Постмодернізм в українській літературі: ознаки напряму

~15 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Сучасний літературний процес

Теорія літератури: роди, жанри, напрями, композиція

Українська література НМТ

інтертекстуальність: Властивість тексту бути зітканим із відсилань, цитат, ремінісценцій та алюзій на інші твори; текст існує в мережі інших текстів, які автор свідомо чи несвідомо цитує, переграє або пародіює. У постмодернізмі інтертекстуальність є однією з ключових ознак.
іронія: Вид комічного, за якого справжній зміст протилежний буквальному; прихована насмішка. Автор говорить одне, а має на увазі інше. Приклад: у «Кавказі» Шевченка під «просвітою» приховано поневолення.
карнавальність: Поняття, введене Михайлом Бахтіним, що описує світ «навиворіт»: сміх, маски, абсурд, зниження святого й урочистого, тимчасове скасування ієрархій. У постмодернізмі карнавальність виявляється в бурлескних поетичних виставах, пародії на офіційну культуру та змішуванні серйозного зі сміховим.
постмодернізм: Явище в літературі й культурі другої половини XX – початку XXI ст., що характеризується недовірою до «великих розповідей» (єдиних істин та ідеологій), іронічною грою з уже наявними текстами й формами, інтертекстуальністю, змішуванням високого й низького, фрагментарністю та карнавальністю. В українській літературі постмодернізм з'являється з кінця 1980-х років.
станіславський феномен: Група письменників-постмодерністів з Івано-Франківська (колишнього Станиславова), які активно творили в 1990-х роках: Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Галина Петросаняк, Володимир Єшкілєв. Пов'язаний із часописом «Четвер» (заснований 1989 року Юрієм Іздриком).
фрагментарність: Ознака постмодерністського твору, що виявляється у відсутності лінійного сюжету, розірваності оповіді, змішуванні жанрів і відкритому фіналі. Текст нагадує колаж або мозаїку з різнорідних фрагментів, які не складаються в єдину завершену картину.