Українська політична еміграція міжвоєнного періоду

~15 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Міжвоєнний період і Друга світова війна

Історія України НМТ

гетьманський рух: Монархічна течія української еміграції на чолі з П. Скоропадським; ідеолог — В. Липинський («Листи до братів-хліборобів», 1926); виступала за спадкову трудову монархію.
Державний центр УНР в екзилі: Уряд і Директорія УНР, які продовжили діяльність за кордоном після поразки Української революції (1920–1992); очолювали С. Петлюра, згодом А. Лівицький; 1992 року передав повноваження Президентові України.
екзиль: Перебування уряду чи державного органу за кордоном після втрати контролю над територією держави; уряд в екзилі продовжує дипломатичну діяльність.
політична еміграція: Вимушене переселення людей за кордон через політичні причини. Перша українська політична еміграція виникла після Полтавської битви 1709 р., коли частина старшини й запорожців на чолі з П. Орликом пішла до Османської імперії.
Українська господарська академія: Вища школа української еміграції в Подєбрадах (Чехо-Словаччина, 1922), яка готувала агрономів, інженерів, економістів для майбутньої відбудови України.
Український вільний університет: Вищий навчальний заклад української еміграції, заснований 1921 р. у Відні, того ж року перенесений до Праги; перший ректор — О. Колесса; готував фахівців-гуманітаріїв.