Політика українізації (коренізації)

~20 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Міжвоєнний період і Друга світова війна

Історія України НМТ

«Харківський правопис»: Український правопис, ухвалений на Всеукраїнській правописній конференції в Харкові (1927) і затверджений 1928 року за наркома освіти М. Скрипника. Установив спільні правописні норми для УСРР і західноукраїнських земель. У народі дістав назву «скрипниківка».
волобуєвщина: Звинувачення в націоналізмі, висунуте 1928 року проти економіста Михайла Волобуєва. Суть: у статті «До проблеми української економіки» він довів колоніальний характер економіки України щодо Росії за царату й збереження цього становища в СРСР, вимагав розглядати господарство УСРР як цілісне.
коренізація: Політика «укорінення» радянської влади серед неросійських народів СРСР, проголошена на XII з'їзді РКП(б) у квітні 1923 року. Передбачала висування місцевих кадрів, розвиток національних мов і шкіл. В УСРР цей курс дістав назву українізація.
українізація: Політика в УСРР (з 1923 р.), варіант коренізації: запровадження української мови в освіті, пресі, діловодстві; згорнута в 1930-х рр.
хвильовізм: Звинувачення в націоналізмі, висунуте 1926 року проти письменника Миколи Хвильового. Суть: заклик орієнтувати українську культуру на Європу, а не на Москву (гасло «Геть від Москви!»), висловлений під час літературної дискусії 1925–1926 рр.
шумськізм: Звинувачення в націоналізмі, висунуте 1926–1927 рр. проти наркома освіти УСРР Олександра Шумського. Суть: вимога прискорити українізацію й активно висувати українців на керівні посади в партії та уряді. Засуджений пленумом ЦК КП(б)У.