Україна в міжнародному поділі праці порівняно з іншими країнами

Галузь міжнародної спеціалізації — це така галузь, продукцію якої країна виробляє значно понад власні потреби й помітна частка якої у світовому експорті. Іншими словами, це те, що країна вміє робити краще за інших і продає на зовнішні ринки. Поняття тісно пов'язане з міжнародним поділом праці (МПП): кожна країна зосереджується на тих виробництвах, для яких має найкращі умови — природні ресурси, клімат, географічне положення, кваліфіковану робочу силу або технології. Україна має кілька таких галузей, які визначають її обличчя у світовій торгівлі.

Агропродовольчий сектор

Сільське господарство — найпомітніша галузь міжнародної спеціалізації України. Головною зіркою українського експорту є соняшникова олія: Україна посідає перше місце у світі з її експорту, даючи приблизно 40–50 % світових поставок залежно від року. Це стало можливим завдяки експортному миту на насіння соняшнику, яке з 1999 року зробило вигідною переробку всередині країни.

Кукурудза — друга за значенням агрокультура: Україна входить до четвірки найбільших експортерів разом зі США, Бразилією та Аргентиною. Пшениця — до 2022 року Україна давала приблизно 10 % світового експорту. Також у першій трійці-п'ятірці світових експортерів — ячмінь і ріпак. Крім того, Україна активно експортує соняшниковий шрот, м'ясо птиці (зокрема курятину) і мед, який визнаний одним із найякісніших у Європі.

Гірничо-металургійний сектор

Друга за значенням група товарів українського експорту — продукція гірничо-металургійного комплексу. Залізорудна сировина (окатиші, концентрат із Кривбасу) стабільно входить до першої десятки світових експортерів. Україна також експортує сталь та напівфабрикати — сляби, заготовки, а також феросплави.

До повномасштабного вторгнення 2022 року Україна виробляла близько 21 млн тонн сталі на рік. Після окупації Маріуполя, де розташовувалися два найбільші металургійні комбінати («Азовсталь» і ММК імені Ілліча), та систематичних обстрілів інших заводів виробництво скоротилося втричі. Це суттєво змінило структуру українського експорту.

ІТ-послуги та інші сектори

ІТ-сектор — одна з найдинамічніших галузей українського експорту. Щорічний експорт ІТ-послуг (аутсорсинг і власні продукти) сягає приблизно 6–7 млрд доларів. Українські програмісти працюють на замовлення компаній зі США, Європи та інших регіонів.

Автомобільна промисловість представлена переважно виробництвом джгутів проводів для європейських автозаводів — компанії Leoni, Fujikura, Yazaki мають заводи на заході України. Це приклад включення української економіки в глобальні ланцюги виробництва.

Транзитний потенціал

Україна володіє потужною газотранспортною системою та найбільшими в Європі підземними сховищами газу. Транзит російського газу через Україну припинено 1 січня 2025 року, але сама інфраструктура залишається цінним активом. Морські порти (Одеса, Чорноморськ, Південний) і міжнародні транспортні коридори — ще одна важлива складова участі України в МПП.

Підсумовуючи: Україна спеціалізується на агропродукції (олія, зернові), металі та руді, ІТ-послугах, а також володіє значним транзитним потенціалом. Саме ці галузі формують її місце в міжнародному поділі праці.

Експорт України має чітко виражену сировинну спрямованість: переважають продукція сільського господарства, залізна руда та напівфабрикати. Чи добре це чи погано? Розгляньмо сильні й слабкі сторони такої моделі.

Сильні сторони

Україна має унікальні природні передумови для сировинного експорту. Родючі чорноземи — одні з найкращих у світі — у поєднанні зі сприятливим кліматом дають змогу вирощувати великі врожаї зернових та олійних культур. Багаті поклади залізних і марганцевих руд у Кривбасі та Нікополі — основа гірничо-металургійного комплексу.

Географічне положення також є перевагою. Вихід до Чорного моря й Дунаю, близькість до ринків ЄС, Близького Сходу та Північної Африки роблять логістику дешевшою, ніж у багатьох конкурентів. Крім того, в Україні збереглися кваліфіковані інженери та технічні спеціалісти — спадок потужної промисловості радянських часів.

Слабкі сторони

Головна проблема — низька додана вартість. Україна продає переважно сировину та продукцію першого переділу: зерно замість борошна чи м'яса, руду й напівфабрикати замість машин і обладнання. Це означає, що основний прибуток від переробки отримують інші країни.

Сировинна модель створює й інші ризики. По-перше, залежність від світових цін: коли ціни на зерно чи руду падають, доходи країни різко скорочуються. По-друге, залежність від погоди: неврожай через посуху чи підтоплення може обвалити експорт. По-третє, вразливість логістики: після 2022 року блокада та обстріли чорноморських портів показали, наскільки критичним є морський шлях для українського експорту.

Глобальні ланцюги доданої вартості

У глобальних ланцюгах доданої вартості Україна перебуває переважно на їхньому початку — як постачальник сировини. Найяскравіші приклади: українську пшеницю мелють на борошно й роблять з неї макарони в Туреччині, а українські сляби прокатують на заводах в Італії та Болгарії. Увесь прибуток від переробки, брендингу й продажу кінцевого продукту отримують інші країни.

Приклади успішної переробки

В Україні є два показових приклади, як державне регулювання може стимулювати переробку всередині країни. Експортне мито на насіння соняшнику, запроваджене ще 1999 року, зробило вигідним виробництво олії та шроту саме в Україні. Сьогодні країна — світовий лідер з експорту соняшникової олії, а не насіння.

Інший приклад — мораторій на експорт необробленої деревини (кругляка), введений 2015 року. Він стимулював розвиток деревообробної та меблевої промисловості всередині країни. Хоча цей захід критикують за невідповідність нормам СОТ, він дав поштовх українській меблевій галузі.

Щоб зрозуміти місце України в міжнародному поділі праці, варто порівняти її з іншими країнами — як тими, що схожі на неї, так і тими, що пішли далі шляхом переробки. Розгляньмо чотири країни: Польщу, Туреччину, Бразилію та Аргентину.

Польща: промисловий гігант Європи

Польський експорт сягає приблизно 380 млрд доларів (2024 р.) — майже вдесятеро більше за український. Близько двох п'ятих — це машини, обладнання й транспортні засоби. Також Польща активно експортує меблі, побутову техніку та харчові продукти. Приблизно три чверті польського експорту йде до країн ЄС, причому Німеччина отримує близько 28 %.

Секрет польського успіху — вступ до ЄС у 2004 році, після чого країна вбудувалася в німецькі виробничі ланцюги. Польські заводи виробляють комплектуючі для німецьких автомобілів, електроніки та машинобудування. Для України Польща — не лише приклад, а й конкурент на ринку ЄС, зокрема в агропродукції.

Туреччина: диверсифікована економіка

Туреччина експортує приблизно на 260 млрд доларів. Її експорт дуже диверсифікований: автомобілі (заводи в Бурсі та Коджаелі), одяг і текстиль, сталь з металобрухту, побутова техніка (Arçelik, бренд Beko) та харчова продукція.

Особливо цікавий приклад — борошно. Туреччина — найбільший у світі експортер борошна й один із найбільших експортерів макаронів. І найцікавіше: вона виробляє це з імпортної пшениці, зокрема української. Це ідеальний приклад переробки чужої сировини з високою доданою вартістю. Для України Туреччина — одночасно покупець зерна, транзитна країна (протоки Босфор і Дарданелли) і конкурент на ринках Близького Сходу та Африки.

Бразилія: великий аграрно-сировинний конкурент

Бразилія має схожу з Україною аграрно-сировинну структуру експорту: соя, залізна руда, нафта, цукор, кава, м'ясо. Однак на відміну від України, Бразилія має власне літакобудування (Embraer — третій у світі виробник цивільних літаків) та величезний внутрішній ринок (понад 210 млн населення). Бразилія — прямий конкурент України в експорті кукурудзи та м'яса птиці.

Аргентина: лідер переробки сої

Аргентина — найбільший у світі експортер соєвого шроту й соєвої олії. Вона також експортує сою, кукурудзу, пшеницю, яловичину та соняшникову олію. Як Аргентина стала лідером переробки? Вона запровадила вищі експортні мита на соєві боби, ніж на продукти їхньої переробки, — і це змусило виробників будувати заводи з переробки всередині країни. Такий самий механізм спрацював в Україні з соняшником. Аргентина — прямий конкурент України в кукурудзі та соняшниковій олії.

Висновки порівняння

Порівняння показує дві різні моделі. Україна, Бразилія та Аргентина — аграрно-сировинні експортери, які продають переважно сировину та напівфабрикати. Польща й Туреччина — експортери промислових товарів, які переробляють сировину (часто імпортну) у продукцію з високою доданою вартістю. Щоб наблизитися до рівня Польщі чи Туреччини, Україні потрібна глибша переробка власної сировини та розвиток машинобудування.

Майбутнє України в міжнародному поділі праці визначатимуть три головні чинники: інтеграція в Європейський Союз, післявоєнна відбудова та перехід до глибшої переробки сировини. Розгляньмо кожен із них.

Інтеграція в ЄС

Україна та ЄС підписали Угоду про асоціацію, економічною частиною якої є Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ), що діє з 2016 року. З червня 2022 року по червень 2025 року діяв тимчасовий безмитний режим для українських товарів; після його завершення передбачено розширені квоти ПВЗВТ.

23 червня 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС, а 25 червня 2024 року розпочалися переговори про вступ. ЄС — уже зараз головний ринок України. Однак інтеграція несе й вимоги: стандарти якості та безпечності харчових продуктів, екологічні норми, а також механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), який запрацює з 2026 року для сталі, добрив і цементу. CBAM стимулюватиме українських виробників переходити на низьковуглецеве виробництво — так звану «зелену» металургію.

Відбудова

За оцінкою Світового банку, ЄС, ООН і уряду України (лютий 2025 р.), потреби у відновленні на наступне десятиліття становлять приблизно 524 млрд доларів. Європейський Союз започаткував програму Ukraine Facility — 50 млрд євро на 2024–2027 роки. Регулярно проводяться конференції з питань відновлення: Лугано (2022), Лондон (2023), Берлін (2024), Рим (2025).

Відбудова створить величезний попит на цемент, сталь, скло, енергетичне обладнання — і це може дати новий імпульс українській промисловості, завантажити потужності, які простоюють через війну.

Глибша переробка: від сировини до продукту

Найперспективніший напрям — переробка всередині країни. Від зерна — до борошна, круп, комбікормів і м'яса. Від олійних — до олії, шроту та біопалива. Від руди — до «зеленої» сталі на водні та електропечах. Кожен наступний етап переробки додає вартість, яка залишається в Україні.

Окрема перспектива — критична сировина. Україна має значні поклади літію, титану, графіту — металів, необхідних для акумуляторів, електроніки та оборонної промисловості. 30 квітня 2025 року укладено угоду зі США про інвестиційний фонд, а також триває партнерство з ЄС у цій сфері.

Нові напрями та ризики

Серед нових перспективних напрямів — оборонна промисловість і дрони, ІТ-продукти, децентралізована енергетика й відновлювані джерела енергії (ВДЕ), а також логістичні хаби на кордоні з ЄС. Водночас існують серйозні ризики: війна, мінування сільськогосподарських земель (до 30 % потенційно небезпечних територій), втрата робочої сили через еміграцію мільйонів українців.

Розгляньмо типові завдання НМТ, які перевіряють знання про місце України в міжнародному поділі праці.

Приклад 1. Вибір трьох відповідей із семи

Завдання: Які з-поміж наведених тверджень правильно описують місце України на світовому ринку продовольства?

Розв'язання: Потрібно обрати три правильні твердження. Перше правильне твердження: Україна посідає перше місце у світі з експорту соняшникової олії — це факт, підтверджений статистикою. Друге правильне твердження: Україна входить до четвірки найбільших світових експортерів кукурудзи (разом зі США, Бразилією та Аргентиною). Третє правильне твердження: більшість українського зерна вивозиться морем через порти Одещини — це було основною логістичною схемою, доки війна не ускладнила її.

Чому інші твердження неправильні? «Найбільший імпортер пшениці» — Україна є експортером, а не імпортером пшениці. «Лідер експорту рису» — Україна вирощує рис у невеликих обсягах в Одеській області, але не входить навіть до першої двадцятки світових експортерів. «Головний експортер кави» — кава не росте в Україні через кліматичні умови; найбільші експортери кави — Бразилія, В'єтнам, Колумбія. «Вивозить переважно борошно, а не зерно» — насправді Україна експортує переважно зерно (пшеницю, кукурудзу, ячмінь), а не борошно.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді з чотирьох

Завдання: У таблиці наведено структуру експорту однієї з країн. Визначте цю країну. Машини й транспортні засоби становлять приблизно 40 % експорту, а близько 3/4 експорту йде до країн Європейського Союзу.

Розв'язання: За описом видно, що країна має високотехнологічний експорт, орієнтований на ринок ЄС. Це характерно для Польщі: у її експорті переважають машини, обладнання й транспортні засоби, а близько 75 % експорту йде до ЄС, зокрема до Німеччини. Україна має сировинну структуру експорту (агропродукція та метали), Бразилія — аграрно-сировинну (соя, руда, нафта), Аргентина — також аграрно-сировинну (соя, кукурудза, яловичина). Відповідь: Польща.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді з чотирьох

Завдання: Яка країна є найбільшим у світі експортером соєвого шроту й соєвої олії та переробляє соєві боби всередині країни завдяки вищим експортним митам на боби?

Розв'язання: Мова про Аргентину. Вона запровадила вищі експортні мита на соєві боби, ніж на продукти їхньої переробки (шрот і олію), що змусило виробників будувати переробні заводи всередині країни. Сьогодні Аргентина — найбільший світовий експортер соєвого шроту та соєвої олії. Бразилія теж великий експортер сої, але вона продає багато сирих бобів. США — великий виробник сої, але не лідер експорту шроту. Україна не є великим гравцем на ринку сої. Відповідь: Аргентина.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді з чотирьох

Завдання: Який із названих заходів підвищує додану вартість українського експорту?

Розв'язання: Правильна відповідь — переробка соняшнику на олію та шрот усередині країни. Саме завдяки експортному миту на насіння соняшнику (1999 р.) в Україні виникла потужна олієжирова промисловість, і країна експортує не дешеве насіння, а дорогу олію. Що підвищує додану вартість.

Чому інші варіанти неправильні? Експорт насіння соняшнику замість олії — це навпаки, зниження доданої вартості, повернення до сировинної моделі. Збільшення вивезення сирої залізної руди замість окатишів — теж зниження доданої вартості, адже окатиші — це вже продукт збагачення, який коштує дорожче. Імпорт сталевого прокату для відбудови не стосується експорту й доданої вартості — це імпорт, не пов'язаний із підвищенням вартості українського експорту.

• Україну вважають найбільшим у світі експортером пшениці. Насправді перше місце посідає Росія, а Україна до 2022 року давала приблизно 10 % світового експорту, поступаючись також США, Канаді, Франції та Австралії.

• Плутають обсяг експорту з місцем у світі. Україна — лідер з експорту соняшникової олії, але її загальний експорт у 6–10 разів менший, ніж у Польщі чи Туреччини (близько 40 млрд дол. проти 380 млрд і 260 млрд дол. відповідно). Бути першим у вузькій категорії не означає бути великою економікою.

• Туреччину вважають сировинним експортером. Насправді Туреччина має диверсифіковану промисловість: автомобілі, побутова техніка, одяг, текстиль, сталь, борошно та макарони. Вона імпортує сировину (пшеницю, металобрухт) і продає готову продукцію з високою доданою вартістю.

• Вважають, що експорт сировини завжди вигідніший, бо «продаємо більше тонн». Насправді одна тонна борошна коштує в кілька разів дорожче за тонну зерна, а тонна макаронів — ще дорожче. Вигода не в кількості тонн, а в доданій вартості.

• Вважають, що Україна експортує переважно машини й обладнання, як до 1991 року. У радянські часи в структурі експорту УРСР справді переважала продукція машинобудування. Після 1991 року через розрив виробничих зв'язків і занепад промисловості структура змінилася на сировинну.

• Не враховують, що після 2022 року частка агропродукції в експорті України зросла через падіння металургії, а не через зростання врожаїв. Маріупольські комбінати знищені, інші заводи працюють з обмеженнями, тому металургійний експорт упав. Загальний експорт скоротився, а частка агросектору в ньому зросла відносно.

Місце України в міжнародному поділі праці програма НМТ з географії розглядає в розділі V «Україна і світове господарство»: насамперед у темі 5.1.2 (міжнародний поділ праці, місце України в типізації країн) і в темі 5.4.3 (торгівля в Україні: структура експорту й імпорту). Тема 6.2 — характеристика 16 країн світу за типовим планом; його пункт «зв'язки з Україною» допомагає порівнювати Україну з цими країнами.

Суміжні вміння, які можуть перевірятися разом: 5.2.2 — експорт мінеральної сировини з України, 5.3.1 — експорт електроенергії, 5.3.2 — місце виробництва чавуну, сталі й прокату України на світовому ринку. Також важливо вміти аналізувати статистичні дані, подані в таблицях або діаграмах.

Такі знання можуть перевіряти завдання різних форм: форми 1 (завдання 1–20, «1 з 4») і форми 3 (завдання 25–30, «3 з 7»). Завдання форми 3 оцінюється від 0 до 3 балів (по 1 балу за кожну правильно вибрану позицію). У демоваріанті 2026 року розділ VI (регіони та країни світу) представлено завданням 29 — «3 з 7» до заголовків публікацій (тема 6.2 із суміжною 6.1). Також завдання 27 — «3 з 7» (5.2.1 із суміжною 5.4.2) — стосується аграрного сектору.

Важливо: за аналізом програми НМТ, правильні варіанти в завданнях формату «3 з 7» перевіряють розуміння чинників та причиново-наслідкових зв'язків, а не просто запам'ятовування. Стимули в демоваріанті 2026 спираються на свіжу статистику 2020–2024 років. Стратегія: у таблиці спершу перевір рік і одиниці (млрд дол. чи млн т, частка чи обсяг), а потім порівнюй країни.

• Галузі міжнародної спеціалізації України: соняшникова олія (перше місце у світі), кукурудза (у четвірці найбільших експортерів), пшениця, ячмінь, ріпак, залізна руда, сталь і напівфабрикати, ІТ-послуги.

• Експорт України переважно сировинний і продукції першого переділу — це означає низьку додану вартість, залежність від світових цін і вразливість логістики (порти Чорного моря).

• Польща й Туреччина експортують переважно промислові товари (машини, автомобілі, техніку, борошно) — їхній експорт у 6–10 разів більший за український за вартістю.

• Бразилія й Аргентина — аграрно-сировинні експортери, схожі на Україну, але Бразилія має літакобудування, а Аргентина — найбільший світовий експортер соєвого шроту й олії.

• Аргентина переробляє сою всередині країни завдяки вищим митам на боби; Туреччина переробляє імпортну пшеницю на борошно й макарони — приклади того, як переробка збільшує доходи.

• Перспективи України: ринок ЄС (ПВЗВТ, статус кандидата), відбудова (524 млрд дол. потреб), «зелена» металургія, переробка зерна й олійних, розробка критичної сировини (літій, титан, графіт), оборонна промисловість та ІТ.