Глосарій

Теорія походження слов'ян, яка стверджує, що прабатьківщина слов'ян — землі між Віслою й Дніпром, зокрема частина сучасної України, де слов'яни жили споконвічно.

Слов'янські племена IV–VII ст., які жили між Дністром і Дніпром; утворювали антський союз; згадуються Йорданом і Прокопієм Кесарійським; 602 р. розгромлені аварами.

Погляд, за яким Русь постала внаслідок внутрішнього розвитку східних слов’ян, а назву виводять з місцевих назв, зокрема річки Рось у землі полян. Норманістів критикував уже М. Ломоносов; на місцевому корінні держави наголошував М. Грушевський.

Сукупність пам'яток (поселень, поховань, речей) одного часу й території, що мають спільні риси: тип жител, форму й орнамент посуду, знаряддя праці, поховальний обряд. Назву отримує за місцем першої знахідки.

Наука, що відтворює минуле людства за речовими пам'ятками, здобутими під час розкопок (стоянки, поселення, кургани, скарби).

Героїчна епічна пісня про богатирів, що боронять Русь за князя Володимира «Красне Сонечко». Головні герої: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович. Усний твір з художнім вимислом, записаний здебільшого в XIX ст.

Державне утворення, що виникло близько V ст. до н. е. на обох берегах Керченської протоки (Кіммерійського Боспору) зі столицею в Пантікапеї (сучасна Керч). На відміну від інших полісів було монархією. Перша династія — Археанактиди, потім — Спартокіди.

Дорадчий орган при князеві з найвпливовіших бояр і вищого духовенства. Без згоди боярської ради князь не ухвалював важливих рішень — про війну, мир, закони, призначення на посади.

Період (кінець III – початок I тис. до н. е.), коли люди навчилися виготовляти бронзу — сплав міді з оловом. Бронзові знаряддя й зброя були твердішими й ефективнішими за мідні.

Скандинавські воїни-купці IX–XI ст., які користувалися шляхом «із варяг у греки», служили слов’янським князям і візантійським імператорам; частина з них увійшла до правлячої верстви Русі.

Масові переміщення германських, тюркських і слов'янських племен територією Європи в IV–VII ст., які зруйнували Західну Римську імперію й змінили етнічну карту Північного Причорномор'я.

Масштабне переміщення слов'янських племен з прабатьківщини (між Віслою й Дніпром) у другій половині V – VII ст. у трьох напрямках: на південь (Балкани), на захід (до Ельби), на північ і схід (Подніпров'я).

Найдавніша назва слов'ян у писемних джерелах I–II ст. (Пліній Старший, Тацит, Птолемей); розміщувалися на схід від германців, між Віслою й Дніпром.

Сільська громада в Русі-Україні, що об'єднувала смердів. Верв відповідала за порядок на своїй території, сплату податків, а в разі вбивства мала знайти вбивцю або сплатити віру (штраф).

Тип господарювання, за якого люди самі виробляють продукти. Складається із землеробства (вирощування пшениці, ячменю, проса) і скотарства (розведення кіз, овець, свиней, великої рогатої худоби). Виникло в неоліті.

Грошовий штраф за вбивство, який сплачували князеві. Звичайна віра становила 40 гривень, за вбивство княжого мужа — подвійна, 80 гривень.

Народні збори міста в Русі, на яких вільні чоловіки вирішували важливі питання: оголошення війни, укладання миру, запрошення або вигнання князя.

Спадкова земельна власність князя, боярина чи монастиря з правом продати, подарувати, обміняти або передати в спадок. Протилежність умовному землеволодінню.

Принцип спадкового володіння землею, закріплений Любецьким з'їздом 1097 р.: кожен князь володіє отчиною свого батька, а не претендує на київський стіл за старійшинством.

Перша слов'янська абетка, створена Кирилом (Костянтином) для моравської місії 863 р. Мала своєрідне накреслення літер, відмінне від грецького письма. Поступово вийшла з ужитку, поступившись кирилиці.

Написи, подряпані на стінах будівель. На стінах Софійського собору в Києві збереглися графіті XI–XII ст., зокрема запис про смерть князя Ярослава Мудрого 1054 р. Свідчать про поширення грамотності серед мирян.

Горюча суміш, яку візантійці метали з сифонів на ворожі кораблі; горіла навіть на воді. 941 р. знищила більшу частину флоту князя Ігоря біля Константинополя.

Національна валюта України, запроваджена грошовою реформою 2–16 вересня 1996 р. за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. Назва походить від гривні Київської держави — срібного чи золотого зливка.

Плата хутром, медом, воском, зерном чи сріблом, яку підкорені племінні союзи й землі вносили київському князеві. До реформи Ольги її розмір не був чітко визначений.

Поєднання християнських вірувань з язичницькими звичаями й обрядами, що збереглося на Русі після 988 р.; наприклад, купальські й колядні обряди.

Перша кам’яна церква Києва (Успіння Богородиці), збудована візантійськими майстрами за Володимира й освячена 996 р.; на її утримання князь віддавав десяту частину прибутків. Зруйнована монголами 1240 р.

Віра за вбивство, скоєне на землі сільської громади (верві), яку сплачувала вся громада, якщо не видала вбивцю.

З'їзд київського князя Святополка Ізяславича й переяславського князя Володимира Мономаха біля Долобського озера під Києвом 1103 року, на якому ухвалили спільний весняний похід на половців.

Фортеця на Дунаї (сучасна Сілістра в Болгарії), де 971 р. візантійське військо Іоанна Цимісхія близько трьох місяців облягало Святослава; облога завершилася миром і виходом русів з Болгарії.

Постійне збройне військо князя, яке він утримував і з яким ділив здобич. Старша дружина — бояри, воєводи, радники; молодша — гриді й отроки.

Болгарська держава на Балканах зі столицею Преслав. У 968–971 рр. стала ареною походів Святослава й війни Русі з Візантією.

Мідно-кам'яний вік, перехідна доба між неолітом і бронзовим віком (IV – середина III тис. до н. е.), коли поряд із кам'яними знаряддями з'являються перші мідні вироби.

Літературний жанр, розповідь про життя, подвиги й чудеса святого. На Русі відомі житія Бориса й Гліба та Феодосія Печерського, написані Нестором. Житія входять до складу патериків.

Напівзалежна людина, яка взяла в господаря позику («купу») і мусила її відпрацювати. У разі втечі без сплати боргу ставала повним (обельним) холопом.

Художній напрям у мистецтві скіфів: зображення тварин (олень, пантера, грифон, орел) на зброї, кінській збруї та прикрасах, часто в русі або в момент боротьби.

Перші власні золоті й срібні монети Русі, які почав карбувати Володимир Великий наприкінці X ст.; на них зображено князя на престолі й тризуб.

Система земляних оборонних валів на південь від Києва, частину яких відновлювали й добудовували за Володимира Великого для захисту від печенігів.

Людина, що випала зі свого соціального стану: попів син, який не знає грамоти, викуплений на волю холоп, збанкрутілий купець, князь без волості. Перебували під опікою Церкви.

Живопис на дерев'яній дошці фарбами на яєчній основі (темпера); призначений для храмового або домашнього вшанування.

Усе, що створила людина в минулому і що несе інформацію про нього; поділяється на речові, усні, писемні й візуальні (зображальні) джерела.

Наука, що вивчає минуле людства на основі історичних джерел, аналізує події, їх причини та наслідки.

Частина світової історії, що охоплює минуле українського народу та всіх інших народів, які жили на території сучасної України, від появи перших людей до сьогодення.

Умовна назва династії нащадків легендарного Кия, які правили полянами до кінця IX ст. Частина істориків вважає останнім відомим її представником Аскольда, убитого Олегом 882 р.

Літописний звід, що охоплює події XII ст. (1118–1200). У складі Іпатіївського літопису. Містить першу писемну згадку назви «Україна» під 1187 роком.

Абетка, укладена учнями Кирила й Мефодія в Болгарії наприкінці IX ст. на основі грецького уставного письма. Поширилася на Русі після хрещення 988 р. як абетка богослужбових і літературних текстів.

Перший народ Північного Причорномор'я, відомий за назвою з писемних джерел (Гомер, ассирійські написи, Геродот); панували в IX–VII ст. до н. е., поширили залізні знаряддя й зброю; витіснені скіфами в VII ст. до н. е.

Ілюстрація в рукописній книзі, виконана фарбами (часто із золотом); найдавніші зразки на Русі — в Остромировому Євангелії та Ізборнику 1073 р.

Заснування поселень-колоній на чужих землях вихідцями з міста-метрополії. Велика грецька колонізація VIII–VI ст. до н. е. охопила узбережжя Середземного й Чорного морів.

Поселення, засноване вихідцями з іншої території (метрополії) на новому місці. Грецька колонія була незалежним полісом, а не провінцією метрополії.

Людина, яка разом із худобою постійно переміщується степом у пошуках пасовищ і не має постійного поселення; кочове скотарство потребувало коня й возів-кибиток.

Земляний насип над похованням знатної людини; скіфські кургани містили зброю, золоті прикраси, посуд, поховання коней і слуг.

Надання грошей у борг під надзвичайно високі відсотки, що часто призводило до поневолення боржників. Проти лихварів спалахнуло повстання киян 1113 року.

Історичний твір із записами подій за роками, що починаються словами «У літо …». Поєднує хроніку, легенди, тексти договорів, повчання. Найвідоміший літопис Русі — «Повість минулих літ» Нестора (1113 р.).

1) У містах із магдебурзьким правом (з XIV ст.) — орган міського самоврядування, що складався з ради (управління й цивільний суд, на чолі з бургомістром) і лави (кримінальний суд, на чолі з війтом). 2) В античних містах-державах (полісах), зокрема Північного Причорномор'я, — виборна посадова особа з адміністративними, судовими або військовими функціями, що звітувала перед народними зборами.

Посуд трипільської культури, ліплений вручну без гончарного круга, випалений у печах і розписаний чорною, червоною й білою фарбами зі спіральним, хвилястим або меандровим орнаментом. Одна з головних пам'яток для візуального розпізнавання на НМТ.

Середній кам'яний вік (≈ 10–7 тис. років тому) — перехідна доба між палеолітом і неолітом. Характеризується таненням льодовика, винайденням лука й стріл, мікролітів, човнів-довбанок і прирученням собаки.

Місто-держава, яке засновувало колонії. Найбільше колоній у Північному Причорномор'ї заснував Мілет (Іонія, Мала Азія).

Глава церковної митрополії, якому підпорядковувалися єпископи. Київська митрополія входила до Константинопольського патріархату; 1051 р. митрополитом уперше став русич Іларіон.

Теорія походження слов'ян, яка стверджує, що слов'яни прийшли на територію України з інших регіонів (Повіслення, Подунав'я) під час Великого розселення V–VII ст.

Збройна боротьба між князями однієї династії за владу й землі. Після смерті Володимира Великого (1015–1019) і Ярослава Мудрого міжусобиці послаблювали Русь.

Зображення, викладене з кольорових кубиків смальти (спеціального скла). Найвідоміша мозаїка Русі — Оранта (Богородиця, що молиться) у Софії Київській.

Гілка династії Рюриковичів — нащадки Володимира Мономаха. Контролювали Київське, Переяславське, Волинське, а згодом і Галицьке князівства. Суперничали з Ольговичами за київський стіл.

Тип господарства, за якого кожна земля виробляла все необхідне для власного споживання (хліб, одяг, зброю, знаряддя), а торгівля мала другорядне значення. Сприяло економічній самостійності князівств.

Новий кам'яний вік (на землях України ≈ VI–IV тис. до н. е.) — доба неолітичної революції, переходу від привласнювального до відтворювального господарства. З'явилися землеробство, скотарство, гончарство, прядіння й ткацтво.

Перехід від привласнювального господарства (збиральництва й мисливства) до відтворювального (землеробства й скотарства), що відбувся в неоліті (новокам'яному віці).

Погляд, за яким державу Русь і саму назву «Русь» принесли варяги-скандинави. Сформульована в XVIII ст. німецькими вченими Петербурзької академії наук Г. Байєром і Г. Міллером на основі оповіді літопису про «покликання варягів».

Гілка династії Рюриковичів — нащадки Олега Святославича (сина Святослава Ярославича). Правили в Чернігівському й Новгород-Сіверському князівствах. Суперничали з Мономаховичами за київський стіл.

Спадкове земельне володіння князя, яке переходило від батька до сина; закріплена рішенням Любецького з'їзду 1097 р. як основа вотчинного принципу.

Давній кам'яний вік — найдовший період в історії людства, від появи перших людей (близько 1 млн – 800 тис. років тому) до приблизно 10 тис. років тому. Поділяється на ранній, середній і пізній палеоліт.

Збірка оповідань про ченців одного монастиря. Найвідоміший — Києво-Печерський патерик (XIII ст.), що містить житія подвижників, зокрема Алімпія-іконописця й лікаря Агапіта.

Нагрудна золота прикраса, знайдена в скіфському кургані Товста Могила. Має три яруси: побутові сцени скіфів, рослинний орнамент і сцени боротьби тварин. Шедевр античного ювелірного мистецтва IV ст. до н. е., виготовлений, імовірно, грецькими майстрами на замовлення скіфської знаті.

Місто в пониззі Дунаю, яке Святослав здобув 968 р. й хотів зробити осідком своєї держави, «серединою землі». Не плутати з Переяславом на Трубежі.

Поділ історії на періоди за спільними рисами; є умовною і може відрізнятися в різних істориків.

Тюркські кочовики, які з 915 р. з’являлися біля кордонів Русі й після падіння Хозарії загрожували їй ціле століття. 968 р. обложили Київ, 972 р. вбили Святослава; остаточно розгромлені Ярославом Мудрим 1036 р.

Об’єднання споріднених племен зі спільною територією, головним укріпленим містом, князем, дружиною й вічем. У східних слов’ян племінні союзи склалися до VIII–IX ст. і стали основою для утворення Київської держави.

Тонка широка цегла (завтовшки 2,5–4 см), яку використовували в мішаному муруванні храмів Русі разом із каменем на рожевому цем'янковому розчині.

Постійні пункти збирання данини, запроваджені Ольгою 946–947 рр.; там княжі люди приймали данину й чинили суд. Ставали осередками княжої адміністрації на місцях.

Місто-держава в античній Греції: місто з прилеглою сільською округою (хорою), власними законами, військом, монетою й культами. Органи влади поліса: народні збори, рада, виборні магістрати.

Поділ колись єдиної держави на окремі князівства-землі, правителі яких визнають лише формальну зверхність центральної влади. На Русі тривала від смерті Мстислава Великого (1132) до монгольської навали (1240).

Тюркські кочові племена (кипчаки), які в середині XI ст. витіснили печенігів і торків з причорноморських степів і здійснювали спустошливі набіги на Русь (1055 — перша поява, 1061 — перший набіг).

Щорічний об’їзд князем із дружиною підвладних земель (з листопада до квітня) для збирання данини й суду. Описаний Костянтином VII Багрянородним; після 945 р. його впорядкувала реформа Ольги.

Найсуворіша кара за «Руською правдою»: конфіскація майна злочинця й вигнання або продаж у неволю його разом із родиною. Застосовувалася за розбій, підпал і конокрадство.

Тип господарювання, за якого люди лише привласнюють готові продукти природи, нічого не виробляючи самі. Основні заняття: збиральництво, полювання, рибальство. Панувало в палеоліті й мезоліті.

Порядок, за яким київський стіл і старшинство в роді переходили до найстаршого князя династії; закладений у заповіті Ярослава 1054 р. На практиці породжував суперечки між дядьками й племінниками.

Найбільше трипільське поселення площею сотні гектарів із тисячами жител, але без ознак справжнього міста (писемності, адміністративної влади, монет, укріплень). Найвідоміші протоміста: Тальянки, Майданецьке, Небелівка.

Період історії, що розпочався на початку I тис. до н. е., коли люди навчилися виплавляти залізо з болотної руди й кувати з нього міцніші знаряддя та зброю, ніж із бронзи.

Тимчасове правління замість неповнолітнього чи відсутнього монарха. Ольга правила як регентка при малолітньому синові Святославові після загибелі Ігоря 945 р.

Колектив кровних родичів зі спільною працею й власністю на знаряддя та здобуту їжу. Склалася в пізньому палеоліті й стала основою суспільного устрою на десятки тисяч років.

Назва держави східних слов’ян з центром у Києві, її правлячої верстви й населення. Найдавніша точно датована згадка про русів — Бертинські аннали 839 р.; походження назви пояснюють норманська й антинорманська теорії.

У літописах XI–XII ст. у вузькому значенні — середнє Подніпров’я (Київщина, Чернігівщина, Переяславщина), ядро держави; у широкому — усі землі під владою київських князів.

Перший відомий писаний звід законів Русі-України (XI–XII ст.). Складається з «Правди Ярослава», «Правди Ярославичів» та «Уставу Володимира Мономаха»; збереглася в Короткій, Розширеній і Скороченій редакціях.

Князівська династія нащадків Ігоря, названа за його легендарним батьком Рюриком. У Києві утвердилася 882 р., коли Олег, опікун малого Ігоря, усунув Аскольда; її гілки правили в руських землях до XIV–XVI ст.

Людина, яка уклала з господарем угоду («ряд») і служила йому на її умовах, наприклад як управитель чи слуга.

Єдиновладний правитель усієї держави. Так літописець назвав Ярослава після смерті його брата Мстислава 1036 р., коли вся Русь знову опинилася під владою одного князя.

Кочові племена (язиги, роксолани, аорси, алани), що прийшли з-за Дону й Волги в III ст. до н. е. і витіснили скіфів; панували в Північному Причорномор'ї до III ст. н. е.; відомі жінками-воїтельками й важкоозброєною кіннотою.

Археологічна культура енеоліту (IV – середина III тис. до н. е.) у степовому й лісостеповому Подніпров'ї, на схід від трипільців. Основне заняття — скотарство; поселення Дереївка містить найраніші в Європі свідчення приручення коня.

Кочові племена, що панували в степах Північного Причорномор'я у VII–III ст. до н. е.; Велика Скіфія простягалася від Дунаю до Дону; описані Геродотом; зірвали похід перського царя Дарія I близько 512 р. до н. е.

Слов'янські племена, які за повідомленням Йордана (VI ст.) жили на захід від Дністра, до Вісли й Дунаю; разом з антами становили дві гілки венедів.

Кольорове скло, розтерте на кубики, з яких викладали мозаїчні зображення в храмах Русі.

Сільський общинник із власним господарством, який сплачував данину й виконував повинності на користь князя; якщо помирав без синів, його спадок переходив князеві. Ступінь залежності смердів дискусійний.

Князівський з’їзд (рада) у Давній Русі, на якому князі вирішували спільні питання війни, миру й розподілу земель. Найвідоміший — Любецький снем 1097 року.

Святі, які прийняли смерть покірно, без опору, наслідуючи страждання Христа. Першими руськими святими-страстотерпцями стали сини Володимира Борис і Гліб, убиті 1015 р.

Посадова особа в Київській Русі, очільник міського ополчення (тисячі) та один із найближчих помічників князя в адміністративних і судових справах.

Язичницький поминальний обряд зі святковою трапезою, змаганнями й піснями на могилі померлого. Під час тризни на могилі Ігоря дружина Ольги перебила древлян.

Родовий знак київських князів, зображений на монетах Володимира Великого; з 1992 р. — малий герб України.

Археологічна культура енеоліту (IV – середина III тис. до н. е.) на території лісостепового Правобережжя між Дністром і Дніпром. Характеризується осілим землеробством, глинобитними житлами, протомістами (Тальянки, Майданецьке, Небелівка), мальованою керамікою та жіночими статуетками.

Спільне правління трьох осіб; в історії Русі — союз трьох старших Ярославичів (Ізяслава, Святослава і Всеволода), які спільно правили державою в 1054–1073 рр.

Князівство-земля, що утворилося внаслідок політичної роздробленості Русі. Удільний князь правив самостійно, але визнавав формальне старійшинство київського князя.

Земля, яку князь надавав дружиннику або чиновнику за службу, без права спадкування. Втрачав службу — втрачав землю. Протилежність вотчинному землеволодінню.

Встановлені княгинею Ольгою після 945 р. фіксовані розміри й строки сплати данини. Обмежили свавілля полюддя.

Доповнення до «Руської правди», видане Володимиром Мономахом після 1113 року. Обмежувало лихварські відсотки й полегшувало становище боржників і закупів.

Залежність селянина від власника землі, якою він користується. Селянин мусив сплачувати натуральний оброк (продуктами) або виконувати повинності на користь власника. Різні ступені — закупи й рядовичі.

Розпис водяними фарбами по сирому тиньку; після висихання фарба стає частиною стіни, поверхня — гладка й матова.

Античне місто на південному заході Криму, у межах сучасного Севастополя. Засноване в V ст. до н. е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Було демократичною республікою. У середньовіччі — Херсон (Корсунь). Пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Держава тюркських кочових і напівкочових племен у пониззі Волги й Дону (VII–X ст.) зі столицею Ітиль, яка брала данину з частини східних слов’ян. Розгромлена Святославом у 60-х рр. X ст.

Невільна людина, власність господаря, який відповідав за її провини. Холопами ставали полонені, ті, хто продав себе, одружився з невільницею без угоди, а також закупи-втікачі.

Тип храму, успадкований від Візантії: у плані — хрест, вписаний у прямокутник; над перехрестям нав — головна баня на барабані, оперта на стовпи; зі сходу — апсиди.

Запровадження християнства за візантійським обрядом як державної релігії за Володимира Великого 988 р., пов’язане з походом на Корсунь, шлюбом з царівною Анною й масовим хрещенням киян.

Лічба часу й упорядкування подій; система визначення часу подій за ерами (до нашої ери і нашої ери).

Ступінь розвитку суспільства, для якого характерні міста, писемність, держава й монументальна архітектура.

Давня збірна назва невільних людей у господарстві князя чи боярина, здебільшого полонених; близька за значенням до холопів.

Археологічна культура лісостепу й степу II/III – IV/V ст., названа за селом Черняхів на Київщині; поліетнічна — її творили готи, сармати, пізні скіфи й слов'яни.

Зміцнення міжнародних зв’язків держави через шлюби членів правлячої династії з іноземними монархами (інша назва — династична дипломатія). Найяскравіше виявилася за Ярослава Мудрого.

Торговий водний шлях, що з’єднував Балтійське море з Чорним через Неву, Ладогу, Волхов, Ільмень, волоки й Дніпро та вів до Константинополя. Київ контролював його середню ділянку.

Спроба Володимира Святославича 980 р. об’єднати племена Русі навколо єдиного пантеону шести богів на чолі з Перуном. Реформа не вдалася, і 988 р. князь запровадив християнство.

Сини Ярослава Мудрого — Ізяслав (князь київський), Святослав (князь чернігівський) і Всеволод (князь переяславський), які після смерті батька 1054 р. утворили тріумвірат і правили Руссю спільно до 1073 р.

Літературний твір Володимира Мономаха, що поєднує моральні настанови синам і автобіографію князя (83 великі походи, 19 мирових угод). Є важливим джерелом про життя Русі початку XII ст.