Глосарій

1) У 1917 р. — рух за автономію України у складі демократичної федеративної Росії; цю позицію обстоювала більшість Української Центральної Ради до проголошення незалежності в січні 1918 р. 2) У 1922 р. — план Й. Сталіна, за яким УСРР, БСРР і республіки Закавказзя мали ввійти до складу РСФРР на правах автономних республік; його відкинули на користь федерації (СРСР).

Форма самоврядування частини території держави, яка має власні представницькі й виконавчі органи, але не має державного суверенітету. В Україні автономією є Автономна Республіка Крим.

Адміністративно-територіальна одиниця в складі союзної республіки СРСР, яка мала власні органи влади, конституцію й символіку, але підпорядковувалася центральному уряду.

Політика радянської влади, спрямована на витіснення релігії. У 1920-х — 1930-х рр.: вилучення церковних цінностей (1922), закриття храмів, діяльність «Спілки безбожників», переслідування духовенства, ліквідація УАПЦ (1930). Нова хвиля — наприкінці 1950-х — 1964 р.: закриття храмів і монастирів, переслідування віруючих, пропаганда атеїзму; в УРСР 1961 р. закрили Києво-Печерську лавру.

Політичне вбивство або замах на життя державного чи політичного діяча. ОУН застосовувала атентати як засіб політичного тиску: убивство міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького (1934), убивство радянського дипломата М. Лемиком (1933).

Вибори, в яких на кожен округ висувається лише один кандидат — від «блоку комуністів і безпартійних». Попри деклароване Конституцією 1937 р. загальне виборче право, реального вибору в громадян не було.

Міжнародний договір (Паризький протокол), підписаний 28 жовтня 1920 р. Великою Британією, Францією, Італією та Японією, яким ці держави визнали приєднання Бессарабії до Румунії. РСФРР і УСРР цей протокол не визнавали. Програмова дата НМТ — 1920 р.

Школа монументального живопису, заснована М. Бойчуком при Київському художньому інституті в 1920-х рр. Створювали фрески й розписи для громадських будівель, поєднуючи візантійське мистецтво, давньоруську ікону й народне малярство. Учні: І. Падалка, В. Седляр, О. Павленко.

Українська комуністична партія (боротьбистів), що виникла з лівих українських есерів; у березні 1920 р. саморозпустилася під тиском більшовиків, частина членів вступила до КП(б)У.

Вільна академія пролетарської літератури — літературна організація в Харкові (1925–1928), заснована М. Хвильовим. До неї входили М. Куліш, П. Тичина, Ю. Яновський та ін. Видавала журнал «Вапліте». 1928 р. під тиском влади самоліквідувалася.

Найвищий орган державної влади УРСР, запроваджений Конституцією 1937 р. замість Всеукраїнського з'їзду рад і ВУЦВК. Складалася з депутатів, обраних на безальтернативних виборах. Її будівлю в Києві зведено 1936–1939 рр. за проєктом архітектора В. Заболотного.

Рішення Німеччини й Італії від 2 листопада 1938 р., яке передало Угорщині південні райони Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево й Берегово. Після арбітражу столицю автономної Підкарпатської Русі перенесли до Хуста.

Економічна політика більшовиків 1919–1921 рр.: продрозкладка, заборона вільної торгівлі, націоналізація промисловості, трудова повинність. Викликав масове невдоволення й голод.

Звинувачення в націоналізмі, висунуте 1928 року проти економіста Михайла Волобуєва. Суть: у статті «До проблеми української економіки» він довів колоніальний характер економіки України щодо Росії за царату й збереження цього становища в СРСР, вимагав розглядати господарство УСРР як цілісне.

Дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу. 12 листопада 2015 р. Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар 1944 р. геноцидом.

Монархічна течія української еміграції на чолі з П. Скоропадським; ідеолог — В. Липинський («Листи до братів-хліборобів», 1926); виступала за спадкову трудову монархію.

Штучний голод 1932–1933 рр., організований комуністичним режимом; Законом України 2006 р. визнаний геноцидом українського народу.

Метод господарювання, за якого підприємство покриває свої витрати власними доходами (самоокупність). Уперше державні підприємства перевели на госпрозрахунок у роки непу (з 1921 р.); у 1987 р. його знову поширив закон СРСР про державне підприємство.

Головне управління таборів ОДПУ — НКВС (ГУЛАГ), система концентраційних таборів, де в'язнів використовували на примусових роботах (лісоповал, будівництво каналів і заводів).

Права, проголошені в Конституції УРСР 1937 р. (на працю, відпочинок, освіту, свободу слова, недоторканність особи тощо), які на практиці не мали механізмів захисту й системно порушувалися в умовах «Великого терору» 1937–1938 рр.

Уряд і Директорія УНР, які продовжили діяльність за кордоном після поразки Української революції (1920–1992); очолювали С. Петлюра, згодом А. Лівицький; 1992 року передав повноваження Президентові України.

Командно-адміністративна система господарювання, за якої держава централізовано планує виробництво, встановлює ціни й зарплати, володіє засобами виробництва, а п'ятирічні плани мають силу закону. Прийшла на зміну непу в 1928–1929 рр.

Перебування уряду чи державного органу за кордоном після втрати контролю над територією держави; уряд в екзилі продовжує дипломатичну діяльність.

Примусове вилучення майна, грошей або цінностей, зокрема напади на державні пошти й банки. ОУН використовувала експропріації для фінансування своєї діяльності. Найвідоміша акція — напад на пошту в Городку (1932), за який стратили Д. Данилишина і В. Біласа.

Процес прискореного розвитку промисловості, насамперед важкої, з метою перетворення аграрної країни на індустріальну. У СРСР проводилася державою директивними методами, без ринкових механізмів.

Ідеологія ОУН, за якою нація є найвищою цінністю, а незалежна соборна держава — метою, яку треба здобути власними силами й усіма засобами, включно з революційною боротьбою. Заперечує класовий поділ суспільства й легальну парламентську діяльність як основний метод.

Організація народної оборони, створена в листопаді 1938 року для захисту Карпатської України від угорських і польських диверсантів. Командантом був Дмитро Климпуш. Вела бої з угорськими військами в березні 1939 року, зокрема на Красному Полі.

Державне утворення на території Закарпаття, проголошене 15 березня 1939 року після розпаду Чехо-Словаччини. Президентом став Августин Волошин. Проіснувала кілька днів до угорської окупації.

Колективне господарство (сільськогосподарська артіль), формально добровільне об'єднання селян, фактично підпорядковане державі через плани посіву й здачі зерна.

Примусове об'єднання селянських господарств у колгоспи, розпочате 1929 р.; супроводжувалася розкуркуленням і призвела до Голодомору.

Основний закон Української Радянської Соціалістичної Республіки, затверджений 30 січня 1937 р. Надзвичайним XIV Всеукраїнським з'їздом рад на основі «сталінської» Конституції СРСР 1936 р. Закріпила нову назву УРСР, запровадила Верховну Раду як вищий орган влади та декларувала широкі права, які на практиці не діяли через «Великий терор».

Авангардний архітектурний стиль 1920-х років, що ґрунтується на простих геометричних об'ємах, функціональності, відмові від декору й використанні залізобетону та скла. Гасло: «будівля як машина». В Україні найвідоміший зразок — Держпром у Харкові.

Союз незалежних держав, де спільні органи лише координують дії, а кожна держава зберігає повний суверенітет, власну армію, зовнішню політику. Цю форму обстоював Х. Раковський.

Добровільне об'єднання людей для спільної господарської діяльності. У Галичині — «Народна торгівля», страхове товариство «Дністер», позичкові каси.

Політика «укорінення» радянської влади серед неросійських народів СРСР, проголошена на XII з'їзді РКП(б) у квітні 1923 року. Передбачала висування місцевих кадрів, розвиток національних мов і шкіл. В УСРР цей курс дістав назву українізація.

Комуністична партія Західної України — нелегальна прорадянська партія, що діяла в міжвоєнній Польщі (1923–1938). Виступала за соціалістичну революцію та приєднання західноукраїнських земель до УСРР. 1938 року розпущена Комінтерном.

Звеличення однієї людини (вождя) як непогрішного керівника, якому приписують усі успіхи й ніколи не ставлять у провину помилок; засуджений на XX з'їзді КПРС 1956 р.

У радянській пропаганді — заможний селянин, що використовував найману працю; на практиці ярлик «куркуль» навішували на будь-кого, хто опирався колективізації.

Кампанія з ліквідації неписьменності дорослих в УСРР (1920–1930-ті рр.), що включала лікпункти, школи для малописьменних, хати-читальні, робітфаки й товариство «Геть неписьменність» (1923).

Суперечка 1925–1928 рр. про шлях розвитку української літератури, ініційована М. Хвильовим. Обговорювали, чи має література бути масовою та спрощеною («просвітянщина»), чи високохудожньою, орієнтованою на європейські зразки.

Машинно-тракторна станція — державна установа, що мала трактори й комбайни й обслуговувала колгоспи за натуральну плату; з 1933 р. при МТС діяли політвідділи для нагляду за колгоспниками.

Угода, укладена 29–30 вересня 1938 року між Німеччиною, Італією, Великою Британією та Францією, за якою Судетську область Чехо-Словаччини передано Німеччині. Наслідком стало послаблення Чехо-Словаччини та надання автономії Підкарпатській Русі.

Стягнення м'ясом, картоплею та іншими продуктами з господарств, які не виконали плану хлібозаготівель, запроваджене постановами ЦК КП(б)У і РНК УСРР у листопаді 1932 р.

Звинувачення в «національному ухилі» від генеральної лінії партії, тобто в українському націоналізмі. Використовувалося сталінським режимом для дискредитації та знищення діячів українізації. Ярлик «скрипниківщина» (за іменем М. Скрипника) став тавром для всієї політики українізації.

Адміністративна одиниця в УСРР, створена для етнічних меншин (німців, болгар, греків, поляків, євреїв), де школи, газети й суди працювали мовою відповідної меншини.

Нова економічна політика (з 1921 р.): продподаток замість продрозкладки, дозвіл торгівлі й дрібного приватного підприємництва, оренда; згорнута наприкінці 1920-х рр.

Приватні підприємці й торговці, які з'явилися в УСРР у період непу; займалися скуповуванням і перепродажем товарів, орендою підприємств.

Угода 1935 р. між керівництвом Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) та польським урядом: українці отримали місця в сеймі й сенаті, амністію частини в'язнів і кредити кооперативам в обмін на лояльність; провалилася через продовження полонізації.

Система влади, за якої лише одна політична партія має право легально діяти й визначати склад усіх органів влади, а діяльність інших партій заборонена або ліквідована.

Політика наділення землею польських колоністів-осадників (переважно колишніх вояків польської армії) на Волині, Поліссі й у Галичині з метою посилити польський елемент і створити соціальну опору влади на східних територіях.

Організація українських націоналістів — політична організація, утворена 28 січня — 3 лютого 1929 року на I Конгресі українських націоналістів у Відні. Голова Проводу — Євген Коновалець. Ідеологія — інтегральний націоналізм. Методи боротьби: експропріації, атентати, саботаж, пропаганда. 1940 року розкололася на ОУН(б) (С. Бандера) і ОУН(м) (А. Мельник).

П'ятирічний план розвитку народного господарства, який мав силу закону в СРСР. Перша п'ятирічка тривала з 1928/1929 до 1932 р., друга — 1933–1937 рр., третя розпочалася 1938 р. і була перервана війною.

Запроваджена 27 грудня 1932 р. система внутрішніх паспортів, які видавали лише міському населенню; колгоспники паспортів не отримували й не могли вільно залишити село.

Каральна акція польської влади 1930 р. проти українського населення Східної Галичини: побиття, руйнування читалень і кооперативів.

Офіційна назва Закарпаття в складі Чехо-Словаччини в 1919–1938 рр., запроваджена чехословацькими актами 1919–1920 рр. (Сен-Жерменські угоди 1919 р. закріпили входження краю до Чехо-Словаччини з правом на автономію). Автономію обіцяли, але надали лише в жовтні 1938 р.; до того краєм керували губернатор і чеська адміністрація.

Судовий процес, організований владою з пропагандистською метою, де вирок заздалегідь визначений. Приклади: «Шахтинська справа» (1928), процес СВУ (1930) — засудження інженерів та інтелігенції за сфабрикованими звинуваченнями.

Вимушене переселення людей за кордон через політичні причини. Перша українська політична еміграція виникла після Полтавської битви 1709 р., коли частина старшини й запорожців на чолі з П. Орликом пішла до Османської імперії.

Ополячення українців. У XVI–XVII ст. — перехід руської знаті в католицтво й переймання польської мови, культури та звичаїв, що посилився після Люблінської унії 1569 р. У 1920–1930-х рр. — державна політика Польщі, спрямована на мовну, культурну й політичну асиміляцію українців (закон Грабського 1924 р. про утраквістичні школи, осадництво, обмеження доступу до держслужби).

Заздалегідь визначена фіксована норма зерна або інших продуктів, яку селянин зобов'язаний здати державі; запроваджена в березні 1921 року замість продрозкладки як частина непу; решту врожаю селянин міг вільно продавати.

Примусове вилучення в селян усіх так званих «лишків» зерна за встановленими державою нормами, часто з конфіскацією посівного фонду; характерна для політики «воєнного комунізму» (1919–1921).

Міжнародний орган, створений після Першої світової війни, до якого входили представники Великої Британії, Франції, Італії та Японії. 14 березня 1923 р. ухвалила рішення визнати Східну Галичину частиною Польщі за умови автономії, яку так і не надали.

Радянське господарство — державне сільськогосподарське підприємство, де селяни працювали як наймані робітники й отримували зарплату.

Каральні заходи держави проти реальних або вигаданих противників режиму: арешти, розстріли, ув'язнення в таборах, заслання, депортації, позбавлення прав.

Конфіскація землі, майна й худоби в селян, яких зарахували до «куркулів», і виселення їхніх родин на Північ, Урал, до Сибіру й Казахстану в 1930–1931 рр.

Політика примусового поширення румунської мови, культури й ідентичності серед українців та інших національних меншин на Буковині й у Бессарабії в міжвоєнний період. Виявлялася в закритті українських шкіл, забороні української мови в адміністрації, суді й церкві, ліквідації українських кафедр у Чернівецькому університеті.

Ідеологічна течія в міжвоєнному Закарпатті, яка стверджувала, що русини Закарпаття є окремим східнослов'янським народом, відмінним від українців. Програмове поняття НМТ.

Політика нав'язування російської мови й культури неросійському (зокрема українському) населенню. В УРСР посилилася після закону 1959 р., який дозволив батькам обирати мову навчання, що призвело до скорочення українських шкіл.

Течія в міжвоєнному Закарпатті, яка вважала закарпатців частиною «єдиного руського народу» й орієнтувалася на російську мову та культуру. Відрізнялася від русинства (окремий народ) й українофільства (частина українського народу).

Урочище в Карелії (Росія), де наприкінці жовтня — на початку листопада 1937 року розстріляли 1111 в'язнів Соловецького табору особливого призначення. Серед них — сотні українських діячів культури: Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Микола Зеров та інші. Сандармох став символом знищення «Розстріляного відродження».

Парламент Карпатської України, обраний 12 лютого 1939 року. 15 березня 1939 року ухвалив рішення про проголошення незалежності, обрав президентом А. Волошина, затвердив державні символи. Головою Сойму був Августин Штефан.

Форсоване державне будівництво насамперед важкої промисловості методами директивної економіки за рахунок перерозподілу ресурсів з інших галузей, насамперед із сільського господарства. Проголошена XIV з'їздом ВКП(б) у грудні 1925 р.

Форма трудової конкуренції між робітниками, бригадами й підприємствами в СРСР, за якої використовувалися моральні стимули (дошки пошани, грамоти) замість матеріальних. Робітники-ударники брали підвищені зобов'язання й складали зустрічні плани.

Обов'язковий офіційний метод радянського мистецтва, що вимагав оптимістично й героїчно зображати радянське життя та працю. Картина Т. Яблонської «Хліб» — типовий зразок соціалістичного реалізму.

Договір радянських республік про державний союз. 28 грудня 1920 р. УСРР і РСФРР уклали робітничо-селянський союзний договір; 30 грудня 1922 р. I з'їзд рад СРСР затвердив Договір про утворення СРСР разом із Декларацією (засновники — УСРР, РСФРР, БСРР і ЗСФРР). У 1990–1991 рр. М. Горбачов готував новий союзний договір для переустрою СРСР; студенти вимагали не підписувати його, вважаючи, що він перекреслить суверенітет, проголошений Декларацією 16 липня 1990 р.

Наркомати (міністерства), що діяли лише на рівні союзного уряду в Москві: закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфів.

Союз Радянських Соціалістичних Республік — держава, утворена 30 грудня 1922 р. чотирма республіками: УСРР, РСФРР, БСРР і ЗСФРР.

Масовий рух робітників за перевиконання норм виробітку, започаткований рекордом шахтаря Олексія Стаханова 31 серпня 1935 р. (102 т вугілля за зміну при нормі 7 т). Призвів до підвищення норм для всіх робітників.

Збройне повстання в Південній Бессарабії (вересень 1924 р.), організоване прорадянськими силами. Повстанці проголосили Молдавську радянську республіку й прагнули возз'єднання з УСРР. Придушене румунською армією; над учасниками відбувся «процес 500».

Політичний режим, за якого держава прагне встановити повний контроль над усіма сферами життя суспільства й кожної окремої людини, спираючись на одну правлячу партію, державну ідеологію, масовий терор і політичну поліцію.

Одиниця обліку праці колгоспника; оплата натурою й грошима з того, що лишалося після здачі державі обов'язкових поставок.

Українська військова організація — підпільна військова структура, створена в серпні 1920 року в Празі колишніми старшинами армії УНР, Січовими стрільцями та УГА. З 1921 року її очолював Євген Коновалець. Мета — продовжити збройну боротьбу за незалежну соборну Україну. Методи: бойкот, саботаж, атентати. Згодом влилася в ОУН.

Політика в УСРР (з 1923 р.), варіант коренізації: запровадження української мови в освіті, пресі, діловодстві; згорнута в 1930-х рр.

Вища школа української еміграції в Подєбрадах (Чехо-Словаччина, 1922), яка готувала агрономів, інженерів, економістів для майбутньої відбудови України.

Вищий навчальний заклад української еміграції, заснований 1921 р. у Відні, того ж року перенесений до Праги; перший ректор — О. Колесса; готував фахівців-гуманітаріїв.

Українське національно-демократичне об'єднання — найвпливовіша легальна українська партія в міжвоєнній Польщі, заснована 1925 року у Львові. Виступала за незалежну соборну Україну легальними, парламентськими методами. Лідери: Д. Левицький, В. Мудрий.

Українська Радянська Соціалістична Республіка — офіційна назва радянської України від ухвалення Конституції 1937 р. до проголошення незалежності 1991 р. Відрізняється від УСРР порядком слів: «Радянська» поставлено на перше місце.

Українська Соціалістична Радянська Республіка — офіційна назва радянської України від 1919 р. до ухвалення Конституції 1937 р. (слова «Соціалістична» й «Радянська» стояли в зворотному порядку, ніж в УРСР).

Двомовна польсько-українська школа, запроваджена законом С. Грабського 31 липня 1924 р. На практиці викладання велося переважно польською мовою, а українська вивчалася як предмет; була засобом полонізації.

Форма державного устрою, за якої кілька державних утворень (суб'єктів федерації) об'єднуються в союзну державу з розподілом повноважень між загальнофедеральними й місцевими органами влади. УЦР прагнула перетворити Росію на федерацію рівних народів.

Звинувачення в націоналізмі, висунуте 1926 року проти письменника Миколи Хвильового. Суть: заклик орієнтувати українську культуру на Європу, а не на Москву (гасло «Геть від Москви!»), висловлений під час літературної дискусії 1925–1926 рр.

Тверда радянська валюта, запроваджена 1922 року в рамках непу; банкнота, забезпечена золотом і дорогоцінними металами; один червінець дорівнював 10 дореволюційним золотим карбованцям.

Концепція, розроблена Дмитром Донцовим у книжці «Націоналізм» (1926). Обґрунтовує активну, наступальну боротьбу за національну державу, заперечує пасивне очікування й компроміси. Донцов був ідеологом, але не вступав до ОУН.

Масове звільнення й арешти осіб, яких влада вважала політично неблагонадійними. В УСРР чистки 1933 року під керівництвом П. Постишева були спрямовані на знищення прихильників українізації в партійному й державному апараті, Наркомосі, ВУАН, редакціях і видавництвах.

Звинувачення в націоналізмі, висунуте 1926–1927 рр. проти наркома освіти УСРР Олександра Шумського. Суть: вимога прискорити українізацію й активно висувати українців на керівні посади в партії та уряді. Засуджений пленумом ЦК КП(б)У.

Експериментальний театр, заснований режисером Л. Курбасом 1922 р. в Києві (з 1926 р. — у Харкові). Відомий як «інтелектуальний» театр, ставив п'єси М. Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса»).

Пік масових репресій у СРСР у 1937–1938 рр., що супроводжувався наказом НКВС № 00447, діяльністю позасудових «трійок» і масовими розстрілами за наперед установленими лімітами.

Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації…», яка за крадіжку колгоспного майна (навіть кількох колосків) передбачала розстріл із конфіскацією майна або 10 років ув'язнення.

Український скаутський рух, заснований у 1911–1912 роках. У міжвоєнній Польщі виховував молодь у патріотичному дусі. Заборонений польською владою 1930 року після «пацифікації», але продовжував діяти підпільно.

Українське культурно-освітнє товариство, засноване 1868 року у Львові. У міжвоєнний період створювало сільські читальні, бібліотеки, аматорські театри й курси, було осередком національного життя українців Галичини.

Українське педагогічне товариство (назва з 1926 року), яке створювало приватні українські школи й гімназії на пожертви громади. Було відповіддю на політику утраквістичних (двомовних) шкіл польської влади.

Покоління української інтелігенції 1920-х — початку 1930-х років, знищене сталінським режимом. Термін запровадив Юрій Лавріненко 1959 року, видавши в Парижі однойменну антологію творів знищених письменників.

Позасудовий орган у складі начальника обласного НКВС, секретаря обкому партії та прокурора, що виносив вироки (розстріл або табори) без суду, захисту й права оскарження.

Український правопис, ухвалений на Всеукраїнській правописній конференції в Харкові (1927) і затверджений 1928 року за наркома освіти М. Скрипника. Установив спільні правописні норми для УСРР і західноукраїнських земель. У народі дістав назву «скрипниківка».

Список сіл і колгоспів, які нібито саботували хлібозаготівлі; занесення на «чорну дошку» означало повну економічну блокаду: припинення завезення товарів, заборону торгівлі, дострокове стягнення кредитів, вилучення всіх продуктів.