Пісня Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні»

Пісня «Віють вітри, віють буйні» належить до тих ліричних перлин, які народна пам'ять приписує легендарній піснярці Марусі Чурай. Докладно про саму легенду — про дівчину з Полтави, яка нібито складала пісні через своє нещасливе кохання до козака Гриця, — ти вже знаєш із юніта про «Засвіт встали козаченьки». Тут зосередимося на змісті й настрої саме цього твору.

Тема пісні — туга дівчини за милим, нещасливе кохання. Героїня страждає через розлуку з коханим, якого немає поруч. Вона не знає, де він і що з ним, але не втрачає надії почути його голос. Це не просто смуток — це глибоке, всепоглинальне горе, яке не дає спокою ні вдень, ні вночі.

Провідні мотиви

• самотність — дівчина сама зі своїм болем, ніхто не може її втішити;

• сльози й біль — серце «болить», а сльози «не ллються», що свідчить про надзвичайну глибину страждання;

• марне чекання — милий не вертається, і героїня не знає, чи дочекається;

• вірність — попри розлуку й невизначеність, дівчина лишається відданою коханому;

• мрія полетіти до милого — в уяві вона хоче стати птахом, щоб подолати відстань.

Форма твору — ліричний монолог героїні. Дівчина говорить від першої особи («як болить моє серце», «як без тебе з горя висихаю», «трачу літа»), звертаючись до милого, якого немає поруч. Це створює ефект безпосереднього виливу почуттів — ніби ми підслухали чиюсь сповідь.

Настрій пісні — глибокий смуток і безнадія, які в кульмінації переходять у пристрасне благання: «Мій миленький, чорнобривий, де ти? Озовися!». Героїня ніби вигукує в порожнечу, сподіваючись, що коханий почує її голос крізь відстань. Цей перехід від тихої туги до емоційного вибуху — одна з найсильніших рис пісні.

Зачин пісні — один із найвідоміших зразків психологічного паралелізму в українському фольклорі:

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; ой як болить моє серце, а сльози не ллються.

Психологічний паралелізм — це художній прийом, за якого явище природи зіставляється зі станом людини. Тут буря в природі (буйні вітри, що гнуть дерева) поставлена поруч із бурею почуттів у душі дівчини (біль у серці). Між цими двома картинами немає слів «як», «мов», «наче» — отже, це не порівняння, а саме паралелізм: два образи подано поряд, і читач сам відчуває їхній глибинний зв'язок.

Як працює паралелізм у зачині

Буйні вітри гнуть дерева до землі — так само горе гне й ламає серце дівчини. Зовнішня стихія стає віддзеркаленням внутрішньої бурі. Але найтрагічніший нюанс — «а сльози не ллються». Зазвичай горе виливається в сльозах, які приносять полегшення. Тут же горе таке сильне, що вже й плакати несила — сльози вичерпалися, залишився тільки сухий, пекучий біль. Це ознака найвищого ступеня страждання.

Образ буйного вітру

Вітер у народній поезії — багатозначний символ. У цій пісні буйний вітер уособлює лихо, розлуку й непевну долю. Він налітає несподівано, ламає все на своєму шляху — так само несподівано в життя героїні ввірвалася розлука й зруйнувала її щастя. Постійний епітет «буйні» (буйні вітри) підсилює силу стихії: це не легкий вітерець, а справжня руйнівна сила.

Психологічний паралелізм у зачині задає тон усій пісні. Відразу після нього ми чуємо голос героїні, яка вже не описує природу, а говорить тільки про своє горе. Природа відіграла свою роль — вона підготувала нас до сприйняття людської драми.

Пісня «Віють вітри, віють буйні» багата на художні засоби, які створюють її емоційну силу. Розгляньмо кожен із них.

Риторичні запитання й звертання

Кульмінаційний момент пісні — рядки:

> Мій миленький, чорнобривий, де ти? Озовися!

Тут поєднано два засоби. Риторичне запитання («де ти?») не потребує відповіді — героїня й так знає, що милий далеко й не почує. Риторичне звертання («Мій миленький, чорнобривий… Озовися!») — це пристрасне благання, звернене до відсутньої людини. Разом вони передають відчай і надію водночас.

Мрія в умовному способі

«Полетіла б я до тебе, та крилець не маю» — цей рядок розкриває безсилля героїні. Вона хоче подолати відстань, стати птахом, але не може. Умовний спосіб («полетіла б») підкреслює нездійсненність бажання. Образ крил — традиційний символ волі й свободи в народній поезії.

Гіпербола й епітети

Гіпербола «…як без тебе з горя висихаю» перебільшує страждання героїні: горе ніби висушує її зсередини, позбавляє життєвих сил. Це не буквальне висихання, а художнє перебільшення, яке передає глибину розпачу.

Епітети в пісні виконують важливу емоційну роль:

Повтори й строфіка

Повтор слова «віють» у межах одного рядка («Віють вітри, віють буйні») підсилює образ вітру, ніби він справді дме без упину. Пісня складається з чотирирядкових строф, де римуються другий і четвертий рядки (гнуться — ллються, бачу — поплачу, маю — висихаю). Це типова форма народної ліричної пісні.

Іван Котляревський — автор першого твору нової української літератури, «Енеїди», — написав також п'єсу «Наталка Полтавка» (1819). Це соціально-побутова драма, у якій автор уперше в українській драматургії вивів на сцену простих людей — селян і козаків — із їхніми щирими почуттями.

У першій дії п'єси головна героїня, Наталка, лишившись сама, співає пісню «Віють вітри, віють буйні». Вона тужить за Петром — своїм коханим, який пішов на заробітки й давно не вертається. Наталка не знає, чи живий він, чи пам'ятає про неї, але вона зберігає йому вірність. Пісня ідеально передає її внутрішній стан: самотність, біль, чекання.

Міжтекстовий зв'язок фольклору й літератури

Уведення народної пісні в літературний твір — поширений прийом, який називають міжтекстовим зв'язком. Котляревський не просто вставив пісню для прикраси: вона працює на розкриття характеру героїні. Через народну пісню Наталка висловлює те, що не може сказати прямо, — свою тугу, вірність і надію. Це робить її образ глибшим і щирішим.

Важливо: сюжет, персонажі й жанр «Наталки Полтавки» вивчаються в окремому юніті про Івана Котляревського. Тут ми розглядаємо лише роль пісні «Віють вітри, віють буйні» в образі Наталки.

Запам'ятай цю пару для НМТ: пісня «Віють вітри, віють буйні» — Наталка Полтавка. У завданнях на міжтекстовий зв'язок тебе можуть запитати, хто з героїв виконує цю пісню, або запропонувати зіставити фрагмент із назвою твору.

Приклад 1. Психологічний паралелізм у пісні

Завдання: Психологічний паралелізм у пісні «Віють вітри, віють буйні» — це зіставлення…

• А) місяця без сонця з проводами сина в дорогу

• Б) буйних вітрів, що гнуть дерева, з болем у серці дівчини

• В) хмелю, що вився, з Богданом Хмельницьким

• Г) сліз матері, що розлилися Дунаєм, із загибеллю сина

• Д) ластівки, що прилітає до господаря, з тугою за рідною домівкою

Розв'язання: Психологічний паралелізм — це зіставлення явища природи з внутрішнім станом людини. У зачині пісні буйні вітри гнуть дерева — це картина природи, а біль у серці дівчини — це стан людини. Обидва образи подано поруч, без слів «як» чи «мов». Отже, правильна відповідь — Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — це паралелізм із пісні «Засвіт встали козаченьки» (місяць без сонця — мати без сина); В — це паралелізм з історичної пісні «Чи не той то хміль» (хміль — Хмельницький); Г — це паралелізм із балади «Ой летіла стріла» (сльози матері — Дунай); Д — образ, якого в пісні «Віють вітри, віють буйні» немає (дистрактор).

Приклад 2. Хто співає пісню в «Наталці Полтавці»

Завдання: У «Наталці Полтавці» пісню «Віють вітри, віють буйні» співає…

• А) Терпилиха

• Б) Наталка

• В) возний

• Г) Петро

• Д) виборний

Розв'язання: У першій дії п'єси Наталка, лишившись сама, співає цю пісню, тужачи за Петром. Правильна відповідь — Б.

Пастка: варіант Г (Петро) може здатися логічним, бо пісня про розлуку закоханих, але в п'єсі її виконує саме Наталка, а не Петро. Терпилиха (мати Наталки), возний і виборний — інші персонажі, які не співають цієї пісні.

Приклад 3. Логічні пари: рядки ↔ художній засіб

Завдання: Установи відповідність між рядками пісні та художніми засобами.

Зайвий варіант: Д оксиморон.

Розв'язання: 1 — рядок містить риторичне запитання («Де ти?») і риторичне звертання («Озовися!»), отже 1А. 2 — класичний зразок психологічного паралелізму (буря в природі — буря почуттів), отже 2Б. 3 — «з горя висихаю» — це перебільшення, гіпербола, отже 3В. 4 — «лютім горі» — епітет, що передає нещадність страждання, отже 4Г. Оксиморон (Д) — зайвий, бо в пісні немає поєднання суперечних понять.

Приклад 4. Тема пісні

Завдання: Тема пісні «Віють вітри, віють буйні» — …

• А) проводи козаків у похід

• Б) загибель вдовиного сина від стріли

• В) туга невольників у турецькій темниці

• Г) туга дівчини за милим, нещасливе кохання

• Д) прославлення гетьмана Богдана Хмельницького

Розв'язання: У пісні дівчина тужить за милим, якого немає поруч, її серце болить, вона хоче полетіти до нього, але не має крилець. Це історія нещасливого кохання. Правильна відповідь — Г.

Чому інші варіанти неправильні: А — це тема «Засвіт встали козаченьки»; Б — це тема балади «Ой летіла стріла»; В — це тема «Думи про Марусю Богуславку»; Д — це тема історичної пісні «Чи не той то хміль».

• Плутати з «Засвіт встали козаченьки»: там проводи козаків у похід і місяць без сонця, тут — туга за відсутнім милим і буйні вітри. Запам'ятай: «Віють вітри» — дівчина чекає коханого; «Засвіт встали» — козак прощається з матір'ю й дівчиною перед походом.

• Вважати автором пісні Котляревського: він увів у свою п'єсу народну пісню, яку приписують Марусі Чурай. Котляревський — драматург, який використав готовий фольклорний матеріал, а не автор пісні.

• Приписувати пісню іншій героїні «Наталки Полтавки» (Терпилисі) чи вважати, що її співає Петро. Пісню виконує саме Наталка в першій дії, коли вона сама тужить за Петром.

• Називати зачин порівнянням: слів «як», «мов», «наче» немає — це психологічний паралелізм. Порівняння будується на сполучниках, а паралелізм — на зіставленні двох картин без них.

• Плутати риторичне запитання й риторичне звертання: у рядку «Мій миленький, чорнобривий, де ти? Озовися!» є обидва засоби. Риторичне запитання не потребує відповіді, а риторичне звертання — це пристрасне благання до відсутньої особи.

Пісня «Віють вітри, віють буйні» входить до теми 1.2 програми НМТ «Пісні Марусі Чурай». Від тебе вимагають знати мотиви, образи, художні особливості твору та вміти співвідносити фрагмент із назвою.

Формат завдань

• Завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Кожне оцінюється в 1 бал.

• Завдання 26–30 — «логічні пари» (установлення відповідності 1–4 → А–Д). Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал.

• У демоваріанті 2026 року є пари «назва твору ↔ художні образи» (завдання 28) і «героїня ↔ репліка» (завдання 29).

Що можуть запитати

• Провідний художній засіб уривка — окреме питання в блоках аналізу (демоваріант 2026, завдання 19 і 24). Паралелізм, риторичне запитання й риторичне звертання є в переліку засобів програми.

• Міжтекстовий зв'язок: пам'ятай пару «Віють вітри, віють буйні» — Наталка Полтавка. У завданні можуть запитати, хто виконує пісню в п'єсі Котляревського.

• Співвіднесення фрагмента з назвою: тобі дадуть рядки, а ти маєш обрати, з якого твору вони.

Стратегія виконання

Читай уважно: якщо в уривку згадано буйні вітри, дерева, що гнуться, і серце, яке болить, — це «Віють вітри, віють буйні». Якщо бачиш місяць без сонця й проводи козаків — це «Засвіт встали козаченьки». У завданні на логічні пари спочатку визнач, який засіб ілюструє кожен рядок, а потім зіставляй.

• тема — туга дівчини за милим, нещасливе кохання; форма — ліричний монолог

• психологічний паралелізм: буйні вітри гнуть дерева ↔ горе гне серце

• засоби: риторичні запитання й звертання, гіпербола, епітети, повтори

• пісню співає Наталка в першій дії «Наталки Полтавки» Котляревського

• «Віють вітри» — туга за милим; «Засвіт встали» — проводи козаків у похід