Соціальна структура українського суспільства XVI ст.

У другій половині XVI ст. українське суспільство в Речі Посполитій мало станову структуру, успадковану від середньовіччя, але з новими рисами, що з'явилися після Люблінської унії 1569 р. Кожен стан мав визначені законом права й обов'язки. Найвище в ієрархії стояли панівні стани: шляхта (разом з її найбагатшою верхівкою — магнатами) і духовенство.

Шляхта — привілейований стан

Шляхта становила панівний стан Речі Посполитої. Її привілеї були закріплені в численних королівських привілеях і статутах. До основних прав шляхти належали:

• право володіти землею (маєтками) й селянами, які на ній працювали;

• звільнення від державних податків і мит;

• участь у місцевих сеймиках і загальному сеймі, де ухвалювали закони;

• право обирати короля під час елекції (виборів).

Єдиним обов'язком шляхтича була військова служба в «посполитому рушенні» — загальному ополченні, яке скликав король у разі загрози державі. Шляхтич мав з'явитися на війну «кінно й збройно» з власним загоном залежно від розміру свого маєтку.

Магнати — найбагатша верхівка шляхти

Магнати — це найзаможніші шляхетські роди, які володіли величезними латифундіями (десятками міст і сотнями сіл) і мали приватні (надвірні) війська, що нерідко перевищували королівські загони. На українських землях найвпливовішими магнатськими родами були:

Магнати тримали в залежності середню й дрібну шляхту, яка служила їм за маєтки, посади й протекцію. Частина руської (української) шляхти поступово ополячувалася: переходила в католицтво, переймала польську мову й культуру, зрікалася православ'я. Цей процес посилився після Люблінської унії.

Духовенство

Духовенство поділялося на вище й нижче. Вище духовенство (єпископи, архімандрити) походило переважно зі шляхти й було заможним. Нижче (парафіяльні священики) за рівнем життя наближалося до міщан і селян. Православне духовенство в Речі Посполитій поступалося правами католицькому: православні єпископи не мали місць у сенаті, а церковні маєтки часто захоплювали світські пани. Це стало однією з причин, чому частина православної ієрархії пішла на Берестейську унію 1596 р.

Після Люблінської унії 1569 р. українські землі опинилися в складі єдиної держави — Речі Посполитої, де економічні процеси набирали нових обертів. Зростання попиту на зерно в Західній Європі спонукало шляхту до створення великих господарств — фільварків, що працювали на експорт. Це кардинально змінило становище міщан і селян.

Міщани: міське самоврядування й обмеження

Міщани — це жителі міст, які займалися ремеслом і торгівлею. Найбільші міста українських земель — Львів, Київ, Луцьк, Кам'янець-Подільський — мали магдебурзьке право, тобто самоврядування: власний суд, виборний магістрат (раду й лаву), звільнення від окремих феодальних повинностей.

Усередині міщанства існувала соціальна ієрархія:

• патриціат — найзаможніші купці й власники великих майстерень, які контролювали магістрат;

• бюргерство (середні міщани) — цехові майстри, дрібні торговці;

• плебс — найбідніші верстви: підмайстри, учні, наймані робітники, які не мали права обирати магістрат.

Православні (руські) міщани зазнавали дискримінації. Наприклад, у Львові вони не могли входити до складу магістрату, мали селитися на окремій Руській вулиці й сплачували вищі податки. Це стало поштовхом до створення православних братств, які обстоювали права руського населення.

Волочна поміра 1557 року

1557 р. великий князь литовський і король польський Сигізмунд II Август видав «Уставу на волоки» — документ, який запроваджував волочну поміру у Великому князівстві Литовському (ВКЛ). Суть реформи:

• усю землю переміряли на стандартні ділянки — волоки (близько 21 га);

• найкращі угіддя відвели під фільварки — великі панські господарства;

• селян посадили на однакові наділи з чітко визначеними повинностями (панщиною й даниною).

Реформа охопила Берестейщину, Пінщину й частину Волині. Вона ліквідувала традиційне селянське землекористування й зробила селян рівномірно залежними від пана. Волочна поміра стала важливим кроком до запровадження фільварково-панщинної системи.

Фільварково-панщинна система

Фільварок — це велике шляхетське господарство, що виробляло зерно на продаж. Збіжжя сплавляли Віслою через Гданськ до Західної Європи, де ціни на нього були високими. Фільварково-панщинна система — це поєднання фільварку з примусовою працею залежних селян (кріпаків).

Панщина — безоплатна праця селянина на панському полі власним реманентом. У Польщі ще з 1520 р. було встановлено мінімум — один день панщини на тиждень. Наприкінці XVI ст. через зростання попиту на зерно панщина зросла до кількох днів на тиждень. Селяни поділялися на:

• тяглих — мали робочу худобу й виконували панщину з нею (важчі роботи — оранка, перевезення);

• піших — не мали худоби, працювали вручну (прополювання, збирання колосків).

Остаточне закріпачення: Третій Литовський статут 1588 року

Кріпацтво — це особиста залежність селянина від пана й прикріплення до землі. Селянин не міг покинути маєток без дозволу пана, а його самого, дітей і майно пан міг продавати або дарувати разом із землею.

Третій Литовський статут 1588 р. (затверджений королем Сигізмундом III Вазою) остаточно закріпачив селян на українських землях, де діяло литовське право. Він:

• заборонив селянський перехід від одного пана до іншого;

• встановив 20-річний строк розшуку втікачів (тобто пан міг повернути селянина, який утік, протягом 20 років).

Статут діяв у ВКЛ, а також у Волинському, Київському й Брацлавському воєводствах, які після Люблінської унії перейшли до Польщі, але зберегли литовське право. У Руському, Белзькому й Подільському воєводствах закріпачення відбувалося за польським законодавством. Таким чином, до кінця XVI ст. основна маса українського селянства втратила особисту свободу.

Козацтво — це унікальне явище української історії XVI–XVII ст. Воно не належало до жодного з традиційних станів і не мало визнаних законом станових прав. Однак козаки обстоювали власні «вольності»: право на власний суд і самоврядування, звільнення від податків і панщини, право на промисли (рибальство, мисливство, видобуток солі). Саме боротьба за ці права привела до появи реєстрового козацтва.

Перший реєстр 1572 року

1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал, яким найняв на державну службу 300 козаків. Їх записали до спеціального списку — реєстру. Старшим над реєстровцями призначили шляхтича Яна Бадовського. Реєстрові козаки підлягали коронному гетьманові й отримували державну платню. Це був перший крок до інтеграції козацтва в державну структуру Речі Посполитої.

Реформа Стефана Баторія 1578 року

1578 р. новий король Стефан Баторій продовжив політику залучення козаків на службу. Він збільшив реєстр до 500 осіб (за іншими даними — до 600). Реєстровці отримали:

• містечко Трахтемирів на Київщині зі шпиталем для поранених і старих козаків та арсеналом;

• власний суд і козацькі клейноди (символи влади: булава, бунчук, печатка, корогва);

• право обирати власного старшого (гетьмана).

Реєстрове військо стало постійним формуванням, яке захищало південні кордони Речі Посполитої від татарських набігів і брало участь у війнах.

Три категорії козацтва

У другій половині XVI ст. сформувалися три основні групи козацтва, які важливо розрізняти:

Уряд Речі Посполитої прагнув обмежити козацтво реєстром, а решту козаків повернути під владу панів. Це спричинило напруження, яке вилилося в козацько-селянські повстання 1590-х років під проводом Криштофа Косинського й Северина Наливайка.

У цьому розділі розберемо типові завдання НМТ на тему соціальної структури українського суспільства XVI ст. Кожен приклад — це завдання в офіційній формі, з покроковим поясненням.

Приклад 1. Відповідність «соціальна група — права й обов'язки»

Завдання: Установіть відповідність між соціальною групою (1–4) та її правами й обов'язками (А–Д).

1 шляхта

2 міщани

3 селяни

4 реєстрові козаки

А — володіння землею, участь у сеймиках і виборі короля

Б — самоврядування за магдебурзьким правом, ремесло й торгівля

В — панщина й прикріплення до землі

Г — служба за платню, власний суд

Д — життя за порогами без реєстру й платні

Розв'язання:

• 1 — А: шляхта мала право володіти землею, брати участь у сеймиках і сеймі, обирати короля.

• 2 — Б: міщани в містах із магдебурзьким правом мали самоврядування, займалися ремеслом і торгівлею.

• 3 — В: селяни відбували панщину й були прикріплені до землі.

• 4 — Г: реєстрові козаки служили державі за платню й мали власний суд.

• Д — зайвий варіант: це опис низового (запорозького) козацтва, яке жило за порогами Дніпра, не мало реєстру й не отримувало платні.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді — остаточне закріпачення

Завдання: Остаточне закріпачення селян законодавчо закріпив…

• А) Люблінська унія 1569 р.

• Б) волочна поміра 1557 р.

• В) Третій Литовський статут 1588 р.

• Г) «Ординація» 1638 р.

Розв'язання: Третій Литовський статут 1588 р. заборонив селянський перехід і встановив 20-річний строк розшуку втікачів, що юридично оформило кріпацтво. Люблінська унія (А) об'єднала Польщу й Литву, але не стосувалася закріпачення безпосередньо. Волочна поміра (Б) підготувала ґрунт для закріпачення, але не завершила його. «Ординація» 1638 р. (Г) обмежувала козацькі права, а не селян.

Відповідь: В.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — уривок про реєстр

Завдання: Прочитайте уривок. «Король найняв на державну службу 300 козаків, записав їх до списку й призначив над ними старшого — шляхтича Яна Бадовського». Про що йдеться?

• А) заснування Січі на острові Мала Хортиця

• Б) створення реєстрового козацтва

• В) поява городового козацтва

• Г) Куруківська угода

Розв'язання: Ключові ознаки — «найняв на службу», «записав до списку», «призначив старшого». Це опис першого реєстру 1572 р. за Сигізмунда II Августа. Заснування Січі (А) не пов'язане з королівським універсалом. Городове козацтво (В) виникло стихійно, а не за королівським наказом. Куруківська угода (Г) 1625 р. стосувалася пізнішого реєстру.

Відповідь: Б.

Приклад 4. Відповідність «поняття — визначення»

Завдання: Установіть відповідність між поняттям (1–4) та його визначенням (А–Д).

1 фільварок

2 панщина

3 волочна поміра

4 городові козаки

А — шляхетське господарство, що виробляло зерно на продаж

Б — безоплатна праця селянина на пана

В — реформа 1557 р. з переміром землі на волоки

Г — козаки, що жили в містах і на волості поза реєстром

Д — козаки, що жили за порогами Дніпра

Розв'язання:

• 1 — А: фільварок — велике шляхетське господарство, орієнтоване на ринок.

• 2 — Б: панщина — безоплатна примусова праця селянина на пана.

• 3 — В: волочна поміра — реформа 1557 р., яка переміряла землю на волоки.

• 4 — Г: городові козаки — козаки, що жили в містах і на волості, але не входили до реєстру.

• Д — зайвий варіант: це опис низових (запорозьких) козаків.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

На НМТ учні часто припускаються типових помилок, коли йдеться про соціальну структуру XVI ст. Розгляньмо найпоширеніші з них, щоб ти міг їх уникнути.

• Ототожнювати реєстрових і запорозьких козаків. Запам'ятай: реєстрові служили державі за платню, мали власний суд і входили до офіційного списку. Низові (запорозькі) козаки жили на Січі за порогами Дніпра, не мали реєстру й платні, підкорялися кошовому отаманові.

• Вважати всіх городових козаків реєстровими. Городові козаки мешкали в містах і на волості Київщини й Брацлавщини, але більшість із них до реєстру не потрапляла. Реєстр був обмеженим (300–500 осіб), а городових козаків було набагато більше.

• Плутати фільварок із селянським наділом. Фільварок — це велике шляхетське господарство, що виробляло зерно на продаж. Селянський наділ — це невелика ділянка, яку селянин обробляв для власних потреб і за яку відбував панщину.

• Вважати, що волочну поміру провели в Польщі. Насправді «Уставу на волоки» 1557 р. запровадили у Великому князівстві Литовському (ВКЛ). Вона охопила Берестейщину, Пінщину й частину Волині, але не стосувалася польських воєводств.

• Датувати остаточне закріпачення 1569 р. (Люблінська унія) замість 1588 р. (Третій Литовський статут). Люблінська унія об'єднала держави, але не змінювала становища селян. Саме Третій Литовський статут 1588 р. заборонив селянський перехід і встановив 20-річний строк розшуку втікачів.

• Думати, що козацтво мало визнані законом станові права. Насправді козацтво не належало до жодного з офіційних станів Речі Посполитої. Його права (вольності) лише складалися, і за них козаки постійно боролися з урядом. Це одна з причин козацьких повстань.

Щоб ефективно готуватися до НМТ, важливо знати, у якій формі й на яких завданнях перевіряють знання про соціальну структуру українського суспільства XVI ст.

Місце теми в програмі

Поняття «низове, реєстрове й городове козацтво» належать до 12 понять теми 6 програми НМТ («Українські землі в Речі Посполитій у другій половині XVI ст.»). Програма вимагає характеризувати зміни в соціальній структурі українського суспільства в цей період.

Поняття «фільварок», «кріпак», «панщина» програма відносить до теми 7 (перша половина XVII ст.), однак сам процес закріпачення, який пояснює ці поняття, розпочався саме в другій половині XVI ст. Тому на НМТ можуть трапитися завдання, що пов'язують ці терміни з подіями XVI ст.

Формати завдань

На НМТ тема соціальної структури може перевірятися в кількох форматах:

У завданнях на відповідність (21–24) типові пари: «поняття ↔ період», «подія ↔ наслідок», «соціальна група ↔ права». Одна буква серед варіантів А–Д завжди зайва.

Стратегія виконання

У завданнях на вибір однієї відповіді у формі «опис → поняття» шукай ключову ознаку:

• платня й список (реєстр) → реєстрове козацтво;

• панське господарство, що виробляє зерно на продаж → фільварок;

• безоплатна праця на пана → панщина;

• заборона селянського переходу → Третій Литовський статут 1588 р.

У завданнях на відповідність спочатку визнач, яка характеристика точно відповідає кожному поняттю, а потім обери зайвий варіант — він не підійде до жодного з лівих пунктів.

Тут зібрано відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають під час вивчення соціальної структури українського суспільства XVI ст.

• Стани українського суспільства в Речі Посполитій: шляхта (магнати й рядова шляхта), духовенство, міщани, селяни; козацтво — новий стан, що виборював права.

• 1557 р. — волочна поміра у ВКЛ («Устава на волоки» Сигізмунда II Августа): землю переміряли на волоки (21 га), найкращі угіддя відвели під фільварки.

• Фільварково-панщинна система — велике шляхетське господарство (фільварок), що виробляло зерно на продаж, поєднане з примусовою працею кріпаків (панщиною).

• 1588 р. — Третій Литовський статут остаточно закріпачив селян: заборонив селянський перехід і встановив 20-річний строк розшуку втікачів.

• 1572 р. — перший реєстр козаків: король Сигізмунд II Август найняв на службу 300 козаків, записав їх до списку й призначив старшим Яна Бадовського.

• Реєстрові козаки — на державній службі за платню, у реєстрі, з власним судом; низові (запорозькі) — за порогами Дніпра, на Січі, поза реєстром; городові — у містах і на волості, поза реєстром.

• Острозькі й Вишневецькі — найбагатші українські магнатські роди доби; згодом на українські землі прийшли польські роди Жолкевських, Конецпольських, Потоцьких.