Євген Маланюк «Уривок з поеми»

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей української літератури XX століття, поет, чиє життя й творчість стали символом незламності національного духу в умовах еміграції. Його називали «імператором залізних строф» за карбований, вольовий стиль і державницький пафос поезії.

Життєвий шлях

Євген Маланюк народився 1897 року в містечку Новоархангельськ на Херсонщині (нині Кіровоградщина). Походив із давнього козацького роду. Закінчив Єлисаветградське реальне училище (1914), а 1916 року — Київське військове училище; воював на фронтах Першої світової війни. Від 1918 року брав участь у визвольних змаганнях — служив старшиною (офіцером) в армії Української Народної Республіки.

Після поразки УНР 1920 року Маланюк опинився в таборах для інтернованих у Польщі. 1923 року вступив до Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина), де здобув фах інженера-гідротехніка. Згодом жив у Варшаві, а 1949 року емігрував до США, де й помер 1968 року в Нью-Йорку.

«Імператор залізних строф» і празька школа

Маланюк — провідний поет празької школи, літературного угруповання українських емігрантів, що сформувалося в Чехословаччині в 1920–1930-х роках. (Поняття, склад і спільні риси празької школи ти вже знаєш з окремого юніта — тут лише нагадаємо, що Маланюк був її найяскравішим представником.)

Прізвисько «імператор залізних строф» він дістав за твердий, карбований вірш, насичений історичними образами й вольовою інтонацією. Його поезія — це постійний діалог із минулим України, спроба збагнути причини втрати державності й заклик до національного пробудження.

Збірки й наскрізні теми

Найвідоміші збірки Маланюка:

• «Стилет і стилос» (1925)

• «Гербарій» (1926)

• «Земля й залізо» (1930)

• «Земна Мадонна» (1934)

• «Перстень Полікрата» (1939)

Наскрізні теми його поезії — доля України, причини втрати державності, туга за батьківщиною. Образ України в Маланюка постає як «Степова Еллада» — давня цивілізація з великим історичним минулим. Важливе місце в його творчості посідає есей «Малоросійство», у якому поет критикує національний комплекс меншовартості й закликає українців позбутися колоніальної психології.

Запам'ятай: Маланюк — поет празької школи, а не київських неокласиків чи «розстріляного відродження». Його творчість розвивалася на еміграції, і це визначило її провідні мотиви.

Вірш «Уривок з поеми» датовано 5 червня 1924 року. Це один із ранніх творів Маланюка, написаний ще в період навчання в Подєбрадах. Уже в ньому яскраво проявилися характерні риси його поетики: історизм, вольовий тон, державницький пафос.

Епіграф

Вірш відкривається епіграфом із бельгійського поета Еміля Верхарна: «Je suis un fils de cette race…» — «Я син цього народу…». Цей епіграф одразу задає тему кровної належності ліричного героя до свого народу. Верхарн був одним із улюблених поетів Маланюка, і звернення до нього — не випадкове: бельгійський символіст так само писав про долю своєї батьківщини, її трагедії й велич.

Ліричний герой

Ліричний герой вірша — емігрант, який усвідомлює себе нащадком чумаків і січовиків: «Внук кремезного чумака, / Січовика блідий правправнук». Він відчуває в собі «запорозьку кров» і нерозривний зв'язок із предками. Цей герой — не просто вигнанець, він носій історичної пам'яті, живий доказ того, що козацький дух не згас у нащадках.

Контраст між «блідим» сучасником і могутніми предками підкреслює трагедію втрати державності, але водночас утверджує віру в те, що кров предків дає силу для відродження.

Історичні образи вірша

Маланюк насичує вірш низкою історичних образів-символів, кожен із яких відсилає до певної події чи епохи:

Окреме місце у вірші займають степи над Бугом і Синюхою — річкою рідного краю поета. Це не просто топоніми, а символи малої батьківщини, яка залишилася в минулому, але живе в пам'яті.

Звертання до ворога

Важливий композиційний прийом вірша — риторичне звертання до ворога, який радіє поразці України: «...Даремно, вороже, радій —». Ліричний герой запевняє: пам'ять народу не знищити, вона живе в нащадках і дає віру у відродження. Це звертання надає віршеві полемічного, вольового звучання.

Визначення тематичного різновиду, мотивів та ідеї твору — одне з ключових умінь, яке перевіряють на НМТ. Розберімо ці аспекти для «Уривка з поеми».

Тематичний різновид

«Уривок з поеми» належить до громадянської (патріотичної) лірики з історіософськими роздумами про долю нації. Громадянська лірика — це поезія, у якій автор осмислює суспільні проблеми, історичну долю народу, державницькі ідеї. На відміну від інтимної чи пейзажної лірики, тут предметом роздумів є не особисті переживання, а буття нації.

Жанр твору — ліричний вірш, хоча назва «Уривок з поеми» стилізує його під фрагмент більшого твору. Це художній прийом, а не вказівка на реальний жанр: перед нами завершений ліричний твір.

Провідні мотиви

У вірші можна виокремити кілька тісно переплетених мотивів:

• Кровний зв'язок поколінь — ліричний герой відчуває в собі «запорозьку кров», він — «Січовика блідий правправнук».

• Історична пам'ять — згадки про Хмельницького, Мазепу, Батурин, Гонту й Залізняка, Січ.

• Героїчне й трагічне минуле України — велич козацької доби й трагедія втрати державності.

• Утрата державності — емігрантський досвід ліричного героя, туга за батьківщиною.

• Віра у відродження — попри поразку, пам'ять народу жива, а отже, можливе й відродження.

Ідея твору

Ідея «Уривка з поеми» — утвердження державницької ідеї й національної гідності. Маланюк закликає до пробудження національної свідомості й психології переможця. Він переконаний: народ, який пам'ятає своє героїчне минуле, не може залишатися поневоленим назавжди.

Співвіднесення з іншими програмними творами

Той самий тематичний різновид — громадянська (патріотична) лірика — мають програмні вірші «Любіть Україну!» Володимира Сосюри та «Задивляюсь у твої зіниці…» Василя Симоненка. Однак пафос Маланюка відрізняється: він не просто закликає любити Україну, а осмислює її історію крізь призму державницької ідеї. Його пафос — вольовий, історіософський, тоді як у Сосюри й Симоненка переважає ліричне, емоційне звучання.

Запам'ятай для НМТ: якщо в завданні дано незнайомий вірш із патріотичним, історичним, державницьким змістом — шукай серед варіантів «Уривок з поеми» Маланюка як програмний твір того самого тематичного різновиду.

Маланюк — майстер поетичного слова. Його «залізні строфи» тримаються на вмілому використанні художніх засобів, які підсилюють ідейне звучання твору. Розгляньмо основні з них у «Уривку з поеми».

Епітети

Епітети у вірші працюють на контраст між минулим і теперішнім. «Запорозька кров» — епітет, що вказує на силу, мужність, волелюбність предків. Натомість «блідий правправнук» — епітет, який підкреслює кволість, відірваність від рідного ґрунту сучасного героя-емігранта. Цей контраст створює драматичну напругу: нащадок усвідомлює свою слабкість, але носить у собі кров велетнів.

Порівняння

Порівняння «як криця» (тобто як загартована сталь) увиразнює твердість, незламність характеру, який ліричний герой успадкував від предків. Криця — символ міцності, витривалості, і це порівняння надає віршеві вольового звучання.

Алюзії

Алюзії — це стислі натяки на історичні події чи літературні твори. У «Уривку з поеми» вони відіграють ключову роль:

• Батурин — алюзія на знищення гетьманської столиці 1708 року московськими військами.

• Гонта й Залізняк — алюзія на Коліївщину 1768 року, повстання гайдамаків.

• Козацька слава — алюзія на всю героїчну добу Запорозької Січі.

• Перегук із Шевченковим «Заповітом» — мотив «поховайте та вставайте» відлунює в заклику Маланюка до пробудження.

Риторичне звертання

У вірші є риторичне звертання до ворога, який радіє поразці України: «...Даремно, вороже, радій —». Це звертання не передбачає відповіді, його мета — створити полемічний, вольовий тон. Ліричний герой ніби кидає виклик: пам'ять народу не знищити, вона живе в нащадках.

На НМТ можуть запитати, який художній засіб переважає у вірші чи яку роль відіграє конкретний троп. Звертай увагу на епітети, порівняння, алюзії та риторичні звертання — саме вони творять «залізний» стиль Маланюка.

Межа теми: означення тропів і стилістичних фігур (що таке епітет, порівняння, алюзія, риторичне звертання) ти вивчаєш у курсі теорії літератури. Тут ми зосередилися на тому, як саме ці засоби працюють у «Уривку з поеми».

Розгляньмо кілька типових завдань у форматі НМТ, щоб закріпити знання про «Уривок з поеми».

Приклад 1. Визначення тематичного різновиду

Уявімо, що тобі дано незнайомий вірш (стилізація) про пам'ять козацької слави й любов до рідного краю. Завдання: «Вірш належить до того ж тематичного різновиду лірики, що й…»

Розв'язання: Визначаємо тематичний різновид незнайомого вірша. У ньому йдеться про історичну пам'ять, патріотизм, любов до батьківщини — це громадянська (патріотична) лірика. Серед програмних творів того самого різновиду — «Уривок з поеми» Євгена Маланюка.

Відповідь: «Уривок з поеми» Маланюка.

Чому інші варіанти неправильні:

• «О панно Інно…» Павла Тичини — інтимна лірика.

• «Чого являєшся мені у сні?..» Івана Франка — інтимна лірика.

• «Ви знаєте, як липа шелестить…» Павла Тичини — пейзажна лірика.

• «Чари ночі» Олександра Олеся — інтимна лірика.

Приклад 2. Епіграф до «Уривка з поеми»

Завдання: «Епіграф до “Уривка з поеми” Маланюк узяв із твору…»

Розв'язання: Епіграф «Je suis un fils de cette race…» («Я син цього народу…») належить бельгійському поетові Емілю Верхарну.

Відповідь: Еміля Верхарна.

Чому інші варіанти неправильні:

• Тарас Шевченко — автор «Заповіту», з яким перегукується вірш, але не епіграфа.

• Горацій — римський поет, його твори не пов'язані з цим віршем.

• Іван Франко — український поет, але епіграф не з його творів.

• Данте Аліг'єрі — італійський поет, не пов'язаний із цим епіграфом.

Приклад 3. Логічні пари «образ вірша ↔ подія»

Завдання: установи відповідність між образом вірша та історичною подією.

Зайвий варіант: Д. Бій під Крутами 1918 р. — ця подія не згадується у вірші.

Розв'язання: 1 → А (Батурин — знищення гетьманської столиці 1708 р.), 2 → Б (Гонта й Залізняк — Коліївщина 1768 р.), 3 → В (Хмельницький — визвольна війна середини XVII ст.), 4 → Г (Січ — запорозьке козацтво).

Приклад 4. Провідний мотив вірша

Завдання: «Провідний мотив “Уривка з поеми” — …»

Розв'язання: Провідний мотив — кровний зв'язок ліричного героя з героїчним минулим народу. Ліричний герой — «Січовика блідий правправнук», він відчуває в собі «запорозьку кров».

Відповідь: кровний зв'язок ліричного героя з героїчним минулим народу.

Чому інші варіанти неправильні:

• Туга за коханою — це мотив інтимної лірики, а вірш Маланюка — громадянська лірика.

• Захоплення весняною природою — мотив пейзажної лірики.

• Сатира на міщанство — мотив, не характерний для цього вірша.

• Роздуми про швидкоплинність життя — мотив філософської лірики, не провідний у цьому творі.

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок в аналізі «Уривка з поеми». Ось найпоширеніші пастки:

• Визначати різновид як інтимну лірику. Вірш написано від першої особи («Я закохавсь в гучних віках…»), тому дехто помилково зараховує його до інтимної лірики. Насправді предмет роздумів — не особисті почуття, а доля нації, історична пам'ять. Це громадянська (патріотична) лірика.

• Вважати «Уривок з поеми» ліро-епічною поемою через назву. Назва — лише стилізація, художній прийом. Перед нами ліричний вірш, а не фрагмент реальної поеми. Жанр визначаємо за змістом і формою, а не за назвою.

• Зараховувати Маланюка до київських неокласиків чи до «розстріляного відродження». Маланюк — поет празької школи, угруповання українських емігрантів. Неокласики (Рильський, Зеров, Филипович) і «розстріляне відродження» (Курбас, Хвильовий, Підмогильний) — зовсім інші літературні явища.

• Плутати «Уривок з поеми» з віршем «Стилет чи стилос?». «Стилет чи стилос?» — інший твір Маланюка, який був у програмі ЗНО, але вилучений із чинної програми НМТ. На НМТ-2027 перевіряють саме «Уривок з поеми».

• Приписувати епіграф Шевченкові. Епіграф «Je suis un fils de cette race…» належить бельгійському поетові Емілю Верхарну. Шевченко — автор «Заповіту», з яким перегукується вірш, але не епіграфа.

• Бачити у вірші лише скорботу. Так, у вірші є мотив туги за втраченою державністю, але провідний пафос — вольовий, із вірою у відродження. Маланюк не просто сумує, а стверджує: пам'ять народу не знищити.

Розуміння того, як саме перевіряють знання твору на НМТ, допоможе тобі ефективно готуватися.

Місце в програмі

Твір Євгена Маланюка «Уривок з поеми» входить до розділу 5 програми НМТ (твори українських письменників-емігрантів). Згідно з програмою, ти маєш уміти визначати тематичний різновид лірики й мотиви твору, а також пояснювати поняття «празька школа поетів». Пункти 11 і 13 «Вимог до результатів навчання» стосуються провідних мотивів ліричних творів і художніх засобів.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 17 (блок аналізу вірша 16–20) співвідносить тематичний різновид непрограмного вірша з програмним твором. Це означає, що тобі дають незнайомий вірш, а ти маєш визначити, до якого тематичного різновиду він належить, і серед варіантів знайти програмний твір того самого різновиду. Серед варіантів тут може фігурувати й «Уривок з поеми».

Блок завдань 16–20 будують на вірші програмного автора, якого немає в переліку творів. Питання можуть стосуватися:

• належності автора до літературного угруповання;

• тематичного різновиду вірша;

• фольклорного образу;

• провідного художнього засобу;

• ідеї твору.

Структура тесту

Форми НМТ-2026:

• Завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (0 або 1 бал).

• Завдання 26–30 — «логічні пари» (1 бал за кожну правильно встановлену пару).

• Орієнтовний час — 60 хвилин на 30 завдань.

Стратегія виконання

Коли бачиш завдання з незнайомим віршем:

1. Прочитай вірш до кінця, не поспішаючи.

2. Визнач, до кого звертається ліричний герой і про що розмірковує.

3. Визнач тематичний різновид (громадянська, інтимна, пейзажна, філософська лірика).

4. Серед варіантів-відповідей шукай програмний твір того самого різновиду.

• Маланюк — провідний поет празької школи, «імператор залізних строф».

• «Уривок з поеми» — 1924 р., епіграф Еміля Верхарна.

• Тематичний різновид — громадянська (патріотична) лірика з історіософськими роздумами.

• Ліричний герой — нащадок січовиків, що відчуває в собі запорозьку кров.

• Образи: Хмельницький, Мазепа й Батурин, Гонта й Залізняк, Січ.

• Ідея — державницька: пам'ять про героїчне минуле дає віру у відродження.

• Художні засоби: епітети («запорозька кров», «блідий правправнук»), порівняння («як криця»), алюзії (Батурин, Коліївщина), риторичне звертання до ворога.

• Той самий тематичний різновид: «Любіть Україну!» Сосюри, «Задивляюсь у твої зіниці…» Симоненка.