Опришківський рух і реформи Марії Терезії та Йосифа II

Опришки — це учасники збройного руху в Карпатах і Прикарпатті, які діяли впродовж XVI – першої половини XIX ст. Найбільшого розмаху опришківський рух набув у XVIII ст., коли соціальне й національно-релігійне гноблення на західноукраїнських землях досягло крайньої межі. Територія руху охоплювала три історико-географічні регіони: Галичину, Буковину й Закарпаття.

Причини опришківського руху

Основними причинами, що штовхали селян і міщан до збройної боротьби, були:

• посилення панщини й кріпацтва — селяни мусили відробляти дедалі більше днів на пана, а їхню особисту свободу дедалі більше обмежували;

• свавілля панів, орендарів і лихварів — шляхта й орендарі (найчастіше чужинці) безкарно збільшували побори, забирали землю й худобу;

• національно-релігійні утиски — на Галичині, що входила до складу Речі Посполитої, українське населення зазнавало дискримінації з боку польської шляхти та католицького духовенства.

Форма боротьби й тактика

Опришки не створювали великого війська. Їхні загони налічували кілька десятків осіб і діяли з весни до осені — саме тоді можна було пересуватися гірськими стежками й ховатися в лісах. Вони нападали на маєтки шляхти, орендарів і лихварів, забирали майно, зброю й гроші, а частину здобичі роздавали бідним селянам. На зиму опришки розходилися по селах і жили під виглядом звичайних селян. Така тактика робила їх невловимими для каральних загонів.

Ватажки й підтримка населення

Найвідомішими ватажками опришків були Олекса Довбуш, Іван Пискливий і Василь Баюрак. Рух мав широку підтримку серед гуцулів — місцевого населення Карпат. Люди переховували опришків, постачали їм їжу, а після загибелі ватажків складали про них пісні й легенди. У народній свідомості опришки поставали як захисники бідних і месники за кривди, хоча офіційна влада вважала їх розбійниками.

Олекса Довбуш (1700–1745) — найвідоміший ватажок опришків, народний герой, чиє ім'я стало символом боротьби за соціальну справедливість у Карпатах. Він народився в селі Печеніжин на Покутті (тепер Івано-Франківська область) у бідній селянській родині.

Діяльність загону Довбуша (1738–1745)

У 1738–1745 рр. Олекса Довбуш очолював загін опришків, що діяв на території Галичини, Буковини й Закарпаття. Його загін нападав на маєтки польської шляхти, орендарів і лихварів. Забирали зброю, гроші, худобу й одяг, а частину здобичі роздавали бідним селянам. Польська влада неодноразово посилала проти Довбуша каральні загони, але завдяки підтримці місцевого населення й знанню гірських стежок ватажок довго залишався невловимим.

Загибель у Космачі

1745 року в селі Космач (тепер Івано-Франківська область) Довбуша смертельно поранив Степан Дзвінчук — за однією версією, колишній товариш, за іншою — підісланий шляхтою вбивця. Після загибелі ватажка його загін очолив Василь Баюрак, який продовжив боротьбу. Смерть Довбуша не припинила опришківського руху — він тривав і в XIX ст.

Довбуш у народній пам'яті

У фольклорі Олекса Довбуш постає як народний месник і захисник бідних. Про нього склали численні пісні, легенди й перекази. Його ім'я носять «Довбушеві скелі» — мальовничі скельні утворення в Карпатах, а також інші географічні об'єкти. Довбуш став персонажем української літератури й кіно, що засвідчує глибокий слід, який він залишив у народній культурі.

У другій половині XVIII ст. західноукраїнські землі опинилися під владою Австрійської (Габсбурзької) імперії. Це сталося внаслідок поділів Речі Посполитої та експансії Австрії на південний схід. Відтепер доля Галичини, Буковини й Закарпаття визначалася не Варшавою чи Краковом, а Віднем.

Територіальні зміни

• 1772 р. — за першим поділом Речі Посполитої Галичина відійшла до Австрії. На її території утворено Королівство Галичини й Володимирії з центром у Львові.

• 1774 р. — Австрія зайняла Буковину (до того — частина Молдавського князівства, васала Османської імперії). З 1786 р. Буковина стала округом Галичини.

• Закарпаття вже перебувало у складі Угорського королівства, яке входило до імперії Габсбургів.

Освічений абсолютизм

Політика, яку проводили Марія Терезія (1740–1780) та її син Йосиф II (1780–1790), отримала назву «освічений абсолютизм». Це означало, що монархи зберігали необмежену владу, але водночас проводили реформи в дусі Просвітництва: централізували управління, упроваджували раціональне адміністрування, послаблювали кріпацтво й обмежували вплив церкви. Головною метою було зміцнити імперію, збільшити податкові надходження й зробити селян платоспроможними — саме тому реформи передусім стосувалися селян, церкви й освіти.

Зворотний бік реформ

Реформи мали й негативний бік. Централізація супроводжувалася германізацією — німецька мова запроваджувалася в адміністрації й вищій освіті замість латини й польської, а німецькі чиновники заступали місцеву шляхту в управлінні. Попри це, загалом реформи Габсбургів були прогресивнішими, ніж політика Російської імперії на Лівобережжі, де 1783 р. селян остаточно закріпачили.

Реформи Марії Терезії та Йосифа II охопили три головні сфери: становище селян, церковне життя й освіту. Розгляньмо кожну з них докладно.

Селянські реформи

Перші заходи обмежували панщину й забороняли панам накладати на селян додаткові повинності понад установлену норму. Найважливішим кроком стала ліквідація особистої залежності селян у 1780–1782 рр. У Галичині відповідний патент (закон) видано 1782 року. Відтепер селяни могли без дозволу пана:

• одружуватися;

• вчитися й віддавати дітей до школи;

• займатися ремеслом і торгівлею;

• переходити на інші землі.

Крім того, селяни отримали право скаржитися на панів до державних установ і суду. Було заборонено приєднувати селянську землю до панських фільварків (маєтків). Однак панщина як така не скасовувалася — вона лишалася, хоча й обмежена. 1789 року Йосиф II видав податково-урбаріальний патент, який передбачав замінити панщину грошовою оплатою. Але після смерті імператора (1790) цей патент скасували.

Церковні реформи

1774 року Марія Терезія перейменувала уніатську церкву на греко-католицьку й зрівняла її в правах з римо-католицькою. Це було важливе визнання: до того уніатів часто трактували як другосортних католиків. 1775 року у Відні відкрили семінарію «Барбареум» для греко-католицьких священиків — вона готувала освічених душпастирів. 1781 року Йосиф II видав патент про віротерпимість, який дозволяв свободу віросповідання.

Освітні реформи

Австрійська влада відкривала початкові школи, зокрема з навчанням рідною мовою в нижчих класах. 1784 року у Львові засновано університет — на базі колишньої єзуїтської академії. При ньому в 1787–1809 рр. діяв «Руський інститут» (Studium Ruthenum), де викладання велося руською (українською) мовою. Це дало змогу готувати освічених греко-католицьких священиків і світську інтелігенцію.

Наслідки реформ

Головним наслідком реформ стало те, що греко-католицьке духовенство перетворилося на освічену верству, яка згодом очолила національне відродження в Галичині. Особиста свобода селян, хоч і неповна, створила передумови для формування української національної свідомості в XIX ст.

Розгляньмо кілька типових завдань НМТ на тему опришківського руху й реформ Марії Терезії та Йосифа II.

Приклад 1. Відповідність «діяч — рух чи реформа»

Установіть відповідність між діячем (1–4) і рухом чи реформою (А–Д).

1 Олекса Довбуш 2 Максим Залізняк 3 Йосиф II 4 Марія Терезія

А ліквідація особистої залежності селян у Галичині (1782) Б перейменування уніатської церкви на греко-католицьку (1774) В опришківський рух у Карпатах Г Коліївщина Д закріпачення селян Лівобережжя (1783)

Розв'язання. О. Довбуш — ватажок опришків (1 → В). М. Залізняк — ватажок Коліївщини (2 → Г). Йосиф II — імператор, який ліквідував особисту залежність селян (3 → А). Марія Терезія — імператриця, яка перейменувала уніатську церкву на греко-католицьку (4 → Б). Варіант Д — закріпачення 1783 р. в Російській імперії — зайвий.

Відповідь: 1В, 2Г, 3А, 4Б.

Чому інші варіанти не підходять? Довбуша іноді плутають із Залізняком, але Залізняк діяв на Правобережжі (Коліївщина), а Довбуш — у Карпатах. Йосифа II та Марію Терезію теж плутають: Марія Терезія реформувала церкву, а Йосиф II — селянське законодавство.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді: селянська реформа

Що змінилося для селян Галичини після 1782 року?

• А) Панщину повністю скасовано.

• Б) Їх прикріпили до землі (закріпачили).

• В) Вони отримали особисту свободу: могли одружуватися, вчитися й займатися ремеслом без дозволу пана.

• Г) Їм заборонили скаржитися до суду.

Розв'язання. Патент 1782 р. ліквідував особисту залежність селян — вони отримали право без дозволу пана одружуватися, вчитися й займатися ремеслом. Панщину не скасували (А — неправильно). Закріпачення (Б) сталося 1783 р. в Російській імперії, а не в Австрії. Право скаржитися до суду селяни отримали, а не втратили (Г — неправильно).

Відповідь: В.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за уривком

«…ватажок із Печеніжина водив загін по Покуттю, брав у панів і роздавав бідним, а загинув у Космачі…»

Про кого йдеться?

• А) Іван Гонта

• Б) Семен Палій

• В) Олекса Довбуш

• Г) Верлан

Розв'язання. Уривок містить три ключі: «ватажок із Печеніжина», «брав у панів і роздавав бідним», «загинув у Космачі». Усе це вказує на Олексу Довбуша. І. Гонта — ватажок Коліївщини, страчений поляками. С. Палій — правобережний полковник, діяв на Київщині. Верлан — ватажок гайдамаків.

Відповідь: В.

Приклад 4. Відповідність «рік — подія»

Установіть відповідність між роком (1–4) і подією (А–Д).

1 1774 2 1775 3 1782 4 1784

А ліквідація особистої залежності селян у Галичині Б Львівський університет В перейменування уніатської церкви на греко-католицьку Г семінарія «Барбареум» у Відні Д закріпачення селян Лівобережжя

Розв'язання. 1774 — перейменування уніатської церкви на греко-католицьку (1 → В). 1775 — семінарія «Барбареум» (2 → Г). 1782 — ліквідація особистої залежності селян у Галичині (3 → А). 1784 — Львівський університет (4 → Б). Варіант Д (закріпачення 1783 р.) — зайвий, він стосується Російської імперії.

Відповідь: 1В, 2Г, 3А, 4Б.

У завданнях на цю тему легко припуститися однотипних помилок. Ось типові з них.

• Плутати опришків із гайдамаками. Опришки діяли в Карпатах (Галичина, Буковина, Закарпаття), а гайдамаки — на Правобережжі. Запам'ятай: Карпати — опришки, Правобережжя — гайдамаки.

• Плутати Олексу Довбуша з ватажками Коліївщини — Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Довбуш — опришок (Карпати, 1738–1745), Залізняк і Гонта — гайдамаки (Правобережжя, 1768).

• Вважати, що реформи 1780–1782 рр. скасували панщину. Насправді вони скасували особисту залежність селян, а панщину лише обмежили. Повністю панщину не скасували аж до 1848 р.

• Плутати 1780–1782 рр. (звільнення від особистої залежності в Австрійській імперії) із 1783 р. (закріпачення селян у Російській імперії). Це дві протилежні події, які сталися майже одночасно в різних державах.

• Вважати, що Галичина після 1772 р. належала Росії. Насправді за першим поділом Речі Посполитої Галичина відійшла до Австрії, а не до Росії.

• Думати, що назва «греко-католицька» з'явилася 1596 р. (Берестейська унія). Насправді цю назву запровадила Марія Терезія 1774 р. До того церкву називали уніатською.

Тема «Опришківський рух і реформи Марії Терезії та Йосифа II» входить до теми 11 програми НМТ з історії України. Ось як її перевіряють у тесті.

• Дата 1780–1782 рр. (ліквідація особистої залежності селян в Австрійській імперії) — обов'язкова для теми 11. Її можуть включити до завдання на відповідність «рік — подія».

• Олекса Довбуш — персоналія теми 11. Поняття «опришок» — ключове для цієї теми. Їх перевіряють у завданнях на вибір однієї відповіді.

• Зміст теми 11 називає реформи Марії Терезії та Йосифа II: греко-католицька церква (1774), «Барбареум» (1775), особиста свобода селян (1782), Львівський університет (1784).

• Програма вимагає показувати на картосхемі райони опришківського руху (Карпати) та зміни кордонів після поділів Речі Посполитої.

• Завдання на відповідність (№ 21–24 у тесті) дають до 4 балів — по 1 балу за кожну правильну пару. У демонстраційному варіанті НМТ 2026 завдання 21 — «рік ↔ подія» за темами 10 і 11, тому дати 1780–1782 (Австрія) і 1783 (Росія) треба чітко розрізняти.

• Завдання на вибір однієї відповіді (№ 1–20) — 1 бал. Ватажка руху визначають за регіоном і часом: Довбуш — Карпати, 1738–1745; Залізняк — Правобережжя, 1768.

• Опришки — повстанці Карпат XVI – першої половини XIX ст. (Галичина, Буковина, Закарпаття).

• Олекса Довбуш — найвідоміший ватажок опришків, діяв у 1738–1745 рр., загинув у Космачі.

• 1772 р. — Галичина, 1774 р. — Буковина у складі Австрії (Габсбурзької імперії).

• Освічений абсолютизм — політика реформ у дусі Просвітництва при збереженні необмеженої влади монарха.

• 1780–1782 рр. — ліквідація особистої залежності селян, обмеження панщини, право скаржитися до суду.

• 1774 р. — уніатську церкву перейменовано на греко-католицьку.

• 1775 р. — семінарія «Барбареум» у Відні.

• 1784 р. — засновано Львівський університет; при ньому 1787–1809 рр. — «Руський інститут».

• Австрія 1780–1782 — особиста свобода селян; Росія 1783 — закріпачення. Не плутай!