Література другої половини XIX – початку ХХ ст.

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Україна в XIX столітті

Пам’ятки культури і візуальні джерела

Історія України НМТ

«желехівка»: Фонетичний український правопис, укладений Є. Желехівським у словнику 1886 р. З 1893 р. став офіційним правописом шкіл і видань Галичини.
«кулішівка»: Фонетичний український правопис, розроблений П. Кулішем у кінці 1850-х рр. Принцип: «пиши, як чуєш». Відмовився від російських літер «єри», «єр» і «ять», а звук [і] позначав літерою і; літери є та ї як системні з'явилися пізніше, у правописі 1873 р. Став основою сучасного українського правопису.
імпресіонізм: Напрям у мистецтві кінця XIX — початку ХХ ст., що прагне передати миттєве враження, настрій, гру світла й кольору. У живописі — вільні, помітні окремі мазки (І. Труш, О. Мурашко); у літературі — фіксація миттєвих вражень і відчуттів людини (М. Коцюбинський, «Intermezzo»).
модернізм: Літературний напрям кінця XIX – початку XX ст., що відмовився від прямого відтворення дійсності; зосереджується на внутрішньому світі людини, символах, настроях, психологізмі. Течії: імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм. Представники: Леся Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська.
неоромантизм: Течія модернізму, що підносить сильну особистість, її внутрішню свободу, поєднує романтичне піднесення з психологізмом. В українській літературі представлена драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня».
реалізм: Літературний напрям другої половини XIX ст., що правдиво й типово зображує дійсність, соціальні проблеми й характери людей у їхньому середовищі. Представники: Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко.