Революція 1905–1907 рр. в Україні і наступ реакції

Революція 1905–1907 рр. стала першою масовою спробою народів Російської імперії обмежити самодержавство. Для українських земель вона мала особливе значення: уперше після Валуєвського циркуляра й Емського указу з'явилася можливість легальної української діяльності. Розгляньмо перебіг подій за основними етапами.

Початок революції: «Кривава неділя»

9 січня 1905 р. в Петербурзі війська розстріляли мирну ходу робітників до Зимового палацу. Цей день увійшов в історію як «Кривава неділя». Звістка про розстріл блискавично облетіла імперію й викликала хвилю обурення. Уже в січні – лютому 1905 р. в українських містах — Катеринославі (нині Дніпро), Харкові, Києві, Одесі, а також у промислових центрах Донбасу — розпочалися масові страйки.

Страйк як форма протесту

Страйк — це колективне припинення роботи з економічними чи політичними вимогами. У 1905 р. страйки в Україні набули небаченого розмаху: робітники вимагали не лише підвищення зарплати й скорочення робочого дня, а й політичних свобод — скасування самодержавства, скликання Установчих зборів. Навесні 1905 р. страйкували залізничники, шахтарі Донбасу, металурги Катеринославщини.

Повстання на броненосці «Потьомкін»

У червні 1905 р. спалахнуло повстання на броненосці Чорноморського флоту «Князь Потьомкін-Таврійський». Приводом стали неякісне м'ясо й жорстокість офіцерів. Матроси на чолі з Григорієм Вакуленчуком і Опанасом Матюшенком убили найбільш ненависних офіцерів і підняли червоний прапор. Корабель прибув до Одеси, де в цей час тривали страйки й демонстрації. Сподіваючись на підтримку інших кораблів ескадри, повстанці простояли кілька днів біля Одеси, але згодом, не отримавши допомоги, пішли до румунського порту Констанца й здалися румунській владі. Повстання на «Потьомкіні» стало одним із найяскравіших символів революції 1905 р.

Всеросійський політичний страйк і Маніфест 17 жовтня

У жовтні 1905 р. імперію охопив Всеросійський політичний страйк. Зупинилися залізниці, фабрики, заводи, пошта й телеграф. Микола II змушений був поступитися й 17 жовтня 1905 р. підписав Маніфест, який проголошував громадянські свободи — слова, друку, зборів і союзів — і скликання законодавчої Державної думи. Це була перша в історії Російської імперії поступка самодержавства на користь представницької влади.

Важливо: Маніфест 17 жовтня НЕ давав Україні автономії. Він лише проголошував загальноімперські громадянські свободи й обіцяв скликати Думу. Автономія України залишалася вимогою українського руху, а не здобутком.

Збройні повстання й селянські виступи

Маніфест не зупинив революцію. У грудні 1905 р. спалахнули збройні повстання в Горлівці, Катеринославі та Харкові. Робітники будували барикади, намагалися захопити арсенали. Влада жорстоко придушила ці виступи — загинули сотні людей.

Окремою сторінкою революції стали селянські виступи 1905–1907 рр. Селяни захоплювали поміщицькі землі, підпалювали маєтки, рубали панські ліси. Особливо масовими були заворушення на Полтавщині, Чернігівщині, Київщині. У Великих Сорочинцях на Полтавщині каральний загін розстріляв селян, які відмовилися розходитися. Загалом за 1905–1907 рр. в Україні відбулося понад 3 000 селянських виступів.

Кінець революції: Третьочервневий переворот

3 червня 1907 р. Микола II розпустив ІІ Державну думу й видав новий виборчий закон, який збільшував представництво поміщиків і зменшував — селян і робітників. Цю подію називають Третьочервневим переворотом. Вона ознаменувала кінець революції 1905–1907 рр. і початок періоду реакції.

Маніфест 17 жовтня 1905 р. обіцяв скликання законодавчої Державної думи — першого в Російській імперії представницького органу. Українські депутати скористалися цією трибуною, щоб заявити про національні вимоги. У перших двох думах діяли українські парламентські громади.

І Державна дума (квітень – липень 1906 р.)

Перша Дума пропрацювала лише 72 дні — цар розпустив її достроково. Однак за цей час українські депутати встигли створити Українську думську громаду, до якої ввійшло понад 40 депутатів. Головою громади обрали Іллю Шрага — чернігівського адвоката й громадського діяча. Друкованим органом громади став журнал «Украинский вестник», що виходив у Петербурзі.

Вимоги Української думської громади в І Думі:

• політична автономія України в складі Російської імперії;

• запровадження української мови в школі, суді й церкві;

• відкриття українських кафедр в університетах;

• розв'язання земельного питання на користь селян.

ІІ Державна дума (лютий – червень 1907 р.)

Друга Дума виявилася ще більш лівою за складом. Українські депутати знову об'єдналися — цього разу в Українську трудову громаду (також понад 40 осіб). Вони видавали журнал «Рідна справа — Думські вісті». Програма залишилася тією самою: автономія України, українська школа, українська мова в судочинстві й церкві.

Однак і ІІ Думу цар розпустив достроково — 3 червня 1907 р., одночасно змінивши виборчий закон. Новий закон різко скорочував представництво селян, робітників і національних окраїн. Тому в ІІІ (1907–1912) і IV (1912–1917) Державних думах українських громад уже не було — українські депутати діяли поодинці або в складі загальноросійських фракцій.

Запам'ятай: українські парламентські громади існували лише в І та ІІ Державних думах (1906–1907). Після Третьочервневого перевороту 1907 р. вони припинили діяльність через новий виборчий закон.

Маніфест 17 жовтня 1905 р. фактично скасовував цензурні заборони на українське друковане слово. Хоча юридично Валуєвський циркуляр (1863) і Емський указ (1876) ніхто не відміняв, влада перестала їх застосовувати. Це відкрило шлюз для української преси, культурно-освітніх товариств і науки.

Перша українськомовна газета

У 1905 р. в Лубнах на Полтавщині почала виходити газета «Хлібороб» — перша українськомовна газета в Російській імперії. Її заснував Володимир Шемет. Газета проіснувала недовго, але започаткувала традицію легальної української преси.

«Просвіти» в Наддніпрянщині

«Просвіти» — це українські культурно-освітні товариства, що поширювали українську мову, літературу й історію серед народу. Перша «Просвіта» в Наддніпрянській Україні виникла 1905 р. в Одесі. Це програмна дата для НМТ.

1906 р. постала Київська «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. Її головою став Борис Грінченко — письменник, лексикограф, автор першого фундаментального словника української мови. У роботі товариства брали участь Леся Українка, Микола Лисенко та інші діячі української культури.

«Просвіти» відкрилися також у Катеринославі (голова — Дмитро Яворницький, історик запорозького козацтва) та Чернігові (голова — Михайло Коцюбинський). Вони створювали бібліотеки, влаштовували читання, ставили українські вистави, видавали книжки. «Просвіти» стали центрами національного життя.

Газета «Рада»

1906 р. в Києві почала виходити щоденна газета «Рада» — єдиний український щоденник у Наддніпрянщині до 1914 р. Її видавцем і головним фундатором був Євген Чикаленко — меценат, землевласник, який вкладав власні кошти в українську справу. «Рада» висвітлювала події в Україні, друкувала твори українських письменників, пропагувала національну ідею.

Не плутай: газету «Рада» заснував і фінансував Євген Чикаленко, а не Михайло Грушевський. Грушевський редагував «Літературно-науковий вісник» у Львові, а з 1907 р. — у Києві.

Українське наукове товариство в Києві

1907 р. в Києві заснували Українське наукове товариство на чолі з Михайлом Грушевським. Воно об'єднало дослідників української історії, мови, літератури, етнографії. Того самого року до Києва перенесли видання «Літературно-наукового вісника» — провідного українського часопису, що раніше виходив у Львові. Це засвідчило зростання Києва як центру українського наукового й культурного життя.

Після Третьочервневого перевороту 1907 р. влада взяла курс на згортання поступок і придушення національних рухів. Період 1907–1914 рр. в історії Російської імперії називають реакцією — політикою посилення репресій, обмеження свобод і русифікації.

Чорносотенці

Чорносотенець — член монархічних російських шовіністичних організацій, що діяли в 1905–1917 рр. Найбільшими з них були «Союз російського народу» та «Союз Михаїла Архангела». У Києві діяв «Клуб російських націоналістів». Чорносотенці організовували єврейські погроми, цькували український рух, вимагали «єдиної неділимої Росії». Вони вважали українців «відгалуженням російського народу», а будь-які прояви українства — сепаратизмом.

Чорносотенці — це російські монархісти-шовіністи, а не українська партія. Їхня назва походить від «чорної сотні» — середньовічних московських посадських об'єднань.

Закриття «Просвіт» і циркуляр Столипіна

У 1908–1910 рр. влада закрила більшість «Просвіт» у Наддніпрянщині. Приводом слугували «порушення статутів» — насправді ж влада боялася поширення української національної свідомості. 1910 р. прем'єр-міністр Петро Столипін видав циркуляр, який зараховував українців до «інородців» (неросійських народів) і забороняв реєструвати українські товариства. Це фактично унеможливлювало легальну українську діяльність.

Водночас посилилися переслідування української преси: газети штрафували, закривали, конфісковували наклади. Заборонялися українські лекції, театральні вистави, концерти.

Справа Бейліса (1911–1913)

Одним із найгучніших проявів реакції стала справа Бейліса. 1911 р. в Києві знайшли вбитим 13-річного хлопчика Андрія Ющинського. Влада звинуватила в убивстві прикажчика цегельні Менделя Бейліса, висунувши абсурдне звинувачення в «ритуальному» вбивстві — нібито євреї використовують кров християнських дітей для релігійних обрядів.

Справа тривала два роки (1911–1913), а судовий процес відбувся восени 1913 р. і привернув увагу всієї Європи. На захист Бейліса виступила громадськість, зокрема частина української інтелігенції. Суд присяжних виправдав обвинуваченого: присяжні не підкорилися тискові влади, і справа стала провалом державного антисемітизму.

Заборона Шевченкових роковин 1914 р.

У лютому 1914 р. виповнювалося 100 років від дня народження Тараса Шевченка. Українська громада готувала масштабні святкування. Однак влада заборонила будь-які офіційні заходи — побоювалася, що вшанування Кобзаря переросте в національну демонстрацію. У відповідь у Києві та інших містах відбулися протести й студентські демонстрації. Ця заборона стала символом безсилля влади перед зростаючим українським рухом.

Причини й наслідки посилення реакції

Посилення наступу влади на українство мало кілька причин:

• страх уряду перед національними рухами після революції 1905–1907 рр.;

• курс на «єдину неділиму Росію» — заперечення права українців на окрему національну ідентичність;

• русифікація як державна політика в освіті, суді, церкві.

Наслідком реакції стала радикалізація частини українського руху: дедалі більше діячів переконувалися, що в рамках Російської імперії українське питання не розв'язати, і схилялися до ідеї незалежності.

Розгляньмо типові завдання НМТ з теми «Революція 1905–1907 рр. в Україні і наступ реакції» та розберемо, як їх правильно виконувати.

Приклад 1. «3 з 7» — наслідки революції для українського руху

Завдання: Які три явища з-поміж перелічених стали наслідками революції 1905–1907 рр. для українського руху?

Варіанти: 1) поява легальної української преси; 2) скасування кріпосного права; 3) створення «Просвіт» у Наддніпрянщині; 4) видання Емського указу; 5) діяльність українських громад у Державній думі; 6) закриття «Просвіт» 1910 р.; 7) справа Бейліса.

Розв'язання: Спочатку визнач, які події належать до періоду 1905–1907 рр., а які — до реакції (1907–1914) або до інших періодів.

• Поява легальної української преси (газета «Хлібороб», 1905) — так, це наслідок послаблення цензури після Маніфесту 17 жовтня.

• Скасування кріпосного права — 1861 р., не належить до 1905–1907 рр.

• Створення «Просвіт» у Наддніпрянщині — так, перша «Просвіта» в Одесі 1905 р.

• Видання Емського указу — 1876 р., не належить.

• Діяльність українських громад у Державній думі — так, І і ІІ Думи 1906–1907 рр.

• Закриття «Просвіт» 1910 р. — це прояв реакції, а не наслідок революції.

• Справа Бейліса — 1911–1913 рр., належить до періоду реакції.

Відповідь: 1, 3, 5 (поява легальної української преси, створення «Просвіт» у Наддніпрянщині, діяльність українських громад у Державній думі).

Приклад 2. Хронологія — «Яка з подій сталася найпізніше?»

Завдання: Яка з подій сталася найпізніше?

Варіанти: А) заснування РУП; Б) перша «Просвіта» в Наддніпрянщині; В) створення ТУП; Г) заборона відзначати 100-річчя Т. Шевченка.

Розв'язання: Пригадаймо дати:

• РУП (Революційна українська партія) — 1900 р.

• Перша «Просвіта» в Наддніпрянщині — 1905 р. (Одеса).

• ТУП (Товариство українських поступовців) — 1908 р.

• Заборона відзначати 100-річчя Т. Шевченка — лютий 1914 р.

Опорний ряд: 1900 → 1905 → 1908 → 1914. Найпізніша подія — заборона Шевченкових роковин (1914).

Відповідь: Г (заборона відзначати 100-річчя Т. Шевченка).

Приклад 3. Робота з джерелом — уривок про вимоги депутатів

Завдання: «Депутати-українці з трибуни Думи вимагають автономії краю й навчання рідною мовою в народних школах». До діяльності якого об'єднання належить цей уривок?

Варіанти: А) Головна Руська Рада; Б) Кирило-Мефодіївське братство; В) Українська громада в І Державній думі; Г) Бойова управа УСС.

Розв'язання: Ключові маркери в уривку — «трибуна Думи», «автономія краю», «навчання рідною мовою». Саме Українська думська громада в І Державній думі (1906) вимагала автономії України й української мови в школі. Головна Руська Рада діяла в Галичині в 1848 р. Кирило-Мефодіївське братство — 1840-ві рр. Бойова управа УСС — 1914 р., Перша світова війна.

Відповідь: В (Українська громада в І Державній думі).

Приклад 4. Поняття — «Як називали членів монархічних шовіністичних організацій?»

Завдання: Як називали членів монархічних російських шовіністичних організацій, що влаштовували єврейські погроми й цькували український рух?

Варіанти: А) поступовці; Б) чорносотенці; В) радикали; Г) народовці.

Розв'язання: Чорносотенці — члени монархічних російських шовіністичних організацій («Союз російського народу», «Союз Михаїла Архангела»). Поступовці — члени ТУП (українська ліберальна організація). Радикали — українська партія в Галичині. Народовці — галицькі народовці, культурницький рух.

Відповідь: Б (чорносотенці).

Розгляньмо найпоширеніші помилки, яких припускаються учні в завданнях НМТ з цієї теми.

• Вважати, що Маніфест 17 жовтня дав Україні автономію. Насправді Маніфест проголосив громадянські свободи (слова, друку, зборів, союзів) і скликання законодавчої Думи. Автономії України він не передбачав — це залишалося вимогою українського руху.

• Плутати першу «Просвіту» Наддніпрянщини з першою «Просвітою» взагалі. Перша «Просвіта» в Наддніпрянській Україні — 1905 р. в Одесі. Але перша «Просвіта» в історії взагалі виникла 1868 р. у Львові (Галичина, Австро-Угорщина). На НМТ запитують саме про Наддніпрянщину.

• Приписувати газету «Рада» М. Грушевському. Її видавець і фундатор — Євген Чикаленко. Грушевський редагував «Літературно-науковий вісник».

• Вважати чорносотенців українською партією. Чорносотенці — російські монархісти-шовіністи, які виступали проти українського руху. Українські партії того часу — РУП, УСДРП, УПСР, ТУП.

• Шукати українські громади в ІІІ і IV думах. Українські парламентські громади діяли лише в І (1906) та ІІ (1907) Державних думах. Після Третьочервневого перевороту новий виборчий закон унеможливив їх створення.

• Вважати, що справа Бейліса завершилася вироком. Суд присяжних у 1913 р. виправдав Менделя Бейліса. Це був провал державного антисемітизму, а не перемога влади.

Тема «Революція 1905–1907 рр. в Україні і наступ реакції» відповідає темі 18 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про формат перевірки.

Що обов'язково треба знати

• Дата 1905 р. — перша «Просвіта» в Наддніпрянській Україні (Одеса). Це програмна дата, яку можуть запитати в завданні на хронологію.

• Поняття «чорносотенець» і «страйк» — входять до переліку термінів, які треба знати для НМТ.

• Програма вимагає характеризувати діяльність парламентських громад (І і ІІ Думи) і пояснювати причини й наслідки посилення гніту в 1907–1914 рр.

Типи завдань

• «3 з 7» (завдання 28–30). Потрібно обрати три правильні варіанти з семи. За кожен правильний варіант — 1 бал, максимум 3 бали. У демоваріанті 2026 р. завдання «3 з 7» перевіряють характерні ознаки явища або біографію діяча (зокрема за фото).

• Послідовність (завдання 25–27). Потрібно розташувати чотири події в хронологічному порядку. 3 бали — за повністю правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. У демоваріанті 2026 усі такі завдання побудовано на уривках джерел або плакатах, тож подію датують за змістом.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20). 1 бал за правильну відповідь. У демоваріанті 2026 р. тема 18 трапляється лише як побічна, тому варто бути уважним до контексту.

• 1905–1907 — революція в Україні: страйки в Катеринославі, Харкові, Києві, Одесі, Донбасі; повстання на броненосці «Потьомкін» (червень 1905); Маніфест 17 жовтня 1905 р. (громадянські свободи й скликання Думи); збройні повстання в Горлівці, Катеринославі, Харкові (грудень 1905); селянські виступи 1905–1907 рр.

• І і ІІ Державні думи (1906–1907): українські парламентські громади (І. Шраг, понад 40 депутатів) з вимогою автономії України, української мови в школі, суді й церкві.

• Культурне піднесення: 1905 — перша «Просвіта» Наддніпрянщини в Одесі; 1906 — Київська «Просвіта» (Б. Грінченко); 1906 — газета «Рада» (Є. Чикаленко); 1907 — Українське наукове товариство (М. Грушевський).

• 3 червня 1907 р. — Третьочервневий переворот: розпуск ІІ Думи, новий виборчий закон — кінець революції й початок реакції.

• Реакція 1907–1914 рр.: чорносотенці (російські монархісти-шовіністи); закриття «Просвіт» (1908–1910); циркуляр Столипіна 1910 р. (українці — «інородці»); справа Бейліса (1911–1913, виправдання); заборона відзначати 100-річчя Т. Шевченка (лютий 1914).