Рухомий наголос у відмінкових формах іменників

~15 хв · 9 розділів · 11 тестових запитань

Фонетика й орфоепія

Українська мова НМТ

відмінкова форма: Форма іменника, що відповідає певному відмінку (називному, родовому, давальному, знахідному, орудному, місцевому, кличному) і числу (однина або множина).
наголос на основі: Ситуація, коли наголос у слові падає на корінь або іншу частину основи, а не на закінчення. Характерна для іменників жіночого роду на -а в множині (сЕстри, дОчки) та кличному відмінку (сЕстро, дОчко).
наголошене закінчення: Закінчення -ий (або його відмінкові форми -ого, -ому), на яке падає наголос у прикметнику: черговИй, черговОго, текстовИй, фаховИй. У відмінюванні наголос лишається на закінченні.
непрямі відмінки: Непрямі відмінки — родовий, давальний, знахідний, орудний і місцевий, тобто всі відмінки, крім називного (кличний до непрямих не зараховують). Саме в непрямих відмінках більшість числівників змінює форму: п'яти, п'ятьом, п'ятьма, на п'яти.
нерухомий наголос: Наголос, який залишається на тому самому складі в усіх відмінкових формах однини й множини. Наприклад: кулінАрія — кулінАрії — кулінАрією.
рухомий наголос: Наголос, який змінює своє місце в різних граматичних формах одного й того самого слова, наприклад: водА — вОду — вОди, писАти — пишУ — пИшеш.