Москвофіли, народовці й радикали в Галичині

У 1850–1860-х роках серед галицької інтелігенції сформувалася течія, яку пізніше назвали москвофілами (або «русофілами»). Її поява не була випадковою — вона стала реакцією на розчарування в політиці Австрії після революції 1848 року. Тоді галицькі русини сподівалися, що австрійський уряд визнає їхні національні права, але замість цього після 1867 року, коли Австрійська імперія перетворилася на Австро-Угорщину, польські впливи в Галичині лише посилилися. Польська шляхта отримала контроль над крайовим сеймом і адміністрацією, що відтіснило українців на другий план. Крім того, з Російської імперії надходила фінансова й ідейна підтримка для тих, хто пропагував «єдиний руський народ».

Ідеї москвофілів

Москвофіли вважали, що галицькі русини є частиною «єдиного руського народу» — від Карпат до Камчатки. Вони орієнтувалися на Росію як на політичного й культурного провідника всіх східних слов'ян, а православ'я вважали «істинною вірою» русинів. Найяскравіше це виявлялося в мовному питанні: москвофіли писали й видавали тексти так званим «язичієм» — штучною книжною мовою, що поєднувала церковнослов'янську, російську, польську й місцеві галицькі говірки. На практиці «язичіє» було незрозуміле простим селянам і відривало інтелігенцію від народу.

Діячі й осередки

Провідними діячами москвофільського руху були:

• Денис Зубрицький — історик і публіцист, один із перших ідеологів «єдиної руської народності» в Галичині.

• Богдан Дідицький — засновник і редактор газети «Слово» (1861–1887), головного друкованого органу москвофілів.

• Іван Наумович — засновник Общества імені Михайла Качковського (1874), яке поширювало москвофільські ідеї серед селян через читальні й дешеві книжки.

• Ставропігійський інститут і Народний дім у Львові — осередки, що контролювалися москвофілами й видавали літературу «язичієм».

Під вплив москвофілів потрапила також Галицько-руська матиця — культурно-освітнє товариство, засноване ще 1848 року.

Занепад течії

У 1882 році австрійська влада провела судовий процес проти москвофілів, відомий як «справа Ольги Грабар». Групу діячів, зокрема Івана Наумовича, звинуватили в державній зраді — нібито вони шпигували на користь Росії. Хоча більшість підсудних виправдали, процес завдав нищівного удару по репутації москвофілів. Частина діячів емігрувала до Росії. Проте читальні Общества імені Михайла Качковського ще довго зберігали вплив на галицьке село, особливо там, де народовці не мали власних осередків.

На противагу москвофілам у 1860-х роках сформувалася течія народовців (їх також називали українофілами). Це була молода інтелігенція, яка вважала, що українці Галичини й Наддніпрянщини — один народ, а тому література, школа й публічне життя мають послуговуватися живою народною мовою, а не штучним «язичієм». Народовці шанували Тараса Шевченка, зберігали лояльність до Австрійської імперії та зосереджувалися на культурницькій праці серед селян — освіті, книговиданні, театрі.

Діячі народовського руху

Серед найвідоміших діячів народовців:

• Юліан Романчук — педагог, публіцист, багаторічний голова Народної ради, один із лідерів течії.

• Олександр Барвінський — історик, педагог, організатор українського шкільництва в Галичині.

• Володимир Барвінський — публіцист, редактор газети «Діло».

• Омелян Огоновський — літературознавець, професор Львівського університету.

Видання й організації

Народовці створили мережу друкованих органів і товариств:

Зв'язки з Наддніпрянщиною

Важливою рисою народовців була тісна співпраця з українськими діячами з-під російської влади. Наддніпрянці, зокрема Володимир Антонович і Олександр Кониський, друкували свої праці в журналі «Правда» й фінансово підтримували Товариство імені Шевченка. Завдяки цьому народовці поступово витіснили москвофілів із провідних позицій у галицькому суспільстві — спочатку в літературі й освіті, а згодом і в політиці.

Радикали — це діячі, які вимагали корінних (радикальних) змін у суспільстві. Їхня течія сформувалася в 1870-х роках під безпосереднім впливом Михайла Драгоманова, який із Женеви надсилав листи й праці студентській молоді Львова. Драгоманов критикував як москвофілів за їхню орієнтацію на Росію, так і народовців за надмірне культурництво й угодовство з австрійською владою. Його ідеї підхопили студенти, що гуртувалися навколо журналу «Друг».

Іван Франко й Михайло Павлик

Іван Франко (у програмі НМТ його ім'я підкреслено для візуального розпізнавання) і Михайло Павлик стали лідерами радикального руху. У 1877–1878 роках їх заарештували й засудили в так званому «процесі соціалістів» — австрійська влада звинуватила молодих радикалів у поширенні соціалістичних ідей. Після ув'язнення Франко й Павлик продовжили видавничу діяльність: у 1878 році вийшли збірники «Громадський друг», «Дзвін» і «Молот», згодом журнал «Світ», а в 1890–1895 роках — газета «Народ», головний друкований орган радикалів.

Ідеї радикалів

Радикали пропагували соціалізм і демократію, захист селян і робітників, різко критикували духовенство й угодовство як народовців, так і москвофілів. Вони підтримували кооперацію як спосіб економічного самозахисту селян і федералізм за Драгомановим — ідею вільної федерації українських земель у складі демократизованої Австро-Угорщини та Росії.

Політичні вимоги й партійна організація

Радикали першими в Галичині висунули чіткі політичні вимоги: загальне виборче право, свобода слова, зібрань і друку, соціальні реформи на користь селян і робітників. У 1890 році вони перейшли від гурткової діяльності до партійної організації, заснувавши Русько-українську радикальну партію (РУРП) — першу українську політичну партію в Галичині.

«Нова ера» — це угода 1890 року, яку частина народовців на чолі з Юліаном Романчуком і Олександром Барвінським уклала з польською адміністрацією Галичини. Намісником Галичини тоді був граф Казимир Бадені. Посередниками виступили наддніпрянські діячі Володимир Антонович і Олександр Кониський. Суть угоди: народовці обіцяли лояльність до Австрії й співпрацю з поляками, а натомість отримували поступки в національно-культурній сфері.

Здобутки «нової ери»

У рамках угоди вдалося домогтися кількох реальних результатів:

• Відкриття кількох нових українських гімназій і шкіл у Галичині.

• Запровадження фонетичного (кулішівського) правопису в шкільних підручниках 1893 року — замість етимологічного, який був ближчим до «язичія».

• Створення кафедри історії у Львівському університеті, яку 1894 року обійняв Михайло Грушевський — ця подія мала величезне значення для розвитку української історіографії.

Провал угоди

Попри ці досягнення, «нова ера» швидко завершилася. Поступки виявилися незначними: польська адміністрація й надалі утискала українців у політичній і економічній сферах, не допускаючи їх до реальної влади. Угоду різко засудили радикали (І. Франко, М. Павлик), москвофіли й навіть більшість народовців, які не брали участі в переговорах. У 1894 році «нова ера» фактично завершилася.

Наслідки

Розчарування в угодовстві прискорило політичне розмежування течій. Наприкінці 1890-х років у Галичині постали нові політичні партії: Українська національно-демократична партія (УНДП) та Українська соціал-демократична партія (УСДП), які запропонували власні програми боротьби за національні й соціальні права.

Запам'ятай: «нова ера» — це не угода з Росією, а угода народовців із польською адміністрацією Галичини (1890). Її головним здобутком стала кафедра історії у Львівському університеті для М. Грушевського.

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на тему москвофілів, народовців, радикалів і «нової ери». Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Відповідність «течія — ознака»

Умова: Установи відповідність між течією (політикою) та її ознакою.

1 москвофіли · 2 народовці · 3 радикали · 4 «нова ера»

А орієнтація на Росію й «язичіє» · Б народна мова й єдність з Наддніпрянщиною · В соціалістичні ідеї під впливом М. Драгоманова · Г угода народовців із польською адміністрацією · Д ідея федерації слов'янських народів (Кирило-Мефодіївське братство)

Розв'язання: Співвідносимо кожну течію з її визначальною рисою. Москвофіли (1) орієнтувалися на Росію й писали «язичієм» — це А. Народовці (2) ставили в центр народну мову й єдність із Наддніпрянщиною — це Б. Радикали (3) перебували під впливом соціалістичних ідей М. Драгоманова — це В. «Нова ера» (4) — угода народовців із польською адміністрацією — це Г. Варіант Д (ідея федерації слов'ян Кирило-Мефодіївського братства) — зайвий, він стосується подій 1840-х років у Наддніпрянщині.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Приклад 2. Визначення течії за уривком

Умова: Прочитай уривок і визнач, яка течія висловлювала ці погляди.

«Будемо вірні цісареві, писатимемо мовою, якою говорить народ, бо над Дніпром живуть наші брати й ми з ними один народ».

Розв'язання: Ключові маркери: лояльність до цісаря (Австрії), народна мова, визнання єдності з Наддніпрянщиною. Це типова позиція народовців. Москвофіли орієнтувалися на Росію, а не на цісаря. Радикали критикували лояльність до Австрії як угодовство. Польські автономісти взагалі не вважали українців окремим народом.

Відповідь: народовці.

Приклад 3. Відповідність «діяч — течія»

Умова: Установи відповідність між діячем і течією (роллю).

1 Іван Наумович · 2 Юліан Романчук · 3 Михайло Павлик · 4 Казимир Бадені

А москвофіли · Б народовці · В радикали · Г польська адміністрація, що уклала «нову еру» · Д братство тарасівців

Розв'язання: І. Наумович (1) — засновник Общества Качковського, москвофіл — А. Ю. Романчук (2) — лідер народовців, голова Народної ради — Б. М. Павлик (3) — соратник І. Франка, радикал — В. К. Бадені (4) — намісник Галичини, з яким народовці уклали «нову еру» — Г. Варіант Д (братство тарасівців) — зайвий, це самостійницька організація 1890-х років у Наддніпрянщині.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Приклад 4. Наслідок «нової ери»

Умова: Що стало одним із наслідків політики «нової ери»?

А поділ Галичини на польську й українську частини · Б заснування товариства «Просвіта» · В створення кафедри історії у Львівському університеті для М. Грушевського · Г утворення Головної руської ради

Розв'язання: «Нова ера» (1890–1894) дала кілька поступок, серед яких — кафедра історії у Львівському університеті, яку 1894 року обійняв М. Грушевський (В). Поділу Галичини на польську й українську частини (А) так і не відбулося: цю вимогу висувала ще Головна руська рада 1848 року. «Просвіту» (Б) заснували 1868 року, до «нової ери». Головну руську раду (Г) створили 1848 року.

Відповідь: В.

Під час виконання завдань НМТ учні часто припускаються однотипних помилок. Ось найпоширеніші з них.

• Плутати москвофілів із народовцями. Москвофіли орієнтувалися на Росію й писали «язичієм». Народовці — на народну мову й єдність із Наддніпрянщиною. Запам'ятай: москвофіли = «язичіє» + Росія; народовці = народна мова + єдність.

• Вважати радикалів москвофілами через зв'язки з наддніпрянцем М. Драгомановим. Драгоманов був українським федералістом, а не москвофілом. Радикали перебували під його соціалістичним впливом, а не проросійським.

• Вважати «нову еру» угодою з російським урядом. Насправді це угода народовців із польською адміністрацією Галичини (1890 рік, намісник К. Бадені).

• Приписувати москвофілам заснування «Просвіти» й газети «Діло». Це народовські установи. Москвофіли мали «Слово» й Общество Качковського.

• Вважати «язичіє» українською народною мовою. «Язичіє» — це штучна книжна суміш церковнослов'янської, російської, польської й місцевих говірок, незрозуміла селянам.

• Вважати Івана Франка народовцем у 1870–1880-х роках. У той період він був лідером радикалів, а не народовців. 1899 року Франко став одним із засновників Української національно-демократичної партії.

Тема «Москвофіли, народовці й радикали в Галичині» входить до теми 16 програми НМТ. Ось що варто знати про формат перевірки.

• Москвофіли, українофіли (народовці), радикали й «нова ера» — це 5 із 8 понять теми 16. Програма вимагає розрізняти течії національного руху в Галичині.

• Юліан Романчук, Олександр Барвінський, Іван Франко — персоналії теми 16. Ім'я Івана Франка в програмі підкреслено для візуального розпізнавання.

• Завдання на відповідність (у тесті це завдання 21–24): 4 пари, одна буква зайва, по 1 балу за кожну правильно встановлену пару — максимум 4 бали. У демоваріанті 2026 року завдання 22 має формат «уривок джерела ↔ політична сила» (хоча стосується іншої доби).

• У демоваріанті 2026 року окремого завдання саме з теми 16 немає, але тест складають за повною програмою, яка містить цю тему. Тому будь готовий, що питання про москвофілів, народовців і радикалів можуть з'явитися в будь-якому варіанті.

• Москвофіли (1850–1860-ті рр.): орієнтація на Росію, «язичіє», газета «Слово», Общество імені Михайла Качковського.

• Народовці (1860-ті рр.): народна мова, єдність з Наддніпрянщиною, «Просвіта», журнал «Правда», газета «Діло», Народна рада.

• Радикали (1870-ті рр.): Іван Франко, Михайло Павлик, вплив Михайла Драгоманова, соціалістичні ідеї, газета «Народ».

• «Нова ера» (1890–1894): угода народовців (Ю. Романчук, О. Барвінський) із польською адміністрацією (К. Бадені), дрібні поступки й провал.

• Як визначити течію за уривком: звертай увагу на мову («язичіє» чи народна), політичну орієнтацію (Росія, Австрія, соціалізм) і соціальні вимоги.