Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…»

~10 хв · 8 розділів · 9 тестових запитань

Література 1940–1980-х років

Художні засоби й аналіз поезії

Українська література НМТ

анафора: Анафора — стилістична фігура, повтор слів або словосполучень на початку кількох рядків чи речень. У вірші «Всякому місту — звичай і права…» анафора створює ритмічний вступ: «Всякому… всяка… всякому… всякеє».
антитеза: Стилістична фігура, що полягає в різкому протиставленні образів, понять, явищ, характерів або частин тексту для увиразнення думки, підкреслення контрасту. Наприклад: зима ↔ весна, сльози ↔ сміх, своє ↔ чуже.
персоніфікація: Художній засіб, за якого неживі предмети, явища природи або абстрактні поняття наділяються людськими властивостями (здатністю говорити, чути, бачити, відчувати). У вірші Тичини персоніфіковано липу, старі гаї та «дідугани».
філософська лірика: Філософська лірика — тематичний різновид лірики, у якому автор розмірковує про сенс буття, життя і смерть, добро і зло, моральні цінності. Вірш «Всякому місту — звичай і права…» належить до філософської лірики, оскільки його центральна тема — людські пристрасті й чиста совість перед смертю.
ars poetica: Латинський вислів, що означає «мистецтво поезії». Так називають вірші, у яких поет розмірковує про природу поетичної творчості, призначення поета й сутність поезії. Вірш Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…» є зразком ars poetica.