Наступники Ярослава Мудрого і Любецький з’їзд (1097)

Після смерті Ярослава Мудрого 1054 р. його заповіт встановив нову модель влади: замість єдиного князя — спільне правління трьох старших синів. Цей союз дістав назву «тріумвірат» (від лат. triumviratus — «правління трьох»). До нього ввійшли:

• Ізяслав Ярославич — великий князь київський (Київ)

• Святослав Ярославич — князь чернігівський (Чернігів)

• Всеволод Ярославич — князь переяславський (Переяслав)

Усі троє — сини Ярослава Мудрого, тому в історіографії їх називають Ярославичами. Вони домовилися діяти спільно й упродовж майже двадцяти років (1054–1073) зберігали єдність Русі.

Спільні дії тріумвірату

Ярославичі здійснили кілька важливих спільних заходів:

• 1060 р. — спільний похід на торків (тюркське плем’я, що кочувало в степу), який послабив їхній тиск на південні кордони Русі.

• Близько 1072 р. — укладення «Правди Ярославичів» — збірника законів, що доповнив «Руську правду» Ярослава Мудрого. (Докладно про зміст — у юніті про «Руську правду».)

• 1067 р. — спільна боротьба з полоцьким князем Всеславом Брячиславичем, якого вони захопили хитрістю й ув’язнили в Києві.

Принцип старійшинства та його вади

Заповіт Ярослава спирався на принцип старійшинства: київський престол мав переходити до найстаршого в роді Рюриковичів. Поки жили троє братів, цей принцип працював — старшим був Ізяслав. Однак із розростанням династії виникли суперечки між дядьками й племінниками. Сини молодших князів, чиї батьки помирали раніше, ніж устигали зайняти київський стіл, залишалися без волості — їх називали князями-ізгоями. Такі «князі-сироти» зброєю шукали собі земель, що неминуче вело до нових усобиць.

Отже, тріумвірат Ярославичів був відносно стабільним, але вже містив внутрішню суперечність: принцип старійшинства не міг задовольнити всіх гілок династії, що й призвело до розпаду союзу.

У середині XI ст. на південних кордонах Русі з’явилася нова грізна сила — половці (кипчаки). Це були тюркські кочові племена, які витіснили з причорноморських степів печенігів і торків. Їхній спосіб життя — стрімкі кінні набіги, після яких кочовики зникали в степу.

Перші контакти з половцями

• 1055 р. — половці вперше підійшли до кордонів Переяславщини. Князь Всеволод Ярославич уклав із ними мир.

• 1061 р. — перший спустошливий набіг: половці розбили військо Всеволода й розорили Переяславське князівство.

Поразка на Альті й повстання в Києві

1068 р. половці здійснили великий набіг. Об’єднане військо Ярославичів зустріло їх на річці Альті, але зазнало важкої поразки. Ізяслав і Всеволод утекли до Києва, а Святослав — до Чернігова.

У Києві на вічі (народних зборах) кияни зажадали від Ізяслава зброї й коней, щоб самим продовжити боротьбу з половцями. Князь відмовився — і це спричинило повстання. Розлючений натовп звільнив із поруба (в’язниці) полоцького князя Всеслава, якого Ярославичі ув’язнили 1067 р., і проголосив його великим князем київським. Ізяслав утік до Польщі й 1069 р. повернувся з військом польського короля Болеслава II, щоб відновити свою владу.

Перемога Святослава на Снові

Того ж 1068 р. Святослав Ярославич, не чекаючи підмоги, з невеликою дружиною виступив проти половців і розбив їх на річці Снові біля Чернігова. Це показало, що половців можна перемагати, якщо діяти рішуче.

Значення повстання 1068 р.

Київське повстання 1068 р. мало два важливі наслідки. По-перше, воно продемонструвало силу віча: у кризовий момент кияни могли змінити князя. По-друге, воно виявило слабкість київського князя, який не міг захистити місто й боявся власного народу. Це підірвало авторитет Ізяслава й прискорило розпад тріумвірату.

Тріумвірат розпався 1073 р., коли Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава з Києва. Приводом стали підозри, що Ізяслав змовляється з полоцьким князем Всеславом. Святослав сів на київському столі й правив до своєї смерті 1076 р.

Нежатина Нива (1078) і повернення Ізяслава

Після смерті Святослава Ізяслав повернувся на київський стіл. Однак 1078 р. у битві на Нежатиній Ниві він загинув, воюючи проти своїх племінників — Олега Святославича та Бориса В’ячеславича. Ця битва стала символом того, як далеко зайшли міжусобиці: дядько й племінники билися не на життя, а на смерть.

Князювання Всеволода (1078–1093)

Після загибелі Ізяслава київський стіл посів Всеволод Ярославич. Його правління тривало 15 років. У цей час реальним захисником південних кордонів Русі став його син Володимир Мономах, який здійснював походи проти половців і зміцнював Переяславське князівство.

Олег «Гориславич» і половці в усобицях

Найбільш суперечливою постаттю цього періоду став Олег Святославич. У «Слові о полку Ігоревім» його названо «Гориславичем» — тим, хто приніс багато горя. Олег двічі (1078 і 1094) наводив половців на Русь, щоб відвоювати Чернігів. Це стало небезпечною практикою: князі-родичі почали залучати кочовиків до внутрішніх воєн, що спустошувало руські землі.

1093 р. Всеволод помер. Київський стіл за принципом старійшинства посів Святополк Ізяславич. Того ж року руське військо зазнало нищівної поразки від половців на річці Стугні. Землі горіли, люди гинули, торгівля занепадала. Стало очевидно: без спільної домовленості князі не зможуть ані захиститися від половців, ані припинити братовбивчі війни.

1097 р. в місті Любечі (на Дніпрі, біля гирла Сожа) відбувся князівський з’їзд — снем. Його ініціатором став Володимир Мономах, син покійного Всеволода. Учасники:

• Святополк Ізяславич — великий князь київський

• Володимир Мономах — князь переяславський

• Олег Святославич і Давид Святославич — князі чернігівської гілки

• Давид Ігоревич — князь волинський

• Василько Ростиславич — князь теребовлянський

Мета з’їзду була подвійною: припинити міжусобиці й організувати спільну боротьбу з половцями. Літопис передає слова князів: «Навіщо губимо Руську землю, самі між собою чвари зводячи? А половці землю нашу розносять і радіють, що ми воюємо між собою. Віднині маймо єдине серце і бережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою».

Рішення з’їзду: вотчинний принцип

Князі закріпили за собою землі, які успадкували від батьків:

Князі присягли на хресті дотримуватися домовленості й цілували хрест на знак вірності.

Чи припинив з’їзд усобиці?

Ні. Одразу після з’їзду Давид Ігоревич, діючи за згодою Святополка, запросив Василька Ростиславича до Києва, схопив його й осліпив. Цей злочин спричинив нову війну. 1100 р. відбувся Витичівський з’їзд, який покарав Давида позбавленням Володимирського князівства. Отже, Любецький з’їзд не зупинив усобиць.

Наслідки Любецького з’їзду

Попри це, рішення з’їзду мали доленосне значення:

• Замість принципу старійшинства (київський стіл — найстаршому в роді) було закріплено вотчинний принцип: кожне князівство стало спадковим володінням (отчиною) окремої гілки Рюриковичів.

• Це заклало передумови політичної роздробленості Русі: князі насамперед дбали про власні отчини, хоча боротьба за київський стіл тривала й надалі. (Докладно — в окремому юніті.)

• Водночас князі домовилися про спільні походи проти половців, що дало результати в наступні роки.

Розгляньмо чотири типові завдання НМТ на тему наступників Ярослава Мудрого та Любецького з’їзду.

Приклад 1. Вибір однієї відповіді за уривком

«Зібралися в Любечі… і мовили: навіщо губимо Руську землю, самі між собою чвари зводячи? А половці землю нашу розносять… Віднині маймо єдине серце і бережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою». Про яку подію йдеться?

Розв’язання: Уривок містить ключову фразу «кожен хай держить отчину свою» — це рішення Любецького з’їзду 1097 р. Згадка Любеча в першому реченні підтверджує правильність.

Відповідь: Любецький з’їзд 1097 р.

Чому інші варіанти неправильні:

• Поділ Русі по Дніпру (1026) — угода Ярослава Мудрого з Мстиславом, не містить формули про отчину.

• Долобський з’їзд (1103) — присвячений спільному походу проти половців, але не закріплював отчини.

• Заповіт Ярослава (1054) — установлював принцип старійшинства, а не вотчинний принцип.

Приклад 2. Послідовність подій

Розташуй у хронологічній послідовності події:

1. розгром печенігів під Києвом

2. повстання киян і вокняжіння Всеслава Полоцького

3. Любецький з’їзд князів

4. покликання Володимира Мономаха на київський стіл

Розв’язання: Визнач роки: розгром печенігів — 1036; повстання киян — 1068; Любецький з’їзд — 1097; покликання Мономаха — 1113. Правильна послідовність: 1036 → 1068 → 1097 → 1113.

Нарахування балів: 3 бали — усі чотири події в правильному порядку; 2 бали — правильно визначено першу й останню події; 1 бал — правильно визначено лише першу або лише останню подію.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді: причина повстання

Що спричинило повстання в Києві 1068 р.?

Розв’язання: Після поразки від половців на річці Альті кияни на вічі вимагали від Ізяслава зброю й коней, щоб самим битися з кочовиками. Князь відмовив — це й спричинило повстання.

Відповідь: відмова Ізяслава дати киянам зброю й коней після поразки від половців на Альті.

Чому інші варіанти неправильні:

• Лихварство (1113) — причина повстання 1113 р., не 1068 р.

• Свавільне полюддя (945) — причина повстання древлян, не киян.

• Вигнання Ізяслава братами (1073) — подія, що сталася пізніше, а не причина повстання 1068 р.

Приклад 4. Послідовність подій за уривками

Розташуй у хронологічній послідовності події, описані в уривках:

1. «Роздав синам своїм городи: Ізяславу — Київ, Святославу — Чернігів, Всеволоду — Переяслав»

2. «Прийшли половці вперше на Руську землю воювати»

3. «Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава з Києва»

4. «Давид Ігоревич осліпив Василька Теребовлянського»

Розв’язання: Уривок 1 — заповіт Ярослава (1054). Уривок 2 — перший набіг половців (1061). Уривок 3 — вигнання Ізяслава (1073). Уривок 4 — осліплення Василька (1097). Послідовність: 1054 → 1061 → 1073 → 1097.

Відповідь: 1054 → 1061 → 1073 → 1097.

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок. Ось найпоширеніші пастки цієї теми.

• Вважати, що Любецький з’їзд припинив усобиці. Насправді осліплення Василька Теребовлянського сталося того ж 1097 р., а 1100 р. знадобився Витичівський з’їзд, щоб покарати Давида Ігоревича. З’їзд не зупинив міжусобної війни.

• Плутати битву під Любечем (1016) і Любецький з’їзд (1097). Битва під Любечем — це бій між Ярославом Мудрим і Святополком Окаянним 1016 р. Любецький з’їзд — з’їзд князів 1097 р. Різні події, хоча й пов’язані з одним містом.

• Плутати половців із печенігами. Печенігів розгромив Ярослав Мудрий 1036 р. під Києвом. Половці з’явилися біля кордонів Русі 1055 р., а перший набіг здійснили 1061 р. Це різні кочові народи, хоча обидва тюркського походження.

• Включати до тріумвірату Володимира Мономаха. Тріумвірат (1054–1073) — це Ізяслав, Святослав і Всеволод Ярославичі. Володимир Мономах — син Всеволода, він діяв пізніше, як ініціатор Любецького з’їзду 1097 р.

• Плутати повстання 1068 р. і повстання 1113 р. Повстання 1068 р. спричинене поразкою від половців і відмовою Ізяслава дати зброю; тоді на столі опинився Всеслав Полоцький. Повстання 1113 р. — проти лихварів, після якого кияни покликали Володимира Мономаха.

• Ототожнювати принцип старійшинства з вотчинним принципом. Принцип старійшинства (заповіт Ярослава 1054 р.) означав, що київський стіл переходить до найстаршого в роді. Вотчинний принцип (Любецький з’їзд 1097 р.) закріплював землі як спадкові володіння окремих гілок Рюриковичів. Це різні механізми.

Тема «Наступники Ярослава Мудрого і Любецький з’їзд (1097)» входить до теми 3 програми НМТ «Русь-Україна (Київська держава)» (пункти змісту «правління наступників Ярослава Мудрого» і «боротьба з половецькою загрозою»). Ось як її перевіряють:

• 1097 р. — Любецький з’їзд (снем) князів — одна з 9 обов’язкових дат теми 3. Її треба знати напам’ять.

• Ярославичі (Ізяслав, Святослав, Всеволод) — персоналії програми, яких треба розрізняти за князівствами.

• «Наслідки Любецького з’їзду» програма прямо називає серед умінь теми 3.

Формати завдань

На НМТ з історії України ця тема може перевірятися в таких завданнях:

• Вибір однієї відповіді (№ 1–20, 1 бал): можуть дати уривок з рішенням Любецького з’їзду й запитати, про яку подію йдеться; або запитати про причину чи наслідок подій другої половини XI ст.

• Послідовність (№ 25–27, 0–3 бали): чотири події, які треба розташувати в хронологічному порядку. 3 бали — за всю правильну послідовність, 2 — за правильні першу й останню події, 1 — за одну з них (першу або останню). У демоваріанті НМТ-2026 завдання 25 побудовано на уривках джерел тем 3–4.

Стратегія виконання

Щоб не помилитися в завданнях на послідовність, зроби так:

1. Підпиши біля кожної події рік (1036, 1054, 1061, 1068, 1073, 1097, 1113).

2. Спершу визнач найранішу й найпізнішу подію — це дасть тобі 2 бали навіть якщо середні переплутаєш.

3. Потім розстав решту подій між ними.

4. На завдання на послідовність плануй 2–3 хвилини з орієнтовних 60 хвилин на весь тест.

• 1054–1073 рр. — тріумвірат Ярославичів: Ізяслав (Київ), Святослав (Чернігів), Всеволод (Переяслав). Спільне правління трьох братів.

• Половці: 1055 р. — поява біля кордонів, 1061 р. — перший набіг, 1068 р. — перемога над Ярославичами на Альті.

• 1068 р. — повстання киян, Всеслав Полоцький на київському столі. Причина: відмова Ізяслава дати зброю.

• Усобиці 1073–1097 рр.: вигнання Ізяслава (1073), Нежатина Нива (1078), князі наводять половців (Олег «Гориславич»).

• 1097 р. — Любецький з’їзд: «кожен хай держить отчину свою» — вотчинний принцип замість принципу старійшинства.

• З’їзд не припинив усобиць: осліплення Василька (1097), Витичівський з’їзд (1100).

• Князівства-отчини — передумова політичної роздробленості Русі.