Північна Америка: клімат, води й природні зони

Північна Америка простягається від арктичних широт майже до екватора (≈ 7° пн. ш.). Саме тому вона лежить у шести кліматичних поясах: арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному й субекваторіальному. Екваторіального поясу тут немає — найпівденніша точка материка (півострів Асуеро в Панамі) сягає лише 7° пн. ш. Найбільші площі припадають на помірний і субарктичний пояси, бо материк найширший саме у високих широтах (понад 5000 км між 40° і 60° пн. ш.).

Роль рельєфу й океанічних течій

Кордильєри на заході мають меридіональне (майже вздовж меридіанів) простягання. Вони затримують вологе повітря з Тихого океану: тихоокеанські схили отримують дуже багато опадів (до 3000–5000 мм на рік), а внутрішні плато Великого Басейну лежать у «дощовій тіні» — там опадів менш як 200 мм. Натомість між Арктикою й Мексиканською затокою високих гір немає, тому арктичне повітря вільно проникає далеко на південь — зимові заморозки бувають навіть у Флориді. Так само тропічне повітря з Мексиканської затоки влітку сягає Канади, спричиняючи хвилі спеки.

Океанічні течії додають контрастів. Теплий Гольфстрім пом'якшує клімат південного сходу США, а тепла Аляскинська течія — тихоокеанське узбережжя Канади й Аляски. Холодна Лабрадорська течія охолоджує схід Канади (біля Ньюфаундленду часто бувають тумани). Холодна Каліфорнійська течія робить узбережжя Каліфорнії прохолодним і сухим.

Типи клімату в межах поясів

Північна Америка — світовий «рекордсмен» із небезпечних атмосферних явищ. Торнадо тут трапляються частіше, ніж на будь-якому іншому материку, а урагани регулярно обрушуються на південно-східне узбережжя, і цьому є чітке географічне пояснення.

Торнадо

Торнадо — це вихор діаметром від десятків до сотень метрів, що спускається з грозової хмари до землі. Швидкість вітру в ньому сягає 100 м/с і більше, а тиск у центрі різко падає. Найбільше торнадо виникає на Великих рівнинах — території, яку в народі називають «Алеєю торнадо» (Tornado Alley). Чому саме тут?

По-перше, меридіональне простягання Кордильєр не створює перешкоди для повітряних мас. По-друге, навесні й на початку літа холодне арктичне повітря, що спускається з півночі, стикається з теплим вологим повітрям, яке надходить із Мексиканської затоки. Різкий контраст температури й вологості породжує потужні грозові хмари, з яких і розвиваються торнадо. Найчастіше вони виникають у квітні–червні.

Урагани

Урагани — це тропічні циклони, що зароджуються над Атлантикою й Карибським морем. Улітку й восени вони обрушуються на Флориду, узбережжя Мексиканської затоки й східне узбережжя США. Урагани приносять зливи (до 500 мм за добу), штормові нагони води, що затоплюють прибережні міста, і вітер, який ламає дерева й руйнує будівлі. Найруйнівніші урагани останніх десятиліть — «Катріна» (2005), «Сенді» (2012), «Гарві» (2017).

Інші небезпечні явища й рекорди

Під час вторгнень арктичного повітря на Великих рівнинах і в Канаді виникають заметілі й сильні морози (до $-40$ °C). Улітку, навпаки, посухи й пилові бурі спустошують сільськогосподарські угіддя — найвідоміша «Пилова чаша» 1930-х років знищила врожаї на Великих рівнинах.

У Долині Смерті (Каліфорнія) 10 липня 1913 року зафіксовано $+56,7$ °C — це найвища офіційно визнана температура повітря на Землі. Долина Смерті лежить нижче рівня моря ($-86$ м) у дощовій тіні Кордильєр, що й пояснює таку спеку.

Річки Північної Америки належать до басейнів трьох океанів. Головний вододіл між Атлантичним і Тихим океанами проходить Скелястими горами (частина Кордильєр). Річки басейну Північного Льодовитого океану течуть на північ і більшу частину року скуті кригою.

Міссісіпі з Міссурі — найбільша річкова система

Міссісіпі разом із притокою Міссурі утворює найбільшу річкову систему материка: довжина понад 6000 км. Живлення мішане — снігове (від танення снігу в Скелястих горах) і дощове. Весняні й літні повені — звичайне явище. У гирлі Міссісіпі формує дельту, яку називають «пташина лапа» — вона далеко висувається в Мексиканську затоку. Річка судноплавна на більшій частині течії, її береги захищають дамбами від повеней.

Маккензі й Колорадо

Маккензі — найбільша річка Канади, впадає в Північний Льодовитий океан. Більшу частину року вона вкрита кригою. Навесні верхів'я скресають раніше, ніж гирло, — лід у середній течії утворює затори, що спричиняють повені.

Колорадо протікає посушливими плато південного заходу США. Вона прорізала Великий каньйон — один із найглибших каньйонів світу. Воду Колорадо майже повністю розбирають на зрошення й водопостачання міст; стік регулюють великі греблі з ГЕС (найвідоміша — гребля Гувер). Через це річка часто майже не доносить воду до Каліфорнійської затоки.

Великі озера

Великі озера — Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо — найбільша за площею система прісних озер світу. Їхні улоговини мають льодовиково-тектонічне походження: давні тектонічні западини були поглиблені й розширені льодовиком під час останнього зледеніння. Озеро Верхнє — найбільше прісне озеро світу за площею (понад 82 000 км²). Стік із Великих озер відбувається через річку Святого Лаврентія в Атлантичний океан.

Річка Ніагара з'єднує озера Ері й Онтаріо. На ній розташований Ніагарський водоспад заввишки приблизно 50 м. Водоспад поступово відступає вгору за течією (на 1–2 м за рік), бо вода розмиває м'які породи в основі уступу.

Інші важливі озера

На півночі материка багато льодовикових озер: Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Вінніпег. На заході, в посушливій частині Великого Басейну, лежить безстічне Велике Солоне озеро — залишок давнього прісного озера Бонневіль, що висохло після льодовикової епохи.

Природні зони Північної Америки надзвичайно різноманітні — від крижаних пустель Гренландії до вологих субтропічних лісів Флориди. На півночі материка зони змінюються з півночі на південь (широтна зональність), а в центрі — із заходу на схід, бо кількість опадів зростає від дощової тіні Кордильєр до Атлантичного океану.

Північ: від арктичних пустель до тайги

Арктичні пустелі вкривають острови Канадського Арктичного архіпелагу й більшу частину Гренландії. Тут панує льодовиковий щит, рослинність майже відсутня. На південь простягається тундра — зона мохів, лишайників, карликових беріз. Типові тварини: вівцебик, карибу (північний олень), песець, лемінг. Далі йде лісотундра — перехідна смуга, а за нею — тайга.

Тайга Північної Америки займає величезні простори Канади й Аляски. Переважають хвойні дерева: ялина чорна й біла, ялиця бальзамічна, модрина. Ґрунти — підзолисті. Тваринний світ: лось, ведмідь гризлі, канадська рись, бобер.

Центр: зміна із заходу на схід

У центральній частині материка, на Великих і Центральних рівнинах, природні зони змінюються не з півночі на південь, а із заходу на схід. Біля підніжжя Кордильєр, де опадів дуже мало, лежать напівпустелі. На схід, зі збільшенням опадів, вони переходять у прерії — степи на чорноземах. Ще далі на схід прерії змінюються лісостепом, а потім — мішаними й широколистими лісами.

Прерії — це злакові степи Великих і Центральних рівнин. Колись тут паслися величезні стада бізонів (майже винищені в XIX ст.), жили койоти й лугові собачки. Нині прерії майже повністю розорані: західна частина — «пшеничний пояс», східна — «кукурудзяний пояс». Мішані й широколисті ліси на сході представлені цукровим кленом, дубом, буком, тюльпанним деревом. Тут живе олень віргінський.

Південь і захід: пустелі, чапараль і субтропічні ліси

Південний захід материка (Великий Басейн, Мексиканське нагір'я) займають пустелі й напівпустелі. Там ростуть кактуси (велетенський сагуаро), юка, агави; водяться гримучі змії. У Каліфорнії поширений чапараль — твердолисті чагарники, пристосовані до сухого літа. Тихоокеанське узбережжя північного заходу (Орегон, Вашингтон, Британська Колумбія) вкрите вологими хвойними лісами (ялина ситхинська, дугласія), а на узбережжі Каліфорнії й південного Орегону ростуть секвої — найвищі дерева світу. Південний схід (Флорида, узбережжя Мексиканської затоки) — вологі субтропічні ліси з болотним кипарисом, магноліями; там живе алігатор. У Кордильєрах чітко виражена висотна поясність: від пустель біля підніжжя до льодовиків на вершинах.

Приклад 1. Чому природні зони в центрі Північної Америки змінюються із заходу на схід?

Завдання (вибір однієї відповіді з чотирьох): який чинник є головною причиною того, що в центральній частині Північної Америки природні зони змінюються із заходу на схід?

Розв'язання. Згадай, що Кордильєри на заході затримують вологу з Тихого океану — за їхніми схилами утворюється дощова тінь. Тому на заході (біля підніжжя гір) опадів дуже мало, а на схід, до Атлантичного океану, їхня кількість зростає. Саме збільшення опадів зумовлює зміну напівпустель на прерії, а далі — на лісостеп і ліси.

Відповідь: кількість опадів зростає від дощової тіні Кордильєр до Атлантичного океану.

Чому інші варіанти неправильні? «Температура знижується із заходу на схід» — насправді температура знижується з півдня на північ, а не із заходу на схід. «На сході вища висота місцевості» — на сході розташовані низовини й Аппалачі (невисокі гори), а не високе плоскогір'я. «На заході проходить тепла течія» — тепла Аляскинська течія пом'якшує клімат тихоокеанського узбережжя, але не впливає на внутрішні райони.

Приклад 2. Чому торнадо часто виникають на Великих рівнинах?

Завдання (вибір однієї відповіді з чотирьох): яка головна причина частих торнадо на Великих рівнинах Північної Америки?

Розв'язання. Великі рівнини — це відкритий простір без високих гір між Арктикою й Мексиканською затокою. Навесні холодне арктичне повітря рухається на південь, а тепле вологе повітря з Мексиканської затоки — на північ. Їхнє зіткнення створює потужні грозові хмари, з яких розвиваються торнадо. Меридіональні Кордильєри не блокують цей рух.

Відповідь: рівнини й меридіональні гори не заважають зіткненню холодного арктичного й теплого вологого повітря з Мексиканської затоки.

Чому інші варіанти неправильні? «Вплив холодної Лабрадорської течії» — вона охолоджує схід Канади, але не спричиняє торнадо. «Вулканізм Кордильєр» — вулкани не пов'язані з торнадо. «Мусони з Тихого океану» — мусони характерні для Азії, а не для Північної Америки.

Приклад 3. Три правильні твердження про Великі озера

Завдання (вибір трьох відповідей із семи): які три твердження про Великі озера Північної Америки є правильними?

Розв'язання. Перевіряємо кожне твердження:

• «Улоговини озер мають льодовиково-тектонічне походження» — правильне. Тектонічні западини були поглиблені льодовиком.

• «Озеро Верхнє — найбільше прісне озеро світу за площею» — правильне. Його площа понад 82 000 км².

• «Стік із Великих озер відбувається через річку Святого Лаврентія в Атлантичний океан» — правильне.

• «Озера безстічні й солоні» — неправильне. Вони прісні й мають стік.

• «З Великих озер витікає Міссісіпі» — неправильне. Міссісіпі не пов'язана з Великими озерами.

• «Ніагара з'єднує Верхнє й Мічиган» — неправильне. Ніагара з'єднує Ері й Онтаріо.

• «Це найглибші озера світу» — неправильне. Найглибше — Байкал.

Відповідь: перше, друге й третє твердження.

Приклад 4. Яка природна зона займає Центральні й Великі рівнини?

Завдання (вибір однієї відповіді з чотирьох): яка природна зона є найбільш характерною для Центральних і Великих рівнин Північної Америки?

Розв'язання. Центральні й Великі рівнини — це зона прерій (степів) на чорноземах. Колись тут панували високі злакові трави, паслися бізони. Нині землі розорані.

Відповідь: прерії.

Чому інші варіанти неправильні? «Тайга» — вона розташована північніше, у Канаді. «Тундра» — ще північніше, на узбережжі Північного Льодовитого океану. «Вологі субтропічні ліси» — на південному сході США (Флорида), а не в центрі.

Приклад 5. Три ознаки тайги Північної Америки

Завдання (вибір трьох відповідей із семи): які три ознаки характерні для тайги Північної Америки?

Розв'язання. Тайга Північної Америки — це хвойні ліси на підзолистих ґрунтах. Типові дерева: ялина чорна, ялина біла, ялиця бальзамічна. Типові тварини: лось, ведмідь гризлі, канадська рись, бобер.

• «Ялина чорна й ялиця бальзамічна» — правильне. Це характерні хвойні дерева тайги.

• «Лось і канадська рись» — правильне. Типові мешканці тайги.

• «Підзолисті ґрунти» — правильне. Вони формуються під хвойними лісами.

• «Чорноземи» — неправильне. Чорноземи характерні для прерій.

• «Кактуси-сагуаро» — неправильне. Це рослини пустель південного заходу.

• «Бізони» — неправильне. Бізони жили в преріях.

• «Секвої» — неправильне. Секвої ростуть у вологих хвойних лісах тихоокеанського узбережжя.

Відповідь: перше, друге й третє твердження.

• Забувають про субекваторіальний пояс на півдні Центральної Америки. Багато хто вважає, що Північна Америка лежить лише в п'яти поясах (від арктичного до тропічного), але південь Центральної Америки (Панама, Коста-Рика) влітку отримує екваторіальні повітряні маси — це субекваторіальний пояс.

• Пояснюють торнадо близькістю океану чи вулканами. Насправді головна причина — зіткнення холодного арктичного й теплого вологого повітря над відкритими рівнинами, де немає гірських перешкод.

• Вважають, що природні зони Північної Америки всюди змінюються з півночі на південь. Це правильно лише для північної частини материка. У центрі зони змінюються із заходу на схід через зростання кількості опадів.

• Плутають Маккензі (впадає в Північний Льодовитий океан) з Міссісіпі (впадає в Мексиканську затоку Атлантичного океану). Запам'ятай: Маккензі тече на північ, Міссісіпі — на південь.

• Вважають Великі озера солоними чи безстічними або плутають їх із Великим Солоним озером. Великі озера — прісні, мають стік через річку Святого Лаврентія. Велике Солоне озеро — безстічне й солоне, лежить в іншому регіоні (Юта).

• Вважають прерії тропічними саванами. Прерії — це степи помірного поясу на чорноземах, а савани — тропічні злакові простори з окремими деревами. Вони різні за кліматом і рослинністю.

Тема «Північна Америка: клімат, води й природні зони» відповідає пункту 2.2.5 програми НМТ з географії. На іспиті перевіряють:

• кліматичні пояси й типи клімату материка;

• води суходолу — річкові системи (Міссісіпі, Маккензі, Колорадо) та озера (Великі озера, Ніагарський водоспад);

• розміщення природних зон і висотну поясність у Кордильєрах;

• уміння пояснювати розподіл температури й опадів, утворення торнадо;

• уміння визначати тип клімату за картою й кліматодіаграмою.

Номенклатура, яку треба знати обов'язково: Міссісіпі, Великі озера, Ніагарський водоспад.

Формати завдань

Завдання 1–20 — вибір однієї відповіді з чотирьох (1 бал). Завдання 25–30 — вибір трьох відповідей із семи (по 1 балу за кожен правильно вказаний варіант, максимум 3 бали).

Стратегія виконання

У завданні на причину (чому щось відбувається) спершу визнач чинник: широта (температура), океан і течія (пом'якшення/охолодження) чи гори (перешкода для повітряних мас). Потім перевір, чи варіант відповідає напрямку дії цього чинника. Наприклад, якщо питають про сухість внутрішніх плато — шукай варіант про дощову тінь Кордильєр.

Типи клімату за кліматодіаграмою легко сплутати. Тренуйся розрізняти морський (рівномірні опади, невелика амплітуда температур), континентальний (велика амплітуда, мало опадів) і середземноморський (сухе літо, волога зима) типи.

• Північна Америка лежить у шести кліматичних поясах: арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному й субекваторіальному. Екваторіального поясу немає.

• Меридіональні Кордильєри пропускають арктичне повітря далеко на південь, а тропічне — на північ, бо між Арктикою й Мексиканською затокою немає гірських перешкод.

• Торнадо на Великих рівнинах виникають унаслідок зіткнення холодного арктичного й теплого вологого повітря з Мексиканської затоки.

• Міссісіпі з Міссурі — найбільша річкова система материка (понад 6000 км). Маккензі впадає в Північний Льодовитий океан. Колорадо майже повністю розбирають на зрошення.

• Великі озера (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо) — льодовиково-тектонічні, прісні. Верхнє — найбільше прісне озеро світу за площею. Річка Ніагара з Ніагарським водоспадом з'єднує озера Ері й Онтаріо.

• На півночі природні зони змінюються з півночі на південь (арктичні пустелі → тундра → тайга). У центрі — із заходу на схід (напівпустелі → прерії → лісостеп → мішані й широколисті ліси) через зростання кількості опадів.

• Прерії — степи на чорноземах, нині розорані під «кукурудзяний» і «пшеничний» пояси. Пустелі південного заходу — кактуси сагуаро, юка, агави. Чапараль — твердолисті чагарники Каліфорнії.