Павло Тичина: кларнетизм і збірка «Сонячні кларнети»

~15 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Література 1920–1930-х років

Теорія літератури: роди, жанри, напрями, композиція

Українська література НМТ

«Сонячні кларнети»: Перша поетична збірка Павла Тичини, видана 1918 року. До неї ввійшли вірші 1911–1918 років, зокрема «Ви знаєте, як липа шелестить…», «О панно Інно…», «Арфами, арфами…», цикл «Пастелі», «Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…». Назва символізує сонце, що звучить, як кларнет, — образ божественної гармонії світу.
звукопис: Художній засіб, заснований на доборі слів з однаковими або подібними звуками (алітерація приголосних, асонанс голосних) для створення звукового образу. У вірші Тичини алітерація шиплячих [ш], [ч] і свистячих [с] імітує шелест липового листя.
кларнетизм: Індивідуальний стиль Павла Тичини, що поєднує слово, музику й колір, ґрунтується на «сонячному», радісному світовідчутті й відчутті світу як космічної гармонії. Термін обґрунтував Василь Барка в есеї «Хліборобський Орфей, або кларнетизм» (1961).
кольоропис: Художній прийом, за якого автор використовує кольори для створення зорових образів, передачі настрою або символічного значення. У вірші Антонича «Різдво» кольоропис виявляється в контрасті золотого місяця на тлі білого снігу й нічної темряви.
неологізм: Новоутворене слово або словосполучення, яке щойно з'явилося в мові або створене автором. У поезії Тичини неологізми — це авторські слова, як-от «самодзвонними», «веснів», «акордились», «злотоцінно», які не фіксуються в загальномовних словниках.
синестезія: Поєднання різних відчуттів в одному образі, наприклад, коли звук «бачать», а колір «чують». У поезії Тичини «О панно Інно…» ліричний герой пам'ятає очі панни (зоровий образ) «як музику, як спів» (слухові відчуття).