Українські землі у складі Польщі: полонізація, осадництво, «пацифікація»

~20 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Міжвоєнний період і Друга світова війна

Історія України НМТ

нормалізація: Угода 1935 р. між керівництвом Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) та польським урядом: українці отримали місця в сеймі й сенаті, амністію частини в'язнів і кредити кооперативам в обмін на лояльність; провалилася через продовження полонізації.
осадництво: Політика наділення землею польських колоністів-осадників (переважно колишніх вояків польської армії) на Волині, Поліссі й у Галичині з метою посилити польський елемент і створити соціальну опору влади на східних територіях.
пацифікація: Каральна акція польської влади 1930 р. проти українського населення Східної Галичини: побиття, руйнування читалень і кооперативів.
полонізація: Ополячення українців. У XVI–XVII ст. — перехід руської знаті в католицтво й переймання польської мови, культури та звичаїв, що посилився після Люблінської унії 1569 р. У 1920–1930-х рр. — державна політика Польщі, спрямована на мовну, культурну й політичну асиміляцію українців (закон Грабського 1924 р. про утраквістичні школи, осадництво, обмеження доступу до держслужби).
Рада послів Антанти: Міжнародний орган, створений після Першої світової війни, до якого входили представники Великої Британії, Франції, Італії та Японії. 14 березня 1923 р. ухвалила рішення визнати Східну Галичину частиною Польщі за умови автономії, яку так і не надали.
утраквістична школа: Двомовна польсько-українська школа, запроваджена законом С. Грабського 31 липня 1924 р. На практиці викладання велося переважно польською мовою, а українська вивчалася як предмет; була засобом полонізації.