Чергування у—в, і—й

Українська мова — одна з наймилозвучніших мов світу. Це не просто комплімент, а спостереження, підкріплене правилами. Милозвучність (евфонія) — це уникання збігу кількох приголосних або кількох голосних звуків у мовленні. Коли поряд опиняються три-чотири приголосні, вимова стає важкою; коли поряд стоять два голосні — утворюється «зиява», яка теж ріже слух. Саме тому в українській мові існує чергування у — в, і — й.

Що саме чергується? Прийменник у / в (пішла в клас — брат у класі); префікси у- / в- (увійти — ввійти); сполучник і / й (брат і сестра — мама й тато); а також початкові у / в та і / й у словах (уже — вже, іде — йде).

Вибір форми залежить від останнього звука попереднього слова й першого звука наступного. Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, а наступне починається на приголосний — уживаємо «у» або «і», щоб не створювати збігу приголосних. Якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається на голосний — уживаємо «в» або «й», щоб не створювати збігу голосних.

Важливо пам’ятати про паузу. Кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дужки або кінець речення розривають зв’язок між словами. Після паузи ми обираємо форму так, ніби починаємо нове речення: орієнтуємося на перший звук наступного слова. Наприклад: «Прийшла осінь, у садах тихо». Тут кома створює паузу, тому після неї пишемо «у» (перед приголосним «с»), хоча попереднє слово «осінь» закінчується на м’який приголосний.

Правило чергування у — в охоплює три позиції: прийменник, префікс і початковий звук слова. Розгляньмо кожну з них окремо.

Коли пишемо у

Форму «у» вживаємо в таких випадках:

• Між приголосними: брат у сестри, стіл у кімнаті. Попереднє слово закінчується на приголосний, наступне починається на приголосний — уживаємо у, щоб не створювати збігу приголосних.

• На початку речення перед приголосним: У лісі тихо, У школі дзвінок.

• Після паузи (коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок) перед приголосним: Настала осінь, у садах тихо.

• Незалежно від попереднього слова — перед в, ф та сполученнями льв, св, тв, хв: у вівторок, у Франції, у Львові, у свідомості, у творі, у хвилину. Це виняток: навіть після голосного пишемо у, бо інакше виник би збіг [вв] або [вф], який важко вимовити.

Коли пишемо в

Форму «в» вживаємо в таких випадках:

• Між голосними: вона вчилася в Одесі. Попереднє слово закінчується на голосний, наступне починається на голосний — уживаємо в, щоб уникнути збігу голосних.

• Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, тв, хв): сестра пішла в клас, мати взяла в сумку.

• На початку речення перед голосним: В Андрія свято, В Олени книга.

Чергування префіксів у- / в-

Те саме правило діє для префіксів: брат увійшов (після приголосного) — сестра ввійшла (після голосного); він упав — вона впала.

Чергування початкового у — в у словах

Початкові у / в у словах чергуються за тим самим принципом:

Запам’ятай: перед в, ф, льв, св, тв, хв завжди пишемо у, навіть після голосного! Це головний виняток, який треба знати напам’ять.

Чергування і — й працює за тим самим принципом милозвучності, що й чергування у — в, але має свої особливості. Розгляньмо, коли вживаємо і, а коли — й.

Коли пишемо і

• Між приголосними: брат і сестра, стіл і стілець. Попереднє слово закінчується на приголосний, наступне починається на приголосний — уживаємо і.

• На початку речення: І знову дощ, І прийшла весна.

• Після паузи перед приголосним: Настала осінь, і листя жовтіє.

• Перед словами, що починаються на [й] — й, я, ю, є, ї: сестра і Яна, брат і Юрій, мати і її донька. Тут і запобігає збігу двох [й] — [й] у сполучнику й та [й] на початку слова.

Коли пишемо й

• Між голосними: Оля й Андрій, вона й Олена. Попереднє слово закінчується на голосний, наступне починається на голосний — уживаємо й, щоб уникнути збігу голосних.

• Після голосного перед приголосним: мама й тато, сестра й брат. Тут попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається на приголосний — уживаємо й.

Чергування початкового і — й у словах

Те саме правило діє для початкового і / й у словах:

Сполучник та як альтернатива

Сполучник «та» — синонімічний до «і» / «й» і допомагає уникнути збігу однакових звуків. Найвідоміший випадок: «і інші» — це збіг [і] [і], тому правильно писати «та інші» (скорочено «та ін.»). Також: «брат та Ірина» — тут та стоїть між приголосним і голосним, уникаючи збігу.

Пам’ятай: сполучник «й» ніколи не вживаємо на початку речення! Тільки «І». Також «й» не вживаємо перед словами, що починаються на й, я, ю, є, ї — тут завжди пишемо «і».

Хоча чергування у — в, і — й є нормою української мови, існують важливі випадки, коли воно не відбувається. Їх треба знати, щоб не припуститися помилок.

Власні назви

У власних назвах початковий звук не змінюємо. Незалежно від звукового оточення, пишемо:

• Ірина (не «Йрина»): Оля й Ірина — сполучник перед іменем чергується за загальним правилом, а початкове І в самому імені не змінюється

• Італія — подорож до Італії

• Угорщина — кордон з Угорщиною

• Уляна — сестра Уляна

• Україна — у поетичному мовленні можливе «Вкраїна», але в прозовому тексті пишемо «Україна»

Запозичення й терміни

У запозичених словах і термінах початковий звук також не змінюємо:

• ідея — нова ідея

• інститут — навчатися в інституті

• увертюра — слухати увертюру

• ультиматум — висунути ультиматум

• ініціатива, ілюзія, університет — ці слова зберігають початковий звук незалежно від контексту.

Слова, де у чи в розрізняє значення

Існують пари слів, у яких чергування у — в змінює значення. Їх не можна вживати довільно — вибір диктує зміст:

Увага! Слова «вдача» і «удача» — це різні слова з різним значенням, а не варіанти одного слова. Те саме стосується пар «вклад — уклад» та «вправа — управа».

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему чергування у — в, і — й. Кожен приклад містить покрокове пояснення.

Приклад 1. У якому реченні порушено правило милозвучності?

А. Брат у сестри позичив книгу. Б. Вона вчилася в Одесі. В. Мама й тато вдома. Г. Ми зустрілися в вівторок.

Розв’язання:

• Варіант А: «Брат у сестри» — попереднє слово «брат» закінчується на приголосний [т], наступне «сестри» починається на приголосний [с]. Між приголосними пишемо у. Правильно.

• Варіант Б: «Вона вчилася в Одесі» — «вона» закінчується на голосний [а], «вчилася» починається на приголосний [в] — пишемо в. Далі «вчилася» закінчується на голосний [а], «Одесі» починається на голосний [о] — між голосними пишемо в. Правильно.

• Варіант В: «Мама й тато» — «мама» закінчується на голосний [а], «тато» починається на приголосний [т] — після голосного перед приголосним пишемо й. Правильно.

• Варіант Г: «Ми зустрілися в вівторок» — перед словом «вівторок», що починається на [в], треба писати у, а не в. Збіг [вв] порушує милозвучність. Правильно: «у вівторок».

Відповідь: Г (Ми зустрілися в вівторок).

Чому інші варіанти неправильні: А — дотримано правила (у між приголосними); Б — дотримано правила (в між голосними); В — дотримано правила (й після голосного перед приголосним). Помилка лише в Г, де перед в треба було вжити у.

Приклад 2. У якому рядку всі сполучення слів записано з дотриманням милозвучності?

А. у Львові, мама й тато, сестра і Яна Б. в Франції, мама й тато, сестра і Яна В. у Львові, Оля і Андрій, сестра і Яна Г. у Львові, мама й тато, і інші

Розв’язання:

• Варіант А: «у Львові» — перед льв пишемо у, правильно; «мама й тато» — після голосного перед приголосним пишемо й, правильно; «сестра і Яна» — перед словом на [й] (Яна) пишемо і, правильно. Усі три сполучення правильні.

• Варіант Б: «в Франції» — перед ф треба писати у, а не в. Помилка.

• Варіант В: «Оля і Андрій» — між голосними [а] та [а] треба писати й, а не і. Помилка.

• Варіант Г: «і інші» — збіг [і] [і]; правильно «та інші». Помилка.

Відповідь: А (у Львові, мама й тато, сестра і Яна).

Приклад 3. Які слова треба вставити в речення «Учні зайшли … клас … тихо сіли»?

А. у, і Б. в, і В. в, й Г. у, й Д. у, та

Розв’язання:

• Перша прогалина: «зайшли … клас». Слово «зайшли» закінчується на голосний [и], слово «клас» починається на приголосний [к]. Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, тв, хв) пишемо в. Отже, перше слово — в.

• Друга прогалина: «клас … тихо». Слово «клас» закінчується на приголосний [с], слово «тихо» починається на приголосний [т]. Між приголосними пишемо і. Отже, друге слово — і.

• Правильна пара: в, і — варіант Б.

Відповідь: Б (в, і).

Чому інші варіанти неправильні: А (у, і) — перше слово має бути в, а не у, бо попереднє слово закінчується на голосний; В (в, й) — друге слово має бути і, а не й, бо попереднє слово закінчується на приголосний; Г (у, й) — обидва слова неправильні; Д (у, та) — перше слово має бути в, а та тут недоречне, бо між приголосними вживаємо і.

Приклад 4. У якому реченні виділене слово означає «характер»?

А. Йому посміхнулася удача. Б. У хлопця лагідна вдача. В. Господарський уклад села змінився. Г. Він зробив значний вклад у розвиток науки. Д. Районна управа розташована в центрі.

Розв’язання:

• Варіант А: «удача» — означає «успіх», а не «характер».

• Варіант Б: «вдача» — означає «характер, натура». Саме це слово відповідає значенню «характер».

• Варіант В: «уклад» — означає «устрій, спосіб життя».

• Варіант Г: «вклад» — означає «внесок».

• Варіант Д: «управа» — означає «установа, орган управління».

Відповідь: Б (У хлопця лагідна вдача).

Чому інші варіанти неправильні: А — удача = успіх; В — уклад = устрій; Г — вклад = внесок; Д — управа = установа. Лише вдача означає характер.

На НМТ найчастіше помиляються саме в тих випадках, які здаються «очевидними». Розгляньмо найпоширеніші пастки.

• «в всіх», «в вівторок», «в Франції» — перед в, ф завжди треба писати у, навіть після голосного. Правильно: «у всіх», «у вівторок», «у Франції». Це найчастіша помилка.

• «і інші» — збіг [і] [і]; правильно «та інші» (скорочено «та ін.»). Не пиши «і інші» ніколи.

• «Й» на початку речення чи після паузи — сполучник «й» ніколи не вживають на початку речення. Правильно: «І прийшла весна», а не «Й прийшла весна». Після паузи теж пишемо «І».

• «Оля і Андрій», «мама і тато» — між голосними (Оля — Андрій) і після голосного перед приголосним (мама — тато) треба писати й, а не і. Правильно: «Оля й Андрій», «мама й тато».

• «Йрина», «Вкраїна» у прозовому тексті — власні назви не змінюємо. Ірина (не Йрина), Україна (не Вкраїна в прозі). «Вкраїна» трапляється лише в поетичному мовленні.

• «вона уже прийшла», «сестра іде» — не чергують початкові у, і в словах після голосного. Правильно: «вона вже прийшла», «сестра йде».

• Плутають вдача — удача, вклад — уклад — це різні слова. Вдача = характер, удача = успіх; вклад = внесок, уклад = устрій. Запам’ятай ці пари.

Тема чергування у — в, і — й входить до розділу 1 програми НМТ з української мови. У змісті програми зазначено: «основні випадки чергування у—в, і—й». У вимогах до знань: «розпізнавати … чергування (… у—в, і—й)».

Завдання 1–8 демоваріанта НМТ-2026 належать до розділу 1. Це завдання з вибором однієї правильної відповіді з чотирьох (А–Г), кожне оцінюється в 1 бал. Окремої позиції «чергування у—в, і—й» у карті демоваріанта 2026 немає — це означає, що правило можуть перевіряти в комплексному завданні на фонетику або в завданні на редагування тексту.

Стратегія виконання

• Дивися на останній звук попереднього слова: голосний чи приголосний.

• Дивися на перший звук наступного слова: голосний чи приголосний.

• Визначай, чи є між словами розділовий знак (кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дужки). Якщо є — обирай форму, як на початку речення.

• Перевіряй особливі випадки: перед в, ф, льв, св, тв, хв — завжди у; перед й, я, ю, є, ї — завжди і.

• Звертай увагу на власні назви та запозичення — їхній початок не змінюється.

• Розрізняй різні за значенням слова: вдача — удача, вклад — уклад, вправа — управа.

• Мета чергування — милозвучність: уникати збігу приголосних і голосних.

• у, і — між приголосними, на початку речення перед приголосним, після паузи.

• в, й — між голосними й після голосного перед приголосним.

• Перед в, ф, льв, св, тв, хв — лише у; перед й, я, ю, є, ї — лише і.

• Так само чергуються початкові у — в, і — й у словах: сестра вже вдома, сестра йде.

• Не чергуємо у власних назвах, запозиченнях і словах, де у чи в розрізняє значення (вдача — удача, вклад — уклад).