Типові завдання НМТ: частини мови в контексті

Щоб правильно визначити частину мови слова, ніколи не виривай його з речення. Те саме слово може виступати в різних ролях. Наприклад, «коло» — це й іменник (широке коло), і прийменник (коло хати). Тільки контекст дає відповідь.

Головний принцип

Усі частини мови поділяють на три великі групи:

• самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, дієприкметник, дієприслівник, прислівник) — відповідають на питання й є членами речення;

• службові (прийменник, сполучник, частка) — не мають питання, не є членами речення, служать для зв'язку слів або вираження відтінків значення;

• вигук — стоїть поза структурою речення, виражає почуття або спонукання, але не називає їх.

Цей поділ — основа алгоритму. Якщо слово відповідає на питання й виконує синтаксичну роль (підмет, присудок, додаток, означення, обставина), то це самостійна частина мови. Якщо не відповідає на питання — службова або вигук.

Три кроки алгоритму

1. Поставити питання від іншого слова в реченні. Наприклад: «Діти бігали (де?) коло криниці» — питання «де?» підказує обставину, але «коло» тут не відповідає на нього самостійно, воно лише вказує на місце разом з іменником.

2. З'ясувати, чи слово є членом речення. Спробуй забрати слово — якщо речення втрачає сенс або стає неграматичним, це може бути службове слово. Самостійне слово можна замінити іншим словом тієї ж частини мови.

3. Визначити значення в контексті: чи виражає слово відношення між словами (прийменник), чи зв'язує частини речення (сполучник), чи додає відтінок значення (частка), чи називає предмет, дію, ознаку (самостійна частина мови).

Те саме слово — різні частини мови

Розгляньмо найчастіші випадки, які трапляються в завданні 27 НМТ.

Запам'ятай: визначення частини мови починається з питання. Якщо питання поставити не можна — перед тобою службова частина мови або вигук.

Одна з найскладніших пасток завдання 27 — слова, які звучать однаково, але пишуться по-різному й належать до різних частин мови. Це співзвучні сполучення: сполучник, що пишеться разом, і сполучення займенника з часткою або прийменником, що пишеться окремо.

Щоб — що б

Сполучник щоб указує на мету. Його можна замінити на аби: «Прийшов, щоб допомогти» → «Прийшов, аби допомогти». Він не має питання й не є членом речення.

Сполучення що б — це займенник що з часткою б. Частку б можна перенести в інше місце або забрати: «Що б ти не казав, я вірю» → «Що ти не казав би, я вірю». Займенник що відповідає на питання й є членом речення.

Перевірка: якщо можеш забрати або перенести «б» — пиши окремо. Якщо «б» не відділяється — пиши разом (щоб).

Зате — за те, проте — про те

Сполучник зате має значення «але». Його можна замінити: «Важко, зате цікаво» → «Важко, але цікаво». Він з'єднує частини речення.

Сполучення за те — це прийменник за і займенник те. Займенник указує на предмет і відповідає на питання: «Дякую за те, що прийшов» — за що? за те. Те саме з проте — про те: «Розповів про те, що бачив» — про що? про те.

Якби — як би

Сполучник якби виражає умову. Його можна замінити на коли б: «Якби знав, прийшов би» → «Коли б знав, прийшов би». Він не є членом речення.

Сполучення як би — це прислівник як із часткою би. Частку можна перенести: «Як би це сказати?» → «Як це сказати би?». Прислівник як відповідає на питання й виконує роль обставини.

Узагальнювальна таблиця

Головне правило: сполучник можна замінити іншим сполучником (зате → але, щоб → аби, якби → коли б), а займенник у сполученні відповідає на питання й є членом речення.

Слова коло, навколо, поруч, серед, вздовж, попереду можуть бути різними частинами мови залежно від контексту. Розрізнити їх допомагає наявність або відсутність залежного іменника.

Прийменник: завжди з іменником

Прийменник уживається з іменником (або займенником) у непрямому відмінку. Він не має питання, не є членом речення, а лише виражає відношення між словами. Прийменник не змінюється.

• коло хати — коло + іменник у родовому відмінку

• навколо міста — навколо + іменник у родовому відмінку

• поруч зі мною — поруч + прийменник з + займенник

• серед поля — серед + іменник у родовому відмінку

• вздовж річки — вздовж + іменник у родовому відмінку

Якщо після слова стоїть іменник у непрямому відмінку й до нього не можна поставити питання від цього слова — це прийменник.

Прислівник: без залежного іменника

Те саме слово без залежного іменника стає прислівником. Прислівник відповідає на питання (де? куди? коли?) і є членом речення — обставиною.

• Навколо тихо. — (де? навколо) — прислівник, обставина місця

• Поруч сидів брат. — (де? поруч) — прислівник, обставина місця

• Він ішов попереду. — (де? попереду) — прислівник

Іменник: має рід, число, відмінок

Іменник відповідає на питання хто? що?, має рід, число й відмінок. Він може мати при собі означення (прикметник).

• широке коло — що? коло, іменник середнього роду, називний відмінок

• у колі друзів — (у чому?) у колі, іменник у місцевому відмінку

• учні стали в коло — (у що?) у коло, іменник у знахідному відмінку

Прийменники, утворені від інших частин мови

Деякі прийменники походять від інших частин мови, але втратили їхні ознаки. Вони не змінюються, не мають питання й уживаються тільки з іменниками в непрямих відмінках. До таких належать: завдяки (завдяки тобі), протягом (протягом дня), унаслідок (унаслідок аварії), відповідно до (відповідно до плану), згідно з (згідно з наказом).

Запам'ятай: прийменник — лише з іменником. Без іменника це прислівник. Іменник має рід, число, відмінок і відповідає на питання що?.

У завданні 27 НМТ часто трапляються слова, які легко сплутати: частки зі сполучниками, дієприкметники з прикметниками, дієприслівники з іншими формами. Розгляньмо кожну групу окремо.

Частка: не має питання, не є членом речення

Частка — службова частина мови. Вона не відповідає на питання, не є членом речення, але додає відтінків значення або утворює форми слів.

• хай, нехай — утворюють наказовий спосіб: Хай щастить, Нехай прийде

• би, б — утворюють умовний спосіб: сказав би, прийшла б

• не, ні — заперечення: не знаю, ні кроку

• лише, тільки, навіть, хіба, невже — модальні відтінки: лише ти, навіть він, невже правда?

Частку легко сплутати зі сполучником, бо деякі слова (хоч, хай) можуть виступати в обох ролях. Різниця в значенні: сполучник зв'язує частини речення, а частка додає відтінок.

Хоч — сполучник чи частка?

Слово хоч може бути:

• сполучником — коли виражає допустове значення («хоча»): Хоч ішов дощ, ми вирушили. Тут хоч можна замінити на хоча.

• часткою — зі значенням «принаймні»: Скажи хоч слово. Тут хоч не зв'язує частини речення, а додає відтінок мінімальної достатності.

Дієприкметник, прикметник, дієприслівник

Ці три частини мови часто плутають, хоча вони мають різні ознаки.

Дієприкметник і прикметник відповідають на те саме питання який?, але дієприкметник указує на ознаку, що виникла внаслідок дії (пожовклий — той, що пожовкнув), а прикметник називає постійну ознаку (жовтий). Дієприслівник же не змінюється й завжди вказує на додаткову дію.

Вигук

Вигук виражає почуття або спонукання, але не називає їх. Він не має питання, не є членом речення й стоїть поза його структурою. Найчастіші вигуки: ой, ай, ох, цить, гей, ну, геть. У реченні вигук зазвичай відокремлюють комою або знаком оклику: Ой, як гарно в лісі! Цить, не плач!

Розгляньмо чотири завдання у форматі «логічні пари» (завдання 27 НМТ). У кожному з них чотири виділені слова (1–4) потрібно зіставити з п'ятьма частинами мови (А–Д). Одна частина мови зайва.

Приклад 1. Коло, хай, щоб

Визнач частину мови виділених слів:

1. Діти бігали коло криниці.

2. Учні стали в коло.

3. Хай завжди світить сонце.

4. Я прийшов, щоб допомогти.

Частини мови: А — прийменник, Б — іменник, В — частка, Г — сполучник, Д — прислівник.

Розв'язання:

1. «коло криниці» — коло вказує на відношення між словами (бігали де? коло чого? криниці), не має питання, не є членом речення, уживається з іменником у родовому відмінку. Це прийменник. Відповідь: А.

1. «стали в коло» — що? коло, має рід (середній), число (однина), відмінок (знахідний), при ньому є прийменник в. Це іменник. Відповідь: Б.

1. «Хай світить» — хай утворює наказовий спосіб дієслова, не має питання, не є членом речення. Це частка. Відповідь: В.

1. «щоб допомогти» — щоб указує на мету, можна замінити на аби, не має питання, не є членом речення. Це сполучник. Відповідь: Г.

Ключ: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г. Зайва частина мови: Д (прислівник).

Чому не прислівник? У жодному з речень виділене слово не відповідає на питання обставини (де? куди? коли? як?) самостійно. «Коло криниці» — це прийменникова група, а не прислівник.

Приклад 2. Що б, зате, навколо, хоч

Визнач частину мови виділених слів:

1. Що б ти не робив, роби сумлінно.

2. Було важко, зате весело.

3. Навколо панувала тиша.

4. Скажи хоч слово.

Частини мови: А — займенник, Б — сполучник, В — прислівник, Г — частка, Д — прийменник.

Розв'язання:

1. «Що б ти не робив» — що відповідає на питання (що? робив), є членом речення (додаток), частку б можна перенести: «Що ти не робив би». Це займенник що з часткою б. Відповідь: А.

1. «зате весело» — зате має значення «але», з'єднує частини речення, можна замінити на але. Це сполучник. Відповідь: Б.

1. «Навколо панувала тиша» — навколо відповідає на питання де?, є обставиною, немає залежного іменника. Це прислівник. Відповідь: В.

1. «Скажи хоч слово» — хоч має значення «принаймні», не зв'язує частини речення, додає відтінок. Це частка. Відповідь: Г.

Ключ: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г. Зайва частина мови: Д (прийменник).

Чому не прийменник? У реченні «Навколо панувала тиша» немає іменника, з яким би поєднувалося слово навколо. Прийменник завжди потребує залежного іменника.

Приклад 3. Пожовкле, жовте, опадаючи, ой

Визнач частину мови виділених слів:

1. Пожовкле листя шаруділо під ногами.

2. Жовте листя вкрило стежку.

3. Листя, опадаючи, шаруділо.

4. Ой, як гарно в лісі!

Частини мови: А — дієприкметник, Б — прикметник, В — дієприслівник, Г — вигук, Д — частка.

Розв'язання:

1. «Пожовкле листя» — пожовкле відповідає на питання яке?, указує на ознаку за дією (те, що пожовкло), має суфікс -л-. Це дієприкметник. Відповідь: А.

1. «Жовте листя» — жовте відповідає на питання яке?, називає постійну ознаку кольору, не вказує на дію. Це прикметник. Відповідь: Б.

1. «опадаючи» — відповідає на питання що роблячи?, незмінне, виражає додаткову дію. Це дієприслівник. Відповідь: В.

1. «Ой» — виражає почуття, не має питання, не є членом речення, стоїть окремо. Це вигук. Відповідь: Г.

Ключ: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г. Зайва частина мови: Д (частка).

Чому не частка? У жодному з речень немає частки. «Ой» — вигук, а не частка, бо виражає безпосереднє почуття, а не відтінок значення.

Приклад 4. Вздовж, але, невже, вкрите

Визнач частину мови виділених слів:

1. Ми йшли вздовж річки.

2. Сонце світить, але не гріє.

3. Невже ти забув?

4. Небо вкрите хмарами.

Частини мови: А — прийменник, Б — сполучник, В — частка, Г — дієприкметник, Д — займенник.

Розв'язання:

1. «вздовж річки» — вздовж уживається з іменником у родовому відмінку, не має питання, не є членом речення. Це прийменник. Відповідь: А.

1. «але не гріє» — але з'єднує частини складного речення, не має питання, не є членом речення. Це сполучник. Відповідь: Б.

1. «Невже ти забув?» — невже додає питально-модальний відтінок, не має питання, не є членом речення. Це частка. Відповідь: В.

1. «вкрите хмарами» — вкрите відповідає на питання яке?, указує на ознаку за дією (те, що вкрили), має суфікс -т-. Це дієприкметник. Відповідь: Г.

Ключ: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г. Зайва частина мови: Д (займенник).

Чому не займенник? У жодному реченні немає займенника. «Невже» — частка, а не займенник, бо не вказує на предмет, ознаку чи кількість і не відповідає на питання.

• Визначати частину мови слова поза реченням. Наприклад, «коло» — це не завжди іменник. У реченні «Діти бігали коло криниці» це прийменник. Завжди аналізуй слово в контексті.

• Плутати щоб і що б, зате і за те, якби і як би. Запам'ятай: сполучник пишеться разом і замінюється іншим сполучником (щоб → аби, зате → але, якби → коли б). Співзвучне сполучення пишеться окремо, а займенник у його складі відповідає на питання.

• Вважати прийменником слово без залежного іменника. «Навколо тихо» — навколо без іменника, відповідає на питання де?, це прислівник. Прийменник завжди потребує іменника в непрямому відмінку: навколо міста.

• Вважати частку членом речення або сполучником. Частка (хай, хоч, невже, лише) не має питання, не є членом речення й не зв'язує частини речення, як сполучник. «Хай щастить» — хай не зв'язує, а утворює форму наказового способу.

• Плутати дієприкметник з прикметником і дієприслівником. Дієприкметник указує на ознаку за дією (пожовклий — той, що пожовкнув), прикметник — на постійну ознаку (жовтий). Дієприслівник незмінний і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? (опадаючи).

• Не лишати зайвої частини мови й намагатися використати всі п'ять варіантів. У завданні 27 букв п'ять (А–Д), а цифр чотири (1–4). Одна частина мови завжди зайва. Не підганяй відповіді — краще залиши один варіант невикористаним, ніж зробити помилкову пару.

Завдання 27 у демоваріанті НМТ-2026 перевіряє вміння визначати частину мови виділених слів. Формат — «логічні пари»: чотири слова (1–4) потрібно зіставити з п'ятьма частинами мови (А–Д). Одна частина мови зайва.

Оцінювання: 0–4 бали, по 1 балу за кожну правильно встановлену пару. Кожну пару оцінюють окремо, тому навіть частково правильна відповідь приносить бали.

У демоваріанті НМТ-2026 в завданні 27 були представлені такі частини мови: прийменник, частка, сполучник, дієприкметник. Це орієнтир, але в самому тесті набір частин мови може змінюватися.

Що передбачає програма НМТ

Програма НМТ з української мови містить підтему 4.7: «розрізнення сполучників та інших співзвучних частин мови». У вимогах зазначено: «розпізнавати прийменники, сполучники й частки», «відрізняти сполучники від співзвучних частин мови». Підтема 4.5 — «дієприкметник як особлива форма дієслова».

Структура завдання

• Букв п'ять (А–Д), а цифр чотири (1–4). Одна частина мови лишається зайвою.

• Кожну пару оцінюють окремо — 1 бал за правильне зіставлення.

• Максимум — 4 бали за завдання.

Стратегія виконання

1. Спершу визнач найпевніші слова — ті, у яких ти не сумніваєшся. Наприклад, сполучник але, частку невже, прийменник коло з іменником.

2. Для решти застосуй алгоритм «питання → член речення → значення». Постав питання, з'ясуй синтаксичну роль, визнач значення в контексті.

3. Пам'ятай про зайву частину мови — не намагайся використати всі п'ять варіантів.

4. Виділи 3–4 хвилини на це завдання під час тесту.

• Частину мови визначаємо лише в реченні.

• Алгоритм: питання → член речення → значення.

• Сполучник замінюється іншим сполучником: зате → але, щоб → аби.

• Прийменник — лише з іменником; без іменника це прислівник.

• Частка не має питання й не є членом речення.

• Одна частина мови в завданні зайва.