Перейти до основного вмісту
Каталог

Демографічний перехід і демографічна політика

~15 хв · 8 розділів · 10 тестових запитань

Населення України та світу
Географія НМТ

Визначай фазу демографічного переходу за коефіцієнтами народжуваності й смертності, розрізняй традиційний і сучасний типи відтворення населення, пояснюй причини демографічного вибуху та старіння, а також цілі демографічної політики в різних країнах.

Фази демографічного переходу

Демографічний перехід — це історичний процес зміни режиму відтворення населення від високих рівнів народжуваності й смертності до низьких, що відбувається разом із модернізацією суспільства. Теоретичну модель розробили американські демографи: у 1929 році Воррен Томпсон уперше описав перехід, а в 1945 році Френк Ноутстайн доопрацював її й популяризував. Модель поділяє еволюцію природного руху на чотири класичні фази, до яких сьогодні додають ще й п’яту — депопуляцію.

Фаза 1 — доіндустріальне суспільство

Коефіцієнти народжуваності (Кн) і смертності (Кс) однаково високі — 30–50 ‰. Через високу дитячу смертність, голод, епідемії та відсутність медицини природний приріст мізерний, а населення зростає дуже повільно. Нині жодна країна світу не перебуває в цій фазі: розвинені країни пройшли її у XVIII–XIX ст., а більшість країн Азії, Африки й Латинської Америки — протягом XX ст.

Фаза 2 — демографічний вибух

Смертність різко падає завдяки вакцинації, антибіотикам, поліпшенню гігієни та якості харчування. Натомість народжуваність залишається високою, бо соціальні норми й традиції ще не змінилися. Різниця між Кн і Кс дає величезний природний приріст — це й називають демографічним вибухом. Типові країни: Нігер (Кн ≈ 45 ‰, Кс ≈ 9 ‰), Чад, Сомалі, Демократична Республіка Конго.

Фаза 3 — перехідна

Народжуваність починає знижуватися під впливом урбанізації, поширення освіти, зайнятості жінок у виробництві та доступності контрацепції. Смертність уже низька, тому природний приріст сповільнюється, але залишається додатним. Приклади: Індія, Бангладеш, Єгипет.

Фаза 4 — завершальна

І народжуваність, і смертність низькі (≈ 8–12 ‰) і близькі одна до одної. Природний приріст наближається до нуля. Це характерно для розвинених країн: США, Франція, Велика Британія. Населення стабілізується або починає повільно скорочуватися.

П’ята фаза — депопуляція

Після завершення переходу в багатьох країнах смертність перевищує народжуваність, і населення природно скорочується. Цю стадію іноді називають п’ятою фазою. До неї належать Японія, Італія, Німеччина (з 1972 року), Болгарія, Україна, а з 2022 року — і Китай.

Рендеринг діаграми…

Типи відтворення: демографічний вибух і старіння

Відтворення населення — це безперервна зміна поколінь через народжуваність і смертність. Щоб зрозуміти, чи відтворює себе населення, демографи використовують сумарний коефіцієнт народжуваності (СКН) — середню кількість дітей, яку народжує одна жінка за репродуктивний період (15–49 років).

Рівень простого відтворення

Просте відтворення — це стан, за якого покоління дітей чисельно заміщує покоління батьків. Для цього потрібно, щоб СКН становив приблизно 2,1 дитини на жінку. Чому не рівно 2? Бо хлопчиків народжується трохи більше, ніж дівчаток (≈ 105 на 100), а не всі діти доживають до дорослого віку — надлишок у 0,1 компенсує переважання хлопчиків і смертність до репродуктивного віку. Якщо СКН нижчий за 2,1, населення за відсутності міграції починає скорочуватися.

СКН у різних країнах (округлені значення)

Країна / регіон

СКН (дітей на жінку)

Тенденція

Світ загалом

≈ 2,2

повільне зниження

Нігер

≈ 6,0

дуже високий

Індія

≈ 2,0

близький до простого відтворення

Франція

≈ 1,6–1,7

один із найвищих у ЄС

Японія

≈ 1,2

низький, населення старіє

Україна (2021)

≈ 1,2

після 2022 р. — близько 1 або нижче

Південна Корея

≈ 0,7

найнижчий у світі

Традиційний тип відтворення

Традиційний тип відтворення характеризується високою народжуваністю за високої або вже зниженої смертності, високим природним приростом і молодою віковою структурою. Він притаманний країнам Африки на південь від Сахари, Південної Азії (Афганістан, Пакистан) та Південно-Західної Азії. У цих країнах СКН перевищує 3–4, а часто сягає 5–7 дітей на жінку.

Сучасний тип відтворення

Сучасний тип відтворення — це низькі народжуваність і смертність, малий або від’ємний природний приріст і старіюче населення. Він характерний для країн Європи, Японії, Північної Америки, Австралії. СКН тут зазвичай нижчий за 2,1, а в багатьох країнах — нижчий за 1,5.

Демографічний вибух

Демографічний вибух — це різке прискорення зростання населення, яке відбувається у фазі 2 демографічного переходу. Його спричиняє не зростання народжуваності, а швидке падіння смертності за збереження високої народжуваності. У світі демографічний вибух почався із середини XX століття. Нині він триває в Африці на південь від Сахари, в Афганістані та Пакистані. Наслідки: молоде населення (діти до 15 років — понад 40 %), нестача робочих місць, шкіл і продовольства, хибна урбанізація (зростання нетрів). У глобальному вимірі демографічний вибух загострює продовольчу проблему людства.

Старіння населення

Старіння населення — це зростання частки людей похилого віку (65 років і старше) у загальній чисельності. Воно спричинене двома чинниками: низькою народжуваністю (мало дітей) і збільшенням тривалості життя (люди довше живуть). Найвищі частки осіб 65+ — у Японії, Італії, Португалії, Фінляндії, Німеччині; Україна (≈ 17 % до 2022 р.) також має старе населення. Наслідки: нестача працівників, зростання навантаження на пенсійну систему й медицину. Як вимірюють старіння — докладно розглянуто в уроці про статево-вікову піраміду.

Демографічна політика

Демографічна політика — це система заходів держави, спрямованих на зміну народжуваності, а також смертності й міграцій відповідно до демографічної ситуації. Її напрям залежить від типу відтворення населення: країни з демографічним вибухом намагаються стримувати народжуваність, а країни з депопуляцією — стимулювати її.

Стримування народжуваності: Китай

Найвідоміший приклад політики стримування — Китай. У 1979–1980 роках уряд запровадив політику «одна сім’я — одна дитина», щоб зупинити демографічний вибух. Вона діяла до 2015 року. З 2016 року дозволили двох дітей, з 2021 року — трьох, а згодом обмеження скасували повністю. Наслідки політики: перевага хлопчиків серед новонароджених (через селективні аборти), швидке старіння населення та скорочення чисельності населення з 2022 року.

Стримування народжуваності: Індія

Індія стала першою країною у світі, яка запровадила національну програму планування сім’ї — у 1952 році. Заходи включали пропаганду малодітної сім’ї, поширення контрацепції та підвищення мінімального віку шлюбу. У 1975–1977 роках уряд провів кампанію примусової стерилізації, яка викликала масовий спротив і політичну кризу. Нині СКН Індії близький до рівня простого відтворення (≈ 2,0), тому жорсткі заходи більше не застосовують.

Стимулювання народжуваності: Франція

Франція має одну з найстаріших і найефективніших систем стимулювання народжуваності в Європі. Держава надає сімейні допомоги, податкові пільги для сімей з дітьми, оплачувані відпустки по догляду за дитиною та доступні ясла. Завдяки цьому СКН Франції (≈ 1,6–1,7) — один із найвищих у Європейському Союзі.

Стимулювання народжуваності: Польща та Угорщина

Польща з 2016 року запровадила програму «Родина 500+» — щомісячну виплату на кожну дитину (з 2024 року — 800+). Угорщина пропонує пільгові кредити для молодих сімей і податкові пільги для матерів. Обидві країни намагаються подолати депопуляцію та підвищити народжуваність.

Демографічна політика України

Україна також належить до країн, що стимулюють народжуваність. Основні заходи: допомога при народженні дитини, «пакунок малюка» (з 2018 року), а також Стратегія демографічного розвитку України на період до 2040 року (ухвалена 2024 року). Стратегія передбачає подолання депопуляції, підтримку сімей з дітьми та повернення громадян з-за кордону.

Якість життя — доходи, безпека, житло, медицина — є головною умовою і вищої народжуваності, і повернення мігрантів. Жодні грошові виплати не дадуть тривалого ефекту, якщо люди не відчувають упевненості в майбутньому.

Розбираємо завдання

Приклад 1. Визначення завершальної фази демографічного переходу

У таблиці наведено округлені коефіцієнти народжуваності (Кн) і смертності (Кс) чотирьох країн (у проміле). Яка з них перебуває на завершальній (четвертій) фазі демографічного переходу?

Країна

Кн (‰)

Кс (‰)

Нігер

45

9

Єгипет

20

6

Франція

10

9

Бангладеш

18

5

Розв’язання. Завершальна фаза (фаза 4) характеризується низькими й близькими Кн і Кс (≈ 8–12 ‰) та природним приростом, близьким до нуля. Порівнюємо:

  • Нігер: Кн 45 ‰, Кс 9 ‰ — величезний розрив, фаза 2 (демографічний вибух).

  • Єгипет: Кн 20 ‰, Кс 6 ‰ — розрив значний, фаза 3.

  • Франція: Кн 10 ‰, Кс 9 ‰ — обидва низькі й майже однакові, фаза 4.

  • Бангладеш: Кн 18 ‰, Кс 5 ‰ — Кн ще помірно високий, фаза 3.

Відповідь: Франція.

Чому інші варіанти неправильні. Бангладеш має найнижчий Кс (5 ‰), що може створити хибне враження «завершальної» фази. Однак Кн 18 ‰ ще вдвічі вищий за Кс, тому природний приріст додатний і значний — це фаза 3. Нігер і Єгипет мають ще більший розрив.


Приклад 2. Заходи політики стимулювання народжуваності

Оберіть три заходи, які належать до політики стимулювання народжуваності.

  • щомісячна виплата на кожну дитину

  • оплачувана відпустка по догляду за дитиною

  • пільговий кредит на житло для сімей з дітьми

  • штраф за народження другої дитини

  • підвищення мінімального віку шлюбу

  • безоплатна стерилізація

  • пропаганда малодітної сім’ї

Розв’язання. Політика стимулювання народжуваності застосовується в країнах із низькою народжуваністю та депопуляцією. Її мета — збільшити кількість дітей у сім’ях. Заходи, що заохочують народження дітей: матеріальна підтримка (щомісячна виплата), створення умов для догляду (оплачувана відпустка) та вирішення житлового питання (пільговий кредит).

Відповідь: щомісячна виплата на кожну дитину, оплачувана відпустка по догляду за дитиною, пільговий кредит на житло для сімей з дітьми.

Чому інші варіанти неправильні. Штраф за народження другої дитини, безоплатна стерилізація та пропаганда малодітної сім’ї — це заходи стримування народжуваності. Підвищення мінімального віку шлюбу також зменшує народжуваність, оскільки відкладає початок репродуктивного періоду.


Приклад 3. Країна з політикою «одна сім’я — одна дитина»

Яка країна з 1980 до 2015 року обмежувала сім’ї однією дитиною?

  • Індія

  • Китай

  • Японія

  • Бангладеш

Розв’язання. Політика «одна сім’я — одна дитина» діяла в Китаї з 1979–1980 років до 2015 року. Її запровадили для стримування демографічного вибуху. Індія мала програму планування сім’ї, але без жорсткого ліміту в одну дитину. Японія та Бангладеш ніколи не запроваджували такого обмеження.

Відповідь: Китай.

Чому інші варіанти неправильні. Індія запровадила національну програму планування сім’ї ще 1952 року, але вона не передбачала ліміту в одну дитину — лише пропаганду малодітної сім’ї та контрацепцію. Японія та Бангладеш не мали державної політики обмеження кількості дітей.


Приклад 4. Ознаки країни у фазі демографічного вибуху

Оберіть три ознаки, характерні для країни, що перебуває у фазі демографічного вибуху.

  • СКН понад 4 дитини на жінку

  • діти до 15 років — понад 40 % населення

  • швидке зростання міст і нетрів

  • природне скорочення населення

  • частка осіб 65+ понад 20 %

  • політика стимулювання народжуваності

  • Кс вищий за Кн

Розв’язання. Демографічний вибух (фаза 2) характеризується високою народжуваністю при різко зниженій смертності. Ознаки: дуже високий СКН (понад 4), молоде населення (діти до 15 років — понад 40 %) та стрімка хибна урбанізація (люди їдуть до міст, але робочих місць бракує, утворюються нетрі).

Відповідь: СКН понад 4 дитини на жінку; діти до 15 років — понад 40 % населення; швидке зростання міст і нетрів.

Чому інші варіанти неправильні. Природне скорочення населення та Кс вищий за Кн — ознаки депопуляції (п’ятої фази). Частка осіб 65+ понад 20 % — ознака старіння населення, характерна для сучасного типу відтворення. Політика стимулювання народжуваності застосовується в країнах із депопуляцією, а не з демографічним вибухом.

Типові помилки й пастки

  • Помилка: вважають, що демографічний вибух спричинило зростання народжуваності.

  • Як правильно: демографічний вибух спричиняє різке падіння смертності за високої народжуваності. Народжуваність не зростає — вона лишається такою самою, але смертність стрімко знижується, тому приріст різко збільшується.

  • Помилка: визначають фазу демографічного переходу лише за коефіцієнтом народжуваності, не порівнюючи його з коефіцієнтом смертності.

  • Як правильно: фазу визначають за співвідношенням Кн і Кс. Наприклад, Кн 12 ‰ може бути і у фазі 3 (якщо Кс 4 ‰), і у фазі 4 (якщо Кс 11 ‰). Завжди порівнюй обидва показники.

  • Помилка: приписують політику «одна сім’я — одна дитина» Індії або вважають, що Китай досі обмежує кількість дітей.

  • Як правильно: політика однієї дитини діяла в Китаї з 1980 до 2015 року. Індія мала програму планування сім’ї без жорсткого ліміту. Китай уже скасував обмеження: з 2016 року дозволено двох дітей, з 2021 — трьох, а згодом — без обмежень.

  • Помилка: вважають, що народжуваність стимулюють країни з демографічним вибухом.

  • Як правильно: стимулюють народжуваність країни з депопуляцією (низька народжуваність, старіння). Країни з демографічним вибухом, навпаки, намагаються стримувати народжуваність.

  • Помилка: плутають сумарний коефіцієнт народжуваності (СКН) з коефіцієнтом народжуваності (Кн).

  • Як правильно: СКН — середня кількість дітей на одну жінку (наприклад, 2,1 дитини). Кн — кількість народжень на 1000 осіб населення за рік (наприклад, 10 ‰). Це різні показники, не плутай їх.

  • Помилка: вважають, що в країнах сучасного типу відтворення найнижчий Кс у світі.

  • Як правильно: через старіння населення в країнах сучасного типу (Європа, Японія) Кс часто вищий (10–12 ‰), ніж у молодих країнах Африки (5–9 ‰), де менше людей похилого віку. Низький Кс — не ознака розвиненості, а ознака молодої вікової структури.

Як це перевіряють на НМТ

Тема «Демографічний перехід і демографічна політика» входить до розділу 4.1 програми НМТ з географії. На іспиті перевіряють уміння пояснювати фази демографічного переходу, розуміння демографічного старіння, цілей демографічної політики в країнах з різним типом відтворення, а також якості життя як чинника природного руху населення.

Формати завдань

  • Завдання 12 (демоваріант 2026): вибір однієї відповіді з чотирьох до таблиці демографічних коефіцієнтів (тема 4.1, 1 бал).

  • Завдання 4 (демоваріант 2026): тема 4.1 із суміжною темою 6.1 (регіони світу), 1 бал.

  • Завдання 25–30 (демоваріант 2026): вибір трьох відповідей із семи, 0–3 бали (по 1 балу за кожен правильно вказаний варіант). У демоваріанті 2026 з теми 4.1 — завдання 26.

Стратегія виконання

У завданнях формату «3 з 7» правильні варіанти перевіряють розуміння причинно-наслідкових зв’язків, а не запам’ятовування фактів. Кожне твердження звіряй із логічним ланцюжком:

рівень розвитку країни → коефіцієнти народжуваності й смертності → вікова структура населення → тип демографічної політики

Наприклад, якщо в завданні йдеться про країну з високим СКН, це означає традиційний тип відтворення, молоде населення, демографічний вибух і політику стримування народжуваності. Якщо СКН низький — сучасний тип, старіння, депопуляція, політика стимулювання.

Порада: уважно читай таблиці з коефіцієнтами. Не роби висновку лише за одним показником — завжди порівнюй Кн і Кс. Країна з Кн 12 ‰ і Кс 11 ‰ перебуває в завершальній фазі, а країна з Кн 12 ‰ і Кс 4 ‰ — у фазі 3.

Питання й відповіді

Чому смертність знижується раніше, ніж народжуваність?

Смертність знижується під впливом зовнішніх чинників, які суспільство може змінити відносно швидко: вакцинація, антибіотики, чиста вода, каналізація, поліпшення харчування. Народжуваність же регулюється глибокими соціальними нормами, традиціями, релігійними уявленнями та роллю жінки в сім’ї — ці чинники змінюються повільно, протягом поколінь. Тому в демографічному переході спочатку падає смертність (фаза 2), а народжуваність починає знижуватися лише згодом (фаза 3).

На якій фазі демографічного переходу перебуває Україна?

Україна пройшла всі чотири фази демографічного переходу й нині перебуває в стадії депопуляції (п’ята фаза). Коефіцієнт народжуваності (≈ 6–7 ‰ у 2021 р., після 2022 р. — близько 5 ‰) значно нижчий за коефіцієнт смертності (≈ 15–18 ‰), тому природний приріст від’ємний. СКН у 2021 році становив близько 1,2 дитини на жінку, а після 2022 року — за оцінками близько 1,0 або ще нижче. Населення України природно скорочується, що посилюється війною та міграцією.

Чому Китай відмовився від політики однієї дитини?

Політика «одна сім’я — одна дитина» спричинила три серйозні проблеми. По-перше, через культурну перевагу синів батьки робили селективні аборти, що призвело до величезної диспропорції — у Китаї на 100 дівчаток народжується близько 115 хлопчиків. По-друге, населення почало стрімко старіти, бо кожне покоління було меншим за попереднє. По-третє, з 2022 року чисельність населення Китаю почала скорочуватися. Щоб пом’якшити ці наслідки, уряд спочатку дозволив двох дітей (2016), потім трьох (2021), а згодом скасував обмеження повністю.

Чи допомагають грошові виплати підвищити народжуваність?

Грошові виплати можуть дати короткостроковий ефект, але самі по собі не здатні кардинально змінити демографічну ситуацію. Досвід європейських країн показує, що найвищий СКН мають країни, де жінки поєднують кар’єру й материнство завдяки доступним яслам, гнучкому графіку роботи та рівності в домашніх обов’язках. Вирішальну роль відіграє якість життя: доходи, безпека, житло, медицина, упевненість у майбутньому. Без цих умов жодні виплати не дадуть тривалого результату.

Чому рівень простого відтворення — саме 2,1 дитини на жінку?

Для того щоб покоління дітей чисельно замістило покоління батьків, кожна жінка в середньому має народити двох дітей — одного хлопчика й одну дівчинку, які замістять її саму та її партнера. Однак не всі діти доживають до репродуктивного віку: частина помирає в дитинстві, частина — в підлітковому віці. Крім того, хлопчиків народжується трохи більше, ніж дівчаток (≈ 105 на 100). Тому до двійки додають приблизно 0,1 дитини, яка компенсує переважання хлопчиків серед новонароджених і смертність до репродуктивного віку (15–49 років). У країнах із дуже низькою дитячою смертністю цей показник може бути ближчим до 2,05, а в країнах із високою смертністю — до 2,3–2,5. Усереднене значення 2,1 прийняте в міжнародній демографії як стандарт.

Коротко: головне

  • Фаза 2 — смертність падає, народжуваність висока: демографічний вибух.

  • Фаза 4 — низькі Кн і Кс, приріст ≈ 0; далі можлива депопуляція (Україна, Японія).

  • Традиційний тип відтворення — Африка, Південна Азія; сучасний тип — Європа, Японія, Північна Америка.

  • Просте відтворення — СКН ≈ 2,1 дитини на жінку.

  • Стримування народжуваності: Китай (1980–2015), Індія; стимулювання: Франція, Польща, Угорщина, Україна.

  • Демографічна політика діє лише разом із підвищенням якості життя.