Глосарій

Стислий натяк на відому історичну подію, літературний твір, міфологічний чи біблійний сюжет. Розрахована на обізнаність читача й збагачує текст додатковими смислами.

Покоління українських письменників, що ввійшло в літературу в 1980-х роках. Представники: Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Оксана Забужко, Іван Малкович. Характерні риси: інтелектуалізм, вихід за межі офіційного радянського канону, карнавальність, заснування неформальних літературних угруповань.

Літературно-ідеологічне явище, пов'язане з львівським часописом «Вісник» (редактор Дмитро Донцов). Частина поетів празької школи друкувалася в «Віснику», тому їх називають вісниківцями. Вісниківство пропагувало націоналізм, волюнтаризм, культ сильної особистості — ідеї, близькі поетиці празької школи.

Характерна риса поезії празької школи: героїчний, мужній тон, культ сильної особистості, заклик до боротьби, незламність духу. Протиставляється ліриці смутку й розпачу. Виявляється в карбованому ритмі, твердій строфіці, афористичних формулюваннях («залізні строфи»).

Лірика, у якій автор висловлює патріотичні почуття, роздуми про долю народу, Батьківщини, рідної мови, суспільні ідеали та громадянську позицію. Приклад: «Любіть Україну!» В. Сосюри.

Покоління українських письменників, що заявило про себе в 1990-х роках, уже в незалежній Україні. Представники: Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Іван Андрусяк, Степан Процюк. Характерні риси: епатаж, іронія, урбанізм, повна свобода від будь-якого канону. Також відомі як дев'яностики.

Частина сюжету, у якій автор знайомить читача з обставинами, місцем і часом дії до початку основного конфлікту. У «Тигроловах» експозиція — опис «ешелону смерті», що мчить Транссибірською магістраллю.

Інтелектуальна література, орієнтована на підготовленого читача; використовує складну форму, експериментує з композицією, насичена інтертекстуальними відсиланнями й філософським підтекстом. Її мета — не розважити, а змусити думати.

Вимушене або добровільне переселення людей за межі батьківщини, спричинене політичними, економічними чи ідеологічними причинами. В українській літературі XX століття еміграція породила кілька хвиль письменників, які творили поза межами України — у Празі, Варшаві, Німеччині, США.

Короткий текст (цитата, прислів'я, афоризм), який автор ставить на початку твору або його частини, щоб указати на головну тему, ідею чи настрій. У «Місті» два епіграфи — із Талмуду та з роману «Таїс» Анатоля Франса.

Жанр на межі публіцистики й художньої прози, де автор розмірковує про культуру, політику, мистецтво в особистісній, часто суб'єктивній формі. Один із найактивніших жанрів сучасної української літератури.

У романі «Тигролови» — потяг НКВС, яким засуджених до каторги везуть на Далекий Схід. Саме з нього вистрибує Григорій Многогрішний на початку твору.

Початковий момент розвитку сюжету, у якому виникає або окреслюється основний конфлікт твору. У «Марусі Чурай» зав'язкою є сцена суду над Марусею.

Українська назва земель над Амуром і Уссурі (нинішні Приморський і Хабаровський краї), які з кінця XIX ст. заселяли українські переселенці. У романі «Тигролови» саме в тайзі Зеленого Клину живе родина Сірків.

Властивість тексту бути зітканим із відсилань, цитат, ремінісценцій та алюзій на інші твори; текст існує в мережі інших текстів, які автор свідомо чи несвідомо цитує, переграє або пародіює. У постмодернізмі інтертекстуальність є однією з ключових ознак.

Вид комічного, за якого справжній зміст протилежний буквальному; прихована насмішка. Автор говорить одне, а має на увазі інше. Приклад: у «Кавказі» Шевченка під «просвітою» приховано поневолення.

Філософське осмислення історії, пошук причин і закономірностей історичного розвитку. У поезії празької школи історіософія виявляється в намаганні зрозуміти причини поразки визвольних змагань і втрати державності через звернення до історичного минулого України (княжа доба, козаччина).

Поняття, введене Михайлом Бахтіним, що описує світ «навиворіт»: сміх, маски, абсурд, зниження святого й урочистого, тимчасове скасування ієрархій. У постмодернізмі карнавальність виявляється в бурлескних поетичних виставах, пародії на офіційну культуру та змішуванні серйозного зі сміховим.

Прийом у літературі, коли в одному тексті поєднуються різностильові, різножанрові фрагменти без плавних переходів: високе й низьке, поезія й проза, цитати й реклама.

Момент найвищого напруження в сюжеті, вирішальна сутичка між героєм і антагоністом. У «Тигроловах» кульмінація — двобій Григорія з майором Медвином у тайзі, де Григорій убиває свого переслідувача.

Ліричний герой — образ людини в ліричному творі, чиї думки й почуття виражає автор. У вірші «Всякому місту — звичай і права…» ліричний герой протиставлений натовпові: він не женеться за чинами й багатством, а прагне вмерти з ясним розумом і чистою совістю.

Неформальне об'єднання письменників навколо спільних естетичних принципів, яке діє поза офіційними літературними інституціями. У сучасному українському літературному процесі відомі угруповання: «ЛуГоСад», «Бу-Ба-Бу» (Львів), «Пропала грамота» (Київ), «Нова дегенерація» (Івано-Франківськ), «Червона фіра» (Харків).

Характерна ознака, за якою можна ідентифікувати постмодерністський текст: іронія, цитатність, гра з читачем, змішування високого й низького, реалії масової культури кінця XX ст., колаж.

Література, розрахована на широку аудиторію; має на меті захопити читача динамічним сюжетом. До масових жанрів належать детектив, трилер, фентезі, любовний та історико-пригодницький роман.

Текст, який говорить про себе: оповідач коментує власний процес письма, звертається до читача, пропонує кілька варіантів розвитку подій. Характерна ознака постмодернізму.

Свідоме, часто іронічне маніпулювання мовою: каламбури, пародіювання гасел і кліше, змішування високого й низького стилів. Одна з ознак постмодернізму й загалом сучасної літератури.

Усвідомлення людиною своєї належності до певної нації, що виявляється в мові, звичаях, традиціях, піснях, вірі й культурі. У «Тигроловах» родина Сірків на Зеленому Клині зберігає українську національну ідентичність навіть за тисячі кілометрів від України.

Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР — каральний орган сталінської доби, який здійснював масові репресії, арешти, слідство й етапування в'язнів до таборів. У «Тигроловах» НКВС переслідує Григорія Многогрішного.

Тексти, що спираються на реальні події, факти, документи: біографії, репортажі, мемуари, свідчення, щоденники. Не є художньою літературою в традиційному розумінні, але часто написані з високою художньою майстерністю.

Образ-символ — художній образ, який крім прямого значення має додаткове, переносне, узагальнене значення. У «Майстрі корабля» море символізує свободу й творчість, бриг — культуру нації, якір — надію, а «майстер корабля» — митця-творця.

Комічне наслідування твору-зразка, жанру, стилю чи автора з перебільшенням характерних ознак оригіналу, щоб висміяти сам зразок. На відміну від травестії, пародія глузує з оригіналу. «Моя автобіографія» Остапа Вишні — пародія на жанр автобіографії письменника.

Міжвоєнна хвиля української еміграції (1920–1940-ві рр.), що виникла після поразки визвольних змагань 1917–1921 рр. До неї належали вояки армії УНР, інтелігенція, науковці й митці, які опинилися в Чехословаччині, Польщі, Франції та інших країнах. Саме з цією хвилею пов'язана празька школа поетів.

Явище в літературі й культурі другої половини XX – початку XXI ст., що характеризується недовірою до «великих розповідей» (єдиних істин та ідеологій), іронічною грою з уже наявними текстами й формами, інтертекстуальністю, змішуванням високого й низького, фрагментарністю та карнавальністю. В українській літературі постмодернізм з'являється з кінця 1980-х років.

Умовна назва спільноти українських поетів-емігрантів першої хвилі (1920–1940-ві рр.), які навчалися й творили в Празі та Подєбрадах (Чехословаччина) і розвивали спільні ідейно-естетичні засади: вольовий героїчний пафос, осмислення втраченої державності, історичну тематику, чіткість форми. Не мала статуту чи маніфесту. Провідний поет — Євген Маланюк.

Роман із гострим, динамічним сюжетом, де переважають небезпечні пригоди, переслідування й несподівані повороти подій; головний герой долає низку перешкод, ризикує життям і зрештою досягає мети, а дія часто відбувається в екзотичних місцях.

Коло питань, які порушує автор у творі. У «Марусі Чурай» проблематика охоплює вірність і зраду, митця й суспільство, народ і владу, історичну пам'ять, духовність і прагматизм.

Стилістична фігура — звертання до неживого предмета, явища, відсутньої особи чи абстрактного поняття. Не потребує відповіді, підсилює емоційність і створює урочисту інтонацію. Адресат стоїть у кличному відмінку, часто з вигуком «О». Приклад: «О слово рідне! Орле скутий!..»

Фінальна частина сюжету, у якій завершується основний конфлікт. У «Тигроловах» розв'язка — утеча Григорія й Наталки до Маньчжурії, де вони здобувають волю.

Різновид іронії, спрямований на себе; оповідач сміється над власними невдачами, подаючи їх як досягнення. Характерна риса усмішок Остапа Вишні.

Нелітературна лексика, характерна для певної соціальної групи (молодіжної, професійної, кримінальної). У сучасній літературі використовується як художній засіб для характеристики героя й середовища.

Обов'язковий художній метод радянської літератури, що вимагав зображувати дійсність виключно в дусі комуністичної ідеології, показувати «світле майбутнє» й позитивного героя-будівника соціалізму. Після 1991 року втратив статус обов'язкового, що дало письменникам свободу творчого пошуку.

Група письменників-постмодерністів з Івано-Франківська (колишнього Станиславова), які активно творили в 1990-х роках: Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Галина Петросаняк, Володимир Єшкілєв. Пов'язаний із часописом «Четвер» (заснований 1989 року Юрієм Іздриком).

Образ України в поезії Євгена Маланюка. Поет уподібнює Україну до античної Еллади (Греції), підкреслюючи її давню цивілізаційну велич, культурну спадщину й трагедію втрати державності.

Література кінця XX – початку XXI століття, що охоплює період від 1980-х років (поява неформальних угруповань вісімдесятників) і проголошення незалежності України (1991) до сьогодення. Характеризується зняттям цензури, свободою творчого пошуку, постмодерністською грою, появою незалежних видавництв і книжкових фестивалів.

Провідна тема, яка повторюється в різних авторів, жанрів і напрямів певного літературного періоду. У сучасній українській літературі виокремлюють чотири тематичні домінанти: історична пам'ять, пошук ідентичності, місто й приватне життя, війна.

Політичний режим, за якого держава повністю контролює всі сфери життя людини, придушує будь-яку опозицію й використовує репресії (НКВС, табори, розстріли) для знищення інакодумців. У «Тигроловах» тоталітарну систему уособлюють «ешелон смерті» та майор Медвин.

Ознака постмодерністського твору, що виявляється у відсутності лінійного сюжету, розірваності оповіді, змішуванні жанрів і відкритому фіналі. Текст нагадує колаж або мозаїку з різнорідних фрагментів, які не складаються в єдину завершену картину.

Текст, складений із рядків або фрагментів інших, зазвичай відомих, творів, часто в пародійному, переробленому вигляді. Поширений прийом постмодернізму.

Літературне угруповання, засноване 1985 року у Львові. Назва розшифровується як «Бурлеск — Балаган — Буфонада». Склад: Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець. Відоме карнавальними поетичними виставами, що поєднували високу поезію з грою та епатажем. Яскравий приклад українського постмодернізму.