Власне українська й запозичена лексика

~10 хв · 9 розділів · 8 тестових запитань

Лексикологія і фразеологія

Українська мова НМТ

власне українська лексика: Слова, успадковані від давніших мовних спільнот (індоєвропейські, спільнослов’янські, східнослов’янські) або утворені в українській мові з питомих коренів і афіксів: мати, земля, дядько, паляниця. Синонім — питома лексика.
запозичене слово: Слово, що прийшло з іншої мови й пристосувалося до української вимови, правопису та граматики: театр (з грецької), шлюб (з польської), кавун (з тюркських мов).
зіяння: Збіг двох голосних звуків поспіль. Усередині кореня воно типове для запозичень (театр, діалог, какао), а на межі префікса й кореня трапляється і в питомих словах (поорати).
інтернаціоналізм: Слово, яке звучить подібно й має те саме значення в багатьох неспоріднених або віддалено споріднених мовах; найчастіше це науковий чи суспільно-політичний термін: демократія, телефон, біологія.
словотвірна калька: Слово, утворене поморфемним перекладом іншомовного зразка з питомих коренів і афіксів: правопис (грец. orthographia), підмет (лат. subjectum), займенник (лат. pronomen).
спільнослов’янська лексика: Шар власне української лексики, успадкований із праслов’янської мови й спільний для всіх слов’янських мов: земля, голова, рука, дуб, жито.