Основні тенденції сучасної української літератури

Сучасна українська література — це простір, у якому немає єдиного обов'язкового методу чи стилю. На відміну від радянської доби, коли панував соцреалізм і будь-яке відхилення від нього каралося цензурою, сьогодні в літературі співіснують різні напрями: постмодернізм, неомодернізм, неореалізм, документалістика. Програма НМТ (пункт 19 «Вимог») вимагає «орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури» — і перша з таких тенденцій якраз і полягає в жанровому й стильовому розмаїтті.

Співіснування напрямів і стилів

У сучасній літературі одночасно працюють автори, які належать до різних естетичних систем. Постмодернізм (Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан) пропонує гру з читачем, іронію, інтертекстуальність і руйнування жанрових кордонів. Неомодернізм продовжує традицію модерністського пошуку нової форми й філософського заглиблення. Неореалізм (наприклад, проза Марії Матіос) повертається до психологічної достовірності й соціальної проблематики, але з оновленими засобами. Документалістика — окремий потужний напрям, що спирається на реальні свідчення, щоденники, репортажі. Важливо запам'ятати: жоден із цих напрямів не є обов'язковим або «головним» — вони співіснують на рівних.

Елітарна й масова література

Друга ключова тенденція — паралельний розвиток елітарної (інтелектуальної) та масової літератури. Елітарна література орієнтується на підготовленого читача: вона послуговується складною формою, експериментує з композицією, насичена інтертекстуальними відсиланнями й філософським підтекстом. Її мета — не розважити, а змусити думати, відчувати мову як матеріал. Масова література, навпаки, розрахована на широку аудиторію й має на меті передусім захопити читача динамічним сюжетом. До масових жанрів належать детектив, трилер, фентезі, любовний та історико-пригодницький роман. Обидві гілки рівноправні: масова література не є «неповноцінною», а елітарна — не «нудною»; вони виконують різні функції в культурі.

Активні жанри сучасної літератури

Серед жанрів, які найактивніше розвиваються, варто назвати роман (зокрема сімейну сагу й історичний роман), есеїстику, нон-фікшн, дитячу й підліткову літературу, а також фентезі. Есеїстика — це жанр на межі публіцистики й художньої прози, де автор розмірковує про культуру, політику, мистецтво в особистісній формі. Нон-фікшн охоплює біографії, репортажі, мемуари, свідчення — тобто тексти, що спираються на реальні події, але написані з художньою майстерністю. Дитяча й підліткова література переживає справжній розквіт: з'являються українські автори, які пишуть для молоді про сучасні проблеми зрозумілою мовою.

Сучасна українська література вирізняється кількома наскрізними темами, які повторюються в різних авторів, жанрів і напрямів. Ці тематичні домінанти відображають головні болі, питання й пошуки українського суспільства від 1990-х років до сьогодні. Знання провідних тем допомагає впізнати сучасний текст навіть за коротким описом сюжету — тому важливо розуміти, які саме теми є провідними.

Історична пам'ять і переосмислення минулого

Одна з найпотужніших тем — осмислення травматичних сторінок української історії: Голодомору, сталінських репресій, Другої світової війни, діяльності УПА, Чорнобильської катастрофи. Письменники не просто фіксують події, а намагаються зрозуміти, як минуле впливає на сучасність, як пам'ять передається в родинах і як суспільство долає історичні травми. Яскраві приклади — роман Марії Матіос «Солодка Даруся» (2004), що розповідає про життя в Гуцульщині після депортацій 1940-х років, та «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко (2009), де переплітаються історія УПА й сучасність.

Пошук ідентичності

Герої сучасної літератури часто опиняються між культурами, мовами, епохами. Це може бути людина, яка виросла в радянському союзі й намагається зрозуміти себе в новій Україні; емігрант, що живе між двома світами; жінка, яка шукає власний голос у патріархальному суспільстві. Особливо помітним є жіночий голос — роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» (1996) став маніфестом українського фемінізму в літературі, досліджуючи інтимний досвід жінки в пострадянському просторі.

Місто, провінція й приватне життя

Урбаністична тема — ще одна домінанта. Письменники зосереджуються на житті сучасного міста, молодіжних субкультурах, проблемах провінції. Східна Україна, її індустріальний ландшафт і люди, які там живуть, стали центральним образом у творчості Сергія Жадана. Його роман «Депеш Мод» (2004) — це історія підлітків у Харкові 1990-х, а «Ворошиловград» (2010) — подорож у рідне місто, де минуле й сучасне стикаються в боротьбі за справедливість.

Тема війни після 2014 року

Війна Росії проти України, що розпочалася 2014 року й переросла в повномасштабне вторгнення 2022 року, кардинально змінила літературний ландшафт. З'явилася потужна документальна проза й поезія, написані військовими, волонтерами, свідками. Роман Сергія Жадана «Інтернат» (2017) показує життя на лінії фронту очима звичайного вчителя. «Точка нуль» Артема Чеха (2017) — автобіографічний щоденник війни. Окрема трагічна сторінка — загиблі письменники: Володимир Вакуленко, убитий окупантами 2022 року, і Вікторія Амеліна, яка загинула 2023 року від ракетного удару. Їхні тексти стали свідченням і заповітом.

Третя важлива тенденція сучасної української літератури — свідоме оновлення мови й форми. Письменники відходять від «правильної», книжної літературної мови й активно вводять у текст розмовну лексику, сленг, жаргон, суржик. Це не мовна недбалість, а художній прийом: через мову героя автор показує його середовище, освіту, епоху, психологічний стан. Водночас змінюється й сама структура твору — з'являються фрагментарність, змішування жанрів, відкриті фінали.

Розмовна лексика, сленг і суржик як художній засіб

Коли герой роману Сергія Жадана каже «вьйо», «базарити», «шось таке», це не означає, що автор не знає літературної норми. Навпаки — автор свідомо відтворює мову свого персонажа, щоб зробити його живим, упізнаваним, правдивим. Сленг і жаргон стають маркерами субкультури (молодіжної, кримінальної, професійної). Суржик може свідчити про походження героя, його соціальний статус або про те, що він живе на межі двох мовних світів. Важливо: якщо в завданні трапиться уривок із такою мовою й питання, яку тенденцію він ілюструє, правильна відповідь — «оновлення мови», а не «помилка автора».

Мовна гра

Мовна гра — це свідоме, часто іронічне маніпулювання мовою: каламбури, пародіювання радянських гасел і кліше, змішування високого (пафосного, поетичного) і низького (побутового, вульгарного) стилів. Наприклад, автор може перефразувати відомий вірш чи гасло, вставити його в несподіваний контекст, створити комічний або гротескний ефект. Мовна гра — одна з ознак постмодернізму, але вона трапляється й у творах інших напрямів.

Інтертекстуальність

Інтертекстуальність — це відсилання до інших текстів: прямі цитати, приховані ремінісценції, алюзії на відомі твори, переосмислення класичних сюжетів. Сучасний письменник може «переписати» Шевченка, вставити рядок із Котляревського чи відсилати читача до біблійних образів. Інтертекстуальність вимагає від читача ерудованості, але водночас створює додаткові смислові шари. Докладно ця ознака розглядається в юніті «Постмодернізм в українській літературі: ознаки напряму».

Оновлення форми

Сучасна література ламає традиційні жанрові кордони. У романі може з'явитися есей, щоденниковий запис, документ, вірш, новинне повідомлення. Твір може бути фрагментарним — складатися з окремих епізодів, які читач має зібрати в цілісну картину. Фінали часто відкриті: автор не дає відповіді, а пропонує читачеві домислити. Усе це — свідома відмова від «класичної» форми заради більшої глибини й правдивості.

Розгляньмо типові завдання НМТ, які перевіряють знання основних тенденцій сучасної української літератури.

Приклад 1. Тенденцією сучасної української літератури є...

Завдання: вибери одну правильну відповідь.

Тенденцією сучасної української літератури є:

• А соцреалізм як єдиний обов'язковий метод

• Б ідеологічна цензура всіх видань

• В обов'язкова орієнтація на античні зразки

• Г заборона розмовної лексики в художньому тексті

• Д співіснування елітарної й масової літератури

Розв'язання: проаналізуймо кожен варіант. А — соцреалізм був обов'язковим у радянські часи, але в сучасній літературі він не єдиний метод. Б — ідеологічна цензура існувала в СРСР, після 1991 року її немає. В — античні зразки не є обов'язковим орієнтиром для сучасних авторів. Г — розмовна лексика, навпаки, активно використовується. Д — співіснування елітарної й масової літератури — це справжня тенденція сучасного літературного процесу.

Відповідь: Д.

Чому інші варіанти неправильні? А, Б — це ознаки радянської літератури, а не сучасної. В — не відповідає реальності: сучасні автори орієнтуються на різні зразки. Г — суперечить практиці: розмовна лексика є поширеним художнім засобом.

Приклад 2. Логічні пари: тематична домінанта — сюжет

Завдання: установи відповідність між тематичною домінантою сучасної української літератури (1–4) та оригінальним сюжетом (А–Д).

Тематичні домінанти:

1. історична пам'ять

2. пошук ідентичності

3. місто й приватне життя

4. тема війни

Сюжети:

• А онука читає щоденник репресованого 1937 року діда

• Б героїня між двома країнами питає себе, хто вона

• В нічне місто й підліткова компанія

• Г волонтерка везе на фронт тепловізори

• Д кріпак тікає від пана

Розв'язання: визнач провідний конфлікт кожного сюжету. Сюжет А — онука читає щоденник репресованого діда — це осмислення історичної травми, отже 1 (історична пам'ять). Сюжет Б — героїня між двома країнами питає себе, хто вона — це пошук ідентичності, отже 2. Сюжет В — нічне місто й підліткова компанія — це урбанізм і приватне життя, отже 3. Сюжет Г — волонтерка везе на фронт тепловізори — це тема війни, отже 4. Сюжет Д — кріпак тікає від пана — це історична тема, але не з сучасного літературного процесу; він зайвий.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

Чому Д зайве? Тема кріпацтва належить до літератури XIX століття, а не до тематичних домінант сучасного процесу.

Приклад 3. Яку тенденцію ілюструє уривок?

Завдання: прочитай уривок і визнач, яку тенденцію сучасної української літератури він ілюструє.

«— Слухай, чьотко! Ти шо, в'їхав? — Він перекривив обличчя. — Я тобі кажу: всьо буде файно. Просто треба базарити з людьми, а не викаблучуватися. Ми ж свої, кенти. Поняв?»

• А повернення заборонених імен

• Б розвиток книжкових фестивалів

• В історична пам'ять

• Г документальна проза

• Д оновлення мови й мовна гра

Розв'язання: в уривку використано розмовну лексику («чьотко», «шо», «базарити»), сленг («кенти», «в'їхав»), суржик («всьо буде файно»), а також мовну гру — змішування стилів. Це свідоме оновлення мови як художній засіб. Інші варіанти не відповідають змісту уривка: А — про імена не йдеться, Б — про фестивалі не згадується, В — історична тема відсутня, Г — це не документальний текст.

Відповідь: Д.

Приклад 4. Ознакою масової літератури є...

Завдання: вибери одну правильну відповідь.

Ознакою масової літератури є:

• А ускладнена інтертекстуальна форма

• Б експериментальна композиція

• В філософський підтекст для підготовленого читача

• Г захопливий сюжет і розрахунок на широкого читача

• Д мовна гра з цитатами класиків

Розв'язання: масова література орієнтована на широку аудиторію, її головна мета — захопити читача динамічним сюжетом. Варіанти А, Б, В, Д — це ознаки елітарної (інтелектуальної) літератури, яка розрахована на підготовленого читача й використовує складні форми.

Відповідь: Г.

Розгляньмо найпоширеніші помилки, яких припускаються учні під час виконання завдань НМТ на тему основних тенденцій сучасної української літератури.

• Вважати масову літературу «забороненою» чи неповноцінною. Це не так. Масова література — рівноправна частина сучасного літературного процесу. Вона виконує свою функцію: розважає, захоплює, дає змогу відпочити. Її не варто плутати з «низькою» або «несправжньою» — це окрема гілка, яка співіснує з елітарною.

• Сприймати сленг чи суржик у мові героя як помилку автора. Якщо в тексті трапляються нелітературні слова, це не означає, що автор погано володіє мовою. Це художній засіб: через мову героя автор показує його середовище, освіту, епоху. На НМТ такі уривки ілюструють тенденцію оновлення мови.

• Зводити всю сучасну літературу до постмодернізму. Постмодернізм — лише один із напрямів. Поряд із ним активно розвиваються неомодернізм, неореалізм, документалістика. Співіснування різних напрямів — одна з ключових тенденцій сучасного процесу.

• Приписувати сучасній літературі риси радянської доби. Обов'язковий соцреалізм, ідеологічна цензура, заборона «неправильних» тем — це ознаки літератури радянського періоду. Сучасна українська література вільна від цих обмежень. Якщо в завданні серед варіантів є «соцреалізм як єдиний метод» або «ідеологічна цензура» — це пастка, такі варіанти неправильні.

• Визначати тематичну домінанту за однією деталлю, а не за провідним конфліктом сюжету. Наприклад, якщо в сюжеті згадується дід, це ще не означає, що тема — історична пам'ять. Потрібно зрозуміти головний конфлікт: чи герой саме осмислює минуле, чи шукає себе, чи діє в умовах війни. Орієнтуйся на провідну проблему, а не на другорядні деталі.

Щоб упевнено відповідати на завдання НМТ із цієї теми, варто знати, як саме її перевіряють.

Місце теми в програмі

Рядок 6.1 програми НМТ з української літератури називає розділ «Сучасний літературний процес» і визначає такі складники: «загальний огляд; основні тенденції; постмодернізм як літературне явище». Пункт 19 «Вимог до знань і вмінь» конкретизує: «орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури». Отже, у цьому розділі важить уміння розрізняти тенденції, а не знання конкретних творів.

Чи треба знати конкретні твори?

У програмі в розділі 6 немає жодного названого твору. Це означає, що завдання спираються на ознаки й тенденції, а не на знання конкретних сучасних книжок. Приклади творів, які ми наводили («Солодка Даруся», «Депеш Мод», «Інтернат»), — це орієнтири для розуміння, але на НМТ можуть не питати про них безпосередньо. У демоваріанті 2026 розділ 6 перевіряли завданням 15 — на ознаки постмодернізму в прозових уривках; розуміння тенденцій допомагає правильно розпізнати сучасний текст.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 розділ 6 представлено завданням 15 (вибір однієї з п'яти, 1 бал; ознаки постмодернізму в прозових уривках). Загальна структура тесту НМТ-2026 така:

• завдання 1–25 — одна правильна відповідь із п'яти (А–Д), 0 або 1 бал

• завдання 26–30 — «логічні пари» (установлення відповідності), 1 бал за кожну правильно встановлену пару

• орієнтовний час на весь тест — 60 хвилин на 30 завдань

Порада: читай уважно не лише уривок, а й варіанти відповідей. Серед них можуть бути пастки — ознаки радянської літератури (соцреалізм, цензура) або риси, які не стосуються сучасного процесу.

• Жанрове й стильове розмаїття: у сучасній літературі немає єдиного обов'язкового методу. Співіснують постмодернізм, неомодернізм, неореалізм, документалістика.

• Елітарна й масова література співіснують: елітарна — складна форма, інтертекст, підготовлений читач; масова — захопливий сюжет, широкий читач, детектив, фентезі, трилер.

• Тематичні домінанти: історична пам'ять (Голодомор, репресії, УПА, Чорнобиль), пошук ідентичності (людина між культурами, жіночий голос), місто й приватне життя (урбанізм, молодіжна субкультура, Східна Україна), війна після 2014 і 2022 рр.

• Оновлення мови: розмовна лексика, сленг, суржик як художній засіб; мовна гра (каламбури, пародіювання гасел); інтертекстуальність; фрагментарність, змішування жанрів, відкриті фінали.

• Програма конкретних творів не називає: на НМТ перевіряють уміння орієнтуватися в тенденціях, а не знання конкретних сучасних книжок.