Тарас Шевченко «Сон» («У всякого своя доля…»): сатира на імперію

~20 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Література кінця XVIII – початку XX ст.

Українська література НМТ

гротеск: Художній прийом, заснований на перебільшенні, поєднанні реального й фантастичного, потворного й смішного, що створює виразний сатиричний ефект. У комедії «Мина Мазайло» гротескними є сцена «сімейної ради» з голосуванням за прізвище та уроки вимови літери «г».
епіграф: Короткий текст (цитата, прислів'я, афоризм), який автор ставить на початку твору або його частини, щоб указати на головну тему, ідею чи настрій. У «Місті» два епіграфи — із Талмуду та з роману «Таїс» Анатоля Франса.
іронія: Вид комічного, за якого справжній зміст протилежний буквальному; прихована насмішка. Автор говорить одне, а має на увазі інше. Приклад: у «Кавказі» Шевченка під «просвітою» приховано поневолення.
політична поема: Ліро-епічний твір великого обсягу на суспільно-політичну тему, у якому автор викриває вади державного ладу, самодержавства, імперської політики. У «Сні» Шевченко поєднує сатиру з ліричними роздумами й фантастичним сюжетом (сон-видіння).
сарказм: Уїдлива, нищівна насмішка, що викриває негативні риси особи чи явища. У посланні «І мертвим, і живим…» Шевченко каже, що «ясновельможнії гетьмани» — це «раби, подножки, грязь Москви».
сатира: Сатира — різновид комічного в літературі, що висміює негативні явища дійсності, суспільні вади або людські пристрасті. У вірші Сковороди «Всякому місту — звичай і права…» сатира спрямована на кар'єризм, обман, жадобу й марноту світських розваг; у комедії Куліша «Мина Мазайло» — на малоросійство, кар'єризм, міщанство й великодержавний шовінізм.
сон-видіння: Умовна літературна форма, у якій події відбуваються уві сні головного героя. Це дозволяє авторові поєднати реальне з фантастичним, подолати простір і час, а також приховати гостру сатиру за умовністю сну. У «Сні» ліричний герой уві сні летить над Україною, Сибіром і Петербургом.