Тарас Шевченко «Кавказ»: образ Прометея

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Література кінця XVIII – початку XX ст.

Українська література НМТ

алюзія: Стислий натяк на відому історичну подію, літературний твір, міфологічний чи біблійний сюжет. Розрахована на обізнаність читача й збагачує текст додатковими смислами.
антиколоніальний пафос: Гнівне засудження колоніалізму, загарбання чужих земель і поневолення народів. У «Кавказі» виявляється через сарказм щодо імперської «просвіти», співчуття до горців і трагічне усвідомлення, що українці гинуть за свого ката — Російську імперію.
епіграф: Короткий текст (цитата, прислів'я, афоризм), який автор ставить на початку твору або його частини, щоб указати на головну тему, ідею чи настрій. У «Місті» два епіграфи — із Талмуду та з роману «Таїс» Анатоля Франса.
присвята: Присвята — авторський напис на початку твору, який вказує, кому або чому присвячено твір. У новелі «Я (Романтика)» присвята «Цвітові яблуні» відсилає до однойменної новели Михайла Коцюбинського, де теж зображено роздвоєння людини.
Прометей: У поемі «Кавказ» — символ незнищенності народу, що бореться за волю. Шевченко використовує античний міф про Прометея, прикутого до скелі на Кавказі, як алегорію поневолених народів (горців, українців та інших), які, попри постійні тортури з боку імперії, знову оживають і продовжують боротьбу.
сарказм: Уїдлива, нищівна насмішка, що викриває негативні риси особи чи явища. У посланні «І мертвим, і живим…» Шевченко каже, що «ясновельможнії гетьмани» — це «раби, подножки, грязь Москви».
символ: Художній образ, що має багатозначний зміст і вказує на глибшу ідею. У «Мойсеї» символами є пустеля (випробування, очищення від рабства), обіцяний край (свобода, державність), терен (жертовність пророка), Азазель (зневіра).