Глосарій

Хвороба, спричинена повною відсутністю певного вітаміну в організмі, наприклад цинга (відсутність вітаміну C) або бері-бері (відсутність вітаміну B1).

Здатність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, що виникають у ньому самому, без участі нервової системи. Імпульси генерує синусно-передсердний вузол (водій ритму) у стінці правого передсердя.

Склеювання еритроцитів, що відбувається, коли однойменні аглютиноген і аглютинін (A з α або B з β) вступають у реакцію.

Антитіла (α або β), розчинені в плазмі крові, які реагують з однойменними аглютиногенами на еритроцитах.

Білки-антигени (A або B) на поверхні мембрани еритроцитів, які визначають групу крові системи AB0.

Пухирець із ферментами на передньому кінці голівки сперматозоїда. Під час запліднення ферменти акросоми розчиняють оболонки яйцеклітини, даючи змогу сперматозоїду проникнути всередину.

Вид імунітету, за якого антитіла виробляє сам організм після зустрічі з антигеном (через хворобу або вакцинацію). Характеризується довготривалим захистом завдяки клітинам пам'яті.

Надмірна чутливість імунної системи до нешкідливих речовин-алергенів (пилок, шерсть, харчі, ліки). Механізм: антитіла IgE закріплюються на тучних клітинах, і при повторному контакті ці клітини виділяють гістамін, що спричиняє набряк, свербіж, спазм бронхів.

Крихітні легеневі пухирці (близько 300 млн), стінка яких складається з одного шару клітин і густо обплетена капілярами. Саме в альвеолах відбувається газообмін між повітрям і кров'ю.

Амілаза — фермент слини, що розщеплює крохмаль до мальтози. Діє в нейтральному або слабколужному середовищі (pH 6,8–7,4) та інактивується в кислому середовищі шлунка.

Стан, за якого зменшена кількість еритроцитів і/або концентрація гемоглобіну в крові; призводить до недостатнього постачання кисню тканинам; проявляється блідістю, слабкістю, задишкою.

Генетично чужорідна речовина (найчастіше білок або полісахарид), здатна викликати імунну відповідь. Антигенами є молекули поверхні бактерій і вірусів, токсини, пилок, чужорідні клітини та змінені власні клітини.

Гормон (вазопресин), що утворюється в гіпоталамусі й виділяється задньою часткою гіпофіза. Посилює реабсорбцію води в канальцях і збірних трубочках, зменшуючи об'єм сечі. Нестача гормону спричиняє нецукровий діабет.

Препарат антитіл до резус-фактора, який вводять резус-негативній жінці після пологів або переривання вагітності, щоб запобігти утворенню власних антирезусних антитіл і резус-конфлікту під час наступної вагітності.

Білок-імуноглобулін (фракція гамма-глобулінів плазми) у формі літери Y, який специфічно зв'язує антиген. Кожне антитіло підходить лише до свого антигену, як ключ до замка. Антитіла виробляють плазматичні клітини — нащадки B-лімфоцитів.

Кровоносні судини, які несуть кров від серця до органів. Мають товсту еластичну стінку з трьох шарів, витримують високий тиск. Найбільша артерія — аорта.

Імунна відповідь, спрямована проти власних клітин і тканин організму через порушення розпізнавання «свого». Приклади: ревматоїдний артрит, цукровий діабет I типу, розсіяний склероз, аутоімунний тиреоїдит.

Здатність печінки затримувати й знешкоджувати отруйні речовини (продукти гниття білків, спирт, ліки), що надходять із кров'ю ворітної вени від шлунка й кишечника, перш ніж кров потрапляє в загальний кровообіг.

Стадія розвитку зародка людини, що являє собою порожнисту кульку клітин. Складається із зовнішнього шару (трофобласт, що дає плаценту) та внутрішньої клітинної маси (тіло зародка). Утворюється після дроблення зиготи.

Препарат, що містить антигени збудника (ослаблені або вбиті мікроорганізми, анатоксини, мРНК). Вводиться здоровим людям для профілактики інфекційних хвороб, стимулює вироблення власних антитіл (активний імунітет).

Шлях крові від лівого шлуночка через аорту, артерії, капіляри всіх органів і вени до правого передсердя. Постачає кисень і поживні речовини органам, забирає вуглекислий газ і продукти обміну.

Кровоносні судини, які несуть кров від органів до серця. Стінка тонша, ніж в артерій, м'язовий шар слабкий. У венах кінцівок є кишенькові клапани, що запобігають зворотному току крові.

Низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, потрібні організму в дуже малих кількостях. Вони не є джерелом енергії чи будівельним матеріалом, а входять до складу коферментів і регулюють обмін речовин. Більшість із них не синтезується в організмі й має надходити з їжею.

Сукупність рідин організму (кров, тканинна рідина, лімфа), що омивають клітини й підтримують сталість умов для їхньої життєдіяльності (гомеостаз).

Сукупність процесів надходження, розподілу, перетворення й виведення води та мінеральних солей (Na⁺, K⁺, Ca²⁺, Fe, I, Cl⁻ тощо) в організмі, яка забезпечує сталість внутрішнього середовища.

Вітаміни, які розчиняються у воді. До них належать вітамін C і вітаміни групи B (B1, B2, B12 тощо), а також PP. Їхній надлишок переважно виводиться із сечею, тому гіпервітамінози для них трапляються рідко.

Виступи слизової оболонки тонкого кишечника заввишки близько 1 мм, що в сотні разів збільшують площу всмоктування. Кожна ворсинка містить кровоносні капіляри й центральну лімфатичну судину.

Кінцева сеча, що утворюється після реабсорбції в канальцях нефрона. Добовий об'єм — близько 1,5 л. Містить 95-96 % води, сечовину, сечову кислоту, креатинін, солі. У нормі в ній немає глюкози, білків та еритроцитів.

Ознаки, що з'являються в період статевого дозрівання під дією статевих гормонів. У чоловіків (тестостерон): низький голос, ріст волосся на обличчі, розвинена мускулатура. У жінок (естрогени): розвиток молочних залоз, широкий таз, відкладання жиру на стегнах, вищий голос.

Процес обміну киснем і вуглекислим газом між організмом і навколишнім середовищем (або між кров'ю й клітинами). Відбувається шляхом дифузії за градієнтом парціального тиску без витрат енергії.

Білок еритроцитів, що містить гем із залізом (Fe2+); оборотно приєднує O2 (оксигемоглобін) і CO2 (карбгемоглобін), а з чадним газом утворює стійкий карбоксигемоглобін.

Руйнування еритроцитів із виходом гемоглобіну в плазму крові; може бути фізіологічним (у селезінці й печінці) або патологічним (через гіпотонічний розчин, отрути, несумісну кров, малярійний плазмодій).

Отруєння організму надлишком вітаміну. Найчастіше виникає через безконтрольний прийом вітамінних препаратів і є небезпечним насамперед для жиророзчинних вітамінів A і D, які накопичуються в печінці та жировій тканині.

Стан недостатнього надходження вітаміну в організм, коли його рівень знижений, але не до нуля. Симптоми менш виражені, ніж при авітамінозі; нерідко спостерігається навесні.

Гормони передньої частки гіпофіза — фолікулостимулювальний (ФСГ) і лютеїнізувальний (ЛГ), які регулюють роботу статевих залоз. ФСГ підтримує сперматогенез у чоловіків і ріст фолікула в жінок; ЛГ стимулює вироблення тестостерону в чоловіків і викликає овуляцію в жінок.

Середній шар шкіри (власне шкіра), утворений щільною сполучною тканиною з колагеновими й еластичними волокнами. Містить кровоносні та лімфатичні судини, рецептори, потові й сальні залози, волосяні сумки.

Об'єм повітря, яке людина вдихає або видихає за один спокійний дихальний рух. У дорослої людини в спокої становить близько 500 мл.

Сукупність нейронів у довгастому мозку, які ритмічно посилають імпульси до діафрагми й міжреберних м'язів, забезпечуючи чергування вдиху й видиху. Найсильніше збуджується надлишком CO₂ у крові.

Фаза розслаблення камер серця. Загальна пауза (діастола) триває 0,4 с. У цей час камери заповнюються кров'ю, а серцевий м'яз відпочиває.

Куполоподібний м'яз, що відокремлює грудну порожнину від черевної. Під час вдиху скорочується, сплощується й опускається, збільшуючи об'єм грудної порожнини; під час спокійного видиху розслаблюється й піднімається.

Людина, яка добровільно дає свою кров (або її компоненти) для переливання іншій людині.

Емаль — найтвердіша тканина організму людини, що вкриває коронку зуба. Вона захищає зуб від механічних і хімічних впливів.

Фізичний процес розбивання великих крапель жиру на дрібні краплинки під дією жовчі. Збільшує площу поверхні жиру, що робить його доступнішим для дії ферменту ліпази.

Кількість енергії, яка вивільняється в організмі під час окиснення 1 г поживної речовини. Для білків і вуглеводів становить близько 17,2–17,6 кДж/г, для жирів — близько 38,9 кДж/г.

Зовнішній шар шкіри, утворений багатошаровим плоским епітелієм. Не містить кровоносних судин. Складається з росткового шару (поділ клітин, синтез меланіну) і рогового шару (мертві зроговілі клітини, що постійно злущуються).

Червоні кров'яні клітини: у людини без'ядерні, двоввігнуті, містять гемоглобін; переносять кисень і вуглекислий газ.

Група жіночих статевих гормонів, які виробляють фолікули яєчників. Відповідають за розвиток вторинних статевих ознак у дівчат (молочні залози, широкий таз, відкладання жиру на стегнах), регулюють менструальний цикл і готують матку до вагітності.

Вітаміни, які розчиняються в жирах і органічних розчинниках, але не розчиняються у воді. До них належать A, D, E, K. Вони всмоктуються в кишечнику разом із жирами, можуть накопичуватися в організмі, тому здатні спричиняти гіпервітаміноз.

Максимальний об'єм повітря, який людина може видихнути після найглибшого вдиху. Обчислюється як сума дихального об'єму, резервного об'єму вдиху й резервного об'єму видиху (≈3500 мл). Вимірюється спірометром.

Тимчасова залоза внутрішньої секреції, що утворюється на місці фолікула після овуляції під дією лютеїнізувального гормона (ЛГ). Виробляє гормон прогестерон, який готує слизову матки до прийняття зародка й пригнічує дозрівання нових фолікулів. Руйнується через 10–14 днів, якщо вагітність не настала.

Рідина, яку безперервно виробляє печінка (0,5–1 л за добу), накопичується в жовчному міхурі й надходить у дванадцятипалу кишку під час травлення. Склад: вода, жовчні кислоти, пігменти (білірубін), холестерол. Ферментів не містить. Функції: емульгує жири, активує ліпазу, сприяє всмоктуванню жиророзчинних вітамінів A, D, E, K.

Сумарні енерговитрати організму за добу, які складаються з основного обміну, витрат на фізичну й розумову роботу та перетравлення їжі. Визначає добову потребу в енергії.

Об'єм повітря (близько 1000–1500 мл), який залишається в легенях навіть після найглибшого видиху. Не входить до життєвої ємності легень і запобігає спаданню альвеол.

Період внутрішньоутробного розвитку людини від імплантації до кінця 8-го тижня вагітності. У цей час утворюються зародкові листки й закладаються всі основні органи. Найуразливіший період для дії шкідливих чинників.

Диплоїдна клітина (46 хромосом), що утворюється в результаті злиття ядер сперматозоїда та яйцеклітини під час запліднення. З неї розвивається новий організм.

Зубна формула — це схематичний запис кількості зубів кожного виду на половині щелепи. Для дорослої людини формула половини щелепи: 2 різці, 1 ікло, 2 малі кутні, 3 великі кутні (2–1–2–3), загалом 32 зуби.

Впровадження бластоцисти в слизову оболонку матки, що відбувається близько 7-ї доби після запліднення. Трофобласт виділяє ферменти, які розчиняють тканини слизової, і зародок занурюється в неї.

Здатність організму захищатися від генетично чужорідних тіл і речовин (мікроорганізмів, вірусів, токсинів, чужорідних або змінених власних клітин) і зберігати сталість внутрішнього середовища.

Стан, за якого імунна система не може ефективно захистити організм. Первинні (вроджені) імунодефіцити зумовлені спадковими вадами; вторинні (набуті) виникають через ВІЛ, опромінення, хіміотерапію, голодування або прийом імунодепресантів.

Білки, які виділяють клітини, уражені вірусом. Вони не знищують вірус, а роблять сусідні здорові клітини несприйнятливими до його розмноження. Належать до факторів неспецифічного захисту.

Найтонші кровоносні судини, стінка яких складається з одного шару клітин ендотелію. Крізь стінку капілярів відбувається обмін речовин між кров'ю й тканинною рідиною.

Двостінна чашоподібна структура (капсула Шумлянського — Боумена), що оточує клубочок капілярів. У ній відбувається фільтрація плазми крові з утворенням первинної сечі. Названа на честь українського вченого О. М. Шумлянського.

Довгоживучі B- і T-лімфоцити, що утворюються після першої зустрічі з антигеном. Вони «запам'ятовують» антиген і забезпечують швидку та сильну вторинну імунну відповідь при повторному зараженні.

Тиск, який кров чинить на стінки судин, створений роботою серця. Нормальний показник у плечовій артерії — близько 120/80 мм рт. ст. (систолічний / діастолічний).

Процес утворення формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) зі стовбурових клітин у червоному кістковому мозку; лімфоцити дозрівають також у тимусі, лімфатичних вузлах і селезінці.

Відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів (нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів, базофілів) у крові; зміна формули допомагає діагностувати запалення, алергію, паразитарні інфекції тощо.

Білі кров'яні клітини з ядром; забезпечують імунний захист: нейтрофіли й макрофаги — фагоцитоз, лімфоцити — специфічний імунітет, еозинофіли — захист від паразитів та алергічні реакції.

Збільшення кількості лейкоцитів у крові понад норму (понад 9 × 10⁹/л); є ознакою гострого запалення або бактеріальної інфекції, а не окремою хворобою.

Фермент, що руйнує клітинну стінку бактерій. Міститься в слині, сльозах, слизу носової порожнини. Належить до факторів неспецифічного захисту.

Препарат готових антитіл, отриманий із крові імунізованих тварин або людей. Вводиться хворим або після ймовірного зараження для швидкого, але короткочасного захисту (пасивний імунітет).

Прозора жовтувата рідина, що циркулює в лімфатичних судинах; утворюється з тканинної рідини; містить багато лімфоцитів, але не має еритроцитів і тромбоцитів; повертає воду й білки в кров, переносить жири з кишечника, бере участь в імунному захисті.

Дрібні утвори на шляху лімфатичних судин (у пахвах, пахвинах, на шиї), які фільтрують лімфу, затримують і знешкоджують бактерії та чужорідні частинки, утворюють лімфоцити.

Фермент, що розщеплює жири до гліцерину й жирних кислот. Міститься в підшлунковому соку (основна ліпаза) і кишковому соку. Активується жовчю.

Групи м'язів, що виконують протилежні дії: згиначі (наприклад, двоголовий м'яз плеча) і розгиначі (триголовий м'яз плеча). Коли один м'яз скорочується, інший розслаблюється.

Шлях крові від правого шлуночка через легеневі артерії, капіляри легень і легеневі вени до лівого передсердя. Забезпечує газообмін: кров віддає вуглекислий газ і отримує кисень.

Мальтаза — фермент слини, що розщеплює мальтозу (дисахарид) до двох молекул глюкози. Діє в нейтральному або слабколужному середовищі.

Парний м'язовий орган (10–12 см), що з'єднує порожнину матки з черевною порожниною; його лійка з торочками розташована біля яєчника й захоплює яйцеклітину після овуляції. У її розширеній частині відбувається запліднення — злиття яйцеклітини зі сперматозоїдом. Війки епітелію та скорочення стінки просувають яйцеклітину до матки. Інша назва — фаллопієва труба.

Темний пігмент, який виробляють клітини-меланоцити в ростковому шарі епідермісу. Поглинає ультрафіолетове випромінювання, захищаючи глибші шари шкіри від пошкодження. Під дією сонця його кількість зростає (засмага).

Сукупність бактерій, що живуть у товстому кишечнику людини (кишкова паличка, біфідобактерії, лактобактерії). Вони частково розщеплюють клітковину, синтезують вітамін K і вітаміни групи B, пригнічують хвороботворні мікроби та тренують імунітет.

Серцевий м'яз — середній, найтовщий шар стінки серця, утворений посмугованою серцевою м'язовою тканиною. Забезпечує скорочення серця.

Скоротливі ниткоподібні структури в м'язових волокнах, утворені тонкими нитками білка актину й товстими нитками білка міозину. Під час скорочення актин ковзає між міозином, і волокно коротшає.

Тип з'єднання кісток за допомогою хрящових прошарків, що забезпечує невелику рухливість. Приклади: з'єднання тіл хребців через міжхребцеві диски, ребер із грудниною через реберні хрящі.

Структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з ниркового тільця (капсула з клубочком капілярів) і системи канальців (звивисті канальці, петля Генле, збірна трубочка). У кожній нирці людини близько 1 млн нефронів.

Процес розриву зрілого фолікула в яєчнику й виходу яйцеклітини в черевну порожнину. Відбувається під дією різкого збільшення лютеїнізувального гормона (ЛГ). У середньому відбувається раз на 28 днів. Яйцеклітина здатна до запліднення близько доби після овуляції.

Сполучнотканинна оболонка, що вкриває кістку ззовні; містить кровоносні судини й нерви, забезпечує ріст кістки в товщину та зрощення після перелому.

Процес утворення яйцеклітин у яєчниках. Стадія розмноження відбувається лише в зародка; після народження нові ооцити не утворюються. З одного ооцита I порядку утворюються 1 яйцеклітина і 3 (або 2) полярні тільця. Стадії формування немає.

Мінімальна кількість енергії, необхідна для підтримання життя в стані спокою (робота серця, дихання, нирок, мозку, сталої температури). Вимірюють лежачи, не спавши, натщесерце, за комфортної температури.

Структурна одиниця компактної кісткової речовини — система концентричних кісткових пластинок навколо центрального каналу, у якому проходять кровоносні судини й нерв. Між пластинками розташовані кісткові клітини (остеоцити).

Вид імунітету, за якого організм отримує готові антитіла ззовні (від матері крізь плаценту або з молоком, або з лікувальною сироваткою). Захист настає одразу, але триває недовго (тижні або кілька місяців).

Пепсин — головний фермент шлункового соку, що розщеплює білки до поліпептидів. Виділяється в неактивній формі (пепсиноген) і активується хлоридною кислотою. Діє в сильнокислому середовищі (pH 1,5–2).

Рідина, що утворюється в капсулі нефрона внаслідок фільтрації плазми крові. За складом — плазма без великих білків (містить глюкозу, амінокислоти, солі, сечовину). Добовий об'єм 150-180 л. У нормі не містить білків і формених елементів.

Навколосерцева сумка — сполучнотканинний мішок, що оточує серце зовні (не є шаром стінки серця). Між її листками міститься рідина, яка зменшує тертя під час скорочень серця.

Перистальтика — хвилеподібні скорочення гладеньких м'язів стінки травного каналу (стравоходу, шлунка, кишечника), що просувають харчову грудку або хімус у напрямку до анального отвору.

U-подібна частина канальця нефрона, що розташована в мозковій речовині нирки. Забезпечує концентрування сечі завдяки протитечійному механізму. Сполучає перший і другий звивисті канальці.

Клапани на виході зі шлуночків серця, кожен із трьох кишеньок (півмісяців). Аортальний клапан — біля виходу аорти з лівого шлуночка, легеневий — біля виходу легеневого стовбура з правого шлуночка.

Найглибший шар шкіри (гіподерма), утворений пухкою сполучною тканиною з жировими клітинами. Виконує теплоізоляцію, пом'якшує удари (амортизація) та слугує запасом енергії.

Рідка частина крові (близько 55 % об'єму), що складається з води (90–92 %), білків (альбумінів, глобулінів, фібриногену), мінеральних солей, глюкози, жирів, гормонів і сечовини.

Нащадки активованих B-лімфоцитів, які масово виробляють і секретують антитіла в кров та лімфу. Це «фабрики» імуноглобулінів, що забезпечують гуморальну імунну відповідь.

Орган, що забезпечує зв'язок між материнським організмом і плодом. Утворюється з ворсинок хоріона зародка та слизової оболонки матки. Виконує дихальну, поживну, видільну, захисну й ендокринну функції. Кров матері й плода в ній не змішується.

Тонкий шар клітин між кров'ю матері (у лакунах плаценти) та кров'ю плода (у капілярах ворсинок хоріона). Крізь нього речовини переходять дифузією й транспортом, але кров не змішується. Пропускає кисень, поживні речовини, а також алкоголь, нікотин, ліки й віруси.

Щілиноподібний простір між легеневим і пристінковим листками плеври, заповнений невеликою кількістю рідини. Тиск у ній нижчий за атмосферний, що забезпечує зчеплення легень з грудною стінкою.

Період внутрішньоутробного розвитку людини з 9-го тижня до народження. Органи не закладаються наново, а ростуть і дозрівають. Плід рухається, набирає масу, останніми дозрівають легені.

Білки, які містять повний набір незамінних амінокислот, які організм людини не може синтезувати самостійно. Містяться насамперед у продуктах тваринного походження (м'ясо, риба, яйця, молоко).

Маленька клітина, що утворюється під час оогенезу внаслідок нерівномірного поділу цитоплазми в мейозі. Містить гаплоїдний набір хромосом, але майже не має цитоплазми; згодом гине. Забезпечує збереження поживних речовин в яйцеклітині.

Звичне положення тіла людини в спокої та під час руху. Правильна постава забезпечує нормальне розташування внутрішніх органів і рівномірне навантаження на хребет. Порушення: сколіоз, сутулість, плоскостопість.

Трубчасті залози, розташовані в дермі. Їхні протоки відкриваються порами на поверхні шкіри. Виділяють піт (вода, NaCl, сечовина, аміак), забезпечуючи терморегуляцію (випаровування охолоджує тіло) та видільну функцію.

Травлення, що відбувається на поверхні мікроворсинок епітелію тонкого кишечника, де закріплені ферменти. Відкрите О. М. Уголєвим у 1958 році. Продукти розщеплення утворюються безпосередньо біля місця всмоктування.

Ритмічні коливання стінок артерій, що виникають під час кожного викиду крові з лівого шлуночка. Частота пульсу дорівнює частоті скорочень серця (60–80 ударів за хвилину в спокої).

Шнуроподібний орган, що з'єднує плід із плацентою. Містить дві пупкові артерії (несуть венозну кров від плода до плаценти) та одну пупкову вену (несе збагачену киснем кров до плода).

Хвороба дітей, спричинена нестачею вітаміну D. Характеризується м'якими, викривленими кістками через порушення мінералізації кісткової тканини. Профілактика: перебування на сонці (утворення вітаміну D у шкірі) та прийом вітаміну D за призначенням лікаря.

Збалансоване харчування, за якого енергетична цінність раціону відповідає енерговитратам, співвідношення білків, жирів і вуглеводів становить 1 : 1 : 4, а також забезпечено потребу у вітамінах, мінеральних солях, воді й клітковині.

Зворотне всмоктування води, глюкози, амінокислот, солей та інших речовин із первинної сечі в кров через стінки канальців нефрона. У нормі вся глюкоза й понад 99 % води повертаються в кров, що веде до утворення вторинної сечі.

Імунна реакція між резус-негативною матір'ю та резус-позитивним плодом, за якої антитіла матері руйнують еритроцити плода; найнебезпечніший під час повторної вагітності.

Людина, яка отримує донорську кров (або її компоненти) під час переливання.

Залози в дермі, протоки яких відкриваються у волосяні сумки. Виробляють шкірне сало (себум), що змащує шкіру й волосся, робить їх еластичними, водовідштовхувальними та захищає від мікроорганізмів.

Послідовність одного скорочення (систоли) й розслаблення (діастоли) усіх камер серця. За частоти 75 скорочень за хвилину триває близько 0,8 с і складається з трьох фаз: систола передсердь (0,1 с), систола шлуночків (0,3 с), загальна пауза (0,4 с).

Кінцевий продукт обміну білків, що утворюється в печінці з отруйного аміаку й виводиться нирками з сечею. Містить азот, тому обмін білків відрізняється від обміну вуглеводів і жирів.

Фаза скорочення камер серця. Розрізняють систолу передсердь (0,1 с) і систолу шлуночків (0,3 с). Під час систоли кров виштовхується з камер.

Чоловічі парні статеві залози (яєчка), розташовані в калитці поза черевною порожниною. У них утворюються сперматозоїди (зовнішня секреція) і виробляється гормон тестостерон (внутрішня секреція). Належать до залоз змішаної секреції.

Процес утворення сперматозоїдів у звивистих сім'яних канальцях сім'яників. Має чотири стадії: розмноження, ріст, дозрівання (мейоз) і формування. Починається зі статевого дозрівання, триває все життя. З одного сперматоцита I порядку утворюються 4 сперматозоїди.

Чоловіча статева клітина людини. Дрібна (0,05–0,06 мм), рухлива, має голівку з ядром (23 хромосоми) і акросомою, шийку, проміжну частину з мітохондріями та хвіст-джгутик. Несе X або Y-хромосому.

Клапани між передсердями й шлуночками серця. Ліворуч — двостулковий (мітральний), праворуч — тристулковий. Відкриті під час загальної паузи й систоли передсердь; закриваються на початку систоли шлуночків, запобігаючи зворотному току крові в передсердя.

Рухоме з'єднання кісток, що має суглобові поверхні, вкриті хрящем, суглобову сумку, суглобову порожнину з рідиною та зв'язки. За формою буває кулястий, блокоподібний, еліпсоподібний тощо.

Небезпечний стан, спричинений перегріванням усього тіла (висока температура повітря, вологість, важка робота, нестача води). Ознаки: головний біль, запаморочення, нудота, висока температура тіла, прискорений пульс, у тяжких випадках — судоми й втрата свідомості. Відрізняється від сонячного удару причиною (перегрівання всього тіла, а не лише голови).

Процес підтримання сталої температури тіла (близько 36,6 °C) шляхом урівноваження теплоутворення (хімічна терморегуляція — окиснення поживних речовин у м'язах і печінці) та тепловіддачі (фізична терморегуляція — випромінювання, проведення, випаровування поту). Центр терморегуляції — гіпоталамус.

Головний чоловічий статевий гормон. Виробляється клітинами Лейдіга в сім'яниках. Забезпечує розвиток сперматозоїдів, появу вторинних статевих ознак (низький голос, ріст волосся на обличчі та тілі, розвинена мускулатура) і статеве дозрівання в юнаків.

Вилочкова залоза, центральний орган імунної системи, розташований за грудниною. У тимусі відбувається дозрівання T-лімфоцитів. Найактивніший у дитинстві, з віком зменшується.

Рідина, що заповнює проміжки між клітинами тканин; утворюється з плазми крові шляхом фільтрації крізь стінку капілярів; забезпечує обмін речовин між кров'ю й клітинами.

Фермент підшлункового соку, що розщеплює білки й поліпептиди до пептидів і амінокислот. Виділяється в неактивній формі (трипсиноген) і активується в дванадцятипалій кишці ентерокіназою.

Кров'яні пластинки — дрібні без'ядерні фрагменти цитоплазми мегакаріоцитів кісткового мозку; беруть участь у зсіданні крові, закупорюючи дрібні судини й вивільняючи речовини, що запускають утворення тромбу.

Процес активного поглинання й перетравлення клітиною твердих частинок (бактерій, решток клітин); відкритий І. І. Мечниковим 1882 року; властивий нейтрофілам і макрофагам.

Нерозчинний білок, що утворюється з фібриногену під дією тромбіну під час зсідання крові; нитки фібрину формують сітку, яка затримує формені елементи й утворює тромб.

Перший етап утворення сечі: пасивний перехід води й низькомолекулярних речовин (глюкоза, амінокислоти, солі, сечовина) із плазми крові в порожнину капсули нефрона під дією високого тиску крові в клубочку. Великі білки й формені елементи не фільтруються.

Фістула — операційно виведена назовні протока залози або отвір порожнистого органа. Метод фістули (уперше застосував В. О. Басов 1842 року), удосконалений І. П. Павловим, дає змогу збирати травні соки та вивчати їхній склад у хронічному експерименті.

Структура в яєчнику, що складається з ооцита, оточеного шарами фолікулярних клітин. Фолікул росте під впливом ФСГ, виробляє естрогени, а після овуляції перетворюється на жовте тіло.

Клітини та клітинні фрагменти крові, що становлять близько 45 % її об'єму: еритроцити, лейкоцити й тромбоцити.

Набір продуктів, які людина споживає за певний період (найчастіше за добу), з визначеним вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей і води та їхньою енергетичною цінністю.

Хвороба, спричинена нестачею вітаміну C (аскорбінової кислоти). Проявляється кровоточивістю ясен, розхитуванням і випадінням зубів, крововиливами в шкіру й м'язи, слабкістю.

Кровотворна тканина, розташована в комірках губчастої кісткової речовини (у головках довгих кісток, у губчастих і пласких кістках). У ньому утворюються еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.

Шлунковий сік — травний сік, що виробляється залозами шлунка (2–2,5 л на добу). Містить хлоридну кислоту (pH 1,5–2), пепсин, ліпазу та слиз. Забезпечує розщеплення білків і емульгованих жирів молока.

Жіночі парні статеві залози, розташовані в порожнині малого таза. У їхній кірковій речовині у фолікулах дозрівають яйцеклітини (зовнішня секреція). Фолікули виробляють естрогени, а жовте тіло — прогестерон (внутрішня секреція). Належать до залоз змішаної секреції.

Жіноча статева клітина людини. Найбільша клітина організму (понад 0,1 мм), кругла й нерухома. Містить ядро з 23 хромосомами (завжди X), цитоплазму із запасом поживних речовин, блискучу оболонку й променистий вінець.

CD4+ T-лімфоцити, які розпізнають антиген, представлений макрофагом, і виділяють цитокіни, що активують B-лімфоцити та T-кілери. Без T-хелперів обидві ланки імунітету — гуморальна й клітинна — працюють слабко.