Синтетична теорія еволюції: популяція як одиниця еволюції

~15 хв · 9 розділів · 8 тестових запитань

Систематика й еволюція органічного світу

Біологія НМТ

генетична структура популяції: Частоти різних алелів і генотипів у популяції. У великій популяції без дії еволюційних чинників генетична структура залишається сталою (закон Гарді — Вайнберга).
генофонд популяції: Сукупність усіх алелів (генів) усіх особин, що входять до певної популяції. Генофонд описує не окрему особину, а групу; його зміна в ряду поколінь є мікроеволюцією.
елементарна одиниця еволюції: Найменша група особин, здатна до самостійної еволюції — популяція. Вона існує впродовж багатьох поколінь, має власний генофонд, усередині неї можливий обмін генами, а від інших популяцій її відділяють бар'єри.
елементарні чинники еволюції: П'ять чинників, що змінюють генетичну структуру популяції: мутації (джерело нових алелів), ізоляція (закріплює відмінності), міграції / потік генів (переносить алелі між популяціями), дрейф генів (випадкові зміни частот), природний добір (спрямоване формування адаптацій).
мікроеволюція: Стійка зміна генетичної структури (генофонду) популяції в ряду поколінь, яка може завершитися утворенням нового виду. Нею є, наприклад, зростання частоти алеля стійкості до інсектициду в популяції комах.
потік генів: Перенесення алелів між популяціями, що відбувається, коли мігранти успішно розмножуються в новій популяції або через перенесення гамет (наприклад, пилку вітром). Потік генів зазвичай зменшує відмінності між генофондами популяцій.
синтетична теорія еволюції: СТЕ — синтез дарвінізму, генетики й популяційної біології, сформований у 1920–1940-х роках, який пояснює еволюцію через зміну генофонду популяцій під дією п'яти чинників: мутацій, ізоляції, міграцій, дрейфу генів і природного добору.