Правопис суфіксів іменників -ечк-, -ичк-, -еньк-, -оньк-

Зменшено-пестливі суфікси -ичк- та -ечк- в іменниках — одна з найпідступніших орфограм у розділі «Правопис суфіксів». Щоб не помилитися, треба щоразу дібрати твірне слово й подивитися, чи є в ньому суфікс -иц-.

Коли пишемо -ичк-

Суфікс -ичк- пишемо в іменниках жіночого роду, утворених від іменників із суфіксом -иц-. У процесі творення кінцевий ц основи чергується з ч, а голосний и зберігається:

• сестриця — сестричка

• вулиця — вуличка

• пшениця — пшеничка

• рукавиця — рукавичка

• синиця — синичка

• криниця — криничка

• водиця — водичка

Зверни увагу: у твірному слові обов'язково має бути суфікс -иц-. Саме тому сестричка пишемо з и — бо є сестриця, а книжечка — з е, бо твірне слово книжка не має суфікса -иц-.

Коли пишемо -ечк-

Суфікс -ечк- пишемо в усіх інших іменниках, коли перед суфіксом стоїть шиплячий приголосний (ж, ч, ш, щ). Найчастіше це іменники, утворені від слів, що закінчуються на -жка, -шка, -чка, -ща:

• книжка — книжечка

• ложка — ложечка

• дошка — дощечка

• стрічка — стрічечка

• пляшка — пляшечка

• чашка — чашечка

• доріжка — доріжечка

Також -ечк- вживаємо в іменниках середнього роду:

• слівце — слівечко

• сонце — сонечко

• серце — сердечко

Як перевіряти: алгоритм

Коли бачиш в іменнику пропущену літеру в суфіксі -?чк-, виконай два кроки:

1. Добери твірне слово (від якого утворено цей іменник).

2. Подивися, чи є в твірному слові суфікс -иц-.

Після твердого нешиплячого приголосного вживаємо суфікс -очк-: квітка — квіточка, хатка — хаточка. Це вже не наша тема, але пам'ятай: суфікс -очк- не плутай із -ечк- — вони розрізняються за попереднім приголосним.

> Підказка: у формах книжечок, ложечок (родовий відмінок множини) е** належить до суфікса -ечк-, а **о — вставний голосний, що з'являється в цій формі.

Окрім суфіксів -ичк- і -ечк-, в іменниках уживають ще два зменшено-пестливі суфікси: -оньк- та -еньк-. Вибір між ними залежить від того, який приголосний стоїть у кінці основи твірного слова.

Коли пишемо -оньк-

Суфікс -оньк- пишемо після твердих приголосних основи (крім шиплячих). Тобто якщо твірне слово закінчується на твердий приголосний (а в жіночому роді — на -а після твердого), обираємо -оньк-:

• голова — голівонька (основа голів-, твердий в)

• береза — берізонька (основа беріз-, твердий з)

• зірка — зіронька (основа зір-, твердий р)

• риба — рибонька (основа риб-, твердий б)

• калина — калинонька (основа калин-, твердий н)

Коли пишемо -еньк-

Суфікс -еньк- пишемо після м'яких приголосних і після шиплячих:

• доля — доленька (основа дол'- , м'який л')

• пісня — пісенька (основа пісн'- , м'який н')

• зоря — зоренька (основа зор'- , м'який р')

• ніч — ніченька (основа ніч-, шиплячий ч)

• рука — рученька (основа рук-, к чергується з ч)

• нога — ніженька (основа ног-, г чергується з ж)

У чоловічому й середньому роді також уживаємо -еньк-: батько — батенько, лице — личенько.

Чергування приголосних перед -еньк-

Перед суфіксом -еньк- відбувається чергування задньоязикових приголосних із шиплячими:

Як перевіряти

Назви твірне слово й визнач кінцевий приголосний основи:

• голов-а (твердий в) → голівонька

• дол-я (м'який л') → доленька

• ніч- (шиплячий ч) → ніченька

• рук-а (к → ч) → рученька

Запам'ятай: суфікс -оньк- пишемо лише після твердих приголосних (голівонька, берізонька), а -еньк- — після м'яких і шиплячих (доленька, ніченька). Ніколи не пиши «голівенька» або «ручонька»!

У прикметниках (і в прислівниках, утворених від них) зменшено-пестливе значення передає суфікс -еньк-. На відміну від іменників, у прикметниках ніколи не буває суфікса -оньк-. Крім того, є суфікси підсиленої пестливості: -есеньк-, -ісіньк- та -юсіньк-. У всіх цих суфіксах після н обов'язково пишемо м'який знак.

Суфікс -еньк- у прикметниках і прислівниках

Суфікс -еньк- приєднується до основи прикметника після будь-якого приголосного — твердого, м'якого чи шиплячого. Вибір голосного не залежить від попереднього звука, як в іменниках:

• білий — біленький

• гарний — гарненький

• зелений — зелененький

• тонкий — тоненький

• солодкий — солоденький

У прислівниках те саме:

• тихо — тихенько

• гарно — гарненько

Важливо: у прикметниках ніколи не пишемо -оньк-. Слова «білонький», «гарнонький» — помилка. Тільки -еньк-!

Суфікси підсиленої ознаки: -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-

Для увиразнення пестливості вживають складніші суфікси:

М'який знак у суфіксах

У всіх зменшено-пестливих суфіксах, що містять н, після цього н пишемо м'який знак (ь). Це стосується всіх суфіксів, які ми розглядаємо:

• -еньк-: біленький, гарненький, доленька, рученька

• -оньк-: голівонька, берізонька, зіронька

• -есеньк-: малесенький, тонесенький

• -ісіньк-: білісінький, свіжісінький

• -юсіньк-: малюсінький, тонюсінький

Зверни увагу: м'який знак пишемо в суфіксі, а не в корені. Наприклад, у слові біленький корінь біл- (без ь), а суфікс -еньк- (з ь).

Межа теми: м'який знак у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- (козацький, сільський) розглядаємо в уроці «Правила вживання м'якого знака: коли пишеться». А значення суфіксів — в уроці «Значення суфіксів».

Розгляньмо типові завдання НМТ на правопис зменшено-пестливих суфіксів. Кожен приклад супроводжує покроковий розв'язок.

Приклад 1. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо и?

А) рукав..чка, книж..чка, син..чка

Б) сестр..чка, вул..чка, пшен..чка

В) лож..чка, крин..чка, вод..чка

Г) стріч..чка, трав..чка, дощ..чка

Розв'язок: Для кожного слова добираємо твірне. У варіанті Б всі слова утворено від іменників із суфіксом -иц-: сестриця → сестричка, вулиця → вуличка, пшениця → пшеничка. Отже, в усіх пишемо и.

Перевіряємо дистрактори. Варіант А: рукавиця → рукавичка (и), але книжка → книжечка (е), синиця → синичка (и) — не всі слова з и. Варіант В: ложка → ложечка (е), криниця → криничка (и), водиця → водичка (и) — не всі. Варіант Г: стрічка → стрічечка (е), травиця → травичка (и), дошка → дощечка (е) — не всі.

Відповідь: Б.

Приклад 2. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо е?

А) книж..чка, дощ..чка, пляш..чка

Б) лож..чка, сестр..чка, доріж..чка

В) сон..чко, вул..чка, слів..чко

Г) стріч..чка, рукав..чка, чаш..чка

Розв'язок: У варіанті А всі слова не мають твірного на -иця: книжка → книжечка, дошка → дощечка, пляшка → пляшечка. Перед суфіксом шиплячий, тому пишемо е.

Дистрактори: Б — ложка → ложечка (е), але сестриця → сестричка (и); В — сонце → сонечко (е), але вулиця → вуличка (и); Г — стрічка → стрічечка (е), але рукавиця → рукавичка (и).

Відповідь: А.

Приклад 3. Правильно написано всі слова в рядку

А) голівенька, пісенька, ніженька

Б) берізонька, ручонька, зоренька

В) голівонька, доленька, рученька, біленький

Г) зіронька, біленкий, тихенько

Розв'язок: Варіант В — всі слова написані правильно. Голівонька: твірне голова, основа на твердий в → -оньк-. Доленька: твірне доля, основа на м'який л' → -еньк-. Рученька: твірне рука, к → ч, після шиплячого -еньк-. Біленький: прикметник, суфікс -еньк- з ь.

Дистрактори: А — «голівенька» (помилка: після твердого в має бути -оньк-); Б — «ручонька» (помилка: після шиплячого ч має бути -еньк-); Г — «біленкий» (пропущено ь у суфіксі).

Відповідь: В.

Приклад 4. Помилку в написанні суфікса допущено в слові

А) білісінький

Б) малесинький

В) тонюсінький

Г) гарненький

Розв'язок: У варіанті Б написано «малесинький», а правильно — малесенький (суфікс -есеньк-): у цьому суфіксі обидва голосні — е. Суфікси -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- мають однакове значення, і вибір між ними не залежить від кінцевого приголосного основи: малесенький, малісінький, малюсінький; білесенький, білісінький.

Інші слова без помилок: білісінький (суфікс -ісіньк-), тонюсінький (суфікс -юсіньк-), гарненький (суфікс -еньк-).

Відповідь: Б.

• «книжичка», «ложичка», «дощичка» — помилка: суфікс -ичк- ужито без твірного слова на -иця. Твірні слова: книжка, ложка, дошка — у них немає суфікса -иц-, тому пишемо -ечк-: книжечка, ложечка, дощечка.

• «сестречка», «вулечка», «пшенечка» — помилка: суфікс -ечк- ужито в іменниках, утворених від слів на -иця. Твірні слова: сестриця, вулиця, пшениця — мають суфікс -иц-, тому пишемо -ичк-: сестричка, вуличка, пшеничка.

• «голівенька», «берізенька» — помилка: після твердого приголосного основи (в, з) треба писати -оньк-, а не -еньк-. Правильно: голівонька, берізонька.

• «ручонька», «ніжонька» — помилка: після шиплячого приголосного (ч, ж) треба писати -еньк-, а не -оньк-. Правильно: рученька, ніженька.

• «біленкий», «гарненкий», «малесенкий» — помилка: пропущено м'який знак у суфіксах -еньк-, -есеньк-. Правильно: біленький, гарненький, малесенький.

• «малесинький» — помилка: у суфіксі -есеньк- замість е написано и. Правильно: малесенький. Вибір між -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- не залежить від кінцевого приголосного основи: малесенький, малісінький, малюсінький; білесенький, білісінький.

Тема «Правопис суфіксів» входить до розділу 1 програми НМТ з української мови. У змісті програми зазначено: «правопис префіксів і суфіксів». У вимогах до знань: «розпізнавати вивчені орфограми, правильно писати слова з ними».

Завдання 1–8 демоваріанта НМТ-2026 належать до розділу 1. Це завдання з вибором однієї відповіді з чотирьох (А–Г), кожне оцінюють у 0 або 1 бал. Окремого завдання винятково на суфікси -ечк-, -ичк-, -еньк-, -оньк- у карті демоваріанта 2026 немає, але ці орфограми можуть з'явитися в будь-якому завданні на правопис суфіксів.

Крім того, значення суфікса перевіряє завдання 9 демоваріанта 2026 (розділ 3 «Будова слова. Словотвір»). Там треба знати, що -ечк-, -ичк-, -оньк-, -еньк- — зменшено-пестливі суфікси, — це корисно й для завдань на словотвір.

Стратегія виконання

• Для іменника з пропуском у суфіксі -?чк- назви твірне слово: якщо є -иця (сестриця, вулиця) — пиши -ичк-; якщо немає (книжка, ложка) — пиши -ечк-.

• Для іменника з пропуском у суфіксі -?ньк- визнач кінцевий приголосний основи твірного слова: твердий → -оньк- (голівонька), м'який або шиплячий → -еньк- (доленька, рученька).

• У прикметниках завжди пиши -еньк- (біленький), ніколи -оньк-.

• Не забувай про м'який знак: -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- — завжди з ь.

• Пам'ятай: одне хибне слово робить рядок хибним. Перевіряй кожне слово окремо.

• -ичк- — від слів на -иця: сестриця — сестричка, вулиця — вуличка

• -ечк- — в інших іменниках із шиплячим перед суфіксом і в середньому роді: книжечка, ложечка, сонечко

• -оньк- після твердого (голівонька, берізонька), -еньк- після м'якого й шиплячого (доленька, рученька)

• У прикметниках — -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: біленький, малесенький, білісінький

• У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- завжди пишемо ь