Річка: басейн, живлення й водний режим

Річка — це природний водотік, що тече в розробленому ним самим руслі. Вона живиться атмосферними опадами, підземними водами або таненням снігу й льодовиків. Кожна річка має початок — витік — і кінець — гирло.

Витік і гирло

Витоком річки може бути джерело (ґрунтове), озеро, болото або льодовик. Наприклад, Дніпро бере початок із невеликого болота на Валдайській височині, а річка Амазонка — з гірських струмків в Андах. Гирло — це місце, де річка впадає в море, озеро або іншу річку. Якщо річка впадає в море, висоту гирла приймають за 0 м.

Найдовші річки світу — Ніл (близько 6 650 км) та Амазонка (близько 7 000 км, якщо рахувати з витоком Укаялі). Амазонка є найповноводнішою річкою світу й має найбільший за площею басейн — понад 7 млн км².

Типи гирл: дельта й естуарій

Гирла річок бувають двох основних типів:

• Дельта — гирло, розгалужене на численні рукави, утворене наносами, які річка відкладає біля берега. Дельта має форму трикутника або віяла. Приклади: Ніл (Єгипет), Міссісіпі (США), Дунай (Румунія/Україна), Волга (Росія).

• Естуарій — лійкоподібне гирло, яке розмивають морські припливи й течії, тому наноси не накопичуються. Естуарії характерні для річок, що впадають у моря з великими припливами. Приклади: Темза (Велика Британія), Сена (Франція), річка Святого Лаврентія (Канада).

Річкова система, басейн і вододіл

Головна річка разом з усіма її притоками утворює річкову систему. Притоки бувають праві й ліві. Щоб визначити, яка притока права, а яка ліва, треба стати обличчям за течією річки (тобто в напрямку від витоку до гирла): притока, що впадає справа, — права, зліва — ліва.

Басейн річки — це територія, з якої річка збирає поверхневі та підземні води. Межа між сусідніми басейнами називається вододілом. Вододіл зазвичай проходить по підвищеннях рельєфу — гірських хребтах, пагорбах, височинах. Напрямок течії річки завжди визначається рельєфом: вода тече від вищих позначок висоти до нижчих.

Басейни океанічного й внутрішнього стоку

За напрямком стоку розрізняють:

• Басейни океанічного стоку — річки, що впадають в океани або в моря, сполучені з океанами. До них належить більшість річок світу.

• Басейни внутрішнього (безстічного) стоку — річки, що впадають в озера без витоку або губляться в пісках пустель. Наприклад, Волга впадає в Каспійське море-озеро, яке не сполучене зі Світовим океаном.

Річкова долина — це видовжене пониження в рельєфі, вироблене річкою протягом тривалого часу. У будові долини виділяють три основні елементи: русло, заплаву й надзаплавні тераси.

Будова річкової долини

• Русло — найнижча частина дна долини, по якій вода тече в межень (у період найнижчого рівня). Русло постійно змінює свою форму під дією водного потоку.

• Заплава — частина дна долини, яку затоплює вода під час повені. Заплава розташована вище від русла й укрита родючими наносами.

• Надзаплавні тераси — сходинки на схилах долини, які є колишніми заплавами, що піднялися внаслідок врізання річки. Чим старша річка, тим більше терас вона може мати.

Гірські й рівнинні річки

Річки різко відрізняються залежно від рельєфу, яким вони течуть:

Пороги й водоспади виникають там, де річка перетинає тверді породи або уступи розломів. Найвищий водоспад світу — Анхель (Венесуела) заввишки 979 м.

Падіння річки

Падіння річки — це різниця абсолютних висот витоку й гирла, виражена в метрах. Формула:

Падіння = висота витоку − висота гирла (м)

Якщо річка впадає в море, висота гирла дорівнює 0 м. Наприклад, витік річки на висоті 250 м, гирло — 10 м. Тоді падіння становить 250 − 10 = 240 м. Якщо та сама річка впадала б у море, падіння було б 250 − 0 = 250 м.

Похил річки

Похил річки — це відношення падіння до довжини річки. Він показує, на скільки метрів (або сантиметрів) знижується рівень річки на кожен кілометр її довжини.

Похил = падіння (м) : довжина (км), у м/км

Щоб отримати похил у сантиметрах на кілометр (см/км), значення в м/км множать на 100.

Приклад: падіння річки 240 м, довжина 600 км. Похил = 240 : 600 = 0,4 м/км = 40 см/км. Що більший похил, то швидша течія річки.

Важливо: Похил вимірюють у м/км або см/км. Не плутай: 1 м/км = 100 см/км. Якщо в задачі просять похил у см/км, а ти отримав 0,4 м/км, помнож на 100 — отримаєш 40 см/км.

Живлення річки — це надходження води в річку з різних джерел. Розрізняють чотири основні види живлення: дощове, снігове, льодовикове та підземне. Більшість річок має мішане живлення, але один із видів зазвичай переважає.

Види живлення річок

Зв'язок живлення з кліматом

Тип живлення річки тісно пов'язаний із кліматом території, якою вона протікає:

• Дощове живлення переважає в екваторіальному поясі (дощі цілий рік), субекваторіальному (дощі влітку), мусонному (сезонні дощі) та в районах із морським помірним кліматом.

• Снігове живлення характерне для річок помірного поясу, де взимку накопичується сніг, який тане навесні. Типові приклади — рівнинні річки Східної Європи (Дніпро, Вісла) та Сибіру (Об, Єнісей, Лена).

• Льодовикове живлення отримують гірські річки, що беруть початок із льодовиків. Наприклад, льодовиками живляться Амудар'я й Сирдар'я (Памір, Тянь-Шань), а також Інд і верхів'я Гангу (Гімалаї).

• Підземне живлення є стабільним джерелом води. Воно стає головним у період межени, коли інші джерела (дощі, сніг) не дають води.

«Річки — продукт клімату»

Густа річкова мережа формується там, де кількість опадів перевищує випаровування. У вологих кліматичних поясах (екваторіальному, помірному морському) річок багато, вони повноводні. Натомість у пустелях, де опадів мало, а випаровування величезне, постійних річок майже немає. Там трапляються лише тимчасові водотоки — ваді (сухі русла, що наповнюються водою лише після злив).

Таким чином, клімат визначає не тільки тип живлення, а й густоту річкової мережі, повноводність річок і сезонність їхнього режиму.

Водний режим річки — це зміни рівня й витрати води в ній протягом року. Він залежить насамперед від клімату й типу живлення. Розрізняють три основні фази водного режиму: повінь, паводок і межень.

Фази водного режиму

Льодовий режим

Для річок помірного поясу характерний льодовий режим: узимку річка замерзає — це льодостав, а навесні крига скресає й починається льодохід. Річки екваторіального поясу не замерзають упродовж усього року.

Гідрограф річки

Гідрограф — це графік зміни рівня або витрати води в річці за місяцями. За формою гідрографа можна визначити тип живлення річки та кліматичний пояс, у якому вона протікає.

Як читати гідрограф

• Високий рівень увесь рік — дощове живлення, екваторіальний пояс (Амазонка, Конго).

• Пік навесні, межень улітку та взимку — снігове живлення, помірний пояс (Дніпро, Волга).

• Пік улітку — мусонні дощі (Ганг, Меконг) або танення гірських льодовиків (Амудар'я, Сирдар'я).

• Пік узимку — середземноморський тип клімату із зимовими дощами (Тибр, Арно).

• Сухий сезон із майже висохлим руслом і різкий пік у дощовий сезон — субекваторіальний пояс (Нігер, Замбезі).

Детальніше про витрату води, стік і режим річок України ти дізнаєшся в уроці «Річки України».

Розгляньмо типові завдання НМТ, які перевіряють уміння характеризувати річку за елементами річкової системи, типом живлення, водним режимом і обчислювати падіння й похил.

Приклад 1. Визначення типу живлення й кліматичного поясу за гідрографом

Завдання. Гідрограф річки показує найвищий рівень води у квітні, низький рівень — з липня по лютий, а восени спостерігаються невеликі піки. Визнач основний тип живлення цієї річки та кліматичний пояс, у якому вона протікає.

Розв'язання. Найвищий рівень у квітні — це весняна повінь, спричинена таненням снігу. Низький рівень улітку (липень–серпень) — літня межень, узимку (грудень–лютий) — зимова межень. Невеликі осінні піки — це паводки від осінніх дощів. Такий режим характерний для річок із переважанням снігового живлення в помірному поясі.

Відповідь. снігове живлення, помірний пояс.

Чому інші варіанти неправильні:

• Дощове живлення й екваторіальний пояс — в екваторіальному поясі рівень води високий цілий рік, а не має чіткого весняного піку.

• Льодовикове живлення й арктичний пояс — льодовикове живлення дає пік улітку (найінтенсивніше танення), а не навесні.

• Підземне живлення й тропічний пояс — підземне живлення забезпечує стабільний рівень без різких сезонних коливань, а в тропічному поясі переважає дощове живлення.

Приклад 2. Обчислення похилу річки (впадає в море)

Завдання. Витік річки розташований на висоті 312 м над рівнем моря. Річка впадає в море. Довжина річки — 780 км. Обчисли похил річки в сантиметрах на кілометр.

Розв'язання.

1. Визначаємо падіння: оскільки річка впадає в море, висота гирла = 0 м. Падіння = 312 м − 0 м = 312 м.

2. Обчислюємо похил у м/км: 312 м : 780 км = 0,4 м/км.

3. Переводимо в см/км: 0,4 × 100 = 40 см/км.

Відповідь: 40.

Поширена помилка: дехто забуває помножити на 100 і дає відповідь 0,4. Але в задачі просять саме см/км, тому 0,4 м/км = 40 см/км.

Приклад 3. Обчислення довжини річки за падінням і похилом

Завдання. Витік річки розташований на висоті 540 м, гирло — на висоті 120 м (річка впадає в іншу річку). Похил річки становить 0,6 м/км. Знайди довжину річки в кілометрах.

Розв'язання.

1. Визначаємо падіння: 540 м − 120 м = 420 м.

2. З формули похилу: похил = падіння : довжина. Звідси довжина = падіння : похил.

3. Довжина = 420 м : 0,6 м/км = 700 км.

Відповідь: 700.

Поширена помилка: беруть висоту витоку (540 м) за падіння, не віднімаючи висоту гирла (120 м). Тоді отримують 540 : 0,6 = 900 км — неправильно.

Приклад 4. Елементи річкової долини

Завдання. Як називають частину дна річкової долини, яку затоплює вода під час повені?

Розв'язання. Під час повені рівень води піднімається й вода виходить із русла, затоплюючи прилеглу частину дна долини. Ця частина називається заплавою.

Відповідь: заплава.

Чому інші варіанти неправильні:

• Тераса — це колишня заплава, розташована вище, яку вода вже не затоплює.

• Русло — найнижча частина долини, де вода тече в межень; воно затоплене завжди, а не лише під час повені.

• Вододіл — це межа між басейнами, а не елемент річкової долини.

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок у завданнях про річки. Ось найпоширеніші з них і пояснення, як їх уникнути.

• Плутають праву й ліву притоку. Дехто визначає притоки, дивлячись на карту за сторонами горизонту (наприклад, притока, що впадає зі сходу, — «права»). Насправді треба стати обличчям за течією (від витоку до гирла): притока справа — права, зліва — ліва.

• Плутають падіння (м) і похил (м/км чи см/км). Падіння — це різниця висот у метрах. Похил — це падіння, поділене на довжину річки. Запам'ятай: падіння в метрах, похил — у м/км або см/км.

• Беруть висоту витоку за падіння, не віднімаючи висоту гирла. Коли річка впадає не в море, а в іншу річку чи озеро, висота гирла не дорівнює 0 м. Падіння = висота витоку − висота гирла, а не просто висота витоку.

• Переводять м/км у см/км діленням на 100 замість множення. 1 м/км = 100 см/км. Якщо похил 0,4 м/км, то в см/км це 0,4 × 100 = 40 см/км, а не 0,4 : 100 = 0,004.

• Плутають повінь і паводок. Повінь — щорічне тривале піднесення води в певний сезон (наприклад, весняна повінь від танення снігу). Паводок — раптове короткочасне піднесення, яке не має чіткої періодичності (наприклад, після зливи).

• Плутають дельту й естуарій. Дельта — це гирло, розгалужене на рукави, утворене наносами річки. Естуарій — лійкоподібне гирло, яке розмивають припливи. Дельта характерна для річок, що несуть багато наносів (Ніл, Міссісіпі), естуарій — для річок у регіонах із сильними припливами (Темза, Сена).

• Вважають вододіл річкою чи долиною. Вододіл — це не водойма, а межа між басейнами двох річок. Він проходить по підвищеннях рельєфу (хребтах, височинах) і не є частиною річкової системи.

Тема «Річка, річкова система, басейн, долина, живлення, водний режим» входить до розділу 1.6 програми НМТ з географії. На іспиті перевіряють уміння розрізняти витік і гирло, праву й ліву притоку, заплаву й терасу, визначати падіння й похил річки, а також напрямок течії за рельєфом.

Формат завдань у демоваріанті 2026

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року тема річок представлена в кластері завдань 9–11, присвячених річкам України (тема 3.2.3; для завдання 11 суміжна тема — 1.6):

• Завдання 9 — карта річкових басейнів.

• Завдання 10 — гідрограф разом із картою басейнів.

• Завдання 11 — космічний знімок.

Усі три завдання — вибір однієї відповіді з чотирьох, по 1 балу кожне.

Завдання з короткою відповіддю

Завдання 21–24 — це завдання з короткою письмовою відповіддю, які оцінюють у 0 або 2 бали. Серед них може бути задача з числовими розрахунками, як-от обчислення похилу річки. Кінцеву відповідь записують за правилами інструкції до бланка.

Стратегія виконання

• У задачі на похил насамперед перевір, чи правильно визначено висоту гирла: якщо річка впадає в море, висота гирла = 0 м; якщо в іншу річку чи озеро — висота гирла не дорівнює 0.

• Зверни увагу на одиниці, у яких треба дати відповідь: м/км чи см/км. Якщо просять см/км, не забудь помножити результат на 100.

• Під час аналізу гідрографа спочатку визнач сезон найвищого рівня — це вкаже на тип живлення, а потім зістав його з кліматичним поясом.

• Витік — початок річки (джерело, озеро, болото, льодовик); гирло — кінець річки (море, озеро, інша річка).

• Дельта — розгалужене на рукави гирло з наносів; естуарій — лійкоподібне гирло, розмите припливами.

• Басейн — територія, з якої річка збирає воду; вододіл — межа між басейнами.

• Падіння = висота витоку − висота гирла (м).

• Похил = падіння : довжина (м/км); щоб отримати см/км, помнож на 100.

• Живлення річок: дощове, снігове, льодовикове, підземне.

• Повінь — щорічна сезонна, паводок — раптовий неперіодичний, межень — найнижчий рівень.

• Гідрограф показує водний режим, а через нього — тип живлення й кліматичний пояс.