Відмінювання прикметників: тверда й м’яка групи

Прикметники в українській мові поділяють на дві групи відмінювання — тверду й м’яку — залежно від кінцевого приголосного основи. Якщо основа закінчується на твердий приголосний, прикметник належить до твердої групи. Це найчисленніша група: до неї входить переважна більшість прикметників, зокрема ті, що мають суфікс -н- (весняний, дерев’яний), суфікс -ов-/-ев- (зимовий, польовий), а також прикметники із суфіксами -ськ-, -цьк- (український, козацький) та інші (високий, добрий, білий).

Запам’ятай: тверда група — це прикметники, що в називному відмінку однини чоловічого роду мають закінчення -ий (а в жіночому -а, у середньому -е, у множині -і). Зразок — слово «новий».

Парадигма відмінювання твердої групи (зразок «новий»)

У називному відмінку однини прикметники твердої групи мають закінчення -ий (чол. р.), -а (жін. р.), -е (сер. р.), а в множині — -і: нові. У родовому відмінку однини чоловічого й середнього роду — закінчення -ого, у давальному — -ому, в орудному — -им, у місцевому — паралельні закінчення -ому / -ім. У жіночому роді в родовому — -ої, у давальному й місцевому — -ій, в орудному — -ою.

Множина

У множині закінчення однакові для всіх родів: -і (Н.), -их (Р.), -им (Д.), -і / -их (З.), -ими (О.), -их (М.). Знахідний відмінок збігається з називним, якщо іменник — неістота (бачу нові столи), і з родовим, якщо іменник — істота (бачу нових учнів).

Приклади прикметників твердої групи

• весняний — весняного, весняному, весняним; весняна — весняної, весняній, весняною

• дерев’яний — дерев’яного, дерев’яному; дерев’яна — дерев’яної, дерев’яною

• зимовий — зимового, зимовим; зимова — зимової, зимовою

• український — українського, українському; українська — української, українською

• високий — високого, високому, високим; висока — високої, високій

До м’якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м’який приголосний. В українській мові це передусім прикметники на -ній: синій, літній, осінній, давній, останній, ранній, пізній, вечірній, домашній, торішній, сьогоднішній, справжній, середній, верхній, нижній. За м’якою групою відмінюється й порядковий числівник третій (третього, третьому, третім), а також поодинокі прикметники на -їй, як-от безкраїй.

Запам’ятай: м’яка група — це прикметники, що в називному відмінку однини чоловічого роду мають закінчення -ій (синій, літній, осінній), а в жіночому -я (синя), у середньому -є (синє), у множині -і (сині).

Парадигма відмінювання м’якої групи (зразок «синій»)

Зверни увагу на правопис: після м’якого н перед о завжди пишемо ь: синього, синьою, синьої. Перед е пишемо є: синє. Перед у пишемо ю: синю. Це ключове правило, яке допомагає уникнути помилок на зразок «синєго».

Множина м’якої групи

У множині м’яка група має закінчення -і (Н.), -іх (Р.), -ім (Д.), -і / -іх (З.), -іми (О.), -іх (М.): сині, синіх, синім, синіми. У твердій групі відповідно -і, -их, -им, -ими: нові, нових, новим, новими. Отже, в непрямих відмінках множини м’яка група має і, а тверда — и.

Відмінювання числівника «третій»

Порядковий числівник «третій» відмінюється за м’якою групою прикметників. Зверни увагу: у родовому відмінку — третього (а не «третєго»), у жіночому роді в родовому — третьої, в орудному — третьою. Перед о пишемо ь (третього, третьою), перед е — є (третє), перед ю — ю (третю). Так само відмінюється «безкраїй»: безкрайого, безкрайому, безкраїм; безкрая, безкрайої, безкрайою.

Особливості знахідного відмінка

Як і в твердій групі, знахідний відмінок чоловічого роду збігається з називним, якщо прикметник узгоджується з неістотою (бачу синій олівець), і з родовим, якщо з істотою (бачу синього птаха). У множині те саме правило: бачу сині квіти (неістоти) — бачу синіх птахів (істоти).

Присвійні прикметники вказують на належність предмета особі або тварині й відповідають на питання «чий?», «чия?», «чиє?», «чиї?». В українській мові найпоширеніші присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, Андріїв, мамин, Зоїн. Їхня особливість полягає в тому, що в називному відмінку однини чоловічого роду вони мають нульове закінчення (батьків, а не «батьковий»), а інші форми утворюються за зразком твердої групи.

Відмінювання присвійних прикметників на -ів, -ин

Як бачиш, після основи на -ів, -ин додаються ті самі закінчення, що й у прикметників твердої групи: -ого, -ому, -им, -ої, -ій, -ою. У називному відмінку чоловічого роду — нульове закінчення: батьків, а не «батьковий»; мамин, а не «маминий». Це поширена помилка.

Приклади відмінювання «мамин»

Множина присвійних прикметників

У множині присвійні прикметники на -ів, -ин мають закінчення: -і (Н.: батькові, мамині), -их (Р.: батькових, маминих), -им (Д.: батьковим, маминим), -і / -их (З.), -ими (О.: батьковими, маминими), -их (М.: на батькових, на маминих).

Місцевий відмінок: паралельні форми

У місцевому відмінку однини чоловічого й середнього роду прикметники мають паралельні закінчення -ому / -ім: у батьковому домі й у батьковім домі; на маминому подвір’ї й на маминім подвір’ї. Обидві форми нормативні, тому на НМТ обидва варіанти можуть бути правильними.

Присвійні прикметники на -ячий, -ачий

Окрему групу становлять присвійні прикметники, утворені за допомогою суфіксів -яч-, -ач-: лисячий, собачий, телячий, курячий. Вони відмінюються як звичайні прикметники твердої групи: лисячого, лисячому, лисячим; лисяча, лисячої, лисячою. У називному відмінку чоловічого роду вони мають закінчення -ий (лисячий, а не «лисячів»).

Отже, присвійні прикметники — це окремий підтип, що поєднує нульове закінчення в Н. в. ч. р. (батьків, мамин) із відмінюванням за твердою групою в непрямих відмінках. Присвійні на -ячий, -ачий повністю належать до твердої групи.

У цьому розділі розберемо три типові завдання НМТ, які перевіряють уміння відмінювати прикметники твердої й м’якої груп і присвійні прикметники.

Приклад 1. До м’якої групи належать усі прикметники рядка

Завдання: вибери рядок, у якому всі прикметники належать до м’якої групи.

Ключ: синій, осінній, літній, вечірній. Кожен із цих прикметників має в називному відмінку чоловічого роду закінчення -ій, а основа закінчується на м’який н. Усі вони належать до м’якої групи.

Чому інші варіанти неправильні? Розгляньмо кожен дистрактор:

• весняний, літній, давній, крайній — весняний має основу на твердий н (суфікс -н-), тому це прикметник твердої групи. Літній, давній, крайній — м’якої.

• вечірній, зимовий, пізній, домашній — зимовий має основу на твердий в, тому це прикметник твердої групи.

• останній, справжній, дерев’яний, нижній — дерев’яний має основу на твердий н (суфікс -ян-), тому це прикметник твердої групи.

• торішній, ранній, середній, срібний — срібний має основу на твердий н, тому це прикметник твердої групи.

Зверни увагу: прикметники на -ний (весняний, дерев’яний, срібний), а також зимовий, український тощо належать до твердої групи. М’яка група — це лише прикметники на -ній (синій, літній, осінній тощо); за м’якою групою відмінюється й числівник третій.

Приклад 2. Правильно написано закінчення прикметника в усіх словосполученнях рядка

Завдання: вибери рядок, у якому в усіх словосполученнях правильно написано закінчення прикметника.

Покроковий розбір:

Ключ: «синього неба, у літньому саду, осінньою порою». Перевіряємо кожне словосполучення: синього — родовий відмінок, після м’якого н перед о пишемо ь (а не «синєго»); літньому — місцевий (або давальний) відмінок, після м’якого н перед о пишемо ь (а не «літнєму»); осінньою — орудний відмінок, після м’якого н перед о пишемо ь (а не «осіннєю»).

Дистрактори:

• «синєго моря, у давньому місті, третього дня» — помилка в «синєго»: правильно синього.

• «у синьому морі, літнєю порою, домашнього завдання» — помилка в «літнєю»: правильно літньою.

• «осіннього дня, у ранньому віці, крайнєї хати» — помилка в «крайнєї»: правильно крайньої.

• «вечірнього міста, нижнєму поверсі, торішньої зими» — помилка в «нижнєму»: правильно нижньому.

Приклад 3. Помилку у формі прикметника допущено в реченні

Завдання: вибери речення, у якому допущено помилку у формі прикметника.

Ключ: «У синєму небі кружляли птахи». Помилка в слові «синєму»: після м’якого н перед о треба писати ь, тому правильно — «у синьому небі» (або «у синім небі», якщо вжито паралельне закінчення місцевого відмінка).

Чому інші речення правильні?

• «Ми довго милувалися осіннім лісом» — осіннім: орудний відмінок, закінчення -ім після м’якої основи, усе правильно.

• «Третього дня пішов дощ» — третього: родовий відмінок, після м’якого т перед о пишемо ь, усе правильно.

• «Я прочитав братову записку» — братову: знахідний відмінок жіночого роду присвійного прикметника, закінчення -у, усе правильно.

• «На маминому підвіконні цвіли фіалки» — маминому: місцевий відмінок чоловічого роду присвійного прикметника, закінчення -ому, усе правильно.

Учні часто помиляються в закінченнях прикметників м’якої групи, плутають групи прикметників і неправильно утворюють форми присвійних прикметників. Ось основні пастки.

• «синєго», «синєму», «у синєму» замість синього, синьому, у синьому. Після м’якого н перед о пишемо ь. Перед е пишемо є лише тоді, коли закінчення вимагає звука [е], а не [о]: синє (Н. в. с. р.) — синього (Р. в.).

• «третєго», «літнєю» замість третього, літньою. Помилка виникає, коли не помічають, що прикметники на -ій належать до м’якої групи, а тому перед о треба писати ь.

• Відносять до м’якої групи прикметники на -ний (весняний, дерев’яний, срібний), хоча м’якими є лише прикметники на -ній. Навіть у слові «весняний» основа закінчується на твердий н, бо суфікс -н- є твердим. Запам’ятай: -ний — тверда група, -ній — м’яка.

• Плутають форми жіночого роду: «до новій школи», «у нової школі» замість до нової школи (Р. в.), у новій школі (М. в.). У родовому відмінку закінчення -ої, у давальному й місцевому — -ій.

• Додають закінчення в називному відмінку присвійних прикметників: «батьковий», «маминий» замість батьків, мамин. У Н. в. чоловічого роду присвійні на -ів, -ин мають нульове закінчення, а не -ий.

Програма НМТ з української мови передбачає тему «Відмінювання прикметників» у підтемі 4.2 (морфологія). У змісті програми зазначено: «відмінювання прикметників». У вимогах до знань і вмінь — «розпізнавати й відмінювати прикметники». Розділ 1 програми — «Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників».

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на відмінювання прикметників немає, однак орфограми розділу 1 перевіряють завдання 1–8 — це вибір однієї відповіді з чотирьох (А–Г), кожне завдання оцінюють в 1 бал.

У завданні з рядками одне слово іншої групи чи з помилковим закінченням робить варіант хибним. Наприклад, якщо в рядочку чотири прикметники, а один з них належить до твердої групи, тоді весь рядок неправильний.

Стратегія виконання

Щоб упоратися із завданням на відмінювання прикметників, дотримуйся такої стратегії:

1. Визнач групу прикметника за кінцевим приголосним основи: -ий → тверда група, -ій → м’яка група.

2. Для прикметників м’якої групи зверни увагу на правопис ь перед о (синього, осінньою) та є перед е (синє).

3. Для присвійних прикметників перевір насамперед Н. в. чоловічого роду: нульове закінчення (батьків, мамин), а не -ий.

4. Звір закінчення з таблицею твердої або м’якої групи. Пам’ятай про паралельні форми в місцевому відмінку (-ому / -ім).

5. Якщо в завданні треба знайти помилку, перевір кожне слово окремо: одне неправильне слово робить хибним увесь варіант.

Тут зібрано відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають під час вивчення відмінювання прикметників.

• Тверда група: новий — нового, новому, новим; нова — нової, новій, новою; нове — нового, новому, новим. У множині: нові, нових, новим, новими.

• М’яка група — прикметники на -ній (за нею відмінюється й числівник третій): синій — синього, синьому, синім; синя — синьої, синій, синьою; синє — синього, синьому, синім.

• Після м’якого н перед о пишемо ь: синього, осінньою, літньому. Перед е пишемо є: синє, третє. Перед у пишемо ю: синю, третю.

• Присвійні на -ів, -ин мають нульове закінчення в Н. в. чоловічого роду (батьків, мамин), далі відмінюються за твердою групою: батькового, маминому, батьковим.

• Місцевий відмінок має паралельні форми: у новому й у новім, на синьому й на синім, у батьковому й у батьковім домі. Обидві нормативні.

• Присвійні на -ячий, -ачий (лисячий, собачий) належать до твердої групи й відмінюються як звичайні прикметники: лисячого, лисячому, лисячим.