«Руська правда» — перший звід законів Русі

~20 хв · 9 розділів · 8 тестових запитань

Давня й середньовічна історія України

Хронологія, карта й історичні джерела

Історія України НМТ

віра: Грошовий штраф за вбивство, який сплачували князеві. Звичайна віра становила 40 гривень, за вбивство княжого мужа — подвійна, 80 гривень.
дика віра: Віра за вбивство, скоєне на землі сільської громади (верві), яку сплачувала вся громада, якщо не видала вбивцю.
закуп: Напівзалежна людина, яка взяла в господаря позику («купу») і мусила її відпрацювати. У разі втечі без сплати боргу ставала повним (обельним) холопом.
ізгой: Людина, що випала зі свого соціального стану: попів син, який не знає грамоти, викуплений на волю холоп, збанкрутілий купець, князь без волості. Перебували під опікою Церкви.
потік і пограбування: Найсуворіша кара за «Руською правдою»: конфіскація майна злочинця й вигнання або продаж у неволю його разом із родиною. Застосовувалася за розбій, підпал і конокрадство.
Руська правда: Перший відомий писаний звід законів Русі-України (XI–XII ст.). Складається з «Правди Ярослава», «Правди Ярославичів» та «Уставу Володимира Мономаха»; збереглася в Короткій, Розширеній і Скороченій редакціях.
рядович: Людина, яка уклала з господарем угоду («ряд») і служила йому на її умовах, наприклад як управитель чи слуга.
смерд: Сільський общинник із власним господарством, який сплачував данину й виконував повинності на користь князя; якщо помирав без синів, його спадок переходив князеві. Ступінь залежності смердів дискусійний.
холоп: Невільна людина, власність господаря, який відповідав за її провини. Холопами ставали полонені, ті, хто продав себе, одружився з невільницею без угоди, а також закупи-втікачі.
челядь: Давня збірна назва невільних людей у господарстві князя чи боярина, здебільшого полонених; близька за значенням до холопів.