Рід іменників і іменники спільного роду

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Морфологія і граматична норма

Українська мова НМТ

рід іменника: Стала граматична ознака іменника в однині, яка буває чоловічою (він, мій), жіночою (вона, моя) або середньою (воно, моє). Рід визначають підстановкою займенника «мій / моя / моє», а не за закінченням слова. Іменники, що вживаються тільки в множині (ножиці, двері), роду не мають.
спільний рід: Граматична особливість іменників I відміни на -а (-я), які можуть належати до чоловічого або жіночого роду залежно від статі особи, яку вони називають (сирота, нероба, листоноша, непосида). Рід такого іменника визначають за контекстом: прикметник, займенник і дієслово минулого часу узгоджують зі статтю особи.
узгодження: Граматичний зв'язок, за якого залежне слово (прикметник, займенник, дієслово минулого часу) набуває тих самих граматичних значень (роду, числа, відмінка), що й головне слово (іменник). Наприклад: новий стіл — нова книжка — нове вікно; лікар прийняв (чоловік) — лікар прийняла (жінка).
фемінітив: Назва особи жіночої статі за професією або родом діяльності, утворена від відповідної назви чоловічого роду за допомогою суфіксів -к(а) (директорка, авторка), -иц(я) (учениця), -ин(я) (психологиня, майстриня), -ес(а) (поетеса). Фемінітиви є нормативними й стилістично нейтральними в сучасній українській літературній мові.