, рефрен, риторичне звертання, риторичне запитання, символ.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 провідний художній засіб визначають у завданнях 19 і 24 (блоки аналізу вірша й прози), а співвіднесення фрагмента з автором — у завданні 9. Форма — вибір однієї відповіді з п'яти, 1 бал. Завдання типу «логічні пари» оцінюють по 1 балу за кожну правильно встановлену пару, максимум 4 бали.

Стратегія виконання

Коли бачиш рядок із «Слова», постав собі питання: що робить цей рядок?

Ця проста схема допоможе не розгубитися на тесті. Тренуйся визначати засіб за першим-другим словом рядка.

• Художні засоби «Слова»: постійні епітети («чисте поле», «черлені щити»), порівняння в орудному відмінку («сірим вовком по землі»), персоніфікація природи (трава никне жалощами, Донець говорить), риторичні звертання й запитання, рефрени, гіперболи.

• Природа співчуває русичам і віщує біду: затемнення сонця, вовки, орли, лисиці, ворони, чорні тучі — усе це знамення поразки.

• Символи: сонця — князі, сокіл — князь-воїн, чорні тучі й ворони — половці. Битва описана через розгорнуті метафори бенкету («сватів напоїли і самі полягли») і сівби («кістьми була засіяна, а кров'ю полита»).

• Боян — віщий співець минулого, «Велесів внук», а не автор «Слова». Автор співає «по билицях часу нашого» — правдиво, про свій час.

• «Слово» — ораторсько-поетичний жанр давньої літератури. Язичницькі образи (Дажбог, Стрибог, Велес, Троян) поєднано з християнськими (церква Богородиці Пирогощої, «Амінь») — це двовір'я Русі.