Леся Українка «Contra spem spero!»: мотиви й засоби

~15 хв · 8 розділів · 10 тестових запитань

Модернізм початку XX ст.

Художні засоби й аналіз поезії

Українська література НМТ

алюзія: Стислий натяк на відому історичну подію, літературний твір, міфологічний чи біблійний сюжет. Розрахована на обізнаність читача й збагачує текст додатковими смислами.
антитеза: Стилістична фігура, що полягає в різкому протиставленні образів, понять, явищ, характерів або частин тексту для увиразнення думки, підкреслення контрасту. Наприклад: зима ↔ весна, сльози ↔ сміх, своє ↔ чуже.
кільцева композиція: Композиційний прийом, за якого перший і останній рядки (або строфи) твору збігаються. У сонеті Рильського рядок «У теплі дні збирання винограду» повторюється на початку й у кінці, підкреслюючи головну думку про радість молодості.
оксиморон: Стилістична фігура, у якій поєднуються слова з протилежним, несумісним значенням в одному словосполученні (наприклад, «гнів пречистий», «живий труп»). Відрізняється від антитези тим, що протилежні поняття не протиставляються, а зливаються в єдиний образ.
риторичне запитання: Риторичне запитання — стилістична фігура, запитання, яке не потребує відповіді, бо вона очевидна або на нього неможливо відповісти. Використовується для привернення уваги й посилення емоційного впливу. Наприклад: «Ти знаєш, що ти — людина?» (Василь Симоненко).
риторичне звертання: Стилістична фігура — звертання до неживого предмета, явища, відсутньої особи чи абстрактного поняття. Не потребує відповіді, підсилює емоційність і створює урочисту інтонацію. Адресат стоїть у кличному відмінку, часто з вигуком «О». Приклад: «О слово рідне! Орле скутий!..»