Утворення Української Центральної Ради і Всеукраїнський національний конгрес

~20 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Україна 1900–1921 рр.: Перша світова й Українська революція

Історія України НМТ

автономізація: 1) У 1917 р. — рух за автономію України у складі демократичної федеративної Росії; цю позицію обстоювала більшість Української Центральної Ради до проголошення незалежності в січні 1918 р. 2) У 1922 р. — план Й. Сталіна, за яким УСРР, БСРР і республіки Закавказзя мали ввійти до складу РСФРР на правах автономних республік; його відкинули на користь федерації (СРСР).
Вільне козацтво: Добровольчі загони самооборони, що виникли навесні 1917 р. на Київщині (Звенигородщина) для охорони порядку. У жовтні 1917 р. Всеукраїнський з'їзд Вільного козацтва в Чигирині обрав отаманом генерала П. Скоропадського.
Всеукраїнський національний конгрес: Представницький форум українських політичних і громадських організацій, що відбувся 6–8 (19–21) квітня 1917 р. у Києві. Проголосив УЦР вищим представницьким органом українського народу, визначив мету — національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної Росії.
Лютнева революція: Революція в Російській імперії в лютому 1917 р., що призвела до повалення самодержавства, зречення імператора Миколи II та встановлення двовладдя — Тимчасового уряду й рад робітничих і солдатських депутатів.
Мала Рада: Постійно діючий орган Української Центральної Ради, що працював між її загальними сесіями. Сформована влітку 1917 р. з представників усіх фракцій, зокрема національних меншин. Ухвалювала закони й поточні рішення, зокрема III (листопад 1917 р.) і IV (січень 1918 р.) Універсали.
самостійники: Прихильники негайної державної незалежності України. Лідер — М. Міхновський. У 1917 р. становили меншість в українському політичному русі, на відміну від автономістів, які виступали за автономію у складі федеративної Росії.
Українська Центральна Рада: Український представницький орган, утворений 4 (17) березня 1917 р. в Києві як громадський координаційний центр українського руху; згодом став революційним парламентом. Голова — М. Грушевський, заступники — В. Винниченко і С. Єфремов.