Директорія і відновлення УНР

~20 хв · 8 розділів · 8 тестових запитань

Україна 1900–1921 рр.: Перша світова й Українська революція

Історія України НМТ

«трудовий принцип»: Принцип організації влади, запроваджений Директорією УНР у грудні 1918 р., за яким виборчі права надавалися лише трудовим верствам — робітникам, селянам і трудовій інтелігенції. Нетрудові верстви (поміщики, буржуазія) позбавлялися права голосу. На місцях владу здійснювали трудові ради.
Головний отаман: Посада головнокомандувача військ Української Народної Республіки. У 1918–1919 рр. її обіймав Симон Петлюра, який з лютого 1919 р. також став головою Директорії.
Директорія: Колегіальний орган верховної влади Української Народної Республіки, що діяв у 1918–1920 рр. Створений 13–14 листопада 1918 р. Українським національним союзом для керівництва протигетьманським повстанням. Складався з п'яти членів: В. Винниченка (голова), С. Петлюри (Головний отаман), Ф. Швеця, П. Андрієвського, А. Макаренка.
протигетьманське повстання: Збройне повстання в листопаді–грудні 1918 р. під проводом Директорії, спрямоване на повалення гетьманату П. Скоропадського. Ключовою подією став бій під Мотовилівкою 18 листопада 1918 р., після якого повстання охопило більшість українських губерній і завершилося зреченням гетьмана 14 грудня 1918 р.
Трудовий конгрес України: Представницький орган відновленої УНР, що засідав у Києві 23–28 січня 1919 р. Складався з близько 400 делегатів від селян, робітників, трудової інтелігенції та Західної області УНР. Затвердив Акт Злуки, висловився за демократичний устрій і передав верховну владу Директорії до наступної сесії.
трудові ради: Місцеві органи влади, запроваджені Директорією УНР на основі «трудового принципу». Обиралися від трудового населення (робітників, селян, трудової інтелігенції) і замінили органи місцевого самоврядування, що існували за гетьманату.