Григорій Сковорода «De libertate»: тема свободи

Вірш Григорія Сковороди «De libertate» — один із найвідоміших зразків громадянської лірики в давній українській літературі. Його латинська назва перекладається як «Про свободу». Чому ж автор доби бароко, який писав книжною староукраїнською мовою, обрав латину для заголовка?

У XVII–XVIII століттях латина була мовою науки, освіти й міжнародного спілкування інтелектуалів. Сковорода навчався в Києво-Могилянській академії, де всі лекції читали латиною, і досконало володів цією мовою. Латинська назва — не данина моді, а свідомий вибір освіченої людини, яка звикла мислити категоріями античної філософії. Крім того, у добу бароко автори часто використовували латинські заголовки, щоб надати творові урочистості й універсальності.

Вірш написано 1757 або 1758 року. Це важливо запам'ятати: «De libertate» не входить до збірки «Сад божественних пісень» (яку Сковорода уклав пізніше), а існує як окремий твір. Оригінал написано книжною староукраїнською мовою — тогочасною літературною мовою, близькою до церковнослов'янської, але з українськими народними рисами. Перший рядок в оригіналі звучить так: «Что то за волность? добро в ней какое?» У школі вірш найчастіше вивчають у перекладі Валерія Шевчука: «Що є свобода? Добро в ній якеє?»

Історичне тло твору — XVIII століття, коли російська імперія системно обмежувала гетьманську автономію. Після Полтавської битви 1709 року царат поступово ліквідовував права Гетьманщини: вибори гетьмана замінили призначенням, а 1764 року Катерина II взагалі скасувала гетьманство. Водночас на Гетьманщині поступово відновлювалося кріпацтво, скасоване під час Хмельниччини; юридично його закріпили 1783 року. У такій атмосфері слово про свободу звучало як смілива громадянська позиція, а згадка про Богдана Хмельницького нагадувала про часи, коли Україна мала власну військову й політичну силу.

Запам'ятай: «De libertate» = «Про свободу»; 1757 або 1758 р.; НЕ входить до «Саду божественних пісень»; переклад Валерія Шевчука.

Вірш «De libertate» в перекладі Валерія Шевчука складається з 8 рядків. Це невеликий за обсягом, але надзвичайно змістовний твір, побудований як логічне міркування — від запитання до висновку. Хід думки ліричного героя можна подати у вигляді схеми.

Перші два рядки — це риторичне запитання, яке одразу занурює читача в роздум: «Що є свобода? Добро в ній якеє? / Кажуть, неначе воно золотеє?» Ліричний герой чує поширену думку, що свобода — «золоте» добро, тобто найцінніше з матеріальних благ. Але він не погоджується з таким порівнянням.

Наступні два рядки — різке заперечення: «Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, / Проти свободи воно лиш болото». Сковорода використовує потужний контраст: усе золото світу, яке люди вважають найбільшою цінністю, порівняно зі свободою — лише болото. Зверни увагу на співзвучність слів «злото» і «болото»: вона підсилює зневагу до матеріального.

П'ятий-шостий рядки — прохання ліричного героя: «О, якби в дурні мені не пошитись, / Щоб без свободи не міг я лишитись». Герой боїться власної недалекоглядності — «пошитись у дурні» означає дати себе обдурити, втратити пильність. Він просить долю (або Бога) не допустити, щоб він через власну дурість утратив свободу.

Фінальні два рядки — урочисте славлення: «Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!» Тут ліричний герой звертається безпосередньо до Богдана Хмельницького, називаючи його «вольності отцем» — батьком свободи. Це прямий відсил до Національно-визвольної війни 1648–1657 років, коли гетьман очолив повстання проти польської шляхти й домігся створення козацької держави.

Тема й ідея

Тема вірша — свобода як найвище благо людини й народу. Ідея — свободу не можна проміняти на жодні матеріальні багатства; вона дорожча за все золото світу, і кожен має берегти її як зіницю ока. Богдан Хмельницький постає символом боротьби за волю, тому його ім'я вінчає твір як найвищий зразок служіння народові.

«De libertate» — ліричний вірш, який належить до громадянської (патріотичної) лірики з філософським осмисленням свободи. Це означає, що автор розглядає волю не лише як особистий стан душі, а як суспільне благо, за яке варто боротися. Водночас твір має виразні риси бароко: антитезу, повчальний висновок і латинську назву.

Художні засоби

Розгляньмо кожен засіб докладніше.

Риторичні запитання

Вірш починається з двох риторичних запитань: «Що є свобода? Добро в ній якеє?» Відповідь на них не потрібна — автор сам її дає в наступних рядках. Запитання виконують роль зачіпки: вони змушують читача замислитися, перш ніж почути авторську позицію. Це типовий прийом філософської лірики.

Антитеза «злото ↔ свобода»

Це головний художній засіб вірша. Сковорода будує твір на протиставленні матеріального й духовного. Золото — символ багатства, влади, земних благ — оголошується «болотом» у порівнянні зі свободою. Зверни увагу на звукову гру: «злото — болото». Це не просто антитеза, а ще й співзвучність, яка робить заперечення особливо різким і запам'ятовуваним. Важливо не плутати антитезу з порівнянням: тут не уподібнюються два поняття, а протиставляються.

Риторичне звертання

Фінальні рядки — це риторичне звертання до Богдана Хмельницького: «Вольності отче, Богдане-герою!» Автор не чекає відповіді від гетьмана (його вже давно немає серед живих), а через звертання висловлює шану й визнання. Поєднання звертання з окликом («Слава навіки буде з тобою!») створює ефект урочистої оди — гімну свободі та її захисникові.

Барокові риси

Твір несе в собі характерні ознаки літератури бароко: антитеза земних благ і духовної цінності (типовий бароковий контраст), повчальний висновок (мораль: свобода — найвище благо), латинська назва (ознака вченості автора), а також філософська глибина, прихована в невеликому за обсягом тексті.

Розгляньмо типові завдання у форматі НМТ, які перевіряють знання вірша «De libertate». Кожен приклад супроводжується покроковим поясненням.

Приклад 1. Протиставлення у вірші

Завдання: В основі вірша «De libertate» лежить протиставлення…

• свободи й золота

• життя й смерті

• міста й села

• праці й неробства

• кохання й зради

Розв'язання: Ключове протиставлення вірша — свобода versus золото. Сковорода прямо пише: «зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото». Варіант «життя й смерті» — провідний контраст філософської лірики Сковороди, але не цього вірша. «Місто й село» — протиставлення, не властиве цьому віршеві (у «Бджолі та Шершні» протиставлено сродну працю й дармоїдство). «Праця й неробство» — ідея «сродної праці». «Кохання й зрада» — типовий фольклорний контраст, не пов'язаний із твором.

Відповідь: свободи й золота.

Приклад 2. «Вольності отець»

Завдання: «Вольності отцем» у вірші «De libertate» названо…

• Богдана Хмельницького

• Івана Мазепу

• Петра Сагайдачного

• Святослава Київського

• князя Ігоря

Розв'язання: Фінальний рядок вірша: «Слава навіки буде з тобою, вольності отче, Богдане-герою!» Отже, «вольності отець» — Богдан Хмельницький. Іван Мазепа — гетьман часів Північної війни, але Сковорода звертається саме до Хмельницького як до символу визвольної боротьби. Петро Сагайдачний — гетьман початку XVII ст., знаний меценат. Святослав Київський і князь Ігор — герої «Слова про похід Ігорів», не пов'язані з темою свободи XVIII ст.

Відповідь: Богдана Хмельницького.

Приклад 3. Логічні пари: іншомовна назва ↔ переклад

Завдання: Установи відповідність між іншомовною назвою твору та її перекладом.

Розв'язання: «De libertate» — латина, «Про свободу» (Сковорода). «Contra spem spero!» — латина, «Без надії сподіваюсь!» (Леся Українка). «Intermezzo» — італійська, «Перерва» (М. Коцюбинський). «Valse melancolique» — французька, «Меланхолійний вальс» (Ольга Кобилянська). Варіант Д («Пам'ятай про смерть») — переклад латинського «Memento mori», яке не є назвою програмового твору.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Художній засіб у фіналі

Завдання: У рядках «Слава навіки буде з тобою, вольності отче, Богдане-герою!» використано…

• риторичне звертання

• порівняння

• алегорію

• антитезу

• гіперболу

Розв'язання: Автор звертається до Богдана Хмельницького, якого вже немає в живих, — це риторичне звертання. Відповіді не очікується, звертання служить для урочистого завершення твору. Порівняння передбачало б сполучники «як», «наче» — їх немає. Алегорія — розгорнуте іносказання, нехарактерне для цього фрагмента. Антитеза — протиставлення — наявна в іншій частині вірша (злото ↔ свобода), а не в фіналі. Гіпербола — перебільшення — теж не головний засіб цих рядків.

Відповідь: риторичне звертання.

Ось типові помилки в завданнях про «De libertate» — запам'ятай їх, щоб не втратити бали.

• Плутати латинські назви творів. «De libertate» (Сковорода, «Про свободу») і «Contra spem spero!» (Леся Українка, «Без надії сподіваюсь!») — різні автори й різні переклади. Не плутай також з «Intermezzo» (Коцюбинський) та «Valse melancolique» (Кобилянська).

• Вважати «De libertate» піснею із «Саду божественних пісень». Це окремий вірш 1757–1758 рр., який не входить до збірки. «Сад божественних пісень» — збірка філософсько-релігійної лірики, укладена пізніше.

• Думати, що вірш прославляє багатство чи владу. Навпаки: золото в ньому — «болото» проти свободи. Богдана славлять не як володаря, а як «вольності отця» — борця за волю.

• Помилитися з адресатом фіналу. Звертання «вольності отче, Богдане-герою!» — до Богдана Хмельницького, а не до Бога, не до читача й не до ліричного героя.

• Приписувати вірш Шевченкові чи Котляревському. Тема волі й образ Хмельницького справді асоціюються з Шевченком, але «De libertate» написано на століття раніше — у XVIII ст., автором є Григорій Сковорода.

• Називати антитезу порівнянням. «Злото ↔ свобода» — це протиставлення (антитеза), а не уподібнення (порівняння). Порівняння використовує слова «як», «мов», «наче» — у вірші їх немає в ключовому протиставленні.

За програмою НМТ з української літератури (розділ «Давня українська література») «De libertate» — один із трьох програмових творів Григорія Сковороди, поряд із байкою «Бджола та Шершень» і віршем «Всякому місту — звичай і права…». Від тебе вимагають:

• визначати тему, ідею та художні засоби твору;

• співвідносити фрагмент літературного твору з його назвою та автором;

• знати зміст програмових творів і розуміти їхню проблематику.

У демонстраційному варіанті НМТ-2026 блок аналізу ліричного вірша (завдання 16–20) містить, зокрема, питання про тематичний різновид лірики (№ 17), провідний художній засіб (№ 19) та ідею твору (№ 20). Кожне таке завдання оцінюється в 1 бал. Ті самі типи запитань можуть бути поставлені й до програмового вірша «De libertate».

Формати завдань:

• Вибір однієї відповіді з п'яти. 0 або 1 бал. Наприклад: «Який художній засіб використано в рядках…?»

• Логічні пари. 1–4 → А–Д, до 4 балів. Наприклад, у демоваріанті № 28 — «назва твору ↔ художні образи». Подібне завдання можливе й для творів Сковороди.

Стратегія виконання: шукай у тексті завдання маркери, які однозначно вказують на «De libertate». Це — протиставлення золота й болота, риторичне запитання «Що є свобода?», звертання до Богдана Хмельницького («вольності отче»). Якщо в завданні згадано «злото — болото» або «свобода дорожча за золото», це майже напевне про «De libertate».

• Назва: «De libertate» — «Про свободу» (латина). Написаний 1757 або 1758 р. НЕ входить до «Саду божественних пісень».

• Тема: свобода як найвище благо людини й народу.

• Ідея: свобода дорожча за будь-яке багатство; її треба берегти; Богдан Хмельницький — «вольності отець».

• Хід думки: запитання про свободу → чужа думка («золоте» добро) → заперечення («злото — болото») → прохання не втратити волю → славлення Богдана.

• Художні засоби: риторичні запитання (початок), антитеза «злото ↔ свобода» (співзвучність «злото — болото»), риторичне звертання до Богдана («вольності отче, Богдане-герою!»).

• Жанр: громадянська (патріотична) лірика з філософським змістом.

• Барокові риси: антитеза земних благ і духовної цінності, повчальний висновок, латинська назва.

• Переклад: сучасною українською мовою — Валерій Шевчук.