«Мина Мазайло»: мовне питання й сатира

Комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло» (1928) — один із найгостріших творів української літератури про мовне питання. Дія відбувається в добу українізації 1920-х років, коли радянська влада, прагнучи зміцнити свій вплив в Україні, запровадила політику «коренізації» — підтримки української мови й культури. У цей час українська мова стає державною, нею послуговуються в установах, школах, пресі. Однак реакція суспільства на ці зміни була неоднозначною.

У центрі п’єси — родина Мазайлів, де зіткнулися два полюси ставлення до мови. Мокій, син Мини, — мовознавець-ентузіаст, який палко пропагує «укрмову» й навіть учить Улю правильної української вимови. Разом із друзями-комсомольцями (Губою, Тертикою) він уособлює покоління, що свідомо приймає українську мову; Уля Розсохина, подруга Рини, під його впливом теж починає вчити українську. Натомість Мина, його дружина Лина й дочка Рина вважають українську «мужицькою», «хахлацькою» мовою, що заважає кар’єрі й «вищому» статусу.

Ключова проблема твору — національний нігілізм і малоросійство. Мина Мазайло зрікається власного прізвища, мови й роду заради кар’єри. Він хоче змінити «малоросійське» прізвище Мазайло на «благородне» Мазєнін. У видінні Мині з'являються предки — запорожець, чумак і селянин Авив; саме Авив дорікає: «А ти моє славне прізвище міняєш?». Цей епізод увиразнює, що прізвище в п’єсі — не просто набір звуків, а символ ідентичності й пам’яті роду. Зрікаючись прізвища, Мина зрікається себе.

Автор не ідеалізує жодної з позицій. Російський шовінізм тьоті Моті («ми люди, слава Богу, руські») викриває імперське зверхнє ставлення до всього українського. Вона приїжджає з Курська й не приховує презирства до «хохлів». З іншого боку, старосвітський, «гетьманський» патріотизм дядька Тараса, який пропонує прізвища «Мазайловський», «Мазайлович» і «Мазайленко» й подумки порівнює їх із гетьманськими («Гетьман Виговський!», «Гетьман Самойлович!», «Гетьман Дорошенко!»), показано з легкою іронією — він застряг у минулому й не бачить реальних викликів сьогодення. Навіть Мокій, хоч і правий у своєму прагненні захищати українську мову, часом виглядає фанатичним — Куліш іронізує над його надмірним захопленням «укрмовою». Конфлікт комедії — це зіткнення різних поглядів на рідну мову й прізвище в межах однієї родини, і кожна позиція висвітлена з сатиричним прицілом.

Провідний вид комічного в «Мині Мазайлі» — сатира. Вона спрямована на викриття міщанства, кар’єризму, національного нігілізму й шовінізму. На відміну від лагідного гумору, сатира б’є по вадах суспільства гостро й нещадно. Куліш не просто смішить — він звинувачує. Сатира в п’єсі переважає над гумором, хоча окремі сцени викликають і добрий сміх.

Гротеск і фарс

Куліш широко використовує гротеск — поєднання реального з фантастичним, перебільшення до абсурду. Ось найяскравіші гротескні ситуації:

• Уроки вимови літери «г». Баронова-Козино вчить Мину «правільних проізношеній»: вимовляти «над луґамі» замість «над лугами» («Не га, а ґа»). Паралельно Мокій учить Улю української вимови («паляниця»). Ці уроки стають гротескною пародією на мовне навчання.

• «Сімейна рада» з голосуванням за прізвище. Родина серйозно обговорює, яке нове прізвище взяти, ніби це найважливіша справа життя. Пропозиції стають дедалі абсурднішими.

• Перелік «красивих» прізвищ. Лина й Рина наввипередки вигукують «благородні» прізвища (Сіренєв, Розов, Тюльпанов, Фон Лілієн), а Баронова-Козино пропонує «Рамзес», який тьотя Мотя переробляє на «Рамзєсов», — ніхто не помічає, наскільки це смішно.

• Видіння Мини з предками. Замисленому Мині ввижаються предки — запорожець, чумак і селянин Авив, — і Авив докоряє йому за зміну прізвища. Цей фантастичний елемент підкреслює глибину конфлікту між минулим і теперішнім.

Мовна характеристика персонажів

Куліш — майстер мовної характеристики. Мова кожного персонажа не просто індивідуалізує його, а й викриває світоглядну позицію:

Фінал комедії сповнений іронії долі. Мина нарешті домігся зміни прізвища на Мазєнін — і того ж дня читає в газеті оголошення про власне звільнення з роботи «за систематичний і зловмисний опір українізації». Його кар’єрний план, заради якого він зрікся мови й прізвища, руйнується. Це іронічний вирок авторської сатири: той, хто зраджує себе, програє за будь-яких обставин.

Микола Куліш визначив жанр твору просто: «КОМЕДІЯ». Однак за глибиною проблематики й гостротою викриття це сатирична комедія. П’єса складається з чотирьох дій. Фінал щасливий для Мокія (він здобуває перемогу в мовному питанні) і трагікомічний для Мини: він отримує бажане прізвище Мазєнін, але втрачає роботу.

Прем’єра «Мини Мазайла» відбулася 18 квітня 1929 року в театрі «Березіль» у Харкові. Поставив виставу Лесь Курбас — видатний український режисер-новатор, з яким Куліша пов’язував багаторічний творчий тандем. Курбас умів віднаходити в текстах Куліша глибокий психологізм і водночас гостру сценічну сатиру. Співпраця драматурга й режисера стала однією з вершин українського театру 1920-х років.

Трагічною є доля обох митців. Під час сталінських репресій Леся Курбаса заарештували в грудні 1933 року, Миколу Куліша — у грудні 1934 року; обох ув’язнили на Соловках і розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія) 3 листопада 1937 року. Куліш — автор таких знакових п’єс, як «97» (про голод 1921–1923 років), «Народний Малахій» (сатира на радянську дійсність), «Патетична соната» (про революцію й громадянську війну). «Мина Мазайло» залишається однією з вершин української сатиричної комедії — твором, що не втрачає актуальності, поки існує проблема національної ідентичності.

На НМТ часто пропонують порівняти Мину Мазайла з Мартином Борулею — героєм комедії Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» (1886). Обидва твори — комедії, що висміюють прагнення «вибитися в пани». Спільне між героями — готовність зректися свого заради «вищого» статусу. Обидва вірять, що зміна зовнішніх атрибутів (прізвища, документів, мови) автоматично підвищить їхнє становище в суспільстві.

Однак цілі героїв різні, і ця відмінність визначає специфіку кожної п’єси:

Важливо пам’ятати: сюжет і жанр «Мартина Борулі» детально вивчають в окремому юніті про Карпенка-Карого. Тут порівняння потрібне насамперед для виконання завдань на логічні пари, де ці два твори можуть опинитися поряд. Запам’ятай: Мазайло — прізвище й мова, Боруля — дворянство.

Приклад 1. Провідний вид комічного

Завдання: Провідний вид комічного в комедії «Мина Мазайло» — …

Кроки розв’язання:

1. Пригадай, що комедія Куліша викриває суспільні вади: національний нігілізм, кар’єризм, шовінізм.

2. Сміх у п’єсі не доброзичливий, а гострий, звинувачувальний.

3. Отже, провідний вид комічного — сатира.

Відповідь: сатира.

Чому інші варіанти неправильні: бурлеск (знижене зображення «високого») не є провідним прийомом; травестія (перелицювання серйозного сюжету) теж; ліричний гумор (лагідний, співчутливий) не відповідає викривальному пафосу п’єси; пародія на лицарський роман взагалі не має стосунку до твору.

Приклад 2. Проблема комедії

Завдання: Проблему комедії «Мина Мазайло» найточніше названо в рядку …

Кроки розв’язання:

1. Згадай головний конфлікт: Мина хоче змінити прізвище й мову заради кар’єри.

2. Це проблема зречення рідної мови й прізвища — тобто національної ідентичності.

3. Шукай формулювання, що охоплює мову, прізвище й кар’єру.

Відповідь: зречення рідної мови й прізвища заради кар’єри.

Чому інші варіанти неправильні: боротьба за землю — не тема цієї п’єси; спадок між батьками й дітьми — другорядна лінія; кохання й обов’язок — відсутнє; місто ↔ село — не центральний конфлікт.

Приклад 3. Логічні пари: твір ↔ прагнення героя

Завдання: Установи відповідність між твором і прагненням головного героя.

Твори: 1 «Мина Мазайло», 2 «Мартин Боруля», 3 «Місто», 4 «Я (Романтика)».

Прагнення: А — змінити «малоросійське» прізвище на «Мазєнін»; Б — здобути дворянство; В — «здобути» місто й стати письменником; Г — бути вірним «загірній комуні» ціною матері; Д — стати гетьманом (зайве).

Кроки розв’язання:

1. 1 — Мина Мазайло прагне змінити прізвище → А.

2. 2 — Мартин Боруля домагається дворянства → Б.

3. 3 — Степан Радченко з роману «Місто» хоче підкорити місто й стати письменником → В.

4. 4 — герой новели «Я (Романтика)» вбиває матір в ім’я «загірної комуни» → Г.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г. Д — зайве.

Приклад 4. Постановник прем’єри

Завдання: Прем’єру «Мини Мазайла» в театрі «Березіль» (1929) поставив …

Кроки розв’язання:

1. Пригадай, що «Мина Мазайло» — п’єса 1928 року, а не XIX століття.

2. Театр «Березіль» заснував і очолював Лесь Курбас.

3. Отже, прем’єру поставив Лесь Курбас.

Відповідь: Лесь Курбас.

Чому інші варіанти неправильні: Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий і Микола Садовський — корифеї українського театру XIX — початку XX ст.: Кропивницький (помер 1910) і Карпенко-Карий (помер 1907) на той час уже померли, а Садовський цієї п’єси не ставив. Олександр Довженко — кінорежисер, а не театральний режисер «Березоля».

• Вважати комедію агіткою з єдиним «правильним» героєм. Насправді автор іронізує і з фанатизму Мокія, і зі старосвітського патріотизму дядька Тараса. Куліш не дає готової відповіді — він показує складність мовного питання.

• Плутати сатиру (викриття вад) із лагідним гумором. Сатира в «Мині Мазайлі» — гостра, звинувачувальна, а не доброзичливо-смішна. Якщо сміх викриває суспільну ваду — це сатира.

• Вважати п’єсу трагедією чи драмою через фінал. Фінал справді гіркий для Мини, але жанр визначає автор — «КОМЕДІЯ». Трагікомічний фінал не змінює жанрової природи твору.

• Плутати Мазайла з Борулею. Запам’ятай: Мина хоче змінити прізвище й мову, Мартин — здобути дворянство. Це різні цілі, хоч обидва зрікаються свого.

• Приписувати постановку корифеям XIX століття. «Мину Мазайла» поставив Лесь Курбас у театрі «Березіль» 1929 року. Кропивницький і Карпенко-Карий на той час уже померли, а Садовський цієї п’єси не ставив.

• Вважати тьотю Мотю українкою. Вона російська шовіністка з Курська, яка зневажає все українське. Її фраза «ми люди, слава Богу, руські» — ключ до розуміння її позиції.

Комедія «Мина Мазайло» входить до програми НМТ з української літератури під рядком 4.14. Програма вимагає характеризувати героїв, конфлікт і жанр твору. Також варто знати теоретичні поняття з рядків 0.4 (комедія як жанр) і 0.10 (сатира, гротеск).

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 26 — це «логічні пари» (до 4 балів), де поєднують твори одного жанру. Серед запропонованих творів можуть бути рядок 3.6 («Мартин Боруля») і рядок 4.14 («Мина Мазайло»).

Формат тесту: завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п’яти (0 або 1 бал); завдання 26–30 — на встановлення відповідності (1 бал за кожну правильно утворену пару). На виконання всіх 30 завдань відведено орієнтовно 60 хвилин.

Стратегія підготовки: жанр твору визначай за авторським визначенням — Куліш написав «КОМЕДІЯ». Вид комічного визначай за тим, чи викриває сміх суспільну ваду: якщо так — це сатира. Для логічних пар добре запам’ятай, який герой до якого твору належить і чого він прагне.

• Проблеми комедії: українізація, національний нігілізм, малоросійство, шовінізм, мова як ознака ідентичності.

• Провідний вид комічного — сатира; використано гротеск і фарс (уроки вимови «г», «сімейна рада», видіння предків).

• Мовна характеристика: мова кожного персонажа (суржик Мини, ламана російська тьоті Моті, пуристична українська Мокія, старосвітська українська дядька Тараса) висміює його позицію.

• Жанр — сатирична комедія (авторське визначення — «КОМЕДІЯ»).

• Прем’єра: театр «Березіль», Лесь Курбас, 18 квітня 1929 року, Харків.

• Мазайло ≠ Боруля: Мина змінює прізвище й мову, Мартин здобуває дворянство.

• Фінал — іронія долі: Мина отримує прізвище Мазєнін, але його звільняють за опір українізації.