Українські землі у складі Румунії та Чехо-Словаччини

~15 хв · 9 розділів · 8 тестових запитань

Міжвоєнний період і Друга світова війна

Історія України НМТ

Бессарабський протокол: Міжнародний договір (Паризький протокол), підписаний 28 жовтня 1920 р. Великою Британією, Францією, Італією та Японією, яким ці держави визнали приєднання Бессарабії до Румунії. РСФРР і УСРР цей протокол не визнавали. Програмова дата НМТ — 1920 р.
Підкарпатська Русь: Офіційна назва Закарпаття в складі Чехо-Словаччини в 1919–1938 рр., запроваджена чехословацькими актами 1919–1920 рр. (Сен-Жерменські угоди 1919 р. закріпили входження краю до Чехо-Словаччини з правом на автономію). Автономію обіцяли, але надали лише в жовтні 1938 р.; до того краєм керували губернатор і чеська адміністрація.
румунізація: Політика примусового поширення румунської мови, культури й ідентичності серед українців та інших національних меншин на Буковині й у Бессарабії в міжвоєнний період. Виявлялася в закритті українських шкіл, забороні української мови в адміністрації, суді й церкві, ліквідації українських кафедр у Чернівецькому університеті.
русинство: Ідеологічна течія в міжвоєнному Закарпатті, яка стверджувала, що русини Закарпаття є окремим східнослов'янським народом, відмінним від українців. Програмове поняття НМТ.
русофільство: Течія в міжвоєнному Закарпатті, яка вважала закарпатців частиною «єдиного руського народу» й орієнтувалася на російську мову та культуру. Відрізнялася від русинства (окремий народ) й українофільства (частина українського народу).
Татарбунарське повстання: Збройне повстання в Південній Бессарабії (вересень 1924 р.), організоване прорадянськими силами. Повстанці проголосили Молдавську радянську республіку й прагнули возз'єднання з УСРР. Придушене румунською армією; над учасниками відбувся «процес 500».