Частини мови в контексті: омонімічні слова
~20 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань
Визначай частину мови виділеного слова в реченні за питанням, роллю й значенням. Розрізняй омонімічні слова (що, як, так, та, було, коло, навколо, край) та встановлюй відповідність у форматі завдання 27 НМТ.
Усі слова української мови поділяють на самостійні частини мови, службові частини мови та вигук. Самостійні частини мови — іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово (з особливими формами: дієприкметник, дієприслівник) та прислівник — мають лексичне значення й відповідають на певне питання. Зазвичай вони є членами речення (крім звертань і вставних слів). Службові частини мови — прийменник, сполучник, частка — не мають самостійного лексичного значення, не відповідають на питання й не бувають членами речення. Вигук стоїть окремо: він виражає емоції, але не називає їх.
Алгоритм визначення частини мови в контексті
Щоб правильно визначити частину мови слова в реченні, послідовно виконай чотири кроки:
Постав до слова питання від іншого слова в реченні. Якщо питання існує — це самостійна частина мови.
З'ясуй, чи є слово членом речення. Самостійні частини мови виконують синтаксичну роль (підмет, присудок, додаток, означення, обставина). Службові — ні.
Визнач значення слова саме в цьому реченні. Наприклад, «коло» може означати геометричну фігуру (іменник), вказувати на місце (прийменник «біля») або бути прислівником.
Звір морфологічні ознаки: чи змінюється слово (іменник має рід, число, відмінок), чи стоїть перед іменником у непрямому відмінку (прийменник), чи з'єднує частини речення (сполучник).
Функціональні омоніми
Функціональні омоніми — це однаково звучні слова, що належать до різних частин мови. Їхнє значення й граматична роль залежать винятково від контексту. До таких слів належать: що, як, так, та, було, коло, навколо, край, мов, ніби, наче. Наприклад, слово «що» може бути займенником («Що ти робиш?»), сполучником («Я знаю, що ти прийдеш») або часткою («Що за краса!»).
Важливо: правопис співзвучних сполук на кшталт щоб — що б, зате — за те розглядають в уроці «Сполучник: види і правопис». А розрізнення сполучника й сполучного слова в складнопідрядному реченні — тема синтаксису. Тут ми зосереджуємося на розпізнаванні частини мови.
Слова що, як, так, та — одні з найчастіших функціональних омонімів. Їхню частину мови визначає лише контекст: питання, синтаксична роль і значення.
Слово «що»
Частина мови | Ознаки | Приклад |
|---|---|---|
Займенник (сполучне слово) | Член речення (підмет або додаток); можна замінити на «який» або поставити питання | Книжка, що лежить на столі, моя. (що = яка, підмет) |
Сполучник | Не член речення; з'єднує частини; замінити на «який» не можна | Я знаю, що ти прийдеш. |
Частка | Надає емоційного забарвлення; не член речення | Що за чудовий вечір! |
Порада: якщо «що» можна замінити на «який» або «котрий» і воно є підметом чи додатком — це займенник. Якщо «що» стоїть на межі частин складного речення й не відповідає на питання — це сполучник. Якщо «що» стоїть перед «за» й виражає захоплення або здивування — це частка.
Слово «як»
Частина мови | Ознаки | Приклад |
|---|---|---|
Прислівник | Обставина; відповідає на питання «як?» | Як ти почуваєшся? |
Сполучник (порівняльний) | З'єднує частини речення; не член речення | Він співав, як соловей. |
Частка | Підсилює емоційність; не член речення | Як гарно навколо! |
Слово «так»
Частина мови | Ознаки | Приклад |
|---|---|---|
Прислівник | Обставина способу дії; питання «як?» | Роби так, як радить тренер. |
Частка стверджувальна | Виражає ствердження; не член речення | — Ти готовий? — Так. |
Частина парного сполучника «як… так і» | З'єднує однорідні члени або частини речення | Як учні, так і вчителі чекали канікул. |
Слово «та»
Частина мови | Ознаки | Приклад |
|---|---|---|
Сполучник | З'єднує частини; значення «і» або «але» | Сніг падав, та ми пішли гуляти. |
Займенник | Член речення (означення); вказує на предмет | Та дівчина — моя сестра. |
Частка | Підсилює висловлювання; не член речення | Та годі вже сперечатися! |
Слова коло, навколо, край, уздовж можуть належати до різних частин мови. Щоб їх розрізнити, звертай увагу на наявність іменника після слова, на питання й синтаксичну роль.
Прийменник
Прийменник стоїть перед іменником (або займенником) у непрямому відмінку й не має самостійного питання. Його можна замінити іншим прийменником:
коло хати (= біля хати)
навколо будинку
край дороги
уздовж річки
У цих прикладах коло, навколо, край, уздовж — прийменники, бо вони вказують на просторові відношення й стоять перед іменниками в родовому відмінку.
Прислівник
Прислівник стоїть самостійно, не керує іменником і відповідає на питання «де?», «як?», «коли?»:
Навколо було тихо. (де? — прислівник)
Розріж аркуш уздовж. (як? — прислівник)
Я вперше побачив море. (коли? — прислівник)
Зверни увагу: «вперше» (уперше) — завжди прислівник, його пишемо разом. Не плутай його зі сполученням прийменника й числівника: «у першому класі».
Іменник
Іменник має рід, число, відмінок, може мати при собі означення (прикметник, займенник). Йому можна поставити питання «хто?» або «що?»:
широке коло друзів (що? — іменник)
рідний край (що? — іменник)
Дієприслівник чи прислівник
Окремо варто розрізняти дієприслівник і прислівник:
Слово | Частина мови | Ознаки | Приклад |
|---|---|---|---|
мовчачи | Дієприслівник | Позначає додаткову дію; можна замінити дієсловом | Він сидів, мовчачи. (сидів і мовчав) |
мовчки | Прислівник | Позначає спосіб дії; питання «як?» | Він мовчки вийшов. (як? — мовчки) |
Особливі форми дієслова — дієприкметник і дієприслівник — часто плутають із прикметниками та прислівниками. Крім того, слово «було» може бути як дієсловом, так і часткою, а слова мов, ніби, наче — сполучниками або частками.
Дієприкметник чи прикметник
Дієприкметник називає ознаку за дією й має дієслівні ознаки — вид і час. Прикметник називає постійну ознаку, не пов'язану з дією.
Дієприкметник | Прикметник |
|---|---|
зів'яле листя (листя, що зів'яло — ознака за дією) | в'яле листя (постійна ознака, не пов'язана з дією) |
прочитана книжка (книжка, яку прочитали) | цікава книжка (постійна якість) |
вчений пес (= навчений, вивчений) | вчена рада (постійна ознака) |
Слово «вчений» може бути трьох частин мови: іменник (відомий учений — хто?), дієприкметник (вчений пес — навчений) і прикметник (вчена рада — яка?).
Дієслово «було» чи частка «було»
Слово «було» може бути:
дієсловом (минулий час, присудок): «Було тепло»; «Учора було свято».
часткою (при дієслові, означає незавершену дію): «Хотів було піти, та передумав». Тут «було» не називає дії, а лише вказує, що дія була майже виконана, але не завершилася.
Якщо «було» можна вилучити з речення без втрати граматичної основи — це частка. Якщо без «було» речення втрачає присудок — це дієслово.
Сполучник чи частка: мов, ніби, наче
Слова мов, ніби, наче можуть бути:
сполучником у порівняльній конструкції: «Сніг, мов пух»; «Вона співала, наче соловейко».
часткою, коли виражають непевність або припущення: «Він ніби задумався»; «Вона наче засмутилася».
Підказка: якщо слово вводить порівняння (можна замінити на «як») — це сполучник. Якщо воно лише додає відтінок сумніву — це частка.
Розгляньмо чотири типові завдання формату «логічні пари» (завдання 27 НМТ). У кожному прикладі потрібно встановити відповідність між виділеним словом (1–4) і частиною мови (А–Д). Одна відповідь зайва.
Приклад 1. Слова «що» та «коло»
Установіть відповідність між виділеним словом і частиною мови.
Виділене слово в реченні | Частина мови |
|---|---|
1 Книжка, що лежить на столі, моя. | А займенник |
2 Я знаю, що ти прийдеш. | Б сполучник |
3 Що за чудовий вечір! | В частка |
4 Ми сиділи коло вогнища. | Г прийменник |
Д іменник (зайвий) |
Розв'язання:
1. «Книжка, що лежить на столі, моя» — «що» можна замінити на «яка», воно є підметом. Це займенник (сполучне слово). Відповідь: А.
2. «Я знаю, що ти прийдеш» — «що» з'єднує частини речення, не є членом речення, замінити на «який» не можна. Це сполучник. Відповідь: Б.
3. «Що за чудовий вечір!» — «що» стоїть перед «за», виражає емоцію, не є членом речення. Це частка. Відповідь: В.
4. «Ми сиділи коло вогнища» — «коло» стоїть перед іменником у родовому відмінку, вказує на місце (= біля). Це прийменник. Відповідь: Г.
Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Іменник (Д) — зайвий.
Приклад 2. Слова «так» та «коло»
Установіть відповідність між виділеним словом і частиною мови.
Виділене слово в реченні | Частина мови |
|---|---|
1 Роби так, як радить тренер. (так) | А прислівник |
2 — Ти готовий? — Так. | Б частка |
3 Як учні, так і вчителі чекали канікул. (так) | В сполучник |
4 Широке коло друзів привітало її. (коло) | Г іменник |
Д прийменник (зайвий) |
Розв'язання:
1. «Роби так» — «так» відповідає на питання «як?», є обставиною способу дії. Це прислівник. Відповідь: А.
2. «— Ти готовий? — Так» — «так» виражає ствердження, не є членом речення. Це частка. Відповідь: Б.
3. «Як учні, так і вчителі» — «так» є частиною парного сполучника «як… так і». Відповідь: В.
4. «Широке коло друзів» — «коло» має означення «широке», відповідає на питання «що?». Це іменник. Відповідь: Г.
Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Прийменник (Д) — зайвий.
Приклад 3. Слова «навколо», «мов», «зів'ялий»
Установіть відповідність між виділеним словом і частиною мови.
Виділене слово в реченні | Частина мови |
|---|---|
1 Навколо було тихо. | А прислівник |
2 Діти бігали навколо хати. | Б прийменник |
3 Вона співала, мов соловейко. | В сполучник |
4 Зів'яле листя шурхотіло під ногами. | Г дієприкметник |
Д частка (зайва) |
Розв'язання:
1. «Навколо було тихо» — «навколо» стоїть самостійно, відповідає на питання «де?». Це прислівник. Відповідь: А.
2. «Навколо хати» — «навколо» стоїть перед іменником у родовому відмінку, вказує на місце. Це прийменник. Відповідь: Б.
3. «Співала, мов соловейко» — «мов» уводить порівняння, можна замінити на «як». Це сполучник. Відповідь: В.
4. «Зів'яле листя» — «зів'яле» називає ознаку за дією (листя, що зів'яло), має дієслівні ознаки. Це дієприкметник. Відповідь: Г.
Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Частка (Д) — зайва.
Приклад 4. Слова «вперше», «було», «та»
Установіть відповідність між виділеним словом і частиною мови.
Виділене слово в реченні | Частина мови |
|---|---|
1 Я вперше побачив море. (вперше) | А прислівник |
2 Хотів було піти, та передумав. (було) | Б частка |
3 Сніг падав, та ми пішли гуляти. (та) | В сполучник |
4 Та дівчина — моя сестра. (та) | Г займенник |
Д дієслово (зайве) |
Розв'язання:
1. «Я вперше побачив море» — «вперше» відповідає на питання «коли?», є обставиною. Це прислівник. Відповідь: А.
2. «Хотів було піти» — «було» стоїть при дієслові, вказує на незавершену дію, не є членом речення. Це частка. Відповідь: Б.
3. «Сніг падав, та ми пішли гуляти» — «та» з'єднує частини речення в значенні «але». Це сполучник. Відповідь: В.
4. «Та дівчина» — «та» вказує на предмет, є означенням, член речення. Це займенник. Відповідь: Г.
Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Дієслово (Д) — зайве.
Визначають частину мови за словником, а не за реченням: що завжди «займенник», коло завжди «іменник». Насправді частину мови визначає контекст: що може бути займенником, сполучником або часткою; коло — іменником, прийменником або прислівником.
Плутають сполучник що і займенник що в ролі сполучного слова. Якщо що можна замінити на який і воно є членом речення — це займенник. Якщо ні — сполучник.
Вважають прийменником слово без іменника після нього: «Навколо було тихо» — тут навколо прислівник, бо немає іменника, до якого воно б відносилося.
Плутають дієприкметник зів'ялий і прикметник в'ялий, дієприслівник мовчачи і прислівник мовчки. Дієприкметник і дієприслівник зберігають дієслівні ознаки (вид, час, додаткова дія).
Приймають частку було за дієслово: «Хотів було піти» — було не називає дії, а лише вказує на незавершеність. Це частка.
Двічі використовують ту саму букву й не залишають зайвої відповіді. У завданні 27 п'ять букв (А–Д) і чотири цифри (1–4), тому одна буква обов'язково зайва. Не можна використовувати одну букву двічі.
У демоваріанті НМТ-2026 завдання 27 перевіряє вміння визначати частину мови виділених слів. Формат — встановлення відповідності («логічні пари»): чотири цифри (1–4) відповідають чотирьом буквам (А–Д). Завдання оцінюють у 0–4 бали — по 1 балу за кожну правильну пару.
У демоваріанті частини мови, які треба було розпізнати, — прийменник, частка, сполучник, дієприкметник. Програма НМТ (розділ 4.7) у змісті передбачає «розрізнення сполучників та інших співзвучних частин мови», а у вимогах — «розпізнавати прийменники, сполучники й частки» та «відрізняти сполучники від співзвучних частин мови». Розділ 4.5 програми стосується дієприкметника як особливої форми дієслова.
Структура завдання 27
Букв п'ять (А–Д), а цифр чотири (1–4), тому одна буква лишається зайвою. Кожну пару оцінюють окремо, тому варто відповісти на всі чотири позиції — навіть якщо не певен, спробуй визначити.
Стратегія виконання
Спершу розв'яжи найпевніші пари — ті, у яких частина мови очевидна.
Для решти застосуй алгоритм: постав питання до слова, з'ясуй, чи є воно членом речення, визнач значення в контексті.
Перевір, яка частина мови лишилася зайвою, — це допоможе впевнитися, що ти не помилився.
Як відрізнити «що»-сполучник від «що»-займенника?
Постав питання до слова. Якщо «що» можна замінити на «який» або «котрий» і воно є членом речення (підметом або додатком) — це займенник (сполучне слово). Наприклад: «Книжка, що лежить на столі, моя» — що = яка, підмет. Якщо «що» не можна замінити на «який», воно не є членом речення, а лише з'єднує частини — це сполучник. Наприклад: «Я знаю, що ти прийдеш».
Чи може те саме слово бути прийменником і прислівником?
Так. Слова коло, навколо, край, уздовж можуть бути прийменниками, якщо стоять перед іменником у непрямому відмінку (коло хати, навколо будинку). Вони стають прислівниками, коли стоять самостійно й відповідають на питання (Навколо було тихо — де?; Розріж аркуш уздовж — як?). Головна підказка: після прийменника завжди є іменник, після прислівника — ні.
Як швидко розпізнати частку в реченні?
Частка не відповідає на питання, не є членом речення й не з'єднує частин речення (на відміну від сполучника). Вона лише додає відтінку значення: ствердження (Так!), заперечення (Ні), сумніву (ніби), підсилення (та, що за), незавершеності дії (було). Якщо слово можна вилучити з речення без втрати граматичної основи — це, найімовірніше, частка.
Що робити, якщо дві пари здаються однаковими?
Застосуй алгоритм до кожної пари окремо. Навіть якщо слово те саме (наприклад, «та» в різних реченнях), його частина мови може відрізнятися залежно від контексту. Спочатку розв'яжи найпростіші пари, а для складних використай метод виключення: подивися, які частини мови вже використано, а яка лишилася зайвою.
Чи дають бали за частково правильну відповідь у завданні 27?
Так. Завдання 27 оцінюють у 0–4 бали — по 1 балу за кожну правильно встановлену пару. Якщо ти правильно з'єднав три пари з чотирьох, отримаєш 3 бали. Тому варто відповісти на всі чотири позиції, навіть якщо в чомусь не певен.
Частину мови визначає контекст: питання, роль у реченні, значення.
Що: займенник (член речення) — сполучник — частка; як, так: прислівник — сполучник — частка.
Коло, навколо, край: прийменник перед іменником, прислівник без нього, іменник з означенням.
Зів'ялий — дієприкметник, в'ялий — прикметник; мовчачи — дієприслівник, мовчки — прислівник.
У завданні 27 чотири пари, одна буква зайва, 1 бал за кожну пару.