Вигук: правопис і розділові знаки
~10 хв · 8 розділів · 10 тестових запитань
Розпізнавай вигуки (ах, ой, гей, цить, ура) та звуконаслідувальні слова, пиши повторювані вигуки через дефіс (ой-ой-ой, тук-тук) і став кому чи знак оклику після вигуку, не відокремлюючи о перед звертанням (о земле рідна) і вигук у ролі члена речення.
Вигук — це незмінна частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення або спонукання, але не називає їх. На відміну від інших частин мови, вигук не має граматичних категорій (роду, числа, відмінка, часу, особи) і не є членом речення. Його основне призначення — передати емоційну реакцію мовця або закликати до дії.
Емоційні вигуки
Емоційні вигуки передають різноманітні почуття: радість, біль, здивування, страх, захоплення, обурення тощо. Найпоширеніші з них:
ах, ой, ох, ех — виражають біль, жаль, здивування
ого, ура — захоплення, радість
леле, ой леле — жаль, співчуття
фу, тьху, пху — відразу, огиду
ну, ну-ну — різні відтінки (здивування, погрозу, заохочення)
Наприклад: Ах, яка краса навколо! Ой, боляче! Ура, ми перемогли!
Спонукальні вигуки
Спонукальні вигуки закликають до дії, привертають увагу або виражають наказ. До них належать:
гей, агов — привертання уваги
цить, тсс — заклик до тиші
геть, марш, пріч — наказ відійти
ну, ану — спонукання до дії
Наприклад: Гей, хлопці, ходімо швидше! Цить, дитина спить! Геть звідси!
Звуконаслідувальні слова
Звуконаслідувальні слова — це окрема група слів, які імітують звуки природи, тварин або предметів. Вони близькі до вигуків, але їхня функція — не виражати почуття, а відтворювати звучання:
звуки тварин: кукуріку, няв, гав, му-у, ме-е
звуки предметів: бух, тук, кап, дзень, цок
повторювані звуки: тік-так, кап-кап, тук-тук, дзень-дзелень
Наприклад: Раптом — бух! — щось упало на підлогу. Чути лише кап-кап дощової води.
Вигук у ролі члена речення
Хоча вигук здебільшого не є членом речення, він може вживатися в ролі іншої частини мови — тоді він стає членом речення і його не відокремлюють комами:
підмет: Далеке «ау» лунало в лісі.
присудок: А він бух у воду.
додаток: Ми почули голосне «ґвалт».
Межа теми: звертання й кличний відмінок детально розглянуто в окремих уроках «Кличний відмінок» і «Звертання і розділові знаки при ньому». Розмежування вигуку й частки в завданнях на частини мови — тема уроку «Частини мови в контексті: омонімічні слова».
Правопис вигуків регулюється кількома чіткими правилами. Залежно від будови слова вигуки можуть писатися через дефіс, окремо або разом. Розгляньмо кожен випадок.
Дефіс у повторюваних вигуках і звуконаслідувальних словах
Через дефіс пишемо:
повторювані вигуки: ой-ой-ой, ай-ай-ай, ха-ха-ха, ну-ну
повторювані звуконаслідувальні слова: тук-тук, кап-кап, гав-гав, ку-ку
складні вигуки з різних основ, близьких за звучанням: дзень-дзелень, тік-так, ой-йой
Наприклад: Ой-ой-ой, як боляче! Чути тук-тук у двері. Годинник цокає: тік-так, тік-так.
Окреме написання сполучень вигука з іншим словом
Окремо пишемо сполучення вигука з іншим словом, навіть якщо вони часто вживаються разом:
ой леле, ах ти, ой лишенько, Боже мій
Наприклад: Ой леле, яка біда! Ах ти, хитрий лис!
Разом — етикетні вигуки
Разом пишемо етикетні вигуки, що утворилися зі сполучень слів:
добридень (добрий день), добраніч (добра ніч)
Але сполука на добраніч пишеться окремо, бо це прийменник з іменником.
Правило | Приклади |
|---|---|
Через дефіс (повтори) | ой-ой-ой, ха-ха-ха, тук-тук, кап-кап, дзень-дзелень |
Через дефіс (складні) | тік-так, ой-йой |
Окремо (сполучення) | ой леле, ах ти, ой лишенько, Боже мій |
Разом (етикетні) | добридень, добраніч |
Розділові знаки при вигуках залежать від позиції вигука в реченні, інтонації та його ролі. Основне правило: вигук, що не є членом речення, відокремлюють комою або знаком оклику.
Вигук на початку речення
Якщо вигук стоїть на початку речення, його відокремлюють комою. Якщо вигук вимовляють з окличною інтонацією, після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери.
Ах, яка краса навколо!
Ох! Не знаю, що й робити.
Ура! Ми перемогли!
Вигук у середині або в кінці речення
Вигук у середині речення виділяють комами з обох боків. У кінці речення перед вигуком ставлять кому.
Пішли ми, ох, далеко.
Гарна пісня, ой!
Він, ах, такий розумний!
О перед звертанням
Особливий випадок — вигук о. Якщо о стоїть перед звертанням, воно не відокремлюється комою — це частка, що підсилює звертання, а не вигук:
О земле рідна, ти в мене одна!
О мамо, як я скучив!
О Україно, славна земле!
Але якщо о виражає почуття (здивування, захоплення, біль) і не стоїть перед звертанням, його відокремлюють комою або знаком оклику:
О, як я тебе чекала!
О, це неймовірно!
Коли вигук не відокремлюють
Вигук не відокремлюють у таких випадках:
коли вигук ужито в ролі члена речення: З лісу долинуло далеке «ау».
коли ну, ох, ой ужито в значенні підсилення перед і, й: Ну й мороз! Ох і гарна пісня! Ой і весело ж було!
Вигук і звертання разом
Якщо в реченні є і вигук, і звертання, кожне відокремлюють окремо:
Гей, хлопці, вставайте!
Ой, мамо, як же боляче!
Агов, друже, зачекай!
Розберімо кілька типових завдань, які можуть трапитися на НМТ. Кожне супроводжуємо покроковим розв'язанням і поясненням помилок.
Приклад 1. Розділові знаки при вигуку
Завдання: У якому реченні правильно розставлено розділові знаки при вигуку?
А) Ох як же довго ми чекали на цю звістку!
Б) Ох, як же довго ми чекали на цю звістку!
В) О, земле рідна, ти в мене одна!
Г) Гей хлопці, ходімо на річку!
Д) Ах яка ніч над Дніпром!
Розв'язання:
Варіант А — вигук «Ох» на початку речення не відокремлено комою. Помилка.
Варіант Б — вигук «Ох» на початку речення відокремлено комою. Правильно.
Варіант В — «О» стоїть перед звертанням «земле рідна», тому кома після «О» не потрібна. Помилка.
Варіант Г — вигук «Гей» на початку не відокремлено комою. Помилка.
Варіант Д — вигук «Ах» на початку не відокремлено комою. Помилка.
Відповідь: Б.
Чому інші варіанти неправильні: У варіанті А пропущено кому після вигуку на початку речення. У варіанті В зайва кома після «О» перед звертанням. У варіантах Г і Д вигуки на початку речення не відокремлено.
Приклад 2. Правопис вигуків через дефіс
Завдання: Через дефіс пишемо всі слова рядка
А) гав/гав, ой/леле, кап/кап
Б) ой/ой/ой, тук/тук, ха/ха/ха
В) ку/ку, добри/день, ну/ну
Г) дзень/дзелень, ах/ти, тік/так
Розв'язання:
Варіант А: гав-гав — правильно (повтор), ой леле — окремо (сполучення), кап-кап — правильно (повтор). Не всі слова через дефіс.
Варіант Б: ой-ой-ой, тук-тук, ха-ха-ха — усі повторювані вигуки й звуконаслідування, пишемо через дефіс. Правильно.
Варіант В: ку-ку — правильно (повтор), добридень — разом (етикетний), ну-ну — правильно (повтор). Не всі слова через дефіс.
Варіант Г: дзень-дзелень — правильно (складний), ах ти — окремо (сполучення), тік-так — правильно (складний). Не всі слова через дефіс.
Відповідь: Б.
Чому інші варіанти неправильні: У варіанті А «ой леле» пишеться окремо. У варіанті В «добридень» пишеться разом. У варіанті Г «ах ти» пишеться окремо.
Приклад 3. Вигук у ролі члена речення
Завдання: Вигук ужито в ролі члена речення (його не відокремлюємо) в реченні
А) Раптом із лісу долинуло далеке «ау».
Б) Ау, де ви?
В) Ой, як холодно!
Г) Гей, хто там?
Д) Ах, яка краса!
Розв'язання:
Варіант А — «ау» вжите як підмет (далеке «ау» — те, що долинуло). Вигук є членом речення, тому його не відокремлюємо. Правильно.
Варіант Б — «Ау» — вигук на початку речення, його відокремлюють комою. Це не член речення.
Варіант В — «Ой» — вигук на початку речення, його відокремлюють комою.
Варіант Г — «Гей» — вигук на початку речення, його відокремлюють комою.
Варіант Д — «Ах» — вигук на початку речення, його відокремлюють комою.
Відповідь: А.
Чому інші варіанти неправильні: У варіантах Б–Д вигуки вжито в типовій ролі — виражають почуття чи спонукання, не є членами речення, тому їх відокремлюють комами.
Приклад 4. Розпізнавання вигуку серед інших частин мови
Завдання: Вигук ужито в реченні
А) Невже ти не чув?
Б) Та годі вже сперечатися!
В) Цить, дитина спить!
Г) Хай щастить!
Д) Він співав, мов соловей.
Розв'язання:
Варіант А — «Невже» — частка (питальна). Не вигук.
Варіант Б — «Та» — частка (підсилювальна). Не вигук.
Варіант В — «Цить» — спонукальний вигук (заклик до тиші). Правильно.
Варіант Г — «Хай» — частка (формотворча, утворює наказовий спосіб). Не вигук.
Варіант Д — «Мов» — сполучник (порівняльний). Не вигук.
Відповідь: В.
Чому інші варіанти неправильні: У варіанті А «невже» — частка, у варіанті Б «та» — частка, у варіанті Г «хай» — частка, у варіанті Д «мов» — сполучник. Лише «цить» є вигуком, що виражає спонукання до тиші.
Типові помилки трапляються саме в тих випадках, де вигук поводиться нестандартно. Запам'ятай ці пастки, щоб не втратити бал.
Не ставлять коми після вигуку на початку речення: пишуть «Ах яка краса!» замість «Ах, яка краса!». Вигук на початку речення завжди відокремлюють комою або знаком оклику.
Ставлять кому після о перед звертанням: пишуть «О, земле рідна!» замість «О земле рідна!». О перед звертанням — не вигук, а частка, тому кома не потрібна.
Пишуть окремо повтори: «ой ой ой», «тук тук» замість «ой-ой-ой», «тук-тук». Повторювані вигуки й звуконаслідувальні слова завжди пишемо через дефіс.
Пишуть через дефіс сполуки ой леле, ах ти: «ой-леле», «ах-ти» — помилка. Ці сполучення пишемо окремо, бо вони складаються з вигука й іншого слова.
Відокремлюють вигук у ролі члена речення: «Долинуло далеке, ау» замість «Долинуло далеке «ау»». Якщо вигук став підметом, присудком чи додатком, його не відокремлюють.
Плутають вигук і частку: хай, невже, та — це частки, а не вигуки. Вигук виражає почуття або спонукання, а частка надає відтінку значення або утворює форму слова.
Програма НМТ з української мови (розділ 4.8) передбачає в змісті «вигук як частина мови; правопис вигуків», а у вимогах — «розпізнавати вигуки й правильно їх писати». Розрядів вигуків програма не називає.
У карті демоваріанта НМТ-2026 окремого завдання на вигук немає. Орієнтовна оцінка для підтеми 4.8 — приблизно 0 завдань з 30. Однак розділові знаки при вигуку можуть бути варіантом у завданнях на пунктуацію:
у демоваріанті завдання 13 — обґрунтування розділових знаків (вибір однієї з п'яти, А–Д, 1 бал)
у демоваріанті завдання 22 — пунктуаційна помилка в реченні тексту (вибір однієї з п'яти, А–Д, 1 бал)
Стратегія виконання
Щоб не помилитися в завданнях на вигук, дотримуйся такого алгоритму:
Знайди слово, яке може бути вигуком (ах, ой, ох, гей, цить, ура тощо).
Перевір, чи не є воно членом речення (підметом, присудком, додатком). Якщо є — не відокремлюй.
Перевір, чи це не о перед звертанням. Якщо так — кома не потрібна.
Перевір, чи не стоїть вигук перед і, й у значенні підсилення (ну й, ох і, ой і). Якщо так — не відокремлюй.
Якщо жоден із цих винятків не спрацював — постав кому після вигуку (або знак оклику, якщо інтонація оклична).
Чи є вигук членом речення?
Зазвичай ні. Вигук — це незмінна частина мови, яка виражає почуття або спонукання, але не називає їх. У реченні він не виконує синтаксичної ролі (не є підметом, присудком, додатком тощо). Однак вигук може вживатися в ролі іншої частини мови — тоді він стає членом речення: «Далеке «ау» лунало в лісі» (підмет), «А він бух у воду» (присудок). У таких випадках вигук не відокремлюють комами.
Чому після «о» перед звертанням коми немає?
Бо «о» перед звертанням — це не вигук, а частка, яка підсилює звертання. Вона не виражає окремого почуття, тому її не відокремлюють комою. Наприклад: «О земле рідна!», «О мамо, як я скучив!». Але якщо «о» виражає почуття (здивування, захоплення, біль) і не стоїть перед звертанням, то це вигук, і його відокремлюють: «О, як я тебе чекала!».
Як писати «ой-ой-ой» і «ой леле»?
«Ой-ой-ой» пишемо через дефіс, бо це повторюваний вигук. Правило: повторювані вигуки й звуконаслідувальні слова пишемо через дефіс (ой-ой-ой, ха-ха-ха, тук-тук, кап-кап). «Ой леле» пишемо окремо, бо це сполучення вигука з іншим словом. Так само окремо пишемо «ах ти», «ой лишенько», «Боже мій».
Коли після вигуку ставимо знак оклику, а коли кому?
Якщо вигук вимовляють з окличною інтонацією (сильне почуття, заклик), після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери: «Ох! Не знаю, що й робити». Якщо інтонація спокійніша, вигук відокремлюють комою: «Ох, не знаю, що й робити». У середині речення вигук завжди виділяють комами з обох боків: «Пішли ми, ох, далеко».
Чим вигук відрізняється від частки?
Вигук виражає почуття (ах, ой, ура) або спонукання (гей, цить, геть) і не називає їх. Він не змінюється й не є членом речення. Частка ж надає словам або реченням додаткових відтінків значення (невже — питальна, та — підсилювальна) або утворює форми слів (хай — формотворча для наказового способу). Частки не виражають самостійних почуттів. Порівняй: «Цить!» (вигук — заклик до тиші) і «Хай щастить!» (частка хай утворює форму бажання).
Вигук виражає почуття чи спонукання, не називаючи їх, і не є членом речення.
Повтори й звуконаслідування — через дефіс: ой-ой-ой, тук-тук, дзень-дзелень.
Вигук відокремлюємо комою або знаком оклику.
О перед звертанням не відокремлюємо: О земле рідна!
Вигук у ролі члена речення не відокремлюємо.